Донецький окружний адміністративний суд
24 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/3483/2012
Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Крилової М.М.
суддів Зінченка О.В., Ушенка С.В.
при секретарі Полежай Ю.В.
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного Казначейства України про стягнення грошової компенсації утриманих із заробітної плати сум податку з доходів фізичних осіб,-
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 17 січня 2007 року відкрито провадження по зазначеній адміністративній справі.
Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя від 04 травня 2007 року позовні вимоги позивача задоволені та стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 - 12794,95 грн.
02 серпня 2007 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 04 травня 2007 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 04 травня 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2007 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 03 лютого 2012 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного Казначейства України про стягнення грошової компенсації утриманих із заробітної плати сум податку з доходів фізичних осіб - передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що займає посаду судді Волноваського районного суду Донецької області. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про статус суддів» позивач має право на належне матеріальне забезпечення відповідно до статусу. Позивач посилається на те, що з січня 2004 року була безпідставно зменшена заробітна плата на суму прибуткового податку, без відповідної компенсації, що разом складає 12794,95 грн. Позивач посилається на розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 року №22-р «Про деякі питання оплати праці суддів», яким передбачалось відшкодування суддям втрати частини заробітку, пов'язаної із справлянням такого податку. Однак вказана грошова компенсація сум стягнутого податку з доходів фізичних осіб позивачу виплачена не була, тому просить суд стягнути з Державної судової адміністрації України втрачену частину заробітної плати, пов'язаної з утриманням відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних особі» у розмірі 12794,95 грн.
Позивач до судового засідання не з'явилась, відповідною заявою просила справу розглянути за її відсутності.
Представник Державного Казначейства України в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. За таких обставин, на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників, що не прибули на підставі наявних у справі доказів.
Представник Державної судової адміністрації України в судове засідання не з'явився та надіслав письмові пояснення по справі, зі змісту яких вбачається, що підстави здійснення позивачу компенсаційних виплат в 2004 році були відсутні, а протягом 2005-2006 років законодавством не передбачалась виплата компенсації втрати частини заробітку суддям у зв'язку з утриманням податку з фізичних осіб. На підставі зазначеного просив відмовити в задоволені позову.
Представник Міністерства фінансів України в судове засідання не з'явився та надіслав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, зокрема, що головним розпорядником коштів, передбачених на оплату праці суддям є Державна судова адміністрація України, яка здійснює подальший розподіл вказаних коштів між розпорядниками нижчого рівня. Оскільки, Міністерство фінансів України у правовідносинах з позивачами не знаходилося і не знаходиться, то вимоги до Мінфіну є безпідставними, на підставі чого просив в задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи та подані документи, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 2004 року по 2006 рік з ОСОБА_1, яка працює суддею Волноваського районного суду Донецької області, був утриманий податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 12794,95 грн., а саме за 2004 рік - 2159,65 грн.,за 2005 рік - 3874,83 грн., з січня по листопад 2006 року - 6760,47 грн., що підтверджується відповідними довідками, що видані Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області.
Суд зазначає, що конституційні засади правосуддя закріплені розділом 8 Конституції України.
Відповідно до статті 128 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
До таких законів відноситься Закон України «Про судоустрій України», який визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлення загального порядку забезпечення діяльності судів та регулювання інших питань судоустрою.
Закон України «Про статус суддів» також з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян визначає статус суддів.
Відповідно до ст. 11 вказаного Закону незалежність суддів серед іншого забезпечується матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу. Матеріальне і побутове забезпечення суддів визначене статтею 44 зазначеного Закону, частина перша якої передбачає структуру заробітної плати (складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок).
Жодна з наведених норм не передбачала компенсацію втрати частини заробітної плати, пов'язаної із справлянням податку згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» як складову частину матеріального забезпечення суддів.
В той самий час в період до 1 січня 2004 року підставою для звільнення заробітної плати суддів від обкладання прибутковим податком був Указ Президента України від 10 липня 1995 року 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», який втратив чинність з 01 січня 2004 року відповідно до Указу Президента України від 25 грудня 2003 року №1497/2003.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», який не передбачав пільг для суддів при сплаті вказаного податку.
Відповідно до підпункту "д" пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід із джерелом його походження з України -це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений, наданий) унаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України.
Пунктом 2.1 статті 2 Закону №889-ІV встановлено, що платниками податку є, зокрема, резиденти, які отримують доходи як з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування резидента відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону №889-ІV є загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 ст. 4 Закону №889-ІV загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. До складу загального місячного оподатковуваного доходу, зокрема, включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
При цьому, наведений Закон окремо не виділяє заробітну плату судді як дохід, що не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, та не встановлює для судді будь-яких пільг по оподаткуванню цим податком.
Стаття 92 Конституції України та ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» визначають можливість встановлення пільг щодо оподаткування виключно відповідними законами України.
З 01 січня 2004 року законами України пільг щодо оподаткування доходів суддів встановлено не було, у зв'язку з чим з їх доходів підлягав утриманню відповідний податок.
Частина 8 статті 14 Закону України «Про судоустрій України» передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів. Частина 3 статті 11 Закону України «Про статус суддів», якою встановлено, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами. Як вже зазначалося, матеріальне і побутове забезпечення суддів, як гарантія їх самостійності, незалежності та правової захищеності встановлене статтею 44 Закону України «Про статус суддів». Дана стаття, а так само і норми Закону «Про статус суддів» не передбачають гарантій у вигляді компенсацій втрати частини заробітної плати у зв'язку з утриманням податку.
Єдиною підставою для здійснення компенсаційних виплат суддям у зв'язку з втратою частини заробітку, пов'язаною зі сплатою податку з доходів фізичних осіб у 2004 році було розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 року №22-р «Деякі питання оплати праці суддів».
Зазначеним розпорядженням Кабінету Міністрів України №22-р, голові Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції було дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб буде нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року. Компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку суддів, пов'язаної із справлянням податку відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пунктом 2 розпорядження визначено, що компенсаційна виплата здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Отже, вказаним розпорядженням Кабінету Міністрів України, зокрема, головам судів загальної юрисдикції, лише дозволено, здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям. Тобто, передбачена у розпорядженні норма не є зобов'язальною, а лише надає право головам судів загальної юрисдикції здійснювати компенсаційні виплати.
За змістом вищезазначеного розпорядження, компенсаційна виплата судді могла бути здійснена тільки на протязі 2004 року та за наявності певних умов, а саме, по-перше, рішення голови суду загальної юрисдикції про виплату; по-друге, сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб мала бути нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року (тобто, здійснення компенсаційної виплати можливе тільки після утримання (сплати) податку суддею); по-третє, виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку судді, пов'язаної із справлянням податку відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; в-четвертих, виплата мала здійснюватися лише в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Згідно даних територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області, сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб позивача не була нижчою від середньомісячної заробітної плати, нарахованої за IV квартал 2003 року, що підтверджується довідкою від 17.04.2012 року №08-23/1001.
Крім того, за змістом Розпорядження, компенсаційна виплата судді могла бути здійснена лише в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Статтею 48 Закону України від 27 листопада 2003 року №1344-IV «Про Державний бюджет України на 2004 рік» в 2004 році повна компенсація витрат, пов'язаних із справлянням податку з доходів фізичних осіб відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, була надана тільки військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) органів внутрішніх справ, органів та установ виконання покарань, податкової міліції, інших військових формувань та правоохоронних органів, створених відповідно до законів України, а також органів виконавчої влади та цивільних установ, до яких відряджені в установленому порядку військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу.
У 2005-2006 роках компенсаційна виплата втрати частини заробітку суддів, пов'язаної із справлянням податку відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», законодавством взагалі не передбачалася.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б доводили, що відповідачі при здійсненні своїх владних управлінських функцій порушили права позивача, останнім суду не були надані, а отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного Казначейства України про стягнення грошової компенсації утриманих із заробітної плати сум податку з доходів фізичних осіб - відмовити повністю.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 24 квітня 2012 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 28 квітня 2012 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Крилова М.М.
Судді Зінченко О.В. Ушенко С. В.