13 січня 2012 р.Справа № 1628/2а-3662/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області на постанову Хорольського районного суду Полтавської області від 11.11.2011р. по справі № 1628/2а-3662/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області , Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області
про стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області , Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, в якому просить:
- визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області щодо відмови у виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2009 роки.
- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області щорічну допомогу на оздоровлення за 2001-2009 роки на користь позивача в сумі 14410 гривень.
Постановою Хорольського районного суду Полтавської області від 11.11.2011 року зазначений позов задоволено частково.
Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області - неправомірними.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік, відповідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 5-х мінімальних заробітних плат, які повинні обраховуватись із встановленої на дату фактичної виплати мінімальної заробітної плати, з урахування раніше проведених виплат.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову суду першої інстанції від 11.11.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 95 Конституції України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з незаконності дій Управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області з приводу нарахування та виплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення у 2009 році.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту права позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, позивач віднесений до ІІ категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення особам, віднесеним до ІІ категорії, виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у 2009 році допомога на оздоровлення виплачена позивачеві у розмірі 100грн.
Разом із тим, при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення відповідач в порушення вимог законодавства керувався постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, слід зазначити, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Крім того, колегія суддів зауважує, що норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх при вирішенні питання щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, відповідачем неправомірно у 2009 році нараховано грошову допомогу на оздоровлення позивачу в розмірі меншому, ніж це передбачено ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на одержання щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік відповідно до розмірів, передбачених ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто в залежності від розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Хорольського районного суду Полтавської області від 11.11.2011р. по справі № 1628/2а-3662/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Дюкарєва С.В.
Судді Жигилій С.П. Перцова Т. С.