01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
25.04.2012 № 55/204
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів: Федорчука Р.В.
Ткаченка Б.О.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 25.04.2012 року,
розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України «Фаворит-Плюс» на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2011року,
у справі № 55/204 (головуючий суддя - Ягічева Н.І., судді - Літвінова М.Є., Дідиченко М.А.)
за позовом Дочірнього підприємства всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України «Фаворит-Плюс»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча
компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Автокомплект»
про стягнення 2067438,43 грн.
12.05.2011 року дочірнє підприємство всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України «Фаворит-Плюс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Автокомплект» про стягнення 2067438,43 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2011 року у справі № 55/204, в задоволенні позовних вимог дочірнього підприємства всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України «Фаворит-Плюс» - відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2011 року, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 19.10.2011 року у справі № 55/204 скасувати та постановити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2011 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Буравльов С.І., суддів - Андрієнко В.В., Вербицької О.В. апеляційна скарга прийнята до провадження та справа призначена до розгляду.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 02-15/74 від 14.02.2012 року у зв'язку з самовідводом головуючого судді Буравльова С.І. суддів - Андрієнко В.В., Вербицької О.В., було призначено повторний автоматизований розподіл даної справи, після якого справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Лобань О.І., судді - Федорчук Р.В., Ткаченко Б.О.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 17.02.2012 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Лобань О.І., судді - Федорчук Р.В., Ткаченко Б.О. справу № 55/204 прийнято до провадження та призначено до розгляду. 26.03.2012 року розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого по справі на лікарняному.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року після виходу головуючого судді з лікарняного, справа № 55/204 призначена до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає подану позивачем апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судових засіданнях 23.04.2012 року та 25.04.2012 року представник Дочірнього підприємства всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України «Фаворит-Плюс» надав суду свої пояснення по справі в яких, просив зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Автокомплект» у судових засіданнях 11.04.2012 року, 23.04.2012 року та 25.04.2012 року також надали суду свої пояснення по справі в яких поданий відзив на апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі з доводами викладеними в ньому та заперечили проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі. Просили апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2011 року залишити без змін.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
27.02.2007 року між дочірнім підприємством всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України «Фаворит-Плюс» (покупець) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Автокомплект» (постачальник) було укладено договір № 111610733 (надалі-договір).
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених у договорі, розробити технічне завдання на автоматизовану систему обліку доз опромінення і контролю перебування персоналу в контрольній зоні (АС УКП), виготовити та поставити обладнання, (надалі - продукцію) та виконати роботи з шеф-монтажу, пуско-наладці та введенню в експлуатацію обладнання АС УКП ОП ЗАЕС, а покупець зобов'язаний в порядку та на умовах, вказаних у договорі, прийняти та оплатити продукцію та роботи.
У відповідності до п.3.2 договору сума договору складає 14519447 грн. в тому числі ПДВ. Згідно з п. 3.5.1 договору, покупець перераховує аванс у розмірі 4006034 грн. на підставі виставленого рахунку постачальника. Допускається сплата авансу частинами.
Відповідно до п. 3.5.2 договору, оплата робіт по розробці технічного завдання здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) банківських днів від дати підписання сторонами акта виконаних робіт. Остаточна оплата продукції що постачається, здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів від дати підписання акта приймання-передачі продукції (п.3.5.3 договору). Оплата робіт по шеф-монтажу поставленого обладнання здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) банківських днів від дати підписання сторонами акта виконаних робіт (п.3.5.4 договору). Відповідно до п.3.5.5 договору оплата робіт по наладці та введенню в експлуатацію здійснюється покупцем на протязі 10 (десяти) банківських днів від дати підписання сторонами акта виконаних робіт та акта введення в експлуатацію. Згідно п.3.5.6 договору оплата робіт по метрологічній атестації здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів від дати підписання сторонами акта виконаних робіт та надання свідоцтва про метрологічну атестацію.
Відповідно до п.3.5.7 договору, оплата передбачена п.3.5.1-3.5.6 договору здійснюється у відповідності до запланованого фінансування: протягом 2007 року -6735200 грн. та протягом 2008 року - 2009 року - 7784247 грн.
Як вбачається з п.7.7 договору, за порушення вказаних в договорі строків оплати продукції, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.
Договір вступає у силу з моменту його підписання сторонами та діє до 30 грудня 2009 року (п.10.1 договору). Закінчення дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце протягом дії договору (п.10.2 договору).
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивачем було виставлено рахунок від 28.02.2007 року на суму авансу у розмірі 4006034 грн., який був оплачений відповідачем 20.04.2007 року в повному обсязі.
Позивачем на адресу відповідача було направлено 2 екземпляри акта-звірки щодо сплати боргу за договором про що свідчить відмітка відповідача про отримання (вх. № 5998 від 22.08.2008 р.). Крім того, позивачем 02.02.2009 року було направлено на адресу відповідача претензію щодо сплати основного боргу, 3% річних, інфляційних збитків та пені за прострочення грошового зобов'язання, проте позивач відповіді не отримав. 07.04.2009 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату боргу у розмірі 141199,50грн., проте вказана вимога залишена відповідачем без виконання.
У травні 2011 року дочірнє підприємство всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України «Фаворит-Плюс» з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Автокомплект» про стягнення з відповідача основний борг у розмірі 338 237,46 грн., 3% річних у розмірі - 105477,26 грн., збитки внаслідок інфляції у розмірі - 1381127,39 грн., пеню у розмірі - 105477,26 грн., неустойку у розмірі 2177917,05 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач постійно порушував зобов'язання взяті на себе за договором, а саме, не оплачував суми всіх актів виконаних робіт на загальну суму 338237,46 грн. від вартості поставленого обладнання, виконаних робіт та наданих послуг. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не вчинено жодних дій щодо надання у розпорядження позивача для виконання своїх зобов'язань по договору необхідного додаткового обладнання, яке входило до технічного проекту, що унеможливлює закінчення робіт.
Відповідач в свою чергу заперечив проти позовних вимог у повному обсязі та звернувся із заявою про застосування строків позовної давності до позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій за договором №111610733 від 28.02.2007 року в розмірі 2136364,33 грн. (3%, збитки внаслідок інфляції, пеня) та неустойки в розмірі 2177917,05 грн.
Рішенням суду першої інстанції від 19.10.2011 року відмовлено дочірньому підприємству всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України «Фаворит-Плюс» у позові про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору підряду, так і договору поставки. Відносини сторін що виникають по договору з приводу поставки обладнання регулюються положеннями параграфу 3 глави 54 ЦК України, у главі 61 визначені положення які регулюють відносини що виникають з підряду (виконання робіт).
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).
Як вірно вказав суд першої інстанції, згідно з п. 3 додаткової угоди № 2 від 22.11.2007 року, календарний план виконання робіт зі створення автоматизованої системи обліку доз опромінення та контролю перебування персоналу в підконтрольній зоні за договором викладений в новій редакції відповідно до якої загальний строк поставки обладнання та виконання робіт становить 28 місяців з моменту підписання договору, тобто до 28.06.2009 року.
В силу положень договору (п. 10.1, 10.2) договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 30 грудня 2009року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії договору.
Як вірно встановлено судом першої інстанції на момент розгляду справи на виконання умов договору відповідач сплатив позивачу 11495812,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 628 від 20.04.2007 року на суму 4006034 грн., № 2133 від 30.08.2007 року на суму 164500грн., № 2793 від 19.10.2007 року на суму 2398666грн., № 2794 від 19.10.2007 року на суму 196000 грн., № 622 від 23.04.2008 року на суму 3334343,90грн., № 906 від 10.06.2008 року на суму 138705грн., № 907 від 10.06.2008 року на суму 62125 грн., № 908 від 10.06.2008 року на суму 408588,10 грн., № 909 від 10.06.2008 року на суму 15008 грн., № 910 від 10.06.2008 року на суму 41230 грн., № 961 від 13.06.2008 року на суму 715037,10 грн., № 1883 від 15.10.2008 року на суму 14840 грн., № 1886 від 15.10.2008 року на суму 735 грн.
При цьому, перерахування суми авансу в розмірі 4006034 грн. підтверджується платіжним дорученням № 628 від 20.04.2007 року, що міститься в матеріалах справи, а подальша оплата за договором здійснювалась шляхом перерахування коштів згідно платіжних доручень, де у призначеннях платежу було зазначено «оплата за ІДК зг. дог. № 111610733 від 28.02.2007р.» без виокремлення оплати за обладнання чи виконані роботи і без посилання на відповідний акт.
В свою чергу, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено судом апеляційної інстанції, позивач здійснив поставку продукції та виконав роботи в цілому на суму 10810683 грн. Поставка продукції саме на суму 10810683 грн. підтверджується актами приймання-передачі, що містяться в матеріалах справи, а саме: № 070807/1 від 07.08.2007 року на суму 235000 грн., № 270807/2 від 27.08.2007 року на суму 196000 грн., № 270907/1 від 27.09.2007 року на суму 4010363 грн., № 251007/1 від 25.10.2007 року на суму 58900 грн., №301007/1 від 30.10.2007 року на суму 21440 грн., № 261107/1 від 26.11.2007 року на суму 5784830 грн., № 251207/1 від 25.12.2007 року на суму 198150 грн., № 280108/1 від 28.01.2008 року на суму 88750 грн., № 160908/1 від 16.09.2008 року на суму 22250 грн., № 310309/2 від 07.04.2009 року на суму 195000 грн.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, так і підтверджено судом апеляційної інстанції у відповідача наявна переплата за договором у розмірі 685129,10 грн., що у свою чергу протирічить та унеможливлює існування заборгованості ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» перед позивачем у розмірі 338237,46 грн.
Як правильно зазначив місцевий господарський суд, до аналогічних висновків дійшов також господарський суд міста Києва у справі № 6/344-22/72 за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Дочірнього підприємства всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України «Фаворит плюс» про стягнення неустойки (пені, штрафу) за порушення строків поставки продукції у розмірі 630489,88 грн., авансових платежів у розмірі 685129,10 грн. та штрафу за неповернення авансових платежів у строк у розмірі 41670,87 грн. Рішенням від 29.04.2011 року по справі № 6/344-22/72 стягнуто з Дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України «Фаворит-плюс» на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» 685129,10 грн. переплати за договором № 111610733 від 28.02.2007р., 6904,45 грн. судових витрат. Зазначене рішення по справі № 6/344-22/72 залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2011 року.
Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, оскільки сторони у даній справі № 55/204 є сторонами і у справі № 6/344-22/72, то рішення у справі № 6/344-22/72 є преюдиціальним у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, факт існування у відповідача переплати за договором №111610733 від 28.02.2007 року у розмірі 685129,10 грн., не може бути спростований або підданий сумніву в межах розглядуваної справи будь-якими доказами за умов чинності постанови Вищого господарського суду України від 06.09.2011 року у справі № 6/344-22/72 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2011 року у цій же справі № 6/344-22/72.
Згідно із Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року зі справи «Совтрансавто-Холдинг» проти України» визначено, що «одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів» (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про юрисдикцію Європейського суду з прав людини в Україні» від 18.11.2003 року № 01-8/1427).
Принцип верховенства права закріплений ст. 8 Конституції України, а згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року рішення Європейського суду є джерелом права для національних судів.
За таких обставин, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 338237,46 грн. - суми основного боргу.
Що стосується позовних вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі - 105477,26 грн., збитків внаслідок інфляції - 1381127,39 грн., пені -649759,68 грн. та неустойки у розмірі 2177917,05 грн. судова колегія апеляційного господарського також вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно вказав суд першої інстанції, посилання позивача на прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо сплати авансу у розмірі 4006034 грн. на 44 дні є необґрунтованим, оскільки, в матеріалах справи, відсутні докази виставлення (надання) відповідачу рахунку № СФ-280207 на суму 4006034 грн. саме в день підписання договору 28.02.2007 року, такі докази не було подано й суду апеляційної інстанції під час перегляду рішення апеляційним господарським судом.
До того ж, пунктом 3.5.7 договору сторони обумовили, що оплата, яка передбачена п.п. 3.5.1 - 3.5.6 договору здійснюється відповідно до запланованого фінансування, а саме: протягом 2007 року - 6735200 грн. та протягом 2008 року - 2009 року - 7784247 грн.
Таким чином, як вірно вказав місцевий господарський суд, відсутність вказаних доказів спростовує посилання ДП Всеукраїнської громадської організації «Союз організації інвалідів України «Фаворит-плюс» на прострочення позивачем внесення обумовлених договором сум попередньої оплати.
Крім того, як встановлено судом першої інстанції, з боку відповідача було допущено прострочення з оплати виконаних робіт та поставленої продукції. В порушення умов п. 3.5.2 - 3.5.6 договору відповідач не у повному обсязі та не у строк 10 банківських днів здійснив оплату за договором.
Проте, як зазначалося раніше, відповідачем подана заява про застосування позовної давності до позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій за договором №111610733 від 28.02.2007 року в розмірі 2136364,33 грн. (3%, збитки внаслідок інфляції, пені) та неустойки в розмірі 2177917,05 грн.
Позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється у три роки, відповідно до ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється спеціальні позовна давність в один рік.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні, пеню та неустойку через прострочення оплати згідно актів приймання-передачі зобов'язання сплатити які настало більш ніж три роки. Вказане відображено в таблиці, що міститься в заяві про сплив строків позовної давності від 02.09.2011 року.
Відповідно до ст.261 ЦК України, перебіг строку позовної давності починається від дня коли особа дізналась або могла довідатись про порушення свого права. В даному випадку, таким днем необхідно вважати наступний день за днем настання кінцевого строку розрахунку.
Позивач звернувся до суду 05.05.2011 року, таким чином, на момент звернення з позовом про стягнення суми основного боргу та неустойки через несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, що мали бути виконані до 05.05.2008 року, строк позовної давності пред'явлення вимоги 3% річних, інфляційних, пені та неустойки сплинув.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.
Доводи скаржника щодо переривання строку позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними виходячи з наступного.
Акт від 05.05.2008 року службового розслідування по виконанню умов поставок на ВП «ЗАЕС» обладнання підсистеми оперативного індивідуального дозиметричного контролю підрядником ДП «Фаворит плюс», згідно договору №111610733 від 28.02.2007 року не доводить наявність вчинення з боку відповідача дії яка свідчить про визнання ним своєї заборгованості, вказаний акт є внутрішнім документом відповідача, визначає недоліки роботи відокремлених підрозділів, осіб, працівників ДП «НАЕК «Енергоатом» в межах компанії і не стосується договірних відносин між сторонами договору.
Лист відповідача № 3452/31 від 03.06.2009 року до замовника та користувача робіт ВП ЗАЕС щодо коригування річних лімітів фінансування, яким позивач стверджує визнання відповідачем боргу перед ним у розмірі 338237,46 грн. за виконані роботи та поставлену продукцію, підписаний заступником директора з економіки та фінансів, посадовою особою ВП «Атомкомплект», при цьому його повноваження на підписання документів, що стосуються договірних відносин сторін до суду не надано. Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції, зміст листа не свідчить про визнання ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Атомкомплект» свого боргу, цей лист відноситься до внутрішнього листування компанії, та не був адресований позивачу.
До того ж, подання дочірнім підприємством Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України «Фаворит-Плюс», зустрічного позову до апеляційної інстанції у справі № 6/344, з порушенням приписів чинного господарського процесуального кодексу України, не може свідчити про реалізацію позивачем свого права на звернення до суду за захистом своїх порушених прав протягом 3-х років, та як наслідок не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволення позову підприємства всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України «Фаворит-Плюс» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Автокомплект» про стягнення заборгованості.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції позивачем не було подано належних та переконливих доказів в обґрунтування заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України «Фаворит-Плюс», на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2011 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України «Фаворит-Плюс», слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2011 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -
1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України «Фаворит-Плюс» на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2011року у справі № 55/204 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2011року у справі № 55/204 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 55/204 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Лобань О.І.
Судді Федорчук Р.В.
Ткаченко Б.О.