01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.04.2012 № 41/549
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
при секретарі судового засідання: Верещаку Д.П.,
розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»
на рішення господарського суду міста Києва
від 06.02.2012 року (повний текст підписано 10.02.2012р.)
у справі № 41/549 (суддя - Спичак О.М.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Схід Меркурія», м.Львів
до товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест», м.Київ
про стягнення 132025,80 грн., -
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Схід Меркурія» (надалі - ТОВ «Торговий дім «Схід Меркурія») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» (надалі - ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест») 21880,00грн. інфляційних втрат, 15164,80грн. 3% річних, 79615,00грн. пені та 15366,00грн. витрат на оплату послуг адвоката, мотивуючи вимоги наявністю заборгованості, зумовленої неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки №456/07/10 від 01.07.2010р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року у справі № 41/549 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» на користь ТОВ «Торговий дім «Схід Меркурія» 15149,39грн. 3% річних, 21880,00грн. інфляційних втрат, 40412,13грн. пені, 3000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1548,83грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив змінити рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 21880,00грн.
Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження.
22.03.2012 року у зв'язку з неявкою в судові засідання позивача, розгляд справи в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладався на 05.04.2012 року.
Позивач на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без участі його представника.
В судовому засіданні 22.03.2012р. представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення місцевого суду змінити в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 21880,00грн.
Сторони в судове засідання 05.04.2012р. своїх представників не направили, про день, місце та час розгляду апеляційної скарги були належним чином повідомлені.
Колегія суддів, порадившись, вважає за можливе здійснити перевірку судового рішення без участі представника відповідача, за наявними у справі доказами.
05.04.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишеним без змін, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.07.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Схід Меркурія» (в тексті договору - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» (в тексті договору - покупець) укладено договір поставки № 456/07/10 (надалі - договір), згідно якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача сировину для харчової промисловості, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити продукцію (а.с.10-12).
Відповідно до п. 3.2. договору продукція вважається переданою відповідачу з моменту її фактичної передачі йому разом з усіма необхідними та передбаченими законодавством України супровідними документами та підписання відповідачем відповідного документу про прийняття цієї продукції.
Згідно п. 4.2. договору розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції відповідач здійснює з позивачем у безготівковій формі в гривнях, протягом 30 календарних днів після набуття відповідачем права власності на продукцію. Днем оплати вважається день списання банком коштів з поточного рахунку відповідача.
Розділ 4 договору передбачає ціну, суму договору, порядок, строки розрахунків.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріпленням печатками сторін. Строк дії договору починає свій перебіг з моменту, визначений п.7.1 договору, та закінчується 31.12.2010р. Якщо жодна із сторін не виявить намір не подовжувати його, строк дії договору автоматично подовжується на 1 календарний рік (п.10.1, 10.2 договору).
Згідно п.10.3 договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Торговий дім «Схід Меркурія» та ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки та одночасно договору купівлі-продажу.
Згідно зі статтями 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На виконання умов договору за період з 20.09.2010р. по 05.10.2010р. позивач передав відповідачу продукцію на загальну суму 1175750,00грн., що підтверджується видатковими накладними №643 від 20.09.2010р., №646 від 22.09.2010р., №651 від 24.09.2010р., №656 від 27.09.2010р., №657 від 27.09.2010р., №665 від 05.10.2010р. та довіреностями №002233 від 17.09.2010р., №002250 від 21.09.2010р., №№002261 від 24.09.2010р., №002270 від 27.09.2010р., №002310 від 05.10.2010р.
ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» за поставлений товар розрахувався лише частково у сумі 628750,00грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 547000,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року у справі № 57/7, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2011р., стягнуто з відповідача на користь позивача 547000,00 грн. основного боргу, 18479,70 грн. пені, 3576, 70 грн. 3% річних, 6085,00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 5690,56 коп. державного мита та 129,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.13-22).
Колегія вважає правомірними дії суду першої інстанції по застосуванню до спірних правовідносин положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України при наданні оцінки обставинам, встановленим судовим рішенням у справі №57/7, оскільки наведені в рішенні факти наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 547000,00грн. є преюдиційними та не потребують доведення.
На виконання зазначеного рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року у справі № 57/7 заборгованість на користь позивача списана з рахунку відповідача в повному обсязі в період з 14.10.2011р. та 20.10.2011р., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (а.с.23, 106).
Позивач просить стягнути з відповідача 21880,00грн. інфляційних втрат, 15164,80грн. 3% річних та 79615,00грн. пені.
Як передбачено пунктом 9.6 договору, за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Пунктом 9.8 договору встановлено, що строк позовної давності за цим договором, в тому числі про стягнення неустойки, - 3 роки.
Враховуючи вимоги статей 530, 611, 612, 614 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності та, відповідно, стягнення з ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» на користь ТОВ «Торговий дім «Схід Меркурія» відповідно до розрахунку місцевого господарського суду в сумі 15149,39грн. 3% річних, 21880,00грн. інфляційних втрат та 40412,13грн. пені.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 15149,39грн. 3% річних та 40412,13грн. пені сторонами не оскаржено.
Скаржник проти стягнення інфляційних втрат в розмірі 21880,00грн. за період з березня 2011р. по вересень 2011р. заперечив, вважає розрахунок, здійснений позивачем та судом першої інстанції таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. В апеляційній скарзі скаржник надав власний розрахунок інфляційних втрат на суму 12550,81грн., проти стягнення яких він не заперечує.
Дані твердження колегія суддів находить непереконливими, оскільки розрахунок інфляційних втрат, який здійснений відповідачем в апеляційній скарзі, не відповідає методиці розрахунку інфляційних втрат.
Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 15 366,00 грн.
Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Згідно ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
В обґрунтування понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав договір № 003/11(п) від 17.10.2011 р., акт № 001/11 (п) від 03.11.2011 р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та платіжне доручення № 872 від 10.11.2011 р. (а.с.24-31).
Колегія суддів погоджується з розрахунком місцевого господарського суду розміру адвокатських витрат та вважає обгрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката. Рішення місцевого господарського суду в цій частині сторонами не оскаржено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок місцевого суду про задоволення позовних вимог частково та стягнення з ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» на користь ТОВ «Торговий дім «Схід Меркурія» 15149,39грн. 3% річних, 21880,00грн. інфляційних втрат, 40412,13грн. пені, 3000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» на рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року у справі №41/549 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року у справі № 41/549 залишити без змін.
3. Матеріали справи №41/549 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Мальченко А.О.
Судді Майданевич А.Г.
Гаврилюк О.М.