"03" травня 2012 р.Справа № 3/9/5022-200/2012
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Турецького І.М.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", вул. Шолом Алейхема, 1, м. Збараж, Тернопільської області ( код ЄДРПОУ 35068869) .
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", вул. Зоологічна, 5, м. Київ (код ЄДРПОУ 19017842)
про визнання недійсним кредитного договору
За участю представників сторін від:
Позивача: не з'явився
Відповідача: не з'явився
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання недійсним кредитного договору №08/07К від 28.09.2007 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (правонаступник - ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф".
Відповідач своїм конституційним правом на захист скористався, участь представника у судове засідання не забезпечив, проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у письмових відзивах на позовну заяву ( вх. №11208 від 18.04.2012р. та вх. 11582(н) від 03.05.2012 року) , а також в доповнення до відзиву на позовну заяву (вх.. №11581 (н) від 03.05.2012р.) , в яких просить суд у задоволенні позову відмовити .
Розгляд справи №3/9/5022-200/2012 відкладався на 19.04.2012р. на 10:40 год. , на 03.05.2012р. на 11:40 год. , на підставі ст. 77 ГПК України, про що свідчать ухвали суду відповідно від 29.03.2012р. та від 19.04.2012р.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу , в порядку ст.. 81-1 ГПК України , не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне:
28 вересня 2007 року між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі директора Тернопільської філії ВАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_3 , на підставі довіреності за реєстром №123 від 11.01.2007р. , зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , правонаступником якого є ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (як, Кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" (як, Позичальник) укладено кредитний договір №08/07К, відповідно до умов якого , Кредитодавець надає Позичальнику кредит в сумі 15 000 000.00 грн. для придбання обладнання і автотранспорту , процентна ставка за користування кредитом 15,5 процентів річних, термін остаточного повернення кредиту 28.09.2012р. (п.1.1., п.1.2. Кредитного договору).
Договір набуває чинності з дати його укладання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. (п. 7.4. Кредитного договору.).
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 203 ЦК України, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В силу статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України , вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
В силу ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).
Майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (ч. 1 ст. 144 Господарського кодексу України).
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 180 ГК України , встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (ч.7). Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.
За змістом ст. 207 Господарського кодексу України , господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Кредитні операції, у відповідності до ч.1 ст.345 Господарського кодексу України, полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Згідно ч.2 ст.345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ч. З ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах; надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди ; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. ( Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів , пов'язаних з визнанням угод недійсними" за №02-5/111 від 12.03.1999р. )
Позивач стверджує, що кредитний договір №08/07К від 28.09.2007 року укладений під впливом тяжкої обставини, а саме підприємство перебувало у тяжкому фінансовому становищі, та на вкрай невигідних умовах.
У відповідності до ст. 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Згідно з п. 23. постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК , якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти, зокрема збігу тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.
Однак, доказів того, що на момент укладення спірних договорів позивач перебував у скрутному фінансовому становищі, яке б виражалося у існуванні загрози банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно було укласти такий правочин, не надано, як не надано доказів про таку обізнаність відповідачем.
Крім того , судом встановлено , що позивач в 2011 році звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання недійсним кредитного договору №08/07К від 28.09.2007р.
24 січня 2012 року господарським судом Тернопільської області прийнято рішення у справі №3/105/5022-1645/2011 , яким у позові відмовлено повністю .
Вказане рішення набрало законної сили , в порядку ст.. 85 ГПК України.
Отже, даним рішенням суду вже встановлено факт дійсності кредитного договору №08/07К від 28.09.2007р. .
Згідно до ст.35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на наведене, суд прийшов до висновку , що позовні вимоги позивача щодо визнання кредитного договору недійсним документально не обґрунтовані і такі що не підлягають задоволенню, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
У відповідності до ст. ст. 66, 67 ГПК України , позивачем подано суду заяву про забезпечення позову .
З огляду на викладене, заява позивача щодо забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі судового наказу господарського суду Тернопільської області №6/20/5022-241/2011 від 28.07.2011р. , відхиляється.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 35, 43, 49, 66, 67, 81-1, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 11, 203, 215 , 626, 627, 638, 233, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст. ст. 144, 179, 180, 193, 207, 345, 346 ГК України, Роз'ясненням Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів , пов'язаних з визнанням угод недійсними" за №02-5/111 від 12.03.1999р. , постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", господарський суд
1. У задоволенні позову, відмовити.
2. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "07" травня 2012 року, через місцевий господарський суд.
3. Рішення направити сторонам у справі.
Суддя І.М. Турецький