13 січня 2012 р.Справа № 1611/2а-2522/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області на постанову Козельщинського районного суду Полтавської області від 10.11.2011р. по справі № 1611/2а-2522/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області , Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії,
01.09.2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області, в якому просить:
- Відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушеного права на перерахунок пенсії з 13.08.1994 року.
- Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському і Полтавської області щодо неперерахування позивачу додаткової пенсії, за шкоду заподіну здоров'ю, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком з 13. 08.1994 по 11.01.2005 року, відповідно до ст. 49, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої відповідними нормативними актами, які діяли у відповідний період часу.
- Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області щодо неперерахування позивачу додаткової пенсії, за шкоду заподіну здоров'ю, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком з 12.01.2005 року, відповідно до ст. ст. 49, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
- Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Козельщанському районі Полтавської області здійснити позивачу перерахунок та виплату додаткової пенсії, за шкоду заподіну здоров'ю, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, за період часу з 13.08.1994 по 11.01.2005 року відповідно до ст. ст. 49, 51, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХП, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої відповідними нормативними актами, які діяли у відповідний період
- Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області здійснити позивачу перерахунок та виплату додаткової пенсії, за шкоду заподіну здоров'ю, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. ст. 49, 51, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 12.01.2005 року.
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 18.10.2011 року до участі у справі у якості другого відповідача залучено Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області.
Постановою Козельщинського районного суду Полтавської області від 10.11.2011 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Білоцерківському районі Київської області по невиконанню приписів ст.ст. 49.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Зобов'язано відповідача вчинити дії щодо перерахунку і виплати позивачу за період з 20.10.1994р. по 30.09.2003р. відповідно до ст. 49,51 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткову пенсію за шкоду заподіну здоров'ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком , визначених ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплат , які були проведені.
Позовні вимоги до Управління пенсійного фонду України в Козельщинському районі залишено без задоволення.
Відповідач - Управління Пенсійного Фонду України в Білоцерківському районі Київської області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права, а саме Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності матеріалами справи порушення відповідачем прав позивача на отримання пенсії за період з 20.10.1994р. по 30.09.2003 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача на отримання пенсій з 20.10.1994р. по 30.09.2003 року.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вважає постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 01.09.2011року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 13.08.1994 року.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, річний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 01.03.2011 року.
Колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 162 КАС України, які визначають повноваження суду при вирішенні справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Посилання позивача на приписи ч. 2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки з аналізу положень зазначеної статті вбачається, що вони стосуються сум пенсій, які були нараховані, однак не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, а позивачеві пенсії у розмірі, визначеному ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", нараховані не були.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", оскільки правовідносини в даній справі повинні розглядатись, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства України встановлено певний строк.
Крім того, положеннями зазначеного Закону встановлено строк звернення до суду з позовом про відшкодування ядерної шкоди, а не з позовом про перерахунок пенсії.
Як вбачається з приписів частин 2, 3 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду з захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
При цьому колегія суддів зауважує, що, як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача відбувалося періодично - кожного місяця при отриманні ним суми пенсії, починаючи з13.08.1994 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Однак позивачем до суду першої інстанції не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсій за період з 20.10.1994р. по 30.09.2003 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду за захистом своїх прав за період з 20.10.1994р. по 30.09.2003 року.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.
Таким чином, внаслідок неправильного застосування норм ч. 2 ст. 99 КАС України постанова суду першої інстанції не може бути визнана законною, а тому підлягає скасуванню, а позов згідно приписів ст. 100 КАС України - залишенню без розгляду.
У відповідності до ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції, серед іншого, має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог, а позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області , Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за період з 20.10.1994р. по 30.09.2003р. - залишенню без розгляду.
Керуючись ст. ст. 99, 100, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області задовольнити частково.
Постанову Козельщинського районного суду Полтавської області від 10.11.2011 року по справі № 1611/2а- 2522/11скасувати в частині задоволення позовних вимог.
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області , Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за період з 20.10.1994р. по 30.09.2003р. залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т. С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.