Справа № 1570/2164/2012
24 квітня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Андрухіва В.В.
при секретарі Белан М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просила скасувати рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 02 лютого 2012 року № 3125/ш/17-209 про відмову їй у видачі свідоцтва платника єдиного податку та зобов'язати відповідача видати їй свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви від 24.01.2012 року про застосування спрощеної системи оподаткування. Позивач обгрунтувала свої вимоги тим, що 24 січня 2012 року вона подала до Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси заяву про застосування спрощеної системи оподаткування. 04 лютого 2012 року отримала рішення відповідача про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, яке вмотивоване тим, що відповідно до підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. З даним рішенням про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку позивач не згодна, вважаючи його безпідставним та незаконним. Позивач вважала, що обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності поширюється тільки на суб'єктів господарювання, які здійснюють операції з сировиною, дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення (підклас 51.52.4 та підклас 51.56.0 ), і не поширюється на її діяльність, як суб'єкта господарювання, яка займається роздрібною торгівлею ювелірними виробами, що передбачено п.п.52.48.2 КВЕД ДК 009:2005, з чого вбачається незаконність рішення Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва платника єдиного податку від 02.02.2012 року № 3125/ш/17-209.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з наведених підстав.
Представник відповідача, повідомлений належним чином, до суду не з"явився.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.
24 січня 2012 року позивач подала до Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси заяву про застосування спрощеної системи оподаткування.
04 лютого 2012 року позивач отримала рішення відповідача про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, яке мотивовано тим, що відповідно до підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Підставою для відмови послугувало посилання відповідача на положення ст. 1 Закону України від 18.11.1997 року № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»(далі - Закон України № 637/97-ВР), де зазначається, що дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи у будь- якому вигляді та стані.
Пунктом 299.9 статті 299 Податкового кодексу України встановлений виключний перелік підстав для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку, зокрема:
1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави;
2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;
3) подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.
Аналогічні положення передбачено пунктом 4 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року № 1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1536/20274.
Зі змісту рішення відповідача № 3125/ш/17-209 від 2 лютого 2012 року про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, вбачається що відповідач мотивував його невідповідністю суб'єкта господарювання (позивача) вимогам статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
Так, відповідно до підпункту 4) підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
На думку відповідача, виходячи з визначення терміну дорогоцінні метали, наведеному в Законі України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння контролю за операціями з ними», позивач здійснює діяльність саме з видобутку, виробництва, реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, у звязку з чим згідно наведеної вище норми не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
При вирішенні питання про правомірність наведених посилань відповідача суд виходить з того, що згідно пункту 1 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року № 1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1536/20274, в свідоцтві платника єдиного податку, серед іншого, зазначаються обрані фізичною особою - підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва - також види товару (продукції), що нею виробляються. За даних обставин, види діяльності, що визначені в пункті 4 підпункту 291.5.1.статті 291 Податкового кодексу України мають відповідати розподілу видів діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005. Тобто Податковий кодекс України в питаннях визначення видів діяльності для визначення права застосування спрощеної системи оподаткування спирається саме на КВЕД ДК 009:2005.
З положень пункту 4 підпункту 291.5.1.статті 291 Податкового кодексу України випливає, що здійснення видобутку, виробництва або реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, є окремими і достатніми обставинами, які визначені законодавцем як підстави, що унеможливлюють перебування суб'єкта господарювання на спрощеній системі оподаткування.
У заяві про застосування спрощеної системи оподаткування позивач зазначив вид діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005-52.48.2 «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами».
Втім, діяльність з виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0 «Виробництво дорогоцінних металів»згідно з КВЕД ДК 009:2005, який включає: виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. Цей підклас не включає: виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (див. 33.50); виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (див. 36.22).
Діяльність у сфері торгівлі дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням передбачена у КВЕД ДК 009:2005 у підкласах 51.52.4 «Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами»та 51.56.0 «Оптова торгівля іншими проміжними продуктами», який включає оптову торгівлю коштовним камінням.
Разом із тим, обраний позивачем вид діяльності за КВЕД ДК 009:2005-52.48.2 «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами»підкласу 52.48. «Роздрібна торгівля у спеціалізованих магазинах іншими непродовольчими товарами»не входить до наведених вище видів діяльності, які стосуються видобутку, виробництва та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, як зазначає в оскаржуваному рішенні відповідач.
Тобто, у даному випадку відсутні підстави розповсюджувати на позивача дію підпункту 4) підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України, що свідчить про відсутність підстав для прийняття податковою інспекцією рішення про відмову позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про неможливість оподаткування здійснюваного позивачем виду діяльності «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами»на умовах спрощеної системи оподаткування, в зв"язку з чим позов є обґрунтованими та підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте відповідач цього обов"язку не виконав та не довів правомірність оскаржуваного рішення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Так, судові витрати, понесені позивачем та підтвердженні належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України у розмірі 32,19 грн.
Керуючись ст. ст. 69, 71, 159-164, КАС України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 02 лютого 2012 року № 3125/ш/17-209 про відмову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у видачі свідоцтва платника єдиного податку - скасувати.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви від 24.01.2012 року про застосування спрощеної системи оподаткування.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в м.Одесі стягнути судові витрати у розмірі 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок) із Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили у разі неподання у 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст постанови виготовлено 27 квітня 2012 року.
Суддя: В.В.Андрухів