33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
08 травня 2012 року Справа № 5019/1270/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.
при секретарі Левчук І.О.
за участю представників сторін:
позивача: представник Маланчук Н.Я.
відповідача: представник ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства "Лада-Полісся" на рішення господарського суду Рівненської області від 24.01.12р. у справі № 5019/1270/11 (суддя Бережнюк В.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Лада-Полісся"
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
про стягнення в сумі 132 176 грн. 00 коп.
У судовому засіданні оголошувалася перерва з 07.05.12р. по 08.05.12р.
Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №5019/1270/11 від 24.01.12р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що обставини, на які покликається позивач у даній справі, не є підставою для задоволення позовних вимог. Доводи позивача, що викладені у позовній заяві спростовуються наведеними правовими нормами Цивільного та Господарського кодексів, а також матеріалами справи.
Позивачем не наведено доказів у розумінні статті 33 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували обставини та визначені законом умови для стягнення з відповідача 132 176,00 грн. боргу по орендній платі за період з 15.09.2007р. по 16.03.2011р.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство "Лада-Полісся" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 24.01.12р. у справі 5019/1270/11 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що фізична неможливість надати суду акт приймання-передачі приміщення по причині його втрати позивачем ще не свідчить про те, що позивач не виконав належним чином умов договору. Даний акт складався, про це свідчить підписаний сторонами спору договір оренди №11-А(п.10 договору) і наступні активні дії відповідача по виконанню умов договору, а тому з врахуванням вищевказаного фактичною датою передачі в оренду приміщення є дата підписання договору. З огляду на те, що суд першої інстанції визнав дані відповідачем квитанції про сплату орендної плати від 17.12.2007р. на суму 3960 грн. та 28.01.2008р. на суму 1980 грн. доказом погашення заборгованості, то сума стягнення мала б скласти 126,236 грн., які повинні були б стягнуті з відповідача на користь позивача рішенням суду.
У суді апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.
Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 24.01.12р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.
Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 24.01.12р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи? 15.08.2007 року між акціонерним товариством закритого типу "Лада-Полісся" (далі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (далі - орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №11/А, згідно з умовами якого орендар мав прийняти у строкове платне користування частину нежитлового приміщення в розмірі 648 кв.м., яке знаходиться за адресою: с.Городок, вул.Штенгеля, 1 (а.с.6-9).
Як встановлено пунктами 2.1., 2.2., 2.3. договору прийняття-передача приміщення, що орендується, здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін. При передачі приміщення складається акт прийняття-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії. Приміщення, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання договору та акту прийняття-передачі.
В порушення зазначених умов договору двостороння комісія створена не була (у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача не надав доказів створення такої комісії для передачі-прийняття орендованого приміщення в оренду); акт приймання-передачі приміщення не складений.
Судом апеляційної інстанції, з урахуванням вимог, які викладені у постанові ВГСУ від 08.12.11р., витребувано від сторін оригінал договору оренди від 15.08.2007 року.
Оригінальний примірник договору, наданий стороною відповідача, був оглянутий та досліджений колегією суддів.
Встановлено, що відповідно до розділу 10 (п.10.1) До даного Договору додається:
- Акт прийняття-передачі приміщення;
- Копія Генерального Плану Приміщення та його Технічного Паспорту, завірена печаткою та підписом Орендодавця, з зазначенням чітких меж приміщення, що передається в оренду, та прилеглої землі, що надається Орендареві в користування згідного умов даного Договору;
- Фото та відеоматеріали з зафіксуванням фактичного стану приміщення, території та комунікацій на момент укладення Договору.
А у п.10.2. Договору сторони зазначили, що Додатки до даного Договору складаються у двох екземплярах, пронумеровуються та підшиваються з Договором оренди і складають його невід'ємну частину, а також підписуються обома сторонами.
До оригінального примірника договору, який наданий для огляду у судовому засіданні, не додано тих додатків, які визначені п.10.1.
Представник відповідача звернув увагу апеляційного суду, що таких додатків не складалося взагалі.
Таким чином сторони, не дотримавшись порядку прийому-передачі приміщення, фактично позбавили себе початку відліку строку оренди та як наслідок - нарахування та сплати орендної плати.
Поряд з тим відповідно до п.п.3.1., 3.3 договору строк оренди за договором оренди становить з 01 вересня 2007 року по 01 вересня 2008 року. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом 30 (тридцяти) днів, Договір вважається пролонгованим (продовженим) на той самий термін і на тих самих умовах.
За умовами п.п.4.1., 4.2 договору орендна плата визначається за домовленістю сторін і становить 5 грн./кв.м. з ПДВ. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа кожного календарного місяця.
Договір підписаний уповноваженою особою позивача - директором ОСОБА_6 та відповідачем підприємцем ОСОБА_5 та скріплено відбитками печаток сторін.
01.10.2007 р. між сторонами по справі був укладений додаток до договору оренди № 11-а від 15.08.2007 року, яким сторони встановили, що оплата за використану електроенергію здійснюється лише за показниками даного лічильника, що визначаються як різниця показників лічильника на момент оплати за електроенергію та показниками, зазначеними в даному додатку (а.с.131).
15.10.2007 р. підприємець ОСОБА_5 звернувся із письмовою заявою до директора АТЗТ "Лада-Полісся" ОСОБА_6, у якій відповідач висловив прохання відстрочити термін першої сплати орендної плати згідно Договору №11/А від 15.08.2007 р. на один календарний місяць, тобто з 15.10.2007 р. У вказаній заяві наявна відмітка "погоджено, 25.10.2007 р." та міститься підпис директора АТЗТ "Лада-Полісся" ОСОБА_6 (арк.с.63).
Після цього підприємець ОСОБА_5 звернувся із письмовою заявою від 01.01.2008 р. до директора АТЗТ "Лада-Полісся" ОСОБА_6, у якій відповідач висловив прохання призупинити дію договору оренди №11/А від 15.08.2007 р. та сплати орендної плати з 01.01.2008 р. до настання сприятливих умов для продовження виробництва.
Як вказано у даній заяві, причиною такого звернення до АТЗТ "Лада-Полісся" була невідповідність температурних умов в орендованому приміщенні виробничим нормам та вимогам згідно Технічних умов (ТУ) виробництва, що унеможливлює подальший виробничий процес та спричинило вимушене тимчасове припинення виробництва. У вказаній заяві наявна відмітка "погоджено, 02.01.2008 р." та міститься підпис директора АТЗТ "Лада-Полісся" ОСОБА_6 (арк.с.64).
На виконання умов договору оренди відповідачем було сплачено орендну плату. Вказане підтверджується наявними у справі копіями наступних документів: квитанції до прибуткового касового ордера №11-07 від 19.11.2007 р. на суму 3 960,00 грн., квитанції №375470 від 17.12.2007 р. на суму 3 960,00 грн., квитанції до прибуткового касового ордера №204-28 від 28.01.2008 р. на суму 1 980,00 грн. (арк.с.65), та копією банківської виписки за 17.12.2007 р. (арк.с.133).
25 квітня 2009 року відповідач надіслав на адресу позивача лист-повідомлення вих.№3, в якому інформував АТЗТ "Лада-Полісся" про зміну юридичної адреси та банківських реквізитів ФОП ОСОБА_5 (а.с.134).
16.03.2011 р. підприємець ОСОБА_5 та АТЗТ "Лада-Полісся" підписали та скріпили печатками акт прийняття-передачі.
За своїм змістом, формою та суттю акт прийняття-передачі більше схожий на правочин, який сторони уклали в додаток до основного договору.
У акті прийняття-передачі сторони обумовили, що даним актом засвідчується, що орендар, згідно договору, повернув орендодавцю орендоване приміщення, повністю виконав перед останнім всі свої зобов'язання згідно договору, а також те, що заборгованість по орендній платі відсутня; орендодавець прийняв від орендаря згідно договору орендоване приміщення в задовільному стані та не має і мати не буде претензій щодо стану приміщення в майбутньому. Даним актом сторони підтверджують, що всі переговори, зобов'язання та умови договору, включно зі всіма додатками та доповненнями, вважаються виконаними та остаточно вирішеними і сторони претензій одна до одної не мають та мати не будуть, про що засвідчується підписами та печатками сторін. Після підписання даного акту договір рахується фактично розірваним та виконаним в повному обсязі (а.с.26,62).
Таким чином зазначеним документом - актом прийняття-передачі сторони засвідчили: 1 - повернення приміщення (хоча доказів його первинної передачі в оренду не існує); 2 - констатацією факту (вираження спільного волевиявлення) про виконання усіх зобов'язань за договором оренди; 3 - заборгованість по орендній платі відсутня.
Такий акт зі сторони позивача підписаний новим власником та керівником ОСОБА_1., який будучи представником у даній справі, зазначає, що на момент його підписання він не у повному обсязі був обізнаний, що він підписує.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства; крім того підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.193 ГК України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Позивач просить стягнути суму несплаченої орендної плати з відповідача, однак за який період стягуються такі кошти - у позовній заяві не зазначає, як не зазначає і у апеляційній скарзі. В усних поясненнях та додаткових усних обґрунтуваннях апеляційної скарги визначає період: з 15.09.2007р. по 16.03.2011р. - у межах строку позовної давності.
Відповідачем було надано докази сплати орендної плати (квитанція до прибуткового касового ордера №11-07 від 19.11.2007 р. на суму 3 960,00 грн., квитанція №375470 від 17.12.2007 р. на суму 3 960,00 грн., квитанція до прибуткового касового ордера №204-28 від 28.01.2008 р. на суму 1 980,00 грн.), які наявні в матеріалах справи.
Сплативши орендну плату відповідач фактично вчинив дії, якими прийняв до виконання договір оренди №11/А від 15.08.2007 р. та визнав, що між сторонами існують орендні правовідносини з приводу укладеного договору.
Однак у матеріалах справи відсутній підписаний сторонами акт прийняття-передачі приміщення від позивача в орендну відповідачу, що передбачений умовами п.2.2. договору оренди.
Отже, не вбачається можливим встановити дату фактичної передачі приміщення в оренду. Відповідно у суду відсутня можливість встановити з якого моменту у відповідача виник обов'язок сплачувати орендну плату та чи є обґрунтованою заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума орендної плати 132 176,00 грн. Детальний розрахунок розміру позовних вимог позивачем суду не наданий.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Однак, слід зазначити, що позивачем у даній справі належним чином не обґрунтовано, чому орендна плата нарахована починаючи саме з 15.09.2007 р. Як на підставу стягнення з підприємця ОСОБА_5 132 176,00 грн. боргу по орендній платі за період з 15.09.2007р. по 16.03.2011р. позивач покликається на аудиторський висновок від 31.05.2011р., наданий приватним підприємством-аудиторською фірмою "Приват аудит". Проте суд зазначає, що даний висновок не є обов'язковим для суду, оскільки в силу ч.2 ст.43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що з 01.08.2008р. орендні правовідносини сторін фактично припинились та сторони домовились зупинити сплату орендної плати з 01.01.2008 р. (заява відповідача від 01.01.2008 р., погоджена з позивачем).
Окрім цього, як зазначалося вище, 16.03.2011р. сторони підписали акт прийняття-передачі, яким обумовили, що орендар повністю виконав перед орендодавцем всі свої зобов'язання згідно договору №11/А від 15.08.2007 р., а також визнали, що заборгованість по орендній платі відсутня. Також у акті вказано, що останнім сторони підтверджують, що всі переговори, зобов'язання та умови договору, включно зі всіма додатками та доповненнями, вважаються виконаними та остаточно вирішеними і сторони претензій одна до одної не мають та мати не будуть, про що засвідчується підписами та печатками сторін. Після підписання даного акту договір рахується фактично розірваним та виконаним в повному обсязі. Таким чином вбачається, що фактично сторони добровільно погодили та визнали, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем.
Не довівши належними та допустимими доказами момент передачі орендареві орендованого нежитлового приміщення; не дотримавши узгодженого умовами договору порядку передавання об'єкту оренди не вбачається за можливе встановити з якого моменту у відповідача виник обов'язок сплачувати орендну плату позивачу, що у свою чергу свідчить про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми боргу за несплачену орендні платежі.
Відповідно до ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -
Рішення господарського суду Рівненської області від 24.01.2012р. у справі №5019/1270/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лада-Полісся" - без задоволення.
Справу №5019/1270/11 повернути господарському суду Рівненської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.