Справа № 2а/1570/5891/2011
19 квітня 2012 року
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Колесниченко О.В.,
при секретарі Болотовій К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ТОВ «Фасад-Проект» до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсними правових актів індивідуальної дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фасад-Проект” (надалі -ТОВ “Фасад-Проект”) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0003822301 від 19.07.2011р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Фасад-Проект»за податком на прибуток підприємств на суму в розмірі 425 576,00 грн., податкового повідомлення-рішення №0003832301 від 19.07.2011р. та №0003842301 від 19.07.2011р.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що спеціалістами державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси були незаконно прийняти оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0003822301, № 0003832301 та № 0003842301 від 19.07.2011р. у зв'язку із тим, що з боку позивача відсутні будь-які факти порушення документального оформлення операцій з придбання товарів, які здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства, всі правочини були вчинені з метою створити передбачені ними правові наслідки, оформлені відповідно до ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарські операції, передбачені договорами, фактично відбулись.
Представник відповідача в ході розгляду справи не погоджується з доводами позивача, пославшись на те, що висновки Відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями ДПІ у Малиновському на підставі направлень від 30.05.2011 року №808,809,810,811,812,813, про проведення виїзної планової документальної перевірки ТОВ «Фасад-Проект»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, згідно із п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та відповідно до плану-графіку проведення виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Фасад-Проект»з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року відповідно до затвердженого плану графіку.
Перевірка проводилась з 31.05.2011 року по 29.06.2011 року.
За наслідками зазначеної перевірки був складений Акт № 199/23-213/34994962 від 06.07.2011 року.
В ході перевірки встановлено, порушення ТОВ “Фасад-Проект” п.п.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 340461 грн., у тому числі: за 1 квартал 2010 року у сумі 7677 грн., за 2 квартал 2010 року на 180169 грн., за 4 квартал 2010 року на 131546 грн., за 1 квартал 2011 ріку на 21069 грн.; п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97 -ВР (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 92649 грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 1237 грн., за вересень 2010 року в сумі 54850 грн., за жовтень 2010 року в сумі 8221 грн., за березень 2011 року в сумі 28341 грн.; п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97 -ВР (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду у березні 2011р. у сумі 131497 грн.
На підставі акту перевірки № 199/23-213/34994962 від 06.07.2011 року Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003822301 від 19.07.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток за основним платежем 340 461 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 85 115 грн., повідомлення-рішення № 0003832301 від 19.07.2011р. , яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 92 649 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 23 162 грн., та повідомлення-рішення № 0003842301 від 19.07.2011р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 131 497 грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1 грн.
Не погодившись із прийнятими Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси податковим повідомленням-рішенням № 0003822301 від 19.07.2011р., в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Фасад-Проект»за податком на прибуток підприємств на суму в розмірі 425 576,00 грн., податковим повідомленням-рішенням №0003832301 від 19.07.2011р. та податковим повідомленням-рішенням №0003842301 від 19.07.2011р., позивач звернувся до суду з метою їх оскарження.
Проаналізувавши матеріал справи, пояснення та доводи учасників процесу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В ході судового розгляду було встановлено, що висновок Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про порушення позивачем норм Законів України «Про оприбуткування прибутку підприємств»та «Податку на додану вартість»був зроблений на підставі того, що договори між ТОВ «Фасад-Проект»та його контрагентами мають ознаки нікчемності у зв'язку із обставинами, які були встановлені фахівцями податкового органу під час перевірки.
Як вбачається із акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси було встановлено, що ТОВ “Фасад - Проект” в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат в 2010 році віднесені витрати на виконання комплексу робіт з ПП «Торговий дім «Влад»та придбання товарів, робіт та послуг отриманих від ПП «Укрторгтранс», ТОВ «Одеський завод металоконструкцій», ТОВ «Проектно-споруджувально-торгівельна організація»та ТОВ «Інжбудсистема». На підставі вищевказаного державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003822301 від 19.07.2011р. яким ТОВ “Фасад - Проект” було збільшено суму грошового зобов'язання об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 425 576 грн. в т.ч. - 340 461 грн. за основним платежем та 85 115 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Судом встановлено, що висновок Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси щодо неправомірного віднесення до складу валових витрат операцій з придбання товарів, робіт та послуг, отриманих від ПП «Торговий дім «Влад»у сумі 70 230 грн. був зроблений на підставі Акту ДПІ у Приморському районі м.Одеси №389/23-5/32508722 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Торговий дім «Влад».
Відповідно до зазначеного акту, у ПП «Торговий дім «Влад»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, тощо., у зв'язку із чим угоди з контрагентами за період березень-червень та серпень2010 року мають ознаки нікчемності.
Судом встановлено, що на підтвердження взаємовідносин між підприємством ТОВ “Фасад - Проект” та ПП «Торговий дім «Влад»був наданий договір субпідряду №14 від 22.02.2010р. (т.1 а.227), відповідно до якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи по устрою фасаду на надземному переході між корпусами А і Б; договір підряду № 18 від 25.02.2010 року, відповідно до якого субпідрядник (ПП «Торговий дім «Влад») зобов'язується виконати роботи по монтажу виробів із металопластика.
На підтвердження факту виконання умов зазначених договорів з ПП «Торговий дім «Влад» та належного розрахунку між сторонами, позивачем були надані довідки щодо вартості виконаних робіт (т.1 а.с.28-29, 31-32, 41, 50), акти приймання виконаних будівельних робіт (т.1 а.с. 30-33, 45-47, 51-53, 233-236), акт прийому-передачи матеріалів (т.1 а.с. 34, 236), рахунки-фактури (т.1 а.с.27,43, 49, 238), податкові накладні (т.1, а.с.26, 42, 48).
В акті від Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси, крім іншого, відповідачем був зроблений висновок щодо неправомірного віднесення до складу валових витрат операцій з придбання товарів, робіт та послуг, отриманих від ТОВ «Інжбудсистема», ТОВ «Проектно-споруджувально-торгівельна організація», ТОВ «Одеський завод металоконструкцій», ПП «Укрторгтранс»у зв'язку із визнанням правочинів між ТОВ «Фасад-проект»та вищевказаними контрагентами нікчемними на підставі ретельного аналізу проведеного ДПА України на підставі даних «системи співставлення податкового кредиту та зобов'язань», відповідно якого вказані підприємства включені до списку підприємств -«податкових ям». Крім того, як зазначено, що проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством для перевірки не надано документів, які б підтвердили виконання вимог діючого законодавства при проведенні операцій із вказаними контрагентами.
Судом встановлено, що між ТОВ «Інжбудсистема»та ТОВ «Фасад-проект»був укладений договір підряду №29-07-09 від 29.07.09р. (т.1 а.67-72), відповідно до умов якого Генпідрядник доручує, а Підрядник зобов'язується виконати своїми силами та із своїх матеріалів передбачені цим договором роботи по виготовленню фасадних, віконних і двірних конструкцій по їх доставці, монтажу на об'єкті. 01.10.2009 року сторонами була підписана додаткова угода № 1 до зазначеного договору, якою були внесені зміни до статей договору від 29.09.2009 року.
На виконання умов зазначених договорів суду були надані довідки про вартість виконаних підрядних робіт ( т.1 а.с. 35,77, 217 т. 2 а.с.26), акти виконаних робіт (т. 1 а.с.36, 78, 218, т. 2, а.с.27), видаткова накладна (т. 1 а.с.79), податкова накладна (т.2 а.с.28), акти прийому-передачі виконаних робіт (т. 1 а.с.37, 219), рахунки-фактури (т.2 а.с.30).
03.12.2010 року між ТОВ «Проектно-споруджувально-торгівельна організація»та ТОВ «Фасад-проект»був укладений договір № 23 від 03.12.2010 року.
На виконання умов зазначеного договору суду були надані рахунки-фактури (т.2 а.с.21, 23, 30), податкові накладні (т.2 а.с. 22, 24, 28), довідки щодо вартості виконаних робіт ( т.2 а.с. 26), акти виконаних робіт (т.2 а.с. 27).
В підтвердження господарських взаємовідносин ТОВ «Фасад-Проект» та ТОВ «Одеський завод металоконструкцій»суду були надані рахунки-фактури ( т.1 а.с.11, т.2 а.с.13 ) податкові накладні (т.1 а.с.14, 16) видаткові накладні (т.1 а.с. 15, 17).
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону валовий доход-загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Відповідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку -дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Згідно з п.п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
У фінансово-господарській діяльності суб'єктів господарювання акти виконаних робіт (послуг) є документами, що фіксують та засвідчують саме факт виконання робіт, надання послуг по укладеним угодам між таким суб'єктами господарювання. Отже, інформація щодо зв'язку будь-яких видів робіт або послуг з діяльністю підприємства має міститися у договорах, контрактах, що укладаються таким підприємством та відповідати статутним документам підприємств, а не міститися у актах здачі-прийняття робіт та рахунках наданих позивачем.
У відповідності з вищенаведеними вимогами законодавства, позивач до складу валових витрат включив суму витрат з придбання товарів та послуг ТОВ «Інжбудсистема», ТОВ «Проектно-споруджувально-торгівельна організація», ТОВ «Одеський завод металоконструкцій», ПП «Укрторгтранс», витрати підтверджені договорами, довідками про вартість виконаних робіт, видатковими накладними, актами виконаних робіт, підписаними відповідними посадовими особами підприємства та завіреними печаткою виконавця, що складені у відповідності до законодавства. Також, як зазначає позивач, на момент здійснення операцій з зазначеними контрагентами позивачу були надані усі необхідні установчі документи - свідоцтво про державну реєстрацію, витяг з ЄДР, свідоцтво платника ПДВ, довідку за формою 4-ОПП, довідку з ЄДР.
Зазначені обставини не спростовуються в акті перевірки. В акті не наведено жодної підстави щодо не здійснення цієї господарських операцій.
Оскільки, відповідно до пп.5.3.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку то за своїм змістом вказана норма Закону передбачає єдину підставу для не включення витрат підприємства до складу валових відповідних звітних періодів-повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Під час розгляду адміністративної справи, судом достовірно встановлено зв'язок між веденням господарської діяльності позивачем, та понесеними ним витратами за договорами, в ході розгляду справи позивачем були надані суду первинні документи на підтвердження таких операцій.
Враховуючи викладене, виходячи з аналізу зазначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та встановлених в ході судового розгляду фактів, які підтверджуються наданими позивачем первинними документами, складеними відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку, що ТОВ «Фасад-Проект»правомірно включило до складу валових витрати, витрати на виконання комплексу робіт з ПП «Торговий дім «Влад»та придбання товарів, робіт та послуг отриманих від ПП «Укрторгтранс», ТОВ «Одеський завод металоконструкцій», ТОВ «Проектно-споруджувально-торгівельна організація»та ТОВ «Інжбудсистема»на загальну суму 340 461, 00 грн.
Стосовно податкових повідомленнь-рішеннь № 00003832301 від 19.07.2011р. про визначення збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 92649,00 гривень та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23 162,00 гривень та повідомлення-рішення № 0003842301 від 19.07.2011р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 131 497 грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1 грн. суд вважає необхідним зазначити наступне.
Державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси в Акті перевірки зазначила, що під час перевірки достовірності нарахувань сум податкового кредиту за період 01.01.2010р. по 31.03.2010р. ТОВ «Фасад-Проект»задекларовано залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного періоду у сумі 131 497 грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період 01.01.10р. по 31.03.11р. встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 92649 грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 1237 грн., за вересень 2010 року в сумі 54850 грн., за жовтень 2010 року в сумі 8221 грн., за березень 2011 року в сумі 28341 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового періоду у березні 2011р. у сумі 131 497 грн., чим порушило п.1.3, 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».
Підставою для такого висновку інспекцією стало аналіз зведених даних щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на додану вартість.
Так згідно Акту перевірки, ТОВ «Фасад-Проект»було віднесено до податкового кредиту ПДВ за операціями: ПП «Стандарт Трейд»ТОВ «ВКФ «Моренго-М», ТОВ «Проектно-споруджувально-торговельна організація», ПП «Балі Юг»та іншими контрагентами.
В ході судового розгляду встановлено, що між ТОВ «Фасад-Проект»та ТОВ «ВКФ «Моренго-М»02.08.2010 року був укладений договір купівлі-продажу товарів № 12. Згідно п. 1.1. зазначеного договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором зобов'язується прийняти та оплатити товар.
В підтвердження факти виконання сторонами умов зазначеного договору та належного розрахунку між ними суду були надані копії платіжних доручень (т.1, а.с.109), податкові накладні (т.1. а.с. 109а, 117), видаткові накладні (т.1 а.с. 110, 118), виписками з банківських рахунків ( т.1 а.с.119-121).
25.05.2010 року між ТОВ «Фасад-Проект»та ПП «Балі-Юг»був укладений договір № 21 купівлі-продажу товарів. Згідно п. 1.1. зазначеного договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором зобов'язується прийняти та оплатити товар.
В підтвердження факти виконання сторонами умов зазначеного договору та належного розрахунку між ними суду були надані копії платіжних доручень (т.1 а.с.104-105), податкові накладні (т.1. а.с.23, 38, 40), видаткові накладні (т.1 а.с.24, 39, 41), рахунок-фактура (т.1. а.с.25).
01.10.2009 року між ПП «Стандар Трейд»та ТОВ «Фасад-Проект»був укладений договір поставки товару № 10. Відповідно до п.1.1. зазначеного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов'язується систематично постачати (передавати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар (т. 1 а.с. 206-208)
В підтвердження факти виконання сторонами умов зазначеного договору та належного розрахунку між ними суду були надані копію платіжного доручення (т.1, а.с. 220), податкові накладні (т.1. а.с.209, 215), видаткові накладні (т.1 а.с.210, 216).
03.11.2010 року між «Укрторгтранс»та ТОВ «Фасад-проект»був укладений договір купівлі-продажу товарів № 32. Згідно умов зазначеного договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець в порядку на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар.
На виконання умов зазначеного договору та підтвердження факту належного розрахунку між його сторонами суду були надані платіжні доручення (т.2 а.с. 4-6, 7-9) податкові накладні (т. 2 а.с.2, 10), видаткові накладні (т. 2 а.с. 3, 10, 11).
Згідно з п. 1.3 ст.1 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Виписка податкової накладної та її включення до реєстру повинні відбуватися одночасно. Податкова накладна, виписана та не включена до реєстру на дату її виписки, не може вважатися оформленою відповідно до «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових неладних», затвердженого Наказом ДПА України 30.06.2005 р. за № 244, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18.07.2005 р за № 770/11050.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
У відповідності до п.п. 7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Підпунктом 7.2.4 статті 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що в Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.
Укладання вищезазначених угод та їх подальше виконання сторонами свідчить про намір виконавця виконати роботи, а замовника прийняти ці роботи, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, які за формою відповідають вимогам чинного законодавства, та банківськими виписками.
Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість контрагентом позивача не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентами своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.
Суд зазначає, що податковий орган не надав суду доказів того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали фіктивний та/або безтоварний характер: безтоварність операції означає відсутність її реального характеру, а відповідно до ст.234 ЦКУ від 16.01.2003р. № 435-IV фіктивним є правочин, що вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених таким правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. ЦКУ(ст.511третя особа у зобов'язанні) визначено: зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи; у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Податковим кодексом (п.140.2 ст.140) передбачено: у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, у тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, у якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), у якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, у якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.
З огляду на викладене, судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.
Судом не знайдено обґрунтованої підстави позбавлення підприємства права на зарахування податкового кредиту.
Суд також не погоджується з доводами відповідача про те, що доказом фіктивності діяльності є ліквідація контрагентів позивача, оскільки для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту має враховуватись реальний факт поставки, використання у власній діяльності та обліку товарів саме позивачем, який не несе відповідальності за облікову політику та дії своїх контрагентів чи будь-якого іншого постачальника -третьої особи, через те, що закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентами-продавцями із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем.
Частиною 8 ст.19 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. № 436-IV передбачено, що усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Як відомо, зловживання правом - здійснення суб'єктивного цивільного права з порушенням можливих меж його дії. Передбачені законом положення, що визначають міру можливої поведінки, і є межами (рамками) дії суб'єктивного цивільного права. За ч.3 ст.13 ЦКУ не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Як вбачається з матеріалів справи з огляду на критерій втручання влади у господарську діяльність з метою запобігти завданню шкоди іншим (захист прав та інтересів осіб у публічно-правових відносинах від порушень з боку влади при здійсненні управлінських функцій та запобігання завданню шкоди іншим) суд враховує відсутність вироків у кримінальних справах щодо винності або невинності осіб у спірних правовідносинах.
Судом враховано, що наявність укладених між учасниками господарських операції договорів або відсутність визнання таких договорів недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
При цьому, в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З огляду на зазначене, позивачем було правомірно визначено розмір валових витрат та податковий кредит сформовано у відповідності до вимог Податкового законодавства України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості визначення фахівцями відповідача порушень з боку позивача.
Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.
Суд вважає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, при проведені планової виїзної перевірки позивача відповідач діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення щодо порушення позивачем чинного законодавства України, а висновки акту перевірки необґрунтованими, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом необхідно скасувати.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає, що позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ТОВ «Фасад-Проект» до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсними правових актів індивідуальної дії -задовольнити повністю.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси № 0003822301 від 19 липня 2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Фасад-Проект»за податком на прибуток підприємств у розмірі 39 92240, 00 грн.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі №0003832301 від 19.07.2011р.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі №0003842301 від 19.07.2011р.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови був виготовлений та підписаний суддею 23 квітня 2012 року року.
Суддя О.В. Колесниченко
.