Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/23696/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 09^17
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Єфіменко О.В.
при секретарі Мельниковій І.І.
з участю позивача ОСОБА_1,
з участю представника відповідача Гавриленкова Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття про визнання дій незаконними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із вказаним позовом. Просив суд про таке:
- визнати дії Маріупольського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Маріупольського МЦЗ) з припинення виплати йому допомоги по безробіттю, зняття його з обліку, зобов'язанні повернути виплату допомоги по безробіттю в сумі 327,89 грн. та суми витрат на навчання по направленню відповідача в розмірі 194,40 грн. - незаконними;
- визнати незаконним та скасувати наказ Маріупольського МЦЗ № 1545 від 11.11.2011 про відмову у виплаті допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності;
- визнати незаконним та скасувати наказ Маріупольського МЦЗ № 1546 від 11.11.2011 про повернення позивачем грошових коштів, які витрачені на матеріальне забезпечення в сумі 327,89 грн.;
- визнати незаконним та скасувати наказ Маріупольського МЦЗ № 1608 від 24.11.2011 про повернення позивачем грошових коштів, які витрачені на професійне навчання позивача в сумі 194,40 грн.;
- визнати незаконним та скасувати наказ Маріупольського НТ111111 від 11.11.2011 про припинення виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю;
- визнати недійсним запис, який здійснено Маріупольським МЦЗ від 10.11.2011 у трудову книжку позивача щодо припинення виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю на підставі наказу НТ 111111 від 11.11.2011;
- зобов'язати Маріупольський МЦЗ здійснити ОСОБА_1 виплату допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності в сумі 20288,25 грн.
В обґрунтування позову посилається на наступне. З 13 лютого 1998 року по 31 березня 2011 року позивач працював на підприємстві ПАТ «Азовсталь». В цей період він отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. При цьому, працюючи на підприємстві, він отримував заробітну плату, з якої здійснювались відрахування та утримувались відповідні, передбачені чинним законодавством, страхові внески, в тому числі і до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. 31 березня 2011 року ОСОБА_1 припинив трудові відносини з підприємством за угодою сторін, однак, працевлаштуватись на нову роботу йому не вдалось, тому він звернувся до Маріупольського МЦЗ з метою пошуку роботи за спеціальністю юрисконсульт. Його було взято на облік, присвоєно статус безробітного та призначено державну допомогу по безробіттю. ОСОБА_1 також було надано соціальну послугу у вигляді направлення на курси «Основи підприємницької діяльності», за результатами проходження яких він виконав роботу у вигляді бізнес-плану щодо надання юридичних послуг населенню. В зазначеному бізнес-плані позивач зазначив про наявність в нього свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
15 листопада 2011 року ОСОБА_1 ознайомили з актом № 297 від 11.11.2011, яким встановлено, що на момент реєстрації в Маріупольському МЦЗ позивач не повідомив спеціалістів служби зайнятості про наявність свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, у зв'язку з чим не може перебувати на обліку у центрі в якості безробітного та відповідно відповідачем було відмовлено позивачу у наданні одноразової допомоги для організації підприємницької діяльності в сумі 20288,25 грн. для реалізації Бізнес-плану ОСОБА_1 щодо надання юридичних послуг населенню.
У зв'язку з наведеним позивач вважає, що відповідачем було порушено його права тому просить суд задовольнити позовні вимоги про визнання дій незаконними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії у повному обсязі.
У судовому засіданні підтримав доводи зазначені у позові та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач подав заперечення проти позову, в якому зазначив, ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII (далі - Закон № 803) визначено категорії громадян, які належать до зайнятого населення, зокрема, це громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльність та прийняла Присягу адвоката України. Позивач склав кваліфікаційний іспит у Донецькій обласній кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури та отримав свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 25.02.2009, у зв'язку з чим відноситься до категорії зайнятого населення, яке забезпечує себе роботою самостійно, отже, не може бути визнаний безробітним та отримувати допомогу по безробіттю.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені в запереченні на позов та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено, що 2 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського МЦЗ із заявою про надання статусу безробітного. Позивачу 9 серпня 2011 року було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
Відповідно до договору № 054211092600003 від 26 вересня 2011 року Маріупольський МЦЗ направив ОСОБА_1 на підвищення кваліфікації в Державний вищий навчальний заклад «Приазовський державний технічний університет» з 27 вересня 2011 року по 11 жовтня 2011 року за навчальною програмою «Управління підприємствами. Фахівець з ефективності підприємництва» з метою сприяння подальшому працевлаштуванню.
За результатами проходження курсів підвищення кваліфікації за напрямком «Фахівець з ефективності підприємництва» та з метою отримання одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності позивачем було розроблено бізнес-план за темою «Надання юридичної допомоги населенню, послуги адвоката», вартість проекту ним визначено в сумі 20288,25 грн.
9 листопада 2011 року позивач надав до Іллічівського відділу зайнятості (м. Маріуполь) заяву із проханням призначену йому допомогу по безробіттю виплатити одноразово для організації підприємницької діяльності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Згідно витягу з протоколу засідання постійно діючої міської Комісії з питань надання одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності та надання дотації роботодавцям для працевлаштування безробітних № 38 від 10.11.2011 ухвалено рекомендувати директору Маріупольського МЦЗ прийняти рішення про відмову у одноразовій виплаті допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності безробітному ОСОБА_1 на підставі п.п.б п.3 ст.1 Закону № 803, відповідно до якого наявність свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю свідчить про те, що позивач належить до категорії зайнятого населення, яке самостійно забезпечує себе роботою.
На підставі вказаного рішення комісії відповідачем прийнято наказ № 1545 від 11.11.2011 про відмову у виплаті допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13.02.2009, Маріупольським МЦЗ було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, що відображено в акті № 297 від 11.11.2011, яким встановлено, що позивач 10 листопада 2011 року надав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, видане на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.02.2009 № 60, про що не повідомив спеціалістів служби зайнятості при реєстрації в якості шукаючого роботу 2 серпня 2011 року, при наданні статусу безробітного 9 серпня 2011 року та у період перебування на обліку. Позивач щодо даного факту пояснив, що відповідно до норм чинного законодавства він не відноситься до самозайнятого населення, адвокатську діяльність не здійснює та не зареєстрований у якості суб'єкта підприємницької діяльності.
11 листопада 2011 року відповідачем прийнято також наказ № 1546 щодо проведення роботи про добровільне повернення коштів, витрачених на матеріальне забезпечення у сумі 327 грн. 89 коп. ОСОБА_1
24 листопада 2011 року Маріупольським МЦЗ прийнято наказ № 1608 про відшкодування коштів в розмірі 194,40 грн., витрачених на професійне навчання громадянина ОСОБА_1
В зв'язку з наведеними обставинами, на підставі акту № 297 від 11.11.2011 припинена виплата допомоги по безробіттю і ОСОБА_1 було знято з обліку як безробітного з 11.11.2011 згідно з наказом від 11.11.2011 № НТ 111111 у зв'язку з призначенням виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості відповідно до пп. 8 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідачем 17 листопада 2011 року позивачу було направлено лист № 2935 про повернення незаконно отриманих коштів в сумі 327 грн. 89 коп., виплачених як допомога по безробіттю та 25 листопада 2011 року листом № 08-3018 позивачу було повідомлено, що він повинен повернути кошти в сумі 194 грн. 40 коп., витрачені відповідачем на його професійне навчання.
Відповідно до норм Закону України «Про звернення громадян» позивач звернувся із заявою до директора Маріупольського МЦЗ з проханням надати відповідь за результатами засідання комісії Маріупольського МЦЗ щодо питання виплати одноразової виплати допомоги по безробіттю та в разі відмови у виплаті зазначеної допомоги надати обґрунтовану відповідь із посиланням на норми законодавства України. На вказану заяву Маріупольський МЦЗ листом № 08-3019 від 25.11.2011 надав відповідь щодо причин відмови у виплаті ОСОБА_1 допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності та надіслав позивачу копії документів, які зберігаються в його персональній справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 46 Конституції України встановлено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст. 1 Закону № 803 зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. Зайнятість населення, що проживає на території України, забезпечується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.
В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 219 затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних (далі -Порядок № 219).
Пунктом 11 зазначеного Порядку передбачено, що відповідно до ст. 2 Закону № 803 безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Державна служба зайнятості здійснює підбір підходящої роботи для громадян відповідно до вимог ст. 7 Закону № 803.
За відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи ненадання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробіттю чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися під розписку в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості.
Відповідно до п. 12 Порядку № 219 для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець та не займається видами діяльності, що визначені ч.3 ст. 1 Закону № 803, і не отримує пенсію на пільгових умовах.
Як вбачається з матеріалів справи, 2 серпня 2011 року позивач звернувся до Маріупольського МЦЗ з метою взяття на облік та отримання статусу безробітного, 9 серпня 2011 року було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю, 11 листопада 2011 року на підставі акту № 297 від 11.11.2011 припинена виплата допомоги по безробіттю та знято позивача з обліку як безробітного з 11.11.2011 згідно з наказом від 11.11.2011.
У відповідності до ч. 3 ст. 1 Закону № 803 до категорії зайнятого населення відносяться громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, тощо.
Податковим кодексом України 2755-VI 02.12.2010 у п. 14.1.195 та п.14.1.226 встановлено поняття «працівника», «самозайнятої особи», «незалежної професійної діяльності», а саме:
- працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;
- самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Порядок обліку платників податків і зборів, що затверджений наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за № 1562/20300 (далі - Порядок № 1588), розроблений відповідно до Податкового кодексу України і має метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів в органах державної податкової служби.
Згідно п. 1.7 Порядку № 1588 самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
При цьому незалежна професійна діяльність полягає в участі фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності; діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів; особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до п. 6.1, 6.2 Порядку № 1588 взяття на облік за основним місцем обліку фізичної особи - підприємця здійснюється після її державної реєстрації згідно із Законом органом державної податкової служби за місцем її державної реєстрації, якщо така особа подає до органу державної податкової служби заяву за ф. N 5-ОПП (додаток 8).
Статтею 2 Закону України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року № 2887-XII встановлено, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.
Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.
Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.
Ураховуючи вищезазначене, адвокатом є особа, яка одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, здійснює незалежну професійну діяльність та самостійно забезпечує себе роботою. Адвокат відноситься до категорії самозайнятих осіб.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що зайняття адвокатською діяльністю є його правом, а не обов'язком. Оскільки він не зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця, не отримує дохід, що підтверджується відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів та утриманих податків № 17374/10/29.013 від 11.01.2012 за період з 01.07.2011 по 30.09.2011, він не належить до категорії самозайнятого населення.
Проте, суд не погоджується з таким твердженням позивача з огляду на наступне. Підставою для здійснення адвокатської діяльності є отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняття Присяги адвоката України. Наступне взяття на облік адвоката як самозайнятої особи - платника податків органами податкової служби є складовою його конституційного обов'язку сплачувати податки, збори та обов'язкові платежі та не спричинює виникнення права на адвокатську діяльність.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має чинне свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, видане на підставі рішення Донецької міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.02.2009 № 60, що дає йому право займатися адвокатською діяльністю в індивідуальному порядку.
Таким чином, відповідачем правомірно знято ОСОБА_1 з обліку як безробітного після встановлення наявності у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Отже, позовні вимоги про визнання дій Маріупольського МЦЗ щодо припинення виплати позивачу допомоги по безробіттю, зняття його з обліку, зобов'язанні повернути виплату допомоги по безробіттю в сумі 327,89 грн. та суми витрат на навчання за направленням відповідача в розмірі 194,40 грн. незаконними - є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
У зв'язку з чим, Маріупольським МЦЗ правомірно прийняті накази: № 1545 від 11.11.2011 про відмову у виплаті допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності; № 1546 від 11.11.2011 про повернення позивачем грошових коштів, які витрачені на матеріальне забезпечення в сумі 327,89 грн.; № 1608 від 24.11.2011 про повернення позивачем грошових коштів, які витрачені на професіональне навчання позивача в сумі 194,40 грн.; № НТ111111 від 11.11.2011 про припинення виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю. Отже, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним запис, який здійснено Маріупольським МЦЗ від 10.11.2011 у трудову книжку позивача щодо припинення виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю на підставі наказу НТ 111111 від 11.11.2011 суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.18 Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, безробітним особам про період одержання допомоги по безробіттю заноситься у трудову книжку органом державної служби зайнятості населення.
Оскільки наказ Маріупольського НТ111111 від 11.11.2011 про припинення виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю прийнятий на підставі норм чинного законодавства, відповідачем правомірно внесений запис про припинення одержання допомоги по безробіттю, отже, ця позовна вимога також не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги зобов'язати Маріупольський МЦЗ здійснити ОСОБА_1 виплату допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності в сумі 20288,25 грн. суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.
Одним із видів матеріального забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Як вже зазначалося, відповідно до ст. 1 Закону № 803 в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
Безробітними, в свою чергу, визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Отже, оскільки ОСОБА_1 має чинне свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, що дає йому право займатися адвокатською діяльністю в індивідуальному порядку, відноситься до категорії громадян, які самостійно забезпечують себе роботою, знятий з обліку в Маріупольському МЦЗ відповідно до п. 20 Порядку № 219, суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на отримання такого виду матеріального забезпечення як одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності, що надається особам, які зареєстровані в установленому порядку як безробітні.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
З урахуванням викладеного, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 23, 71, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Маріупольського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття про визнання дій незаконними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 4 квітня 2012 року.
Повний текст постанови виготовлено 9 квітня 2012 року.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Єфіменко О.В.