79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.05.12 Справа№ 5015/561/12
За позовом: Приватного підприємства «Едель», м.Львів
До відповідача: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів
Про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №161 від 16.12.2011 року.
В судове засідання з'явились:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Оленюк С.Л. - представник
Суддя Березяк Н.Є
Секретар судового засідання Іванило О.П.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Подано позов Приватного підприємства «Едель»до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №161 від 16.12.2011 року .
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, зазначених у попередніх ухвалах суду.
В судовому засіданні 17.04.2012 року судом оглянуто оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Представник Позивача в судовому засіданні 17.04.2012 року позовні вимоги підтримав, просив визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №161 від 16.12.2011 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність у Бетасан Бант Сан.Ве Тік.А.С. документів, що засвідчували б право власності на знак для товарів і послуг «Сантавік»/ «Santavik», отже використання ПП «Едель» знаку для товарів і послуг «Сантавік»/ «Santavik»не може розцінюватись, як недобросовісна конкуренція.
Представник відповідача проти позову заперечує, з огляду нате,що захист від недобросовісної конкуренції забезпечується не на підставі охоронного документа, а виходячи із першості у використанні будь-якого позначення чи сукупності позначень.
На задоволення клопотання сторін, ухвалою суду від 17.04.2012 року строк розгляду справи було продовжено на 15 днів і відкладено судове засідання на 03.05.2012 року, про що сторони були повідомлені, про що поставили свої підписи на бланку оголошення про відкладення розгляду справи.
03.05.2012 року позивач участь своїх представників в судове засідання не забезпечив, подавши клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із перебуванням представників у відрядженні.
Зазначене клопотання не підлягає до задоволення з огляду на наступне:
Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти інтереси особи в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права позивача в можливості скористатися правами передбаченими ст. 28 ГПК України.
Відповідно до частини першої ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява надійшла до суду 14.02.2012 року і строк її розгляду спливав 14.04.2012 року. Враховуючи продовження строку розгляду справи на 15 днів за клопотанням сторін, кінцевий строк розгляду справи, що припадає на перший робочий день спливає 03.05.2012 року, що унеможливлює подальше відкладення її розгляду.
В попередніх судових засіданнях сторони обґрунтували свої позиції, подали додаткові письмові пояснення сто воно позовних вимог, подали документи, в обґрунтування своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути спір без участі представників позивача з врахуванням їх доводів і обґрунтувань, викладених в попередніх судових засіданнях, за наявними в справі матеріалами.
В судовому засіданні 03.05.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
16.12.2011 року Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було прийнято рішення №161 , у якому визнано, що Приватне підприємство «Едель»неправомірно використавши у своїй діяльності позначення для товарів і послуг «Сантавік»/ «Santavik»без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання , а саме Бетасан Бант Сан.Ве Тік.А.С. (Туреччина), який раніше почав використовувати його у господарській діяльності, що призвело до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.
ПП «Едель»не погоджується із зазначеним рішенням і просить визнати його недійсним .
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ті обставини, що 09.12.2010 року між ТзОВ «Вітапласт Компані»(Продавець) та ПП «Едель»(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу обладнання, торгівельних марок та технічних умов на виробництво пластирів для медичного застосування. Згідно додатку №2 до зазначеного вище Договору ( а.с.50) крім інших торгівельних марок ПП «Едель»придбало у власність торгівельну марку «САНТАВИК».
Як вбачається із тексту позовної заяви, ПП «Едель»посилається на відсутність у Бетасан Бант Сан.Ве Тік.А.С. документа, який засвідчував би його право власності на знак для товарів і послуг «Сантавік»/ «Santavik», отже, на думку позивача, використання ПП «Едель»знаку для товарів і послуг «Сантавік»/ «Santavik» не може бути підставою для визнання цих дій недобросовісною конкуренцією .
З огляду на викладене, ПП «Едель»просить визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №161 від 16.12.2011 року .
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані і не підлягають до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :
Реалізація цивільних прав повинна здійснюватись суб'єктами господарювання з обов'язковим дотриманням Цивільного кодексу України, а саме: статті 13 «Межі здійснення цивільних прав»відповідно до якої:
а) при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб;
б) не допускається використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»передбачено, що недобросовісною конкуренцією є будь - які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності, зокрема, недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, визначені главами 2 - 4 цього Закону;
Положеннями статті 4 зазначеного Закону передбачено, що неправомірним є використання позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.
Стаття 10 bіs «Недобросовісна конкуренція»Паризької конвенції з охорони промислової власності від 20.03.1883 забороняє всі дії, здатні яким би то не було способом викликати змішування відносно підприємства, продуктів чи промислової або торговельної діяльності конкурента.
Таким чином, сукупність приписів статті 13 Цивільного кодексу України, статей 1, 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»та статті 10 bіs Паризької конвенції з охорони промислової власності забезпечує захист від недобросовісної конкуренції не на підставі охоронного документа, а виходячи з першості у використанні будь - якого позначення чи сукупності позначень.
Відповідно до статті 3 Закон України «Про Антимонопольний комітет України»передбачено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення № 161 містить виклад обставин, які підтверджують вчинення ПП «Едель» порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, що передбачене статтею 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»у вигляді неправомірного використання позначень для товарів і послуг, а саме:
Бетасан Бант Сан. Ве Тік. А.С. (далі - Бетасан) - виробник продукції медичного призначення, зокрема, лейкопластирів, які реалізуються в країні походження (Турецька республіка) з 25.10.1984 під позначенням «SANTAVIK», а з 2003 Бетасан використання позначень «САНТАВІК»та «SANTAVIK» на митній території України.
Експорт товару, маркованого позначенням «Сантавік», Бетасан розпочав зі співпраці з приватним багатопрофільним підприємством «ТОНЯ ПАЛОМА», яке розповсюджувало у торгівельні (аптечні) заклади України продукцію під позначенням «САНТАВІК».
У 2003 приватне багатопрофільне підприємство «ТОНЯ ПАЛОМА»у встановленому законодавством України порядку було здійснено реєстрацію та внесено до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення лейкопластир першої медичної допомоги «Сантавік»виробництва Бетасан та отримано свідоцтво про державну реєстрацію від 27.02.2003 № 1524/2003 (лист Державної служби України з лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України від 04.05.2011 № 137-03/11.1/19-11).
У подальшому, Бетасан декілька разів змінював дистриб'юторів власної продукції, зокрема, у 2006 - 2007 дистриб'ютором продукції Бетасан було товариство з обмеженою відповідальністю «Вітапласт Компані», у подальшому товариство з обмеженою відповідальністю «КАЛИНА КОМПАНІЯ З РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ», яке для прикладу, у 2010 одержало та розмитнило продукцію виробництва Бетасан, у тому числі, лейкопластир «Сантавік»у кількості 20 040 шт. (вантажно -митна декларація № 100000016/2010/629629) (а.с.27).
Ввезення Бетасан на митну територію України власної продукції, її рекламування та реалізація підтверджується зокрема:
- листом від 15.04.2011 № 7-1/159 Головного управління зовнішньоекономічної діяльності та європейської інтеграції Одеської обласної державної адміністрації, яке повідомило, що станом на 15.04.2011 оператор контейнерного терміналу Одеського морського торговельного порту - компанія ДП «ГПК Україна»здійснювала ввезення на митну територію України продукцію Бетасан, у т.ч., лейкопластиру «Сантавік»(«Santavik»), неодноразово, починаючи з 2003 року, а саме, для замовника: приватного багатопрофільного підприємства «ТОНЯ ПАЛОМА»упродовж 08.05.2003 - 08.08.2007 через порти Одеса та Іллічівськ; для товариства з обмеженою відповідальністю «Вітапласт Компані»упродовж 04.02.2006 -08.08.2007;
- листом від 11.05.2011 № 10/28-02/6552 Південної митниці Державної митної служби України, яка повідомила, що згідно з електронною базою вантажних митних декларацій за період з 01.01.2007 по 01.01.2008 митне оформлення товару лейкопластир «Сантавік»Бетасан здійснювалось за вантажно - митною декларацією № 500060000/2007/224439 товариства з обмеженою відповідальністю «Наталка»;
- листом від 04.05.2011 № 137-03/11.1/19-11 Державної інспекції з контролю лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України , яка повідомила, що: питання державної реєстрації та перереєстрації медичних виробів в Україні регулюється Порядком державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 № 1497, відповідно до якого ввезення на митну територію, реалізація та застосування виробів медичного призначення дозволяється тільки після їх державної реєстрації; свідоцтво про державну реєстрацію на пластирі медичні виробництва Бетасан за реєстраційним номером від 26.09.2008 № 8203/2008 видано на звернення виробника згідно з наказом Державної служби лікарських засобів та виробів медичного призначення від 26.09.2008 № 116 - Адм;
- листом від 20.07.2011 № 6635-323-1 публічного акціонерного товариства «Укртелеком», яке повідомило, що у 2003 лейкопластир «Сантавік»рекламувався на таксофонних картках публічного акціонерного товариства «Укртелеком»тиражем 50 000 шт.
Тобто, словесно - зображувальне позначення «Сантавік»та «Santavik»Бетасан використовує в Україні з 2003.
Таким чином, є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи доводи позивача стосовно відсутності у Бетасан Бант Сан.Ве Тік.А.С. документа, який засвідчував би його право власності на знак для товарів і послуг «Сантавік»/ «Santavik».
Неправомірне використання ПП «Едель»при виробництві лейкопластира позначень «Сантавік»та «Santavik» без згоди у Бетасан Бант Сан.Ве Тік.А.С. підтверджується наступним:
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з договором купівлі - продажу від 09.12.2010 (без номера) ПП «Едель»купує, а товариство з обмеженою відповідальністю «Вітапласт Компані»продає обладнання, торгівельні марки та технічні умови на виробництво пластирів для медичного застосування, у т.ч. торгівельну марку «САНТАВИК».
Відповідно до договору від 27.01.2011 № 4/тм 1388-(80337) про передачу права власності на торгівельну марку /знак ТП/ за Свідоцтвом України № 80337 «САНТАВИК»від 27.01.2011 товариство з обмеженою відповідальністю «Вітапласт Компані»повністю передає майнові права інтелектуальної власності (володіння, користування та розпорядження об'єктом права інтелектуальної власності) ПП «Едель»на термін дії Свідоцтва, правонабувачу передається відповідна діяльність і вся практика користування знаком для товарів та послуг «САНТАВИК». Проте,слід зазначити, що згідно з п.4 зазначеного Договору ( а.с.52) , він набуває чинності з моменту його реєстрації у Державному департаменті інтелектуальної власності України , однак доказів такої реєстрації позивач суду не надав.
Зазначаємо, що ПП «Едель»придбало свідоцтво України від 27.01.2011 № 80337 на зображення знаку «САНТАВИК», проте, розпочавши власне виробництво пластиру, використало для його маркування ідентичне позначення, як і пластиру виробництва Бетасан «Сантавік»/ «Santavik», а не зареєстроване позначення «Сантавик».
Як вбачається із додаткових пояснень ПП «Едель»( а.с.115-116) ним було подано до Державної служби інтелектуальної власності України заявку для видачі свідоцтва на знаки для товарів і послуг «САНТАВІК». На підставі висновку експертизи 25.01.2012 р. Державна служба інтелектуальної власності України прийняла рішення про реєстрацію знака «Сантавік»на ПП «Едель»та видала свідоцтво № 1500980.
Слід звернути увагу, що зазначене рішення та свідоцтво датоване 25.01.2012 року, тобто вже після прийняття оскаржуваного рішення адміністративної колегії ЛОТВ АМК України № 161 від 16.12.2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи, що підтверджується листом від 24.06.2011 № 1/56, у 2011 обсяг виробництва позивачем лейкопластирів «Сантавік»склав 20 000 упаковок.
Зразки маркування пластиру першої допомоги «САНТАВІК»та затверджений макет картонної упаковки для пакування пластиру «Сантавік»- зовнішній вигляд упаковки пластиру виробництва Приватного підприємства «Едель»є подібним до упаковки пластиру виробництва Бетасан і містить аналогічні словесні позначення пластиру кирилицею та латиницею «Сантавік»/ «Santavik».
Використане ПП «Едель»позначення «Сантавік»/«Santavik»на упаковці пластиру для медичного застосування власного виробництва за сукупністю суттєвих елементів (позначень), є схожим до ступеня змішування з позначенням виробів Бетасан, оскільки, на упаковках як ПП «Едель»і Бетасан міститься аналогічна інформація про вироби.
Бетасан дозволу на використання свого знаку для товарів і послуг при позначенні продукції ПП «Едель»не надавав, тобто, дії ПП «Едель»у вигляді неправомірного використання позначень для товарів і послуг «Сантавік»/«Santavik»без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати його у господарській діяльності, що призвело до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання, є порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, що передбачене статтею 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»у вигляді неправомірного використання позначень для товарів і послуг.
За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Жодних належних і допустимих доказів неправомірності оскаржуваного рішення позивач суду не надав, жодних клопотань стосовно неможливості надання таких доказів суду не надходило.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Проаналізувавши всі матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, враховуючи практику застосування законодавства Вищою судовою інстанцією, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані належними і допустимими доказами і не підлягають до задоволення .
Керуючись 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -
1.В задоволенні позову Приватного підприємства «Едель»до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №161 від 16.12.2011 року відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .
Суддя Н. Березяк
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08.05.2012 року.
Суддя Березяк Н.Є.