Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/990/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11:45
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Хохленкова О. В.
при секретарі Проніні Д. С.
за участю представників позивача: Яворської К.М.
за участю представника відповідача: не з'явився,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 2а/0570/990/2012 за позовом КП «Зугрескомунальник» до відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції України у Донецькій області про скасування постанови про арешт коштів боржника, -
КП «Зугрескомунальник» звернувся до суду із позовною заявою до відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції України у Донецькій області про скасування постанови про арешт коштів боржника від 28.11.2011 року.
Підставою звернення до суду стало те, що на думку позивача, постанову про арешт коштів боржника було винесено в порушення ст..21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою непрацездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240 (далі по тексту Закон 2240). А саме, оскаржуваною постановою було накладено арешт на розрахунковій рахунок 260400300162556 у філії «Донецького обласного управління АТ «Ощадбанку» який є окремим поточним рахунком для зарахування страхових коштів і на який не може бути накладений арешт.
В судове засідання представник позивач з'явився та просив позов задовольнити.
В ході розгляду справи позивач надав уточнення позовних вимог та вказав що в позовній заяві ним була припущена помилка в номері рахунку та в банківський установі цей рахунок значиться під номером 26040300162556. Також позивач уточнив дату винесення оскаржуваної постанови та вказав що постанова насправді винесена відповідачем 28.12.2011 року.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Був повідомлений належним чином про дату,час та місце судового розгляду справи. Проти позову заперечував. Надав суду письмові заперечення проти позову в яких вказав, що державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Також зауважив що на рахунок № 260400300162556, якій як вказує позивач є окремим поточним рахунком для зарахування страхових коштів, арешт не накладався. Арешт був накладений на рахунок 26040300162556, якій за його інформацією не є окремим поточним рахунком для зарахування страхових коштів.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши всі наявні в справі письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, яки мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини та прийшов до наступних висновків.
Позивачем є комунальне підприємство «Зугрескомунальник» міста Зугрес, яке є юридичної особою, код ЄДРПОУ 32466782. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи видане виконкомом Харцизької міської ради Донецької області 01.07.2003 року.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про державну виконавчу службу», органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Відповідачем у даний справи є відділ державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції України у Донецькій області, який є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою непрацездатності та витратами, зумовленими похованням», страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.
Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів у відповідному органі Державного казначейства України в порядку, встановленому Державним казначейством України.
Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.
Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.
Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
28.11.2011 року відповідачем було складено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на усі кошти, що містяться та надходять на рахунку № 26040300162556.
Позивач вказує, що на виконання вимог законодавства ним було відкрито р/р 26040300162556 зі спеціальним режимом відповідно до ст..21 Закону 2240.
Згідно довідки з ВАТ «Ощадбанк» у зв'язку з реорганізацією Харцизького відділення 5373 Ощадбанку України 28.11.2011 року позивачем було відкрито рахунок 26040300162556 зі спеціальним режимом.
Відповідно до листа ТВБВ № 10004/0169 філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» № 1326 від 12.04.2012 року, рахунок № 26040300162556 належить КП «Зугрескомунальник» та є цільовим рахунком для зарахування страхових коштів. Арешт на цей рахунок було накладено 10.01.2012 року на підставі постанови про арешт коштів боржника відділу Державної виконавчої служби від 28.12.2011 року.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606 встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 606 Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Тобто, в судовому засіданні було встановлено, що відповідач приймаючи оскаржувану постанову діяв не на підставі закону, а всупереч йому.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин суд приходить до висновку, що наявні у справі докази свідчать про правомірність позивних вимог позивача та неправомірність дій відповідача.
Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст..94 КАС України судові витрати які понесла сторона, яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо судове рішення ухвалено на її користь, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 8-11, 23, 69-72, 86, 94, 128, 160, 162, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги комунального підприємства «Зугрескомунальник» до відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції України у Донецькій області про скасування постанови про арешт коштів боржника від 28.12.2011 року, задовольнити повністю.
Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції віл 28.12.2011 року про арешт коштів КП «Зугрескомунальнік» які містяться та надходять на рахунок 26040300162556 в філії «Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк».
Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального підприємства «Зугрескомунальник» судові витрати в розмірі 32 (тридцять дві) гривні 19 копійок.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Постанова складена в повному обсязі 03 травня 2012 року.
Суддя Хохленков О.В.