Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/1655/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11год. 45хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкарьової І.В.
при секретарі Заднепровської В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод» до Державної податкової інспекції у м. Дружківка про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення від 04.01.2012 року №0000022320,-
за участю представників сторін
від позивача: Панченко М.В.,
від відповідача: Бурика І.М., -
встановив:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківка про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення від 04.01.2012 року №0000022320 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 65699,00грн. і нарахована штрафна санкція у розмірі 16424,75грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що враховуючи той факт, що співпраця ТОВ «Дружківський фарфоровий завод» з ТОВ «Баварія груп» триває згідно договору №Г-12 з 20.10.2010 року та зважаючи на результати перевірок податковою службою попередніх періодів стосовно відшкодування суми податку на додану вартість, зауважень та претензій відносно діяльності ТОВ «Баварія груп» та відшкодування ТОВ «Дружківський фарфоровий завод» (далі - ТОВ «ДФЗ»)по угодам з ТОВ «Баварія груп» суми податку на додану вартість не виникало. Таким чином, схильні вважати, що настільки упереджене ставлення до позивача та відшкодування підприємству податку на додану вартість виникло у податкової служби в результаті відмови ТОВ «ДФЗ» від перерахування в бюджет, як авансових платежів по податку на прибуток, сум відшкодованого та зарахованого на поточний рахунок ТОВ «ДФЗ» податку на додану вартість.
Отже позивач вважає, що ДПІ у м. Дружківка не довело умислу, що суперечить інтересам держави і суспільства, в ході визнання угоди між ТОІ «ДФЗ» та ТОВ «Баварія груп» недійсною.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення на адміністративний позов (а.с.110), у яких зазначив, що в ході проведення перевірки угода між ТОВ «Баварія груп» та ТОВ «ДФЗ» з купівлі-продажу природного газу визнана нікчемною на підставі таких фактів:
1. За даними, наданими Пошуковою-довідковою системою центральної бази даних ДПА України, стан реєстрації ТОВ «Баварія груп» з листопада 2011 року - запит на встановлення місцезнаходження. За даними податкових декларацій, розрахунків та іншої податкової інформації ТОВ «Баварія груп» не декларував наявності основних фондів, а згідно податкових розрахунків суми доходів з фізичних осіб за січень та лютий 2011 року декларувало 3 особи у штаті. За даними ДПІ у Печерському районі м. Києва ТОВ «Баварія груп» не знаходиться за місцем реєстрації про що складено акт від 05.12.2011 року.
2. За даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що відповідно даних додатків 5 до декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Баварія груп» не декларувало в період з 01.07.2011 року по 31.10.2011 року здійснення взаємовідносин з продавцями, які є власниками газу.
Згідно даних договору на постачання природного газу від 20.10.2010 року, а також первинних документів (акту приймання-передачі газу) інформація про місце передачі газу від його власників не зазначена.
Таким чином, перевіркою встановлено, що даними податкових декларацій, податкових розрахунків, додатків до них, поданих до податкового органу контрагентом ТОВ «Баварія груп» не підтверджується здійснення операцій з придбання та продажу газу природного за вересень 2011 року. Враховуючи зазначене, підтвердити перевіркою ТОВ «Баварія груп» дані щодо придбання газу природного, які, відображені в бухгалтерському обліку ТОВ «ДФЗ» не надається можливим.
На підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Дружківської міської ради Донецької області 19.11.2003 року, ідентифікаційний код 32616997, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.19,20), перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Дружківка з 27.11.2003 року за №32, відповідно до довідки про взяття на облік форми 4-ОПП від 19.06.2009 року №266/10/29-013-7 (а.с.22). Свідоцтво №100108636 від 28.11.2003 року підтверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод» зареєстроване платником податку на додану вартість (а.с.21). Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.7)
Державною податковою інспекцією у м. Дружківка було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника в банку за вересень 2011 року. За наслідками перевірки було складено акт від 12.12.2011 року №570/2300/32616997. (а.с.28)
У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено на порушення п.198.1 а), п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 65699,00грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість в деклараціях за вересень 2011 року у сумі 56261,00грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 04.01.2012 року №0000022320 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 65699,00грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 16424,75грн. (а.с.23)
Предметом доказування в цій справі є доведення обставин укладення нікчемного правочину та наявності наданих послуг за договором на постачання природного газу від 20.10.2010 року №Г-12 укладеного між позивачем та ТОВ «Баварія груп», і по операції придбання робіт з розробки робочої документації у ТОВ «Краммашпроект». Від цих обставин залежить право позивача на бюджетне відшкодування за вересень 2011 року у сумі 65699,00грн., а саме за операціями з ТОВ «Баварія груп» - 64031,59грн. і з ТОВ «Краммашпроект» - 1666,67грн.
Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договору від 20.10.2010 року №Г-12 на постачання природного газу, оскільки сторони договору не мали наміру на реальне настання наслідків, а позивач мав мету на збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість при відсутності фактичного надання послуг.
Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баварія груп» (Постачальник) укладено договір на постачання природного газу №Г-12 від 20.10.2010 року.
Предметом договору є зобов'язання Постачальника передати, а Покупця прийняти та оплатити на умовах цього договору природний газ Постачальника, надалі «газ». В п.1.2 договору зазначено, що зазначені обсяги є плановими і можуть змінюватись шляхом оформлення додаткових угод. Покупець бере на себе зобов'язання укласти з газотранспортною і газорозподільчою організацією договори на транспортування газу у відповідне місце призначення. Постачальник бере зобов'язання здійснити передачу природного газу покупцю, оформити документацію та передати Покупцю акти приймання-передачі природного газу. Покупець бере зобов'язання: прийняти природний газ, сплатити Постачальнику вартість поставки узгодженого обсягу природного газу згідно умов даного договору, оформити з Постачальником оригінали актів приймання - передачи. Кількість газу, що підлягає передачі Постачальником Покупцю за даним договором, складає обсяг 1720тис.м.куб.
Постачальник передає Покупцю природний газ в пунктах виміру, які знаходяться на пунктах прийму-передачі газу в газотранспортну систему України. Газ вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем після підписання акту приймання-передачі газу уповноваженими особами Постачальника і Покупця. При цьому до покупця повністю переходить право власності на природний газ. Загальна вартість природного газу, який Постачальник зобов'язується передати Покупцю по даному договору, визначається загальною вартістю об'ємів поставленого природного газу на підставі актів приймання-передачі. Розрахунок за поставку природного газу здійснюється Покупцем на умовах 100% попередньої оплати вартості обсягу передачі природного газу до 23 числа місяця попереднього до місяця, в якому буде проведено постачання газу виключно грошовими коштами в національній валюті України шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника. Договір вступає в силу з моменту його підписання і вважається пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах в частині поставки газу, а в частині проведення розрахунків за Газ - до їх повного здійснення. (а.с.64) Крім того сторонами були підписані додаткові угоди до вказаного договору: №1 від 30.12.2010 року, №1 від 01.04.2011 року, №2/11 від 30.06.2011 року, №3/11 від 30.09.2011 року, №4 від 01.11.2011 року, якими були визначені ціни на газ та об'єми. (а.с.66-70)
На виконання умов договору сторонами виписані підтверджуючі документи, а саме:
- податкові накладні: №25 від 26.08.2011 року за газ природний з цільовою надбавкою кількістю 32.426т.куб.м на суму 120000,00грн. в т.р. ПДВ 20000,00грн., №33 від 30.08.2011 року за газ природний з цільовою надбавкою кількістю 67.554т.куб.м на суму 250000,00грн. в т.р. ПДВ 41666,67грн., №2 від 02.08.2011 року за газ природний з цільовою надбавкою кількістю 3.834т.куб.м на суму 14189,50грн. в т.р. ПДВ 2364,92грн. (а.с.199-201);
- податкові накладні: №39 від 30.09.2011 року за газ природний з цільовою надбавкою кількістю 40.532т.куб.м на суму 150000,00грн. в т.р. ПДВ 25000,00грн., №49 від 30.09.2011 року за газ природний з цільовою надбавкою кількістю 15.554т.куб.м на суму 57563,10грн. в т.р. ПДВ 9593,85грн., №36 від 29.09.2011 року за газ природний з цільовою надбавкою кількістю 21.617т.куб.м на суму 80000,00грн. в т.р. ПДВ 13333,33грн., №28 від 27.09.2011 року за газ природний з цільовою надбавкою кількістю 13.511т.куб.м на суму 50000,00грн. в т.р. ПДВ 8333,33грн. (а.с.86-89);
- видаткові накладні: №РН-0000117 від 31.08.2011 року за газ природний за серпень 2011 року кількістю 94.430т.куб.м на суму 349463,15грн. у т.р. ПДВ 58243,86грн., №РН-0000131 від 30.09.2011 року за газ природний за вересень 2011 року кількістю 100.598т.куб.м на суму 372289,45грн. у т.р. ПДВ 62048,24грн. (а.с.90,182);
- акт №РН-0000117 приймання - передачи природного газу від 31.08.2011 року, в якому зазначено, що з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року у відповідності з договором №Г-12 від 20.10.2010 року ТОВ «Баварія груп» передало, а ТОВ «Дружківський фарфоровий завод» отримало 94.43тис.куб.м природного газу на суму 285509,11грн. без ПДВ, крім того 5710,18грн. цільова надбавка, крім того ПДВ на суму 58243,86грн., на загальну вартість 349463,15грн. Акт підписаний сторонами по договору і підписи скріплені печатками. (а.с.179)
- акт №РН-0000131 приймання - передачи природного газу від 30.09.2011 року, в якому зазначено, що з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року у відповідності з договором №Г-12 від 20.10.2010 року ТОВ «Баварія груп» передало, а ТОВ «Дружківський фарфоровий завод» отримало 100.598тис.куб.м природного газу на суму 304158,05грн. без ПДВ, крім того 6083,16грн. цільова надбавка, крім того ПДВ на суму 62048,24грн., на загальну вартість 372289,45грн. Акт підписаний сторонами по договору і підписи скріплені печатками. (а.с.92)
Оплата по даному договору здійснювалася позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Баварія груп», що підтверджено виписками по рахунку, а саме платіжні доручення: №150 27.09.2011 року у сумі 50000,00грн., №154 від 30.09.2011 року суму 50000,00грн., №944 від 30.09.2011 року суму 100000,00грн., №940 від 29.09.2011 року суму 80000,00грн., №838 від 30.08.2011 року суму 250000,00грн., №826 від 26.08.2011 року суму 120000,00грн., №749 від 02.08.2011 року суму 70000,00грн. (а.с.152-159)
Крім того, відповідно до актів надання послуг по транспортуванню природного газу від 31.08.2011 року та від 30.09.2011 року в серпні та в вересні 2011 року Виконавець - УМГ «Донбасстрансгаз» транспортував природний газ позивачу згідно договору №4-ДР від 31.12.2009 року кількістю 94,43т.куб.м в серпні та 100,598т.куб.м в вересні 2011 року, за суму 11240,95грн. в т.р. ПДВ 1873,49грн. і 11975,19грн. в т.р. ПДВ 1995,87грн. відповідно (а.с.91,180) На виконання вказаної послуги УМГ «Донбасстрансгаз» виписані рахунки №4-Др/8 від 31.08.2011 року на суму 11240,95грн. і №4-Др/9 від 30.09.2011 року на суму 11975,19грн. (а.с.93,183)
Також суд бере до уваги, що в матеріалах справи є акти приймання-передачі природного газу від 31.08.2011 року і 30.09.2011 року, яким засвідчено, що постачальником - ТОВ «Баварія груп» по мережах ПАТ по газопостачанню та газифікації подано, а Споживачем (позивачем) прийнято 94.430тис.куб.м. природного газу в серпні 2011 року, також 100.598тис.куб.м природного газу в вересні 2011 року, приведеного до стандартних умов. Зазначені акти підписані трьома сторонами і скріплені печатками. (а.с.94,181) Суд зазначає, що цими актами підтверджено транспортування газу до позивача від контрагента ТОВ «Баварія груп» через третю особу.
Позивачем до матеріалів справи надані облікові форми постачання газу за період з 01.09.2011 року по 01.10.2011 року, якими підтверджено що за вказаний період було поставлено природного газу 100598,041куб.м та умовні постійні характеристики (а.с.113-120)
Довідками позивача підтверджено витрати по споживачам за липень - вересень 2011 року. (а.с.121-126)
Договором від 20.12.2006 року №10/9-07 між позивачем (Замовник) та ВАТ з газопостачання та газифікації «Донецькоблгаз» (Виконавець) передбачено надання послуг з транспортування природного газу. Договір підписаний обома сторонами та скріплені печатками. (а.с.135) Додатковими угодами було дію договору пролонговано до 31.12.2011 року. (а.с.144) Крім того договором від 31.12.2009 року №4-Др між позивачем (Замовник) та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (Виконавець) передбачено надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Договір підписаний обома сторонами та скріплені печатками. (а.с.147) ) Додатковою угодою №1 від 31.12.2010 року було дію договору пролонговано до 01.01.2012 року. (а.с.149)
За надання зазначених послуг позивачем було сплачено кошти за надання послуг по транспортуванню згідно рахунків 01.09.2011 року у сумі 21054,11грн. та 07.09.2011 року у розмірі 11240,95грн., 05.08.2011 року у сумі 10755,98грн., 02.08.2011 року у сумі 20145,77грн., що підтверджено виписками по рахунку. (а.с.150-151,158,159)
Також позивачем до матеріалів справи надані копії документів, які підтверджують статус підприємства ТОВ «Баварія груп», а саме свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Баварія груп» від 09.09.2010 року №10701020000041177 та довідка АБ №155531 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копію свідоцтва №100303147 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.09.2010 року, ліцензію Національної комісії регулювання електроенергетики України на постачання природного газу за нерегульованим тарифом видану ТОВ «Баварія груп», строк дії ліцензії з 21.10.2010 року по 20.10.2015 року. (а.с.71-74)
Цими документами підтверджується, що в серпні 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Баварія груп» було поставлено позивачу природного газу 94.430тис.куб.м. на загальну суму 349463,15грн., у т.р. ПДВ 58243,86грн. та в вересні 2011 року було поставлено позивачу природного газу 100.598тис.куб.м. на загальну суму 372289,45грн., у т.р. ПДВ 62048,24грн.
Відповідач обґрунтовує свою правову позицію виключно тим, що за даними, наданими Пошуковою-довідковою системою центральної бази даних ДПА України, стан реєстрації ТОВ «Баварія груп» з листопада 2011 року - запит на встановлення місцезнаходження. За даними податкових декларацій, розрахунків та іншої податкової інформації ТОВ «Баварія груп» не декларував наявності основних фондів, а згідно податкових розрахунків суми доходів з фізичних осіб за січень та лютий 2011 року декларувало 3 особи у штаті. За даними ДПІ у Печерському районі м. Києва ТОВ «Баварія груп» не знаходиться за місцем реєстрації про що складено акт від 05.12.2011 року.
За даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що відповідно даних додатків 5 до декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Баварія груп» не декларувало в період з 01.07.2011 року по 31.10.2011 року здійснення взаємовідносин з продавцями, які є власниками газу.
Згідно отриманого акту від ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Баварія груп» з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «Дружківський фарфоровий завод» від 06.12.2011 року №10820/23-11/37264220 встановлено, що підприємство має стан - запит на встановлення місцезнаходження. Підприємство взято на податковий облік 13.09.2010 року та зареєстрований платником податку на додану вартість. За серпень 2011 року ТОВ «Баварія груп» подана податкова декларація по податку на додану вартість від 19.09.2011 року №9007868330, в якій він визначив суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 365316,00грн., податковий кредит у розмірі 370848,00грн. (а.с.162)
Але ці дані акту перевірки спростовуються матеріалами справи, а саме копіями документів: запит ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.11.2011 року який отримав ТОВ «Баварія груп», довідка на виконання вказаного запиту від ТОВ «Баварія груп» на ім'я заст. начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва (отримана ДПІ 29.11.2011 року про що свідчить штамп) та спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Баварія груп» (оригінал), в якому зазначено види діяльності серед яких посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, оптова торгівля паливом, розподілення та постачання газу, надання послуг, пов'язаних з добуванням нафти і газу та те, що підприємство знаходиться за адресою м. київ, Печерський район, вул. Івана мазепи, буд.3 офіс 174, стан юридичної адреси зареєстровано. Інформація щодо відсутності підприємства за місцезнаходженням та припинення юридичної особи відсутня. (а.с.85,75,210) Також в матеріалах справи наявна податкова декларація по податку на додану вартість ТОВ «Баварія груп» за серпень 2011 року, в якій визначено податкове зобов'язання з податку у розмірі 365316,00грн. та податковий кредит 370848,00грн. (а.с.193) Ця декларація прийнята ДПІ у Печерському районі м. Києва 19.09.2011 року за №9007868330 згідно квитанції №2. (а.с.192) До податкової декларації надана розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за серпень 2011 року (додаток 5), якою підтверджено що до складу податкових зобов'язань включена сума податку на додану вартість по операціям з позивачем у розмірі 64031,58грн. (а.с.197)
Також відповідно до податкової декларації позивача по податку на додану вартість за серпень 2011 року (від 19.09.2011 року №9007798025) в додатку №5 до складу податкового кредиту включена сума по операціям з ТОВ «Баварія груп» у розмірі 64031,58грн. (а.с.206,208)
Тобто, в ході судового розгляду справи встановлено, що підприємство контрагент ТОВ «Баварія груп» знаходиться за юридичною адресою, здійснює діяльність направлену на отримання прибутку, звітує до податкового органу в якому знаходиться на обліку та висновки акту перевірки, за результатами якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, не підтверджені та спростовані матеріалами справи.
В ході судового розгляду судом установлено правосуб'єктність учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту.
Суд враховує, що ТОВ «Баварія груп» зареєстровано платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100303147 від 28.09.2010 року. (а.с.72) Товариство з обмеженою відповідальністю «Баварія груп» зареєстроване юридичною особою. (а.с.71,74,210)
Своїм листом ТОВ «Баварія груп» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод» підтверджено, що воно не змінювало місцезнаходження, звітність в ДПІ у Печерському районі м. Києва подається своєчасно, що підтверджено копіями декларацій та документами про прийняття звітності. (а.с.77)
Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Суд враховує, що відповідач під час кваліфікації спірного правочину як нікчемного обґрунтував свою позицію виключно з посиланням на неможливість проведення позапланової документальної перевірки, у зв'язку з незнаходженням підприємства-контрагента за юридичною адресою. Тому податковий орган який проводив цю зустрічну звірку не підтвердив взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Баварія груп».
Посилання відповідача на відсутність інформації про місце передачі газу від його власників, суд не приймає до уваги, у зв'язку з тим, що в матеріалах справи є договори та їх виконання щодо надання послуг транспортування послуг позивачу від ТОВ «Баварія груп».
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка природного газу у комерційному відношенні не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.
В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.
В судовому засіданні дослідженню підлягали усі первинні документи, які належить складати при господарській операції купівлі-продажу, а саме договір, видаткові накладні, рахунки, податкові накладні, акти приймання - передачи, платіжні доручення, документи про транспортування газу.
При з'ясуванні питання, щодо наявності господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку, суд зазначає, що позивач в подальшому використовував природний газ господарській діяльності, за результатами якої отримав дохід та позитивний вплив на результати господарської діяльності підприємства. Суд враховує також, що для підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.
З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочину - договору на постачання природного газу від 20.10.2010 року №Г-12 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Тобто наведені поставки газу забезпечують господарську діяльність позивача по реалізації продукції, внаслідок якої він отримує дохід.
Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
В п.198.2 ст.198 кодексу передбачено, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
При цьому відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
П.201.1 ст.201 кодексу передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно зі статтею 3 цього ж Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вищеперелічені договір, видаткові накладні, рахунки, податкові накладні, акти приймання - передачи тощо, мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях ваги, вартості найменування, дат.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При з'ясуванні судом питання, про притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у зв'язку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником, як підстава для одержання права на податковий кредит, тобто встановлення умислу в діях посадових осіб позивача, відповідач зазначив, що такі справи відсутні.
Керуючись п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
П.200.4 ст.200 кодексу передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
З огляду на викладене, суд бере до уваги як належний та допустимий доказ, який підтверджує обставини поставки газу, видаткові накладні, податкові накладні, які спростовують доводи відповідача про те, що послуги по постачанню природного газу фактично не надавалися.
Висновок відповідача про нікчемність операцій зроблено без використання відповідачем наданих законодавством повноважень, щодо встановлення суб'єктивної сторони намірів сторін, тобто умислу. Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Аналіз наданих документів та договору свідчить про виконання договірних зобов'язань з поставки газу у комерційному відношенні, а тому висновок відповідача про порушення позивачем статті 198 Податкового кодексу України в цій частині по взаємовідносинам з ТОВ «Баварія груп» є неправомірним.
Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Обставина фактичної поставки газу підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки газу позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.
Крім того, до суми за спірним податковим повідомленням-рішенням входить сума за господарськими операціями по придбанню робіт з розробки робочої документації у ТОВ «Краммашпроект» та залежить право позивача на бюджетне відшкодування за вересень 2011 року у сумі 1666,67грн. і нарахована штрафна санкція у розмірі 416,75грн.
Але позивачем обґрунтування та первинні документи які б підтверджували господарські операції з ТОВ «Краммашпроект» та спростовували висновки акту перевірки, до суду не надані. У зв'язку з чим, відсутні підстави для визнання недійсним податкове повідомлення рішення в частині 1666,67грн. та нарахування штрафної санкції 416,75грн., а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення №0000022320 від 04.01.2012 року, яким позивачу за порушення п.п. а) п.198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року в частині 64031,59грн. та нарахування штрафної санкції 16008,00грн. (а.с.23) підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод» до Державної податкової інспекції у м. Дружківка про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення від 04.01.2012 року №0000022320 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 65699,00грн. і нарахована штрафна санкція у розмірі 16424,75грн., задовольнити частково.
Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківка від 04.01.2012 року №0000022320 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року в частині 64031,59грн. та нарахованої штрафної санкції в частині 16008,00грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський фарфоровий завод» витрати по сплаті судового збору у розмірі 410 гривень 62 копійки.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 27 квітня 2012 року в присутності представників сторін.
Постанову у повному обсязі складено 03 травня 2012 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шинкарьова І.В.