Іменем України
03 травня 2012 року Справа № 5002-34/4226-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Гонтаря В.І.,
Плута В.М.,
за участю :
прокурора: Бучко Роман Васильович, посвідчення №393 від 05.10.11, прокуратура Військово-Морських Сил України;
представника позивача: не з'явився, Міністерство оборони України;
представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 10.01.12, товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест";
представника третьої особи: не з'явився, державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський";
представника третьої особи: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Євроойл";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р.) від 05 грудня 2011 року у справі № 5002-34/4226-2011
за позовом заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України (вул. Леніна, 41,Севастополь, 99011) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський проспект, 6,Київ, 01001)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест" (вул. Кіровоградська, 38/58, Київ, 01001; вул. Раскової, 19, Київ, 02002 )
треті особи: державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (вул. Свєрдлова, 32, Ялта, 98603)
товариство з обмеженою відповідальністю "Євроойл" (вул. Вінницька, 14/39,Київ, 01001; вул. Щусева, 36, Київ, 04060)
про визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння,
У вересні 2011 року військовий прокурор Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест", у якому просив визнати за державою в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", а саме прохідну (інв. №11031064, у справі БТІ прохідна основна частина літер „Г'") вартістю 10350,00 грн., розташовану по вул. Свердлова, 34 в м. Ялта.
Також, прокурор просив вказане майно витребувати з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест" на користь держави в особі Міністерства оборони України та з метою забезпечення позову заборонити будь-яким особам здійснювати будь-які дії щодо відчуження чи зміни правового статусу спірного майна.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 203, 330, 388, 392 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України, Закону України „Про прокуратуру", Закону України „Про оборону", Закону України „Про Збройні сили України" і мотивовані тим, що спірне державне майно ДП МО України "ЦВС Ялтинський" було відчужене особою, яка не мала права його відчужувати (генеральний директор ДП МО України "ЦВС Ялтинський"), та вибуло з володіння власника, тобто держави в особі Міністерства оборони України, без його волі.
Прокурор зазначає, що контракт №2212/02 купівлі-продажу, укладений між ДП МОУ „Центральний військовий санаторій „Ялтинський" та товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл" 22 грудня 2004 року, за яким спірне майно було передано у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл", визнаний недійсним рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2009 року у справі №2-23/569-2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2010 року.
Отже, подальше відчуження спірного майна товариством з обмеженою відповідальністю „Євроойл" за договором купівлі-продажу на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест" (у володінні якого воно знаходиться на час звернення із позовом) є незаконним.
Викладені обставини, за переконанням прокурора, є підставою для повернення майна дійсному власнику, про що й заявлено позов.
Місцевим господарським судом до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору були залучені товариство з обмеженою відповідальністю „Євроойл" та ДП МОУ „Центральний військовий санаторій „Ялтинський".
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 грудня 2011 року у справі №5002-34/4226-2011 позов задоволено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що контракт №2212/02 від 22 грудня 2004 року, за яким було передано спірне майно, та факт реєстрації переходу права власності на майно до товариства з обмеженою відповідальністю „Євроойл" були підставою вважати останнього власником майна. У подальшому зазначене товариство здійснило відчуження майна товариству з обмеженою відповідальністю „Трансбудінвест" за договором від 23 вересня 2006 року, який став підставою для реєстрації відповідного права власності на спірне майно за відповідачем.
Втім, контракт №2212/02 від 22 грудня 2004 року був визнаний недійсним, отже товариство з обмеженою відповідальністю „Євроойл", в силу згаданого контракту, не набуло право власності на спірне майно та, як наслідок, на момент укладення договору купівлі-продажу від 23 вересня 2006 року, не мало необхідного обсягу правомочностей щодо розпорядження відповідним майном.
Оскільки спірне майно відносилось до державного майна і було військовим, його власником залишилась держава в особі органу управління таким майном - Міністерство оборони України, що є підставою для витребування майна з володіння відповідача.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати повністю та припинити провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що оскаржуване рішення суду прийнято лише за участю прокурора, при наявності доказів належного повідомлення позивача та за відсутності відповідача і третіх осіб, відомості про належне повідомлення яких у матеріалах справи відсутні.
Відповідач зазначає, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння Міністерства оборони України з його власної волі, викладеної в дозволі Міністерства оборони України від 21 вересня 2004 року №227/4165.
Також, за переконанням відповідача, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, оскільки одночасно застосував норми статті 387 та статті 388 Цивільного кодексу України, які регламентують різні правовідносини: з витребування майна з чужого незаконного володіння, та його витребування від добросовісного набувача.
Заявник апеляційної скарги стверджує, що він не знав та не міг знати про правовідносини, що склались між товариством з обмеженою відповідальністю „Євроойл", Міністерством оборони України та ДП МО України "ЦВС Ялтинський" при укладанні контракту, недійсність якого є головною підставою позовної заяви.
До того ж, вказуючи на допущення судом порушення процесуальних норм, заявник посилається на наявність рішення суду в іншій справі між тими самими сторонами, яким вирішено спір щодо майна, що належить товариству з обмеженою відповідальністю „Трансбудінвест", та зазначає про безпідставну відмову суду у залишенні позову прокурора без розгляду з огляду на приписи пункту 2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 березня 2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження судовою колегією у складі: головуючий суддя Черткова І.В., судді Голик В.С., Сотула В.В., розгляд справи призначений на 10 квітня 2012 року.
За розпорядженням керівництва суду суддю Сотула В.В. було замінено на суддю Плута В.М. Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2012 року розгляд апеляційної скарги було відкладено.
За розпорядженням керівництва суду суддю Голика В.С. було замінено на суддю Гонтаря В.І. Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2012 року через неявку відповідача та третіх осіб розгляд апеляційної скарги було повторно відкладено.
За розпорядженням керівництва суду суддю Черткову І.В. у зв'язку з відпусткою було замінено на суддю Борисову Ю.В., яку призначено головуючим у справі.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що відбулось 03 травня 2012 року, прокурор наполягав на вимогах заявленого позову та погоджувався з рішенням суду першої інстанції, яке просив залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Представник відповідача, у свою чергу, підтримав доводи апеляційної скарги та заперечував проти позову і висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскарженому рішенні, яке просив скасувати та, формулюючи вимоги скарги, просив або припинити провадження з підстав визначених приписами пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, або відмовити прокуророві у задоволенні позовних вимог.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини неявки судову колегію не повідомили. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представників третіх осіб, що не з'явились, за наявними у справі документами.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.
На підставі контракту №2212/02 від 22 грудня 2004 року, укладеного між ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (за договором продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл" (за договором покупець), та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 березня 2005 року у справі №2-19/4965-2005, товариство з обмеженою відповідальністю "Євроойл" набуло право власності на нерухоме державне майно, розташоване по вул. Свердлова, 34 у місті Ялта, а саме: спальний корпус №8, інв. №11031009 (у справі БТІ: спальний корпус основна частина літер "Л'") по вул. Свердлова, 34, м. Ялта; казарму, інв. №11031084 (у справі БТІ: казарма основна частина літер "Д'") по вул. Свердлова, 34, м. Ялта; прохідну, інв. №11031064 (у справі БТІ: прохідна основна частина літер "Г'") по вул. Свердлова, 34, м. Ялта; столярну, інв. №11031039 (у справі БТІ: прохідна основна частина літер "З'") по вул. Свердлова, 34, м. Ялта; спальний корпус №12, інв. №11031001 (у справі БТІ: корпус основна частина літер "Б'", що включає балкон літер "б", веранду літер "б1", балкон літер "б2", терасу літер "б3", "б4", "б5", мансарда) по вул. Свердлова, 34, м. Ялта; спальний корпус №14, інв. №11031002 (у справі БТІ: корпус основна частина літер "А'", що включає прибудову літер "а", балкон літери "а1", "а2", "а3", "а4") по вул. Свердлова, 34, м. Ялта (а.с. 14-15, т.1).
За актом приймання-передачі від 15 лютого 2005 року вказане майно передано товариству „Євроойл" від ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (том 1, а.с. 15 зв. бік).
Згідно довідки комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" від 30 березня 2009 року право власності на прохідну літер „Г'" первісно було зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл" на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 березня 2005 року у справі №2-19/4965-2005 (том 1, а.с. 18, 51-56).
23 вересня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл" (за договором продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест" (за договором покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель (том 1, а.с. 44-47), згідно умов якого товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест" придбало частину майна, зареєстрованого за товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл", а саме прохідну основна частина літер "Г'" площею 11,0 кв.м по вул. Свердлова, 34, м. Ялта (далі -спірне майно).
Здійснення товариством "Трансбудінвест" на виконання умов вказаного договору купівлі-продажу оплати у повному обсязі прокурором не заперечується.
Зазначений договір купівлі продажу посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №2771. Також, його зареєстровано у Державному реєстрі правочинів, що підтверджується довідкою БТІ і відповідним витягом (том 1, а.с. 18, 48-49).
Цей договір купівлі-продажу є дійсним, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо визнання його недійсним у встановленому законом порядку.
Право власності на нерухоме майно, яке є предметом договору купівлі-продажу від 23 вересня 2006 року, до теперішнього часу зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест", що підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно (том 1, а.с. 57).
Також встановлено, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2009 року у справі №2-23/569-2009 контракт №2212/02 від 22 грудня 2012 року про купівлю - продаж будинків та споруд, укладений між ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл", визнано недійсним (том 1, а.с. 82-101).
Вказані обставини стали підставою для звернення військового прокурора ВМС України до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з даним позовом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши прокурора та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню, як прийняте з порушенням процесуальних норм, з припиненням провадження у справі, виходячи з наступного.
Предметом дійсної позовної заяви є визнання за державою Україна в особі Міністерства оборони України права власності на нерухоме майно ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", а саме прохідну (інв. №11031064, у інвентаризаційній справі БТІ прохідна основна частина літер „Г'") вартістю 10350,00 грн., розташовану по вул. Свердлова, 34 в м. Ялта, та витребування цього майна у добросовісного набувача -товариства з обмеженою відповідальністю „Трансбудінвест" на користь держави в особі Міністерства оборони України.
Підставами даного позову зазначені наявність приюдиційного факту визнання недійсним контракту №2212/02 від 22 грудня 2012 року про купівлю - продаж будинків та споруд, укладеного між ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл", та положення статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки вимоги позову обґрунтовані тим, що спірне майно придбано у особи, яка не мала права його відчужувати. Позивач просить визнати право власності та витребувати спірне майно у відповідача на підставі пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки воно вибуло з володіння не з його волі іншим шляхом.
Але ж, всі перелічені обставини набуття прав на спірне майно встановлені і в господарській справі №500218/863.1-2011 (том 4, а.с. 36-54), на що підставно посилається заявник апеляційної скарги.
У вказаній справі за позовом заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест" про визнання права власності та витребування майна рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2012 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 лютого 2012 року, у позові відмовлено.
Судом спростовані доводи прокурора стосовно наявності підстав для визнання права власності і витребування майна на підставі статті 387, пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України з причин визнання контракту № 2212/02 недійсним (том 4, а.с.50). Господарським судом зазначено про недоведеність позивачем того факту, що спірне майно дійсно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (том 4, а.с. 51).
До того ж судом спростовані доводи заявника позову про застосування до виниклих між сторонами прававідносин приписів частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що до участі у справі №2-23/569-2009 товариство „Трансбудінвест" не залучалося, отже суб'єктний склад сторін у справах різний (том 4, а.с.53).
Перевіривши підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, судова колегія враховує, що наведеним вище рішенням надаються судові висновки про відсутність підстав для визнання за Міністерством оборони України права власності на майно, перелічене у додатку №1 до контракту №2212/02 від 22 грудня 2004 року, укладеного між ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл", розташоване по вул. Свердлова, 34 у місті Ялта, серед якого значиться і прохідна основна частина літер "Г'" інв. №11031064, та для витребування цього майна у товариства з обмеженою відповідальністю „Трансбудінвест" на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, що є предметом позову і у справі №5002-34/4226-2011, яка розглядається.
Сторонами у наведених двох справах у відповідності до визначень, встановлених статтею 21 Господарського процесуального кодексу України, є ті ж самі учасники.
Такі обставини унеможливлюють окремий розгляд справи №5002-34/4226-2011 за участю тих самих сторін на однакових підставах позовних вимог стосовно майна, правова оцінка набуття, переходу та наявності (відсутності) права власності на яке вже надана під час розгляду іншої справи.
Цим обставинам не надана оцінка в оскарженому судовому рішенні, хоча судом й досліджені предмет і підстави позовів прокурора у справах №2-23/569-2009 та №5002-2/923-2011.
Таким чином, є підстави вважати, що заявником скарги обґрунтовано зроблено посилання на наявність судових висновків у справі №500218/863.1-2011 стосовно спірного майна, що надає підстав для скасування судового рішення і припинення провадження у справі №5002-34/4226-2011.
Втім, судова колегія визнає можливим частково задовольнити апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Трансбудінвест" з врахуванням протилежних вимог відповідача щодо підстав для скасування судового акту, а саме: з підстав пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України та за результатом розгляду справи по суті позовних вимог з дослідженням правових підстав для відмови у їх задоволенні.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим скасувати оскаржене рішення господарського суду першої інстанції, припинивши провадження у справі.
Керуючись статтями 92, 99, 101, 103 (пункт 3), 104 (пункт 4), пунктом 2 частини 1 статті 80, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р.) від 05 грудня 2011 року у справі №5002-34/4226-2011 скасувати.
3. Провадження у справі №5002-34/4226-2011 припинити.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді В.І. Гонтар
В.М. Плут