Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/3317/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі
17 год. 47 хв. вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, м. Донецьк
зал судового засідання № 109
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кониченко Олег Миколайович при секретарі судового засідання Козуб Е.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк
до відповідача 1: Донецької міської ради м. Донецьк
до відповідача 2: Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області
про визнання дій Донецької міської ради неправомірними, визнання недійсним (нечинним) рішення Донецької міської ради від 17.02.2012 року та скасування його та визнання неправомірними дії Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області
За участю
представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: ОСОБА_2 - за довір.
від відповідача 2: ОСОБА_3 - за довір.
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецької міської ради м. Донецьк та Державного підприємства «Центра державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» м. Київ про визнання дій Донецької міської ради неправомірними, визнання недійсним (нечинним) рішення Донецької міської ради від 17.02.2012 року та скасування його та визнання неправомірними дії Державного підприємства «Центра державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах».
Ухвалою від 12 квітня 2012 року суд допустив заміну відповідача по справі Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» м. Київ на належного - Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 20.03.2009 року Донецькою міською радою було прийнято рішення №29/120 про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови міської ради (для експлуатації існуючих торгових павільйонів у другому ряду торгівельного комплексу на пл. Привокзальна у Київському районі м. Донецька), загальною площею 0,0045 га в оренду терміном на 3 року. 05.08.2009 року між Донецькою міською радою та позивачем було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки. Пунктом 7 договору визначено, що договір укладено до 20.03.2012 року. Вказаний договір був зареєстрований 04.03.2012 року Донецькою регіональною філією Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» про що зроблено запис в книзі державної реєстрації договорів оренди землі. Відповідно до акту прийому - передачі в оренду земельної ділянки від 04.03.2010 року Донецька міська рада передала, а позивач прийняв земельну ділянку визначену договором оренди. З урахуванням вищезазначеного позивач вважає, що перебіг трирічного строку дії договору оренди розпочався з 05.03.2010 року, тому дата закінчення строку дії договору є 05.03.2013 року, тому позивачем було направлено на адресу Донецької міської ради заяву із пропозицією внести зімни до умов договору в частині строку його дії. Донецькою міською радою було відхилено пропозицію позивача. 16.12.2011 року позивачем було направлено на адресу відповідача 1, лист повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки. Донецькою міською радою 17.02.2012 року було прийнято рішення про не поновлення договору оренди земельної ділянки. Позивач вважає, що вказане рішення було прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Крім того, зазначив, що договір оренди землі був зареєстрований в управлінні земельних ресурсів Донецької міської ради 25.11.2009 року, а в книзі записів Державної реєстрації договорів оренди землі в Донецькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» лише 04.03.2010 року, тобто відповідачем 2 вказані дії вчинені не своєчасно, протягом розумного строку, що є підставою для визнання їх протиправними, оскільки призвели до затягування початку перебігу трирічного строку оренди земельної ділянки. Просив суд визнати дії Донецької міської ради неправомірними, визнання недійсним (нечинним) рішення Донецької міської ради від 17.02.2012 року та скасування його та визнати неправомірними дії Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області.
09 квітня 2012 року представник позивача надав до судового засідання заяву про зміну підставі позову щодо другого відповідача по справі. Зокрема зазначив, що другий відповідач приховав від позивача те, що земельна ділянка за кадастровим номером визначеним в договорі оренди ОСОБА_1 є складовою іншої земельної ділянки за кадастровим номером 1410136900:00:006:0151, що має площу 0,1502 га та яку було погоджено в листопада 2003 року та передано в оренду СПД ОСОБА_4 під розміщення торгівельного комплексу. За таких обставин вбачається, що відповідач 2 у непередбачений законом спосіб призначив земельній ділянці, що перебуває в оренді позивача, зовсім інший кадастровий номер, що є протиправним. Крім того, з 21.03.2012 року земельна ділянка за кадастровим номером, визначеним в договорі оренди з ОСОБА_1, вже не містить відомостей щодо її оренди позивачем. Позивач вважає неправомірним виключення відповідачем 2 відомостей про оренду позивачем земельної ділянки з державного земельного кадастру та поземельної книги, тобто відповідач 2 порушив Конституцію та закони України, а отже його діє є неправомірними.
Позивач до судового засідання явку своїх представників не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представники відповідача 1 проти позову заперечували з тих самих підстав, що й викладені у письмових запереченнях на позов, що долучені до матеріалів справи. Просили у задоволені позову відмовити.
Представник відповідача 2 проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в їх задоволені, зокрема зазначивши, що будь-яких дій стосовно виключення відомостей про оренду позивачем земельної ділянки з державного земельного кадастру та поземельної книги Управлінням Держкомзему вчинено не було.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вставив наступне.
Згідно з частиною четвертою статті 13 Основного Закону України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14).
Згідно з частиною четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Ці положення Основного Закону кореспондуються з пунктом "в" статті 5 Земельного кодексу України, згідно з яким земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5 Конституції України).
Відповідно до частини третьої статті 140, частини першої статті 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на пленарному засіданні і акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Ці ж вимоги зазначені в статті 144 Конституції України, де вказується, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. Тобто, діюче законодавство не наділяє правом органи місцевого самоврядування скасовувати власні рішення.
Судом встановлено, що 20.03.2009 року Донецькою міською радою прийнято рішення №29/120 про передачу ОСОБА_1 із земель житлової та громадської забудови міської ради, земельної ділянки загальної площею 0,0045 га в оренду терміном на 3 роки для експлуатації існуючих торгових павільйонів у другому ряду торгівельного комплексу на пл. Привокзальна (західна сторона) у Київському районі.
05.08.2009 року між Донецькою міською радою (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) укладений договір оренди земельної ділянки.
Договірні відносини у сфері оренди землі регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України, Законами України «Про оренду землі» та «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про оренду землі» орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Статтею 13 цього ж Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до умов договору від 05.08.2009 року, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410136900:00:00:006:0296) для експлуатації існуючого торгового павільйону, що знаходиться на території Київського району м. Донецька на площі Привокзальній (п.1 договору оренди).
Відповідно до п.2 договору оренди, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0045 га. у тому числі: 0,0036 га - тимчасова забудова, 0,0009 га - під проїздами, проходами та площадками.
На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна - торговий павільйон, інші об'єкти інфраструктури відсутні (п.3 договору оренди).
Пунктом 7 термін дії договору визначений до 20.03.2012 року.
Пунктом 35 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підставі, визначених законом.
У відповідності до пункту 39 договору, він набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.
03.03.2010 року був складений акт прийому передачі в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 1410136900:00:00:006:0296).
15.04.2011 року Донецькою міською радою прийнято рішення №5/172 про розгляд питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного з ОСОБА_1, розташованої на площі Привокзальній (західна сторона) у Київському районі у добровільному порядку. Копія рішення направлена на адресу позивача листом від 12.05.2011 року.
У відповідь, позивач листом від 03.06.2011 року відмовився від добровільного розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.08.2009 року та запропонував Донецькій міській раді прийняти рішення яким внести зміну в п. 7 Договору оренди земельної ділянки від 05.08.2009 року, якою встановити термін дії зазначеного договору оренди строком до 03.03.2013 року.
Вказана заява не може бути розцінена як пропозиція внести зміни до договору оренди, виходячи з наступного.
Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Оскільки, позивачем не було дотримано способу, встановленого законодавством, для зміни договору (на адресу Донецької міської ради не надходило проекту додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки) не можна стверджувати, що позивач звертався до Донецької міської ради з пропозицією внести зміни до Договору
22.06.2011 року листом у відповідь Донецька міська рада, повідомила, щодо недоцільності прийняття рішення про внесення змін в п.7 Договору щодо строку його дії та повторно запропонувала розглянути та підписати проект договору про розірвання договору оренди землі.
16.12.2011 року позивачем направлено на адресу Донецької міської ради лист - повідомлення, про поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якого просив поновити договір оренди земельної ділянки на новий строк до 20.03.2015 року. Вказаний лист був отриманий Донецькою міською радою - 27.12.2011 року, згідно штампу вхідної кореспонденції.
За результатами розгляду даного листа-повідомлення Донецькою міської радою на адресу позивача направлено лист від 13.01.2012 №01/3-121, в якому зазначалося, що «відповідно до п. 34, ст. 26 п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується виключно на пленарному засіданні ради - сесії. У зв'язку з цим, лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки буде розглянуто на сесії Донецької міської ради у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Регламенту Донецької міської ради».
Статтею 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності
Частиною 3 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначено, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Оскільки, лист-повідомлення позивача надійшов перед новорічними святами, а саме 27.12.2011, Донецька міська рада не мала змоги оприлюднити проект рішення за 20 робочих днів до січневої сесії.
Відповідно до статті 6 Регламенту Донецької міської ради VI скликання, затвердженого рішення міської ради від 03.12.2010 №1/11 чергові сесії міської ради скликаються міським головою відповідно до діючого законодавства по мірі необхідності, але не менш одного разу у квартал, як правило, кожну третю п'ятницю календарного місяця.
Відповідно до листа Донецької міської ради від 27.03.2012 року №109, сесії Донецької міської ради в січні 2012 року не проводились, тому рішення за результатами розгляду листа повідомлення було прийнято на лютневій сесії.
Таким чином, питання про поновлення договору оренди земельної ділянки з позивачем розглянуто на першій черговій сесії Донецької міської ради, яка була проведена після отримання звернення позивача у лютому 2012 року, що відповідає вимогам п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Так, листом від 24.02.2012 року заступник голови Донецької міської ради повідомив, що лист повідомлення від 16.12.2011 року про поновлення договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 03.03.2010 року за №041035500023 було розглянуто та 17.02.2011 року Донецькою міською радою прийнято рішення №13/89 про непоновлення позивачу договору оренди земельної ділянки, розташованої на площі Привокзальній у Київському районі.
Як вбачається зі змісту самого рішення Донецької міської ради від 17.02.2012 року №13/89, позивачу не поновлено договір оренди земельної ділянки у зв'язку з тим, що земельна ділянка знаходиться в зоні реконструкції вокзального комплексу станції Донецьк та площі Привокзальної у Київському районі.
Представники позивача посилаються на те, що Донецькою міською радою необґрунтовано визначено у договорі оренди земельної ділянки від 05.08.2009 року строк його дії до 20.03.2012 року, оскільки рішенням Донецької міської ради від 20.03.2009 року №29/120 передано земельну ділянку в оренду терміном на 3 роки, тому, трирічний строк договору оренди земельної ділянки закінчується 05.03.2013 року, оскільки право на оренду фактично отримано позивачем 04.03.2010 року, суд зазначає наступне.
Зі змісту статті 626 Цивільного кодексу України вбачається, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.
Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, згідно з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про оренду землі» позивач набув право оренди землі на підставі та в порядку, передбаченому договором оренди землі.
Так, згідно зі статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачені істотні умови договору оренди землі, до яких, зокрема, відноситься строк дії договору, який відповідно до статті 19 вказаного Закону визначається за згодою сторін.
Як вже зазначалось раніше, договір оренди земельної ділянки від 05.08.2009 року укладений строком строк до 20.03.2012 року. Тобто, з моменту проведення державної реєстрації договору та до 20.03.2012 року між Донецькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 існують цивільні права та обов'язки.
Таким чином, враховуючи, що згідно положень частини 1 статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд, то позивач як орендар, підписуючи договір оренди земельної ділянки, своїм волевиявленням підтвердив згоду з усіма істотними умовами договору, зокрема зі строком дії договору.
Отже, оскільки договір оренди земельної ділянки від 05.08.2009 року укладений строком до 20.03.2012 року, твердження представників позивача, що дія договору спливає 05.03.2013 року є безпідставним.
Щодо необґрунтованості прийнятого Донецькою міською радою рішення від 17.02.2012 року суд зазначає наступне.
Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Разом з тим, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке право орендарю надає стаття 33 зазначеного Закону, якою також визначено порядок поновлення договору оренди землі.
Суд зазначає, що за загальним правилом поняття «право» слід розуміти як передбачений законодавством зовнішній вияв волі суб'єктів права, який тягне за собою юридичні наслідки, а «обов'язком» є нормативно закріплене коло дій, покладених на певних осіб та безумовних для виконання.
В даному випадку положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не містять норм, які б покладали на орган місцевого самоврядування обов'язок поновити договір оренди землі. Більш того, зі змісту ст.33 Закону України «Про оренду землі» вбачається, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Суд вважає, що в даному випадку з боку орендодавця, яким у спірних правовідносинах виступає Донецька міська рада, мали місце заперечення щодо поновлення з позивачем договору оренди землі, тому рішення Донецької міської ради від 17.02.2012 року №13/89 прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Щодо застосування відповідачем російської мови при прийнятті оскаржуваного рішення від 17.02.2012 року №13/97 суд зазначає наступне.
Стаття 10 Конституції України встановлює, що державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду від 14.12.1999 року № 10-рп/99 «У справі за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови)» положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами України.
На підставі наведених норм законодавства, Донецькою міською радою прийнято рішення від 26.05.2006 року №2/38 «Про використання російської мови в м. Донецьку як регіональної», яким вирішено, зокрема, використовувати в роботі міської ради, її виконавчих органів поряд з державною українською мовою, російську мову в якості мови до діловодства, документації, взаємовідносин з населенням, підприємствами, установами та організаціями.
З наведеного виходить, що відповідачем правомірно використовується російська мова при складанні документації, зокрема, при складанні оскаржуваного рішення від 17.02.2012 року №13/97.
Щодо вимоги позивача про визнання неправомірними дій Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до статі 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Як вбачається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та пояснень представника відповідача 2 в судовому засіданні, Управлінням Держкомзему не вносилось будь-яких записів, щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі укладеного між позивачем та Донецькою міською радою.
Доказів на підтвердження вчинення Управлінням Держкомзему у м.Донецьку будь-яких дій стосовно скасування реєстрації договору оренди земельної ділянки, сторонами до суду також не надано.
Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Згідно статі 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог повинно бути відмовлено у повному обсязі.
Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Донецької міської ради та Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області про визнання дій Донецької міської ради неправомірними, визнання недійсним (нечинним) рішення Донецької міської ради від 17.02.2012 року та скасування його; визнання неправомірними дій Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області - відмовити у повному обсязі.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 25 квітня 2012 року.
Повний текст постанови буде складено та підписано протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текс постанови складено та підписано 28.04.2012 року
Суддя Кониченко О.М.