Шевченківський районний суд м.Львова
Справа № 2-2481/11
іменем України
23 квітня 2012 року Шевченківський районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді Свірідової В.В.
при секретарі Торгонській Ю.О.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійснення права власності земельної ділянки, зобов"язання до вчинення дій, стягнення коштів та коштів за заподіяну моральну шкоду,-
Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду 11 серпня 2011 року з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійснення права власності земельної ділянки, зобов"язання до вчинення дій, стягнення коштів та коштів за заподіяну моральну шкоду. Уточнила позовні вимоги 30.12.2011 року. Мотивуючи позовні вимоги зазначила, що у відповідності до рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради № 70 від 02 березня 1995 р. її батькові ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку в АДРЕСА_1,пл.810 кв.м.. для будівництва та обслуговування будинку,на підставі чого було видано державний акт на вказану земельну ділянку,винесено межі ділянки в натурі та видано план відводу меж земельної ділянки. Вона,позивачка,стала власником земельної ділянки відповідно до договору дарування від 21 серпня 2008 р.,а 20 березня 2007 року отримала державний акт на право власності на дану земельну ділянку. В 2010 році виявила,що власник сусідньої земельної ділянки ОСОБА_3,захопивши частину її земельної ділянки самовільно встановив огорожу (фундамент шириною 20 см , довжиною 45 м 24 см і встановив металеву сітку) та знищив межові знаки. Згідно акту про показ в натурі земельної ділянки та здачі межових знаків на збереження від 14 листопада 2010 року їй було показано в натурі земельну ділянку та здано на зберігання межові знаки, якими закріплена земельна ділянка. Отже,було встановлено,що її земельна ділянка є меншою за розміром, який зазначений у державному акті на землю від 2007 року. Таким чином, ОСОБА_3 самовільно захопив та збудував фундамент шириною 20 см,який заходить по обидві сторони межі по 10 см ,тобто 10 см фундаменту збудовано на її земельній ділянці.Такий факт підтверджується актом про огляд земельних ділянок по АДРЕСА_1 від 21 квітня 2011 року № 533/1,складений відповідною комісією . З метою мирного вирішення даного питання,07 червня 2011 року вона звернулась з листом до ОСОБА_3 з пропозицією про спільне будівництво огорожі на збудованому ним фундаменті. Спільне будівництво огорожі створило б їм (сторонам) умови для нормального проживання та забезпечення захисту приватної власності,приватного життя та правил добросусідства. Однак,станом на час подачі позову від відповідачазгоди не отримала,тому змушена звернутись до суду. Протиправна поведінка ОСОБА_3 завдала їй,позивачці, матеріальної та моральної шкоди.Вона понесла матеріальні витрати у розмірі 1000 грн.,у зв"язку із зверненням у ліцензовану організацію Львівської регіональної філії ДП „Центр Державного Земельного кадастру" для встановлення знищених відповідачем межових знаків,на правову допомогу у розмірі 800 грн. ,у зв"язку з оформленням документів в суд.
Нанесену їй моральну шкоду відповідачем вона оцінює у 1700 грн.,оскільки перенесла стремові ситуації,була позбавлена можливості користуватись своїм майном,змушена витрачати свій час та зусиль на звернення до різних органів та організацій з приводу належного оформлення меж земельної ділянки, звернення за правовою допомогою.
Просить суд постановити рішення, яким усунути перешкоди у здійсненні права власності земельної ділянки, зобов"язати відповідача за власні кошти здійснити демонтаж фундаменту огорожі та привести земельну ділянку у відповідний до державного акту стан, стягнути матеріальну та моральну шкоду.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги підтримада, надавши суду аналогічні пояснення,зазначені у позові та уточненні до нього.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просить у задоволенні позову відмовити за його безпідставністю,надавши суду письмове заперечення на позов (а.с.33-34). Однак зазначив, що металеву огорожу між двома земельними ділянками(земельними ділянками сторін) ним було постановлено зі згоди ОСОБА_5 Зазначений фундамент проходить по межі земельних ділянок- 10 см якого розташовано на земельній ділянкці позивачки та 10 см фундаменту знаходиться на його земельній ділянці.
Представник відповідача ОСОБА_3-ОСОБА_6 позов в судовому засіданні не визнала, просить у його задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, представників сторін, свідків, вивчивши та дослідивши докази по справі, суд вважає,що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що родина відповідачів ОСОБА_6, проживають в АДРЕСА_1 Даний будинок, згідно свідоцтва про право власності від 15.11.2001р., належить на праві приватної власності ОСОБА_3.
За будинком закріплена земельна ділянка площею 0,0810 га, яка згідно Державного акту на право власності на землю є власністю ОСОБА_3 (а.с.35).
Земельна ділянка, яка розташована поряд із земельною ділянкою ОСОБА_3, виділена ОСОБА_4, згідно рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради № 70 від 02 березня 1995 року, яким надано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку в АДРЕСА_1, площею 800 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарської будівлі. Дані обставини були підтверджені свідком ОСОБА_5 данимив судовому засіданні.
Забудовником у АДРЕСА_1 був ОСОБА_5, що стверджувалось рішеннями суду та ухвалами апеляційного суду Львівської області, долученими до справи відповідачем.
Пізніше ОСОБА_5 подарував зазначену вище земельну ділянку своїй дочці ОСОБА_2 у серпні 2006 року відповідно до договору дарування від 21.08.2006 року (а.с.6).
Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на ім"я ОСОБА_2 20 березня 2007 року, з якого вбачається, що вона є власником земельної ділянки площею 0,0810 га, яка розташована в АДРЕСА_1 та цільове призначення земельної ділянки „будівництво і обслуговування житлового будинку та господарських будівель" ( серія Державного акту ЯГ № 521649)(а.с.44).
Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечується рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно Конституції України та вимог чинного законодавства (ст.321 ЦК України) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Позивачка в судовому засіданні зазначила, що виявила у 2010 році , що власник сусідньої земельної ділянки ОСОБА_3, захопивши частину її земельної ділянки самовільно встановив огорожу (фундамент шириною 20 см , довжиною 45 м 24 см) та встановив металеву сітку) та знищив межові знаки.
ЇЇ покази підтверджується долученим до справи актом від 21 квітня 2011 року № 533/1 та допитаними в судовому засіданні свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Покази відповідача ОСОБА_3 щодо того, що батько позивачки ОСОБА_5 надавав йому згоду на встановленння фундаменту для огорожі на межі земельних ділянок суд до уваги не приймає, оскільки допитаний в судовому засідані свідок ОСОБА_5 дав заперечлеві показанні щодо даних обставин. Наголосивши,що він не надавав дозволу на знищення межових знаків та встановлення фундаменту для огорожі на його земельній ділянці ОСОБА_3.
Згідно акту про показ в натурі земельної ділянки та здачі межових знаків на збереження від 14 листопада 2010 року позивачці було показано в натурі земельну ділянку та здано на зберігання межові знаки, якими закріплена земельна ділянка.
Отже, було встановлено, що її земельна ділянка є меншою за розміром, який зазначений у державному акті на землю від 2007 року.
Таким чином, ОСОБА_3 самовільно захопив частину земельної ділянки та збудував фундамент шириною 20 см, який заходить по обидві сторони межі по 10 см ,тобто 10 см фундаменту збудовано на земельній ділянці, яка належить позивачці на праві власності та довжиною 45 м 24 см.
Відповідно до вимог ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 152 ч.2 Земелького кодексу України прередбачено,що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов"язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Відтак, позовні вимоги позивачки в частині усунення перешкод у здійсненні нею право власності на земельну ділянку підлягають до задоволення. Слід зобов"язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права власності земельною ділянкою, яка розташована в АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності , шляхом демонтажу фундаменту огорожі (шириною 10см, довжиною 45м 24см) на частково захопленій земельній ділянці, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, за власний рахунок та привести її у відповідність до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 20 березня 2007 року серії ЯГ № 521649, виданого на ім"я ОСОБА_2 .
Згідно ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Позивачка понесла матеріальні витрати у розмірі 1000 грн., у зв"язку із зверненням у ліцензовану організацію Львівської регіональної філії ДП „Центр Державного Земельного кадастру" для встановлення знищених відповідачем межових знаків, на правову допомогу у розмірі 800 грн. у зв"язку з оформленням документів в суд (відповідно до вимог ст.84 ЦПК України), що підтверджується долученими до справи письмовими доказами (а.с.15,16-17,117-122).
У статті 23 ЦК України зазначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода завдана діями відповідача позивачці полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнана у зв"язку з протиправною поведінкою відповідача. Крім того, позивачка тривалий час була позбавлена можливістю належним чином розпоряджатись своїм майном (частиною земельної ділянки), а тому суд вважає, що позовні вимоиг в тій частині підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивачки судові витрати по справі.
Керуючись ст.ст.3,10,11,15,61,84, 88, 209, 212, 214- 215, 218 ЦПК України, ст.ст.22, 23, 319 , 321,391 ЦК України,ст.152 ч.2 ЗК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійснення права власності земельної ділянки, зобов"язання до вчинення дій, стягнення коштів та коштів за заподіяну моральну шкоду задовольнити частково.
Зобов"язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права власності земельною ділянкою, яка розташована в АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності.
ОСОБА_3 зобов"язати здійснити демонтаж фундаменту огорожі (шириною 10см, довжиною 45м 24см) на частково захопленій земельній ділянці, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, за власний рахунок та привести її у відповідність до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 20 березня 2007 року серії ЯГ № 521649, виданого на ім"я ОСОБА_2.
Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 за заподіяну моральну шкоду кошти в сумі 500 грн. (п"ятсот грн.)
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 кошти :
- за винесення меж земельної ділянки в натурі в сумі 1000 грн.(одну тисячу грн.);
- витрати, пов"язаннні з оплатою правової допомоги в сумі 800 грн.(вісімсот грн.);
- судові витрати по справі в сумі 179 грн.50 коп. (сто сімдесят дев"ять грн.50 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: В. В. Свірідова