Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62
Іменем України
26 квітня 2012р. справа № 5028/2/12/2012
За позовом: публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6
до: публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Чернігівгаз", 14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 68
про: стягнення 751554,76 грн
Суддя Михайлюк С.І.
Від позивача: начальник відділу Чеботарьова І.Г.
Від відповідача: юрисконсульт Корнєва О.В.
Заявлений позов про стягнення з відповідача 109497,47грн. інфляційних, 103913,78грн. 3%річних та 538143,51грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором від 15.11.2010р. № 14/1174/10 купівлі-продажу природного газу.
Заявою від 09.04.2012р., що подана у судовому засіданні 10.04.2012р., позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 142331,39грн. інфляційних, 136002,38грн. 3%річних та 703495,28грн. пені.
У відзиві від 28.02.2012р. відповідач зазначає про відсутність вини, залежність розрахунку від надходження коштів по оплаті від кінцевих споживачів, просить зменшити розмір пені на 95%. У доповненнях до відзиву від 27.03.2012р. відповідач вказує, що пеня має нараховуватися з 14.08.2011р. по 14.02.2012р., просить відмовити також у задоволенні інфляційних на суму 12747,33грн. Відповідач подав заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, просить відмовити у її задоволенні.
Позивач не надав згоди на зменшення розміру пені.
У судовому засіданні 24.04.2012р. з'ясовано, що стосовно розрахунку пені, 3%річних, інфляційних відповідач не заперечує суму заборгованості, дати фактичної оплати, розміру простроченого платежу, правильності математичного розрахунку. Відповідач заперечує проти періоду нарахування пені, вважає, що пеня повинна нараховуватися з 14.08.2011р. по 14.02.2012р. та заперечує щодо періоду нарахування інфляційних за прострочення платежу по актах за січень 2011р.
У судовому засіданні оголошувалася перерва.
Дослідивши матеріали, суд
15.11.2010р. між НАК «Нафтогаз України»та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню і газифікації «Чернігівгаз», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації «Чернігівгаз»(п. 1.1.1 статуту) укладено договір № 14/1174/10, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідач) у 2011 році імпортований природний газ, покупець зобов'язався прийняти у власність та оплатити за газ виключно грошовими коштами в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.п. 1.1., 6.1.). Газ має використовуватися покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами (п. 1.2.). Пунктом 3.5. договору визначено, що кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються продавцем і покупцем. Згідно з п. 11.1. договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками і діє в частині поставки газу з 01.01.2011р. до 31.12.2011р., а в частині проведення розрахунків за газ -до їх повного здійснення. Додатковою угодою № 8 від 30.12.2011р. дію договору в частині поставки газу продовжено до 31.01.2012р., додатковою угодою № 9 від 31.01.2012р. -до 29.02.2012р.
Згідно з ст. 193 ч.ч. 1, 7 суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до актів приймання-передачі природного газу позивач передав, а відповідач одержав імпортований природний газ у січні 2011р. на суму 8915006,19грн., у лютому 2011р. на суму 10532352,39грн., у березні 2011р. на суму 9367529,94грн., у квітні 2011р. на суму 6436797,32грн., у травні 2011р. на суму 3654942,74грн., у червні 2011р. на суму 2930490,47грн., у липні 2011р. на суму 4940072,22грн., у серпні 2011р. на суму 4784129,72грн., у вересні 2011р. на суму 10021742,15грн., у жовтні 2011р. на суму 60464418,6грн., у листопаді 2011р. на суму, у січні 2012р. на суму 19645406,69грн., у лютому 2012р. на суму 20623831,69грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як зазначалося, договором передбачений обов'язок відповідача сплатити кошти до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач несвоєчасно розрахувався з позивачем, тим самим допустив порушення грошового обов'язку. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Позивач нарахував відповідачеві 703495,28грн. пені за несвоєчасне виконання грошового обов'язку по оплаті за газ, отриманий в січні, лютому, липні, серпні, вересні, жовтні 2011р., січні, лютому 2012р. (розрахунок а.с. 126-130).
Заперечуючи проти періоду нарахування пені, відповідач вказує, що позивач звернувся з позовом до суду 14.02.2012р., тому пеня, з огляду на п. 7.7. договору, повинна нараховуватися з 14.08.2011р. по 14.02.2012р. При цьому відповідач також посилається на ч. 6 ст. 232 ГК України.
Пунктом 7.7. договору передбачено, що неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
Однак, на думку суду, такі умови суперечать законодавству і не можуть застосовуватися.
Так, статтею 627 ч. 1 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто нарахування штрафних санкцій може бути здійснено, починаючи з наступного дня, який визначений кінцевим для виконання обов'язку. Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається саме з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Частиною ж 6 ст. 232 ГК обмежується граничний строк нарахування штрафних санкцій. При цьому, за погодженням сторін, або у разі встановлення законом, граничний строк може бути збільшений.
Тому доводи відповідача відхиляються.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховані 136002,39грн. 3%річних, 142331,38грн. інфляційних.
У доповненнях до відзиву від 26.04.2012р. відповідач зазначає про те, що прострочення виконання зобов'язання за січень 2011р. виникає тільки з 15.02.2011р., тому нарахування інфляційних має здійснюватися тільки за період з 15 по 28 лютого, а не за місяць в цілому.
Зазначені доводи відповідача відхиляються, оскільки позивачем здійснений розрахунок інфляційних згідно з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997р.
Стосовно посилання відповідача на відсутність вини у порушенні зобов'язання слід зазначити, що договором не передбачена залежність обов'язку відповідача своєчасно сплатити кошти за отриманий газ від надходження коштів кінцевих споживачів. Доказів про існування форс-мажорних обставин, які передбачені розділом 8 договору, до матеріалів справи не надано. Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Доказів про вжиття усіх вичерпних заходів для своєчасної оплати газу до справи не надано.
Клопотання відповідача про зменшення розміру пені підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Позивач не надав доказів розміру понесених збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошового обов'язку. Відповідач повністю розрахувався за поставлений газ до звернення позивачем до суду. Тому суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені до 500000грн.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути 142331,39грн. інфляційних, 136002,38грн. 3%річних та 500000грн. пені. У стягненні решти пені слід відмовити. При цьому судовий збір покладається на відповідача повному розмірі (19636,58грн.), оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Враховуючи викладене, а також керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Чернігівгаз" (14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 68, код ЄДРПОУ 03358104) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 142331,39грн. інфляційних, 136002,38грн. 3%річних та 500000грн. пені, 19636,58грн. судового збору.
3. В решті позовних вимог щодо стягнення пені відмовити.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.04.2012р.
Суддя С.І. Михайлюк
28.04.12