Cправа № 2а-0770/1247/11
Рядок статзвіту № 10.3.4
Код - 13
11 квітня 2012 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ващилін Р. О.,
при секретарі судового засідання - Фантич В. В.,
за участю сторін, які беруть участь у справі:
позивача: Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, представник - Біровчак А. С.;
відповідача: державного підприємства "Перечинське лісове господарство", представник - Вакула Ю. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства "Перечинське лісове господарство" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 15096,57 грн., -
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 11 квітня 2012 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 квітня 2012 року.
Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державного підприємства "Перечинське лісове господарство" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 15096,57 грн.
Позовні вимоги мотивовані наступним. Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII, із змінами і доповненнями, (далі - Закон України № 875) для підприємств, установ і організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч.1 ст. 19 Закону України № 875, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Підстав звільнення від виконання обов'язку Закон не містить. Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік (форма № 10-ПІ річна, затверджена наказом Мінпраці України від 10.02.2007 № 42) відповідач не виконав вимогу Закону України № 875 щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. У зв'язку з цим до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати на державному підприємстві "Перечинське лісове господарство" (далі - ДП "Перечинське лісове господарство") за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом (15096,57 грн.). Відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулось порушення, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції. Однак, до 15.04.2011, у строк встановлений законом, відповідач самостійно їх не сплатив.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав з мотивів, що наведені в позовній заяві та просив суд їх задовольнити.
10.08.2011 в судовому засіданні представником відповідача було подано письмові заперечення проти позову, згідно яких позов не визнає з наступних підстав. Статтею 18 Закону України № 875 передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Зазначає, що протягом 2010 року інваліди безпосередньо на ДП "Перечинське лісове господарство" для працевлаштування не зверталися та відповідно підприємством не було відмовлено у прийнятті інвалідів на роботу. Частиною 2 ст. 17 Закону України № 875 визначено, що підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда. Зазначає, що жодного рішення Перечинської районної ради про створення підприємством за рахунок власних коштів спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів не приймалося.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви.
З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що ДП "Перечинське лісове господарство" було подано до Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми № 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік. Відповідно до рядка 01 звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві 175 осіб. Згідно рядка 03 звіту кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України № 875 становить 7 осіб. В той час, як згідно рядка 02 звіту на підприємстві протягом 2010 року середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 6 осіб. Тобто, відповідачем не працевлаштовано, відповідно до нормативу, інвалідів у кількості 1 особи.
За змістом ст. 19 Закону України № 875 для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно ч.3 ст. 18 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.3 ст. 18-1 Закону України № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Частиною 1 ст. 20 Закону України № 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Згідно ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Протягом 2010 року ДП "Перечинське лісове господарство" вживало наступні заходи щодо працевлаштування інвалідів: інформувало Перечинський районний центр зайнятості про наявність вакансій для інвалідів шляхом подання звітів (форма 3-ПН, затверджена наказом Мінпраці України від 19.12.2005 № 420) у лютому, березні, квітні та вересні 2010 року, згідно яких на підприємстві було 1 вакантне робоче місце з лютого по квітень 2010 року та 2 вакантні робочі місця у вересні 2010 року; подавало оголошення в засоби масової інформації щодо наявності вакансій для інвалідів, зокрема, 22.05.2010 та 20.11.2010 в газеті "Народне слово" були опубліковані оголошення про те, що ДП "Перечинське лісове господарство" має можливість працевлаштувати інвалідів ІІІ групи (2 чол.) на лісогосподарські роботи та підсобним робітником.
ДП "Перечинське лісове господарство" не є самостійним у формуванні своєї структури, штатний розпис підприємства підлягає погодженню в Закарпатському обласному управлінні лісового та мисливського господарства України, що підтверджується копією штатного розпису підприємства. Зазначеним управлінням за 2008-2010 роки погодження на збільшення кількості штатних працівників по підприємству не надавалося, що підтверджується копією листа управління від 11.11.2011 № 04/06-1785. Статутом ДП "Перечинське лісове господарство" визначено, що структура та штатний розпис підприємства погоджується органом управління, яким в спірний період виступав Держкомлісгосп в особі Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства.
Суб'єкти господарювання зобов'язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю (ч.1 ст. 177 Господарського кодексу України).
Проте, жодного рішення Перечинської районної ради про створення відповідачем за рахунок власних коштів спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів прийнято не було.
Таким чином, як установлено Закарпатським окружним адміністративним судом, на виконання вимог законодавства, ДП "Перечинське лісове господарство" у 2010 році подавало до Перечинського районного центру зайнятості відповідну звітність про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. Однак, протягом 2010 року на підприємство жодного інваліда Перечинським районним центром зайнятості направлено не було, що підтверджується листом від 13.12.2011 № 1549. До того ж, оскільки, інваліди безпосередньо до підприємства для працевлаштування не звертались, відповідно, жодному інваліду відповідачем не було відмовлено у працевлаштуванні. Адже, у відповідності до ч.1 ст. 18 Закону України № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
У зв'язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, або за відмову направлених інвалідів працевлаштуватися.
Відповідно до листа голови Вищого адміністративного суду України О. Пасенюка від 30 березня 2010 року за № 422/11/13-10, що адресований головам апеляційних адміністративних судів України, доведено до їх відома постанови Верховного Суду України, в яких викладено правову позицію щодо застосування положень ст.ст. 18-20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", яка полягає у наступному. Суди, дійшовши висновку про обґрунтованість застосування санкцій за незайняті інвалідами робочі місця, помилково не врахували, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. У зв'язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Отже, позиція Закарпатського окружного адміністративного суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.У задоволенні позову Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства "Перечинське лісове господарство" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 15096,57 грн. - відмовити повністю.
2.Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Ващилін Р. О.