01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.04.2012 № 64/398
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипка І.М.
суддів: Зубець Л.П.
Остапенка О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - дов. № 01/230-446 від 31.10.2011р.
від відповідача: ОСОБА_3 - дов. №5 від 03.01.2012р.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства
"Страхова компанія "Добробут та Захист"
на рішення
Господарського суду м. Києва
від 03.02.2012р.
у справі № 64/398 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю
"Страхова компанія "Альфа - Гарант" (позивач)
до Приватного акціонерного товариства
"Страхова компанія "Добробут та Захист" (відповідач)
про стягнення заборгованості в сумі 14 926,47 грн.
В судовому засіданні 26.04.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 03.02.2012р. у справі № 64/398 позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та Захист" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" 11 773,58 грн. основної заборгованості за договором перестрахування, 919,95 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, 694,64 грн. інфляційних витрат 178,06 грн. 3 % річних, судовий збір в сумі 1 282,87 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 03.02.2012р. у справі № 64/398 скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права, оскільки, на думку відповідача, суд не звернув увагу на те, що порушення позивачем п.3.2.8 договору перестрахування позбавило перестраховика (відповідача) у його праві приймати участь в процедурі врегулювання збитків, оскільки повідомлення про настання страхового випадку було здійснено позивачем після виплати страхового відшкодування.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2012р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.03.2012р.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 29.03.2012р. по справі оголошено перерву до 26.04.2012р.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.04.2012р. представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у позові.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.04.2012р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення частковому скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2007р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Альфа-Гарант" (Перестрахувальник, позивач) та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Добробут та Захист" (правонаступником якого є відповідач) (за договором Перестраховик) було укладено Договір № 91-017/08-02 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум (далі - Договір перестрахування).
Відповідно до п. 1.2 Договору перестрахування предметом договору є облігаторне (обов'язкове) пропорційне перестрахування Перестраховиком (відповідачем) на засаді ексцеденту сум частини відповідальності Перестрахувальника (позивача), прийнятої ним за Договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО транспортних засобів).
Відповідно до п. 1.3 Договору перестрахування його дія розповсюджується на всі договори добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів), які укладені Перестрахувальником (позивачем) зі Страхувальниками (юридичними та фізичними особами).
Відповідно до п. 2.12 Договору перестрахування відповідальність Перестраховка (відповідача) за кожним Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, який підпадає під дію цього Договору, починається та закінчується одночасно з відповідальністю Перестрахувальника (позивача).
Протягом 2008 року між Перестрахувальником і страхувальниками укладалися договори добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов яких були застраховані визначені в них транспортні засоби.
У відповідності до п.п. 3.2.1, 3.4.1 Договору перестрахування Перестрахувальник (позивач) зобов'язався передавати, а Перестраховик (відповідач) - приймати від нього в перестрахування частину відповідальності за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору на умовах, викладених в розділі 2 Договору перестрахування.
Згідно з умовами п. 3.2.2 Договору перестрахування Позивач один раз на місяць надає Відповідачу Рахунки-бордеро премій та Рахунки-бордеро збитків. Вказані Рахунки після їх підписання є невід'ємними частинами Договору.
У відповідності до п. 4.3 Договору перестрахування збитки, сума страхового відшкодування за якими, за попередніми прогнозними розрахунками, може перевищувати суму 200 000, 00 гривень, врегульовуються окремо (індивідуально) і не включаються до щомісячного Рахунку-бордеро збитків.
14.07.2008р. в результаті ДТП отримав пошкодження автомобіль НОМЕР_1, який був застрахований у позивача за договором №06-VZ\05-133-05165 від 20.06.2008р. та перестрахований у відповідача згідно Договору перестрахування.
11.11.2008р. листом за вих. № 4942 Позивач повідомив Відповідача про настання страхової події та зазначенням причин несвоєчасного повідомлення про страховий випадок (а.с.30, т.1).
У відповідності до п. 3.4.4 Договору перестрахування Перестраховик зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника документів на виплату страхових відшкодувань сплатити Перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування.
18.11.2008 року позивачем було направлено відповідачу лист вих. №4980 від 12.11.2008р. із вимогою сплати частки у сумі страхового відшкодування в розмірі 9261,13 грн. з розрахунком частки Перестраховика у сумі страхового відшкодування та документами, що регламентують страховий випадок, по автомобілю, що перестрахований згідно з Рахунком-бордеро премій за червень 2008 року на 56 арк.(а.с.31, т.1).
Станом на 01.01.2009р. Відповідачем в порушення умов Договоору перестрахування не було відшкодовано позивачу своєї частки страхового відшкодування збитків у встановлений пунктом 3.4.4 Договору перестрахування строк.
Листом вих. №749 від 05.06.2009р., який був отриманий позивачем 11.06.2009р. вх. 09/4271, відповідач відмовив позивачу у виплаті частки у сумі страхового відшкодування з посиланням на п.3.3.6 Договору перестрахування, у зв"язку з порушенням перестрахувальником (позивачем) п.3.2.8 Договору перестрахування по своєчасному повідомленню перестраховика (відповідача) про настання страхового випадку (а.с.91, т.1).
Листом від 11.06.2009р. вих. №09/2444 позивач повідомив відповідача про те, що останній у відповідності до п.5.2 Договору перестрахування не має права відмовити у виплаті перестрахового відшкодування лише з причини несвоєчасного повідомлення про настання страхового випадку (а.с.92, т.1). Зазначений лист було відправлено 23.06.2009р., що підтверджується реєстром про відправку рекомендованих листів та копією фіскального чеку (а.с.93, т.1).
Листом від 20.09.2010р. вих. №09/2629 позивачем було повідомлено відповідача про те, що за зазначеною подією позивачем було здійснено доплату у розмірі 9 300, 65 грн. та надано розрахунок частки перестраховика у сумі страхового відшкодування в розмірі 356, 87 грн. і документи, що регламентують страховий випадок по автомобілю, що перестрахований згідно з Рахунком-бордеро премій за червень 2008 року на 25 арк. (а.с.94, т.1). Зазначений лист було відправлено 07.10.2010р., що підтверджується реєстром про відправку рекомендованих листів та копією фіскального чеку (а.с.95-97, т.1).
Листом від 10.11.2010р. вих. №999, відповідачем було повідомлено позивача про відмову у виплаті частки у сумі страхового відшкодування (а.с.124, т.1), на який позивач надіслав лист вих. №09/3114 від 11.11.2010р. з проханням сплатити частки страхового відшкодування в сумі 9 618, 00 грн. (9 261, 13 грн. та 356, 87 грн.) (а.с.125, т.1), оскільки позивачем надані обґрунтовані пояснення щодо несвоєчасного повідомлення про страхову подію по страхувальнику ОСОБА_5, надісланий повний пакет, в якому вказується вся інформація, необхідна для врегулювання даного збитку і у відповідача ніяких інших питань, крім несвоєчасного повідомлення, на виникало (а.с.125. т.1).
Листом від 06.12.2010р. вих. №09/3252 позивачем повідомлено відповідача про те, що по автомобілю НОМЕР_1, який був застрахований у позивача за договором №06-VZ\05-133-05165 від 20.06.2008р. та перестрахований у відповідача згідно Договору перестрахування, на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 01.07.2010р. позивачем проведено доплату по даному страховому випадку в розмірі 56 178, 71 грн. та надано розрахунок частки перестраховика у сумі страхового відшкодування в розмірі 2155, 58 грн. і документи, що регламентують страховий випадок по автомобілю, що перестрахований згідно з Рахунком-бордеро премій за червень 2008 року на 16 арк. (а.с.126, т.1).
Зазначений лист було направлено відповідачу 08.12.2010р., що підтверджується копією реєстру про відправку рекомендованих листів та копією фіскального чеку (а.с.127-128, т.1) та отримано відповідачем 10.12.2010р. про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 129, т.1), станом на 09.11.2011р. позивачем відповіді на зазначений лист не отримано, у зв"язку з чим ТДВ "СК "Альфа-Гарант" звернулось до суду із даним позовом, оскільки відповідачем в порушення умов Договору перестрахування не відшкодовано своєї частки страхового відшкодування збитків у встановлений пунктом 3.4.4 Договору перестрахування строк.
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.
Відповідно до п. 3.3.6. Договору перестрахування Перестраховик (відповідач) має право відмовити у виплаті своєї частки страхового відшкодування або зменшити розмір своєї частки страхування у випадку, коли Перестрахувальник порушив умови п. 3.2.6. та п.3.2.8.
Так, п.3.2.6 Договору перестрахування передбачено, що на вимогу перестраховика (відповідача) перестрахувальник (позивач) зобов"язаний надати йому копії документів, що стосуються окремого страхового випадку. Обсяг документів, які перестраховик має право вимагати від перестрахувальника, обмежується наступним переліком, що зазначений в п.3.2.3.3. У будь - якому випадку вимога перестраховика про надання йому документів на виплату страхового відшкодування не може бути підставою для затримки або відмови перестраховика в підписанні Рахунку-бордеро збитків.
В силу положень п. 3.2.8 Договору перестрахування, перестрахувальник (позивач) зобов"язаний надати можливість відповідальним працівникам перестраховика (відповідача), за його вимогою, приймати участь в процедурі врегулювання збитків та надати їм всю наявну у перестрахувальника інформацію та документи, якщо за попередніми прогнозними розрахунками сума страхового відшкодування може перевищувати суму 200 000, 00 грн.
Якщо при настанні страхового випадку прогнозована сума страхового відшкодування не перевищуватиме 200 000, 00 грн., а під час розслідування цього випадку з"ясовуватиметься, що прогнозована сума страхового відшкодування може перевищити 200 000, 00 грн., перестрахувальник повідомляє перестраховика про таку можливість протягом 5 робочих днів з моменту виявлення відповідних обставин.
У відповідності до того ж п.3.3.6 Договору перестрахування, рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається перестраховиком не пізніше останнього дня, визначеного п.п. 3.4.3, 3.4.4 для виплати страхового відшкодування і повідомляється перестрахувальнику в письмовій формі з мотивованим обґрунтуванням причин відмови, яке може бути оскаржено у порядку, встановленому законодавством України.
Пунктом 3.2.7 Договору перестрахування визначено обов"язок перестрахувальника протягом 5-ти робочих днів з дня, коли перестрахувальнику стало про це відомо, повідомити перестраховика про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, сума страхового відшкодування за яким, за попередніми прогнозними розрахунками може перевищувати суму 200 000, 00 грн.
Так, дійсно, позивачем було повідомлено відповідача про настання страхового випадку лише 11.11.2008р., з зазначенням причин несвоєчасного повідомлення.
Проте, п. 5.2. Договору перестрахування чітко передбачено, що Перестраховик (відповідач) не має права відмовити у виплаті перестрахового відшкодування лише з причини несвоєчасного повідомлення про настання страхового випадку за умови, що така несвоєчасність не вплинула на можливість отримати від компетентних органів документів, що містять відомості про обставини настання страхового випадку і відповідно до умов страхування є достатніми для виплати страхового відшкодування, та якщо це не позбавило Перестраховика його прав відповідно до умов цього Договору.
Так, апелянт (відповідач) посилається на те, що позивачем було повідомлено про настання страхового випадку лише 11.11.2008 р. в порушення умов п. 3.2.8. Договору перестрахування.
Однак, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що несвоєчасність повідомлення дійсно вплинула на можливість отримати ним від компетентних органів документів, що містять відомості про обставини настання страхового випадку і відповідно до умов страхування є достатніми для виплати страхового відшкодування, та що це позбавило перестраховика його прав відповідно до умов цього Договору.
З матеріалів справи вбачається, що всі ці документи та які відповідно до умов договору страхування є достатніми для виплати страхового відшкодування, надіслані позивачем відповідачу, додатково відповідачем у позивача ніякі документи не витребовувались.
Незважаючи на те, що позивачем тричі протягом тривалого часу проводились виплати по страховому випадку на користь свого страхувальника, відповідач, будучи повідомлений позивачем (навіть із запізненням, з обґрунтуванням причин) про настання даного страхового випадку, жодним чином не виявив бажання приймати участь у розслідуванні даного страхового випадку (а договором не передбачена обов"язкова участь відповідача у розслідуванні страхового випадку), а отже права відповідача, відповідно до умов укладеного між сторонами Договору перестрахування, позивачем не порушені, а належних та допустимих доказів протилежного відповідач не надав.
Колегія суддів констатує, що за умовами укладеного між сторонами договору, лише несвоєчасне повідомлення позивачем відповідача про настання страхового випадку, не є підставою для відмовити у виплаті відповідачем перестрахового відшкодування.
Відповідно до розрахунків частки перестраховика (відповідача) у сумі страхового відшкодування від 12.11.2008р. становить 9261,13 грн., від 20.09.2010р. становить 356,87 грн. та від 06.12.2010р. 2155,58 грн., а всього 11 773,58 грн.
Вказані розрахунки були надіслані відповідачу одночасно із супровідними листами від 11.11.2008р. вих. №4942, від 20.09.2010р. вих. №09/2629 та від 06.12.2010р. вих. №09/3252, що підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи, та які відповідачем не сплачені.
Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 11773,58 грн. основної заборгованості за Договором перестрахування.
Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 2142,78 грн. пені, 694,64 грн. інфляційних втрат, 315,47 грн. трьох процентів річних, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до п. 3.4.4 Договору перестрахування Перестраховик зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника документів на виплату страхових відшкодувань сплатити Перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування.
Розмір заборгованості у даній справі відповідача перед позивачем становить 11773,58 грн.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 11.3 Договору перестрахування сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених цим Договором розрахунків у вигляді сплати пені в розмірі 0,1% від суми платежу, що прострочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки. Пеня сплачується за письмовою вимогою сторони, яка повинна була своєчасно одержати платіж.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як встановлено судом, 08.12.2010р. позивачем було надіслано відповідачу останній із трьох пакетів документів на виплату частки страхового відшкодування по автомобілю, що перестрахований згідно з Рахунком-бордеро премій за червень 2008р., який було отримано відповідачем 10.12.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення та реєстр відправки рекомендованих листів.
Станом на 17.12.2010р. відповідачем в порушення умов Договору перестрахування не було відшкодовано позивачу своєї частки страхового відшкодування у строк, встановлений п.3.4.4 Договору перестрахування.
Проте, місцевим господарським судом під час здійснення власних розрахунків не було враховано положення п.11.3 Договору перестрахування, а саме замість пені в розмірі 0,1% від суми платежу, що прострочений, судом було застосовано розмір облікової ставки НБУ в розмірі 7,7500%, що прямо суперечить умовам укладеного між сторонами Договору перестрахування.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, проведений за період з 20.12.2010р. (за 182 дні прострочення), наданий позивачем, дійшла висновку про те, що він є обґрунтованим, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2142,78 грн. пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У своєму рішенні місцевий господарський суд, задовольняючи частково вимоги в частині стягнення 3% річних, не навів свій розрахунок, а лише зазначив про часткове задоволення вимог в частині стягнення 178, 06 грн. 3% річних.
Отже, враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, проведений позивачем, апеляційний господарський суд погоджується з правомірністю нарахування позивачем 3% річних за період з 20.12.2010р. по 10.11.2011р. в сумі 315, 47 грн. та інфляційних втрат за період з січня 2011р. по червень 2011р. включно в сумі 694, 64 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 526, 625 ЦК України та умов Договору перестрахування підлягає стягненню 11 773,58 грн. основної заборгованості, 2 142, 78 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов"язання, 694, 64 грн. інфляційних втрат та 315, 47 грн. трьох процентів річних.
Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та Захист", з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає, але рішення Господарського суду м. Києва від 03.02.2012р. у справі № 64/398, підлягає частковому скасуванню, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та Захист" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 03.02.2012р. у справі № 64/398 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та Захист" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 24/11-13В, код ЄДРПОУ 31571133) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) 11773, 58 грн. основної заборгованості за договором перестрахування, 2142, 78 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов"язання, 694,64 грн. інфляційних втрат та 315,47 грн. трьох процентів річних, судовий збір в сумі 1411, 50 грн."
3. Доручити Господарському суду м.Києва видати наказ.
4. Матеріали справи № 64/398 повернути до Господарського суду м. Києва.
5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано 07.05.2012р. (з урахуванням вихідних та святкових днів).
Головуючий суддя Скрипка І.М.
Судді Зубець Л.П.
Остапенко О.М.