Справа № 1570/2010/2012
24 квітня 2012 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Токмілової Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
22 березня 2012 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 з позовними вимогами про стягнення податкової заборгованості в сумі 25220, 24 грн. по земельному податку.
Позивач в судове засідання не прибув, але 24 квітня 2012 року надіслав до суду клопотання, в якому просить суд розглядати справу без участі представника позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повноважного представника у судове засідання не направив. Судова кореспонденція, яка була направлена на адресу відповідача, була повернута до суду з відміткою відповідальної особи поштового зв'язку: "за зазначеною адресою не проживає". Відповідно до положень ч. 11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час в місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Отже, згідно вимог ч.6 ст. 128 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.12.2004 року Болградською районною державою адміністрацією Одеської області за № 2 532 000 0000 000308, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії В00 № 115406, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.8).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має заборгованість зі сплати податку на землю у розмірі 25220 грн. 24 коп.
Згідно ст.269, 270 Податкового кодексу України (далі -ПК України) платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі; об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 19 Закону України «Про оренду землі» використання земель в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Згідно п.287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Згідно п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 01 січня до 01 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію за поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Нарахування особам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.
Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору оренди землі від 22.05.2007 року (а.с.12-14), укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Ізмаїльською міською радою 27.12.2007 року відповідач є користувачем земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,4499 га, яка розташована за адресою: м.Ізмаїл, вул.Комсомольська, 150.
26.01.2010 року відповідачем подано до Ізмаїльської ОДПІ податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за № 525, в якому відповідач самостійно визначив податкове зобов'язання зі сплати земельного податку за 2010 рік у розмірі 4349 грн. 94 коп. з січня по червень та 5488,85 грн. з липня по грудень (а.с.16-17).
03.02.2011 року відповідач подав звітну податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за № 1491 за 2011 рік, згідно якої щомісячний розмір орендної плати складає 1696,13 грн. (а.с. 18-19).
Актом камеральної перевірки № 66217032490507211 від 21.04.2011 року встановлено порушення п.286.2 ст. 286 ПК України, а саме: відповідачем не подано декларацію по орендній платі за землю станом на 1 січня 2011 року до 1 лютого 2011 року, в зв'язку із чим податковим повідомленням-рішення № 0003961703/0 від 10.05.2011 року до відповідача застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 грн. за неподання декларації, згідно п. 120.1 ст. 120 ПК України (а.с. 21-22).
Станом на 31.01.2012 року на особовому рахунку відповідача рахується пеня в розмірі 3726,76 грн. (а.с.24).
Згідно вимог п.131.2 ст. 131 ПК України, При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Пунктом 129.1.2 п.129.1 ст. 129 ПК України передбачено, що нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України податкове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.
Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.4 статті 59 ПК України, передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу, позивачем направлено вимоги форми «Ю»№ 1/172/1502/0/24 від 02 лютого 2010 року та № 2/241/1502/0/24 від 22.03.2010 року про сплату податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями в сумі 27819,93 грн., 29684,46 грн. (а.с.20). Дана вимога була направлена відповідачу та отримана ним, про що свідчать копії поштових повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с. 20).
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Згідно п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що на момент розгляду справи, відповідачем у добровільному порядку сума вказаної заборгованості зі сплати земельного податку не погашена.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідачем не погашений податковий борг, суд вважає, що позовні вимоги Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби є обґрунтованими та законними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 128, 158 -163, 167, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму податкового боргу у розмірі 25220 грн. (двадцять п'ять тисяч двісті двадцять гривень) на р/рахунок 33212815700014, код платежу 13050500, одержувач -37977316 УДКСУ в Ізмаїльському районі Одеської області, банк одержувача -ГУ ДКСУ в Одеській області м.Одеса, МФО 828011.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Л.М.Токмілова