01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.04.2012 № 32/12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ільєнок Т.В.
суддів: Шипка В.В.
Борисенко І.В.
при секретарі
судового засідання: Загрунній Л.І.
за участі представників
сторін:
позивача: ОСОБА_3 - дов. № 62/11 від 08.11.2011 р.;
відповідача: ОСОБА_4 - дов. № 01/12 від 09.04.2012 р.;
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Приватного акцонерного товариства „Європейська страхова компанія"
на рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2011 р.
у справі № 32/12 (суддя Підченко Ю.О.)
позивач: Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „ОСТРА"
відповідача: Приватного акцонерного товариства „Європейська страхова компанія"
про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 189 044,63 грн.
Позивач - ПАТ „Страхова компанія „ОСТРА" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача - ПАТ „Європейська страхова компанія" про стягнення з останнього суми страхового відшкодування в розмірі 93 640,60 грн., пені в сумі 61 349,57 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, інфляційних в сумі 23 972 грн. та трьох процентів річних в сумі 10 082,46 грн. за прострочення грошового зобов'язання згідно Договору від 01.11.2006р. № 20/06-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії).
До прийняття рішення по справі, позивач згідно вимог статті 22 ГПК України уточнив свої позовні вимоги у частині стягнення з відповідача пені, яка дорівнює 11 688,86грн. за період прострочення з 08.10.2008 р. по 07.04.2009 р., та трьох процентів річних які складають 10 836,47 грн. за період з жовтня 2008 року по вересень 2011 року. Щодо решти частини вимог позивач залишив їх без змін та наполягав на їх задоволенні.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.11.2011 р. № 32/12 позовні вимоги задоволено частково, а саме, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 93 640,60 грн., пеню в сумі 11 688,86 грн., інфляційні збитки в сумі 23 972, 00 грн., три процента річних в сумі 10 836,47 грн. та судові витрати.
Не погоджуючись із вищевказаним Рішенням, відповідач - ПАТ „Європейська страхова компанія" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить скасувати Рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2011 р. № 32/12 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована на невідповідності висновків, викладених у Рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
А саме, на думку скаржника, господарським судом при прийнятті оскаржуваного Рішення не було враховано наступне:
- позивачем не надано будь-якого доказу того, що повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди було направлено 05.04.2007 р., а вказана у позовній заяві дата відправлення повідомлення 08.04.2007 р. є опискою представника позивача;
- позивачем не надано оригіналу опису поштового вкладення, а копія опису поштового вкладення оформлена з порушенням норм чинного законодавства України, що не може бути доказом направлення на адресу відповідача повідомлення про настання страхової події;
- позивачем не надано оригіналу та копії квитанції № 650450398142 поштового повідомлення, яка б підтверджувала направлення на адресу відповідача повідомлення про настання страхової події;
- позивачем, в порушення умов Договору від 01.11.2006р. № 20/06-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) та ст. 25 Закону України «Про страхування», не надано страхового акту, який є підставою для сплати страхового відшкодування;
- позивачем порушено терміни позовної давності, а термін щодо набуття права вимоги на сплату відповідачем частки страхового відшкодування не відповідає умовам Договору від 01.11.2006р. № 20/06-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії), у зв'язку з тим, що позивачем не враховано терміни сплати при «касовому збитку».
Ухвалою КАГС від 23.12.2011 р. № 32/12 у складі колегії: головуючий суддя - Іваненко Я.Л. (доповідач); судді Остапенко О.М., Скрипка І.М. прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ „Європейська страхова компанія" на Рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2011 р. № 32/12, розгляд справи призначено на 24.01.2012 р.
У зв'язку з перебуванням судді Остапенко О.М. у відпустці, Розпорядженням Секретаря судової палати КАГС від 24.01.2012 р. № 01-22/3/2 було змінено склад колегії, що розглядав дану справу на колегію у складі: головуючий суддя - Іваненко Я.Л. (доповідач); судді Гарник Л.Л., Скрипка І.М.
Ухвалою КАГС від 24.01.2012 р. розгляд даної справи було відкладено на 21.02.2012 р. в порядку п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України.
У зв'язку з обранням головуючого судді у справі № 32/12 Іваненко Я.Л. (доповідач) на посаду судді Вищого адміністративного суду України, Розпорядження Київського апеляційного господарського суду № 01-15/86 від 16.02.2012 р. проведено повторний автоматичний розподіл справи № 32/12 між суддями, розгляд якої призначено наступному складу суддів: головуючий-суддя Ільєнок Т.В. (доповідач), суддів Борисенко І.В., Шипко В.В.
Ухвалою КАГС від 22.02.2012 р. № 32/12 у складі нової колегії суддів прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу та призначено її до розгляду на 17.04.2012 р..
У судовому засіданні від 17.04.2012 р. присутній представник відповідача (скаржника) наполягав на розгляді та задоволенні раніше поданого ним через канцелярію суду Клопотання про призначення у даній справі судової експертизи.
Клопотання відповідача про признанчення у даній справі судової експертизи мотивоване на тому, що в матеріалах справи знаходяться оригінал опису вкладення у цінний лист від 05.04.2007 р. (арк. с. 181) та оригінал квитанції (арк. с. 182). Зважаючи на ці документи позивач стверджує, що відповідача було повідомлено про настання страхового випадку у строки, визначені п. 3.1.5 Договору від 01.11.2006 р. № 20/06-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії), що в свою чергу обгрунтовує законність позовних вимог.
Відповідач, у своєму Клопотанні категорично стверджує, що не отримував від позивача повідомлення про настання страхового випадку у 2007 році. Зважаючи на дану обставину, відповідач ставить під сумнів оригінальність поданих позивачем доказів, а саме, опису вкладення у цінний лист від 05.04.2007 р. (арк. с. 181) та оригіналу квитанції (арк. с. 182), у зв'язку з чим і просить колегію суддів призначити у даній справі судову експертизу.
Колегія суддів, розглянувши вищевказане Клопотання відповідача про призначення у даній справі судової експертизи, дійшла висноку про необхідність відмовити у його задоволенні з огляду на його безпідставність та необгрунтованість. Оскільки, в розумінні Розділу V Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано колегії суддів будь-яких доказів які б могли поставити під сумнів оригінальність залучених до матеріалів справи опису вкладення у цінний лист від 05.04.2007 р. (арк. с. 181) та оригіналу квитанції (арк. с. 182). Не надано відповідачем і доказів, щодо фактичного неотримання ним повідомлення позивача про настання страхової події на підставі вказаних документів, як то відповідна довідка органу поштового зв'язку, витягу із журналу вхідної кореспонденції відповідача, тощо.
Наданими у судовому засіданні від 17.04.2012 р. поясненнями, представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представником відповідача в своїх усних поясненнях не було наведено будь-яких інших підстав для скасування оскаржуваного Рішення, ніж ті, що викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні, оскаржуване Рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про необхідність залишити без задоволення апеляційну скаргу ПАТ „Європейська страхова компанія", Рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2011 р. № 32/12 залишити без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що до початку розгляду справи по суті, від відповідача надійшло Клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, у задоволенні якого, місцевим господарським судом було відмовлено як заявленому безпідставно.
Відмова у його задоволенні мотивована на тому, що обставини справи свідчать про те, що позивач набув права вимоги страхового відшкодування до відповідача лише після десяти банківських днів, після одержання відповідачем документів зазначених у підпункті 7.1 пункту 7 Договору від 01.11.2006 р. №20/06-ФП.
Вищенаведене підтверджується тим, що 23.09.2008 р. за вихідним № 2192/100-08 позивач надіслав на адресу відповідача усі необхідні документи для виплати страхового відшкодування. Таким чином, право вимоги позивач отримав лише з 08.10.2008 р., тобто через 10 банківських днів, починаючи з дати: 23.09.2008 р., що відповідає приписам ст.ст. 252, 257, 264 ЦК України.
Крім того, відповідно до вимог пункту 5 статті 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати ( страхового відшкодування).
Отже, вказані обставини та надані на їх підтвердження докази, переконливо свідчать про обґрунтованість відмови господарського суду у задоволенні Клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, в зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно перейшов до розгляду даної справи по суті заявлених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що на розгляд Господарського суду м. Києва були передані позовні вимоги (з урахування Заяви про уточнення позовних вимог від 08.11.2011 р., арк. с. 89-92) ПАТ „Страхова компанія „ОСТРА" до ПАТ „Європейська страхова компанія" про стягнення з останнього суми страхового відшкодування в розмірі 93 640,60 грн., пені в сумі 11 688,86 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (нарахована за період з 08.10.2008 р. по 07.04.2009р.), інфляційних в сумі 23 972 грн. та трьох процентів річних в сумі 10 836,47 грн. за період з жовтня 2008 року по вересень 2011 року.
Позовні вимоги мотивовані на тому, що 01.11.2006 р. між Закритим акціонерним товариством "Європейська страхова компанія", правонаступником якого є відповідач - ПАТ "Європейська страхова Компанія" (як перестраховик), та Страховим акціонерним товариством "ОСТРА", правонаступником якого є відповідач - ПАТ "Страхова компанія "ОСТРА" (як перестрахувальник), було укладено Договір від 01.11.2006 р. № 20/06-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) (далі - Договір).
Згідно пункту 1.1 предметом Договору є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих ( прийнятих) сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов'язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії).
На підставі пункту 1.2 Договору сторони мають право укладати договори перестрахування окремо по кожному ризику, з урахуванням конкретних умов. Форма і порядок укладення договору встановлено сторонами у підпункті 2.2.1 пункту 2.2 Договору за допомогою факсимільного зв'язку, який нарівні з оригіналом має однакову юридичну силу.
Господарським судом встановлено, що 11.12.2006 р. між Страховим акціонерним товариством "ОСТРА", правонаступником якого є позивач (як страховик), та ОСОБА_6 (як страхувальник), було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 01066610 (далі - Договір добровільного страхування), об'єктом страхування якого став автомобіль марки "BMW X5", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок дорожньої-транспортної пригоди.
Згідно перестрахувального ковер-нота від 10.01.2007 р. № 01066610-18 (арк..с. 32) ризик по Договору добровільного страхування був переданий у ретроцесію відповідачу - ПАТ "Європейська Страхова Компанія".
З матеріалів справи вбачається, що 04.04.2007 р. з автомобілем марки "BMW X5", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, стався страховий випадок, передбачений підпунктом 2.2.4 Договору добровільного страхування, а саме, відбулося незаконне заволодіння транспортним засобом (угон, крадіжка). Завдана шкода власнику застрахованого транспортного засобу дорівнює 267 650,00 грн., але з вирахуванням франшизи, яка становить 18 735,50 грн., загальна сума страхового відшкодування становить розмір 248 914,50 грн..
На виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.03.2008 р. № 2-222/08 (арк. с. 40-41), позивач на підставі розрахункових документів виплатив власнику транспортного засобу автомобіля марки "BMW X5", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_6 суму страхового відшкодування в розмірі 250 644,00 грн., яка складається із: суми страхового відшкодування в розмірі 248 914,00 грн., судового збору в розмірі 1 700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 30,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 01.09.2008 р. № 2474 та від 02.09.2008 р. № 2477 (арк. с. 49-50).
Підпункт 3.3.1 пункту 3.3 Договору від 01.11.2006 р. № 20/06-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) передбачає, що перестраховик зобов'язується перерахувати перестрахувальнику свою частину страхового відшкодування, розмір якої розрахований відповідно до умов вказаного Договору і конкретного Договору перестрахування, у термін передбачений Договором, якщо інше не встановлено у конкретному Договорі перестрахування. Частка відповідальності ПАТ „Європейська страхова компанія" у разі настання страхового випадку, встановлено ковер-нотою від 10.01.2007 р. № 01066610-18 у розмірі 37,36%.
Порядок виплати частки відповідальності у разі настання страхового випадку узгоджений сторонами, а тому позивач заявив позов до відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 93 640, 60 грн., який ним розрахований виходячи із: загальної суми страхового відшкодування в розмірі 250 644,00 грн. x 37,36% - частку відповідно до Ковер-ноти від 10.01.2007 р. за №01066610-18 : 100 дорівнює 93 640, 60 грн..
З матеріалів справи вбачається, що повідомлення від 05.04.2007 р. за вих. № 209 про настання страхового випадку було надіслано позивачем на адресу відповідача 23.09.2008 р. за вих. № 2192/100-08.
А тому, оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач з посиланням на вимоги пункту 3.2.6 Договору від 01.11.2006 р. № 20/06-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) намагається стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,05%, яка дорівнює 11 688,86 грн. та нарахована за період прострочення з 08.10.2008 р. по 07.04.2009 р..
Виходячи із того, що мало місце прострочення грошового зобов'язання, позивач додатково з посиланням на приписи статті 625 ЦК України просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 23 972,00 грн. та три процента річних в сумі 10 836,47 грн. за період з жовтня 2008 року по вересень 2011 року.
Надавши правильну правову кваліфікацію правовідносинам у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Як свідчать обставини справи, Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.03.2008 р. № 2-222/08, позивач на підставі платіжних доручень від 01.09.2008 р. № 2474 та від 02.09.2008 р. № 2477 виплатив власнику викраденого транспортного засобу - ОСОБА_6 суму страхового відшкодування. Вказаний факт має значення до справи відносно нарахування частки виплати страхового відшкодування, передбаченого підпунктом 3.3.1 Договору від 01.11.2006 р. №20/06-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії), і надає право позивачу на відшкодування вказаних втрат.
Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду в розумінні вимог статті 35 ГП України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Стаття 526 ЦК України та 193 ГК України, визначають, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та припинятися виконанням проведеним належним чином згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в силу вищевказаних статей як матеріального так і процесуального права позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором перестрахування, у тому числі, належним чином повідомлення відповідача про настання страхового випадку, що є правовою підставою для виплати страхового відшкодування.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з правомірністю висновку суду першої інстанції про те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість позовних вимог ПАТ „Страхова компанія „ОСТРА", щодо стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 93 640,60 грн. в зв'язку з чим вони підлягають задоволенню. В той час як відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог в цій частині не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами безпідставність пред'явлених до нього вимог.
Враховуючи те, що наявні у справі докази свідчать про несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором від 01.11.2006 р. № 20/06-ФП, а наданий позивачем уточнений розрахунок пені в сумі 11 866,86 грн. за період прострочення з 08.10.2008 р. по 07.04.2009 р., за висновком колегії суддів відповідає вимогам пункту 3.2.6 Договору та пункту 6 статті 232 ГК України, то позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також, враховуючи несвоєчасність виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по Договору від 01.11.2006 р. № 20/06-ФП та здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, колегія суддів цілком погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в цій частині є також обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 23 972, 00 грн. інфляційних втрат та 10 836,47 грн. трьох процентів річних за період з жовтня 2008 року по вересень 2011 року.
Доводи скаржника - ПАТ „Європейська страхова компанія", викладені в апеляційній скарзі, про не повідомлення відповідача про настання страхового випадку у передбачені п. 3.1.5 Договору від 01.11.2006р. № 20/06-ФП строки, порушення строку позовної давності для звернення з даним позовом до господарського суду та про ненадання відовідачу страхового акту, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на те, що спростовуються встановленими обставинами у даній справі і зводяться до переоцінки викладеним у ній судженням.
Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на підтвердження своїх аргументів не надав.
Враховуючи викладене, колегія суддів, оцінивши наявні в справі матеріали та докази дійшла до висновку, що підстав для скасування чи зміни Рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2011 р. № 32/12 не має, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу ПАТ „Європейська страхова компанія" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2011 р. № 32/12 залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 р.
№ 32/12 набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 р.
№ 32/12 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний термін.
Матеріали справи № 32/12 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Ільєнок Т.В.
Судді Шипко В.В.
Борисенко І.В.