24 лютого 2012 р.Справа № 2027/2а-204/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення в Московському районі м.Харків на постанову Московського районного суду м. Харкова від 21.02.2011р. по справі № 2027/2а-204/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення в Московському районі м.Харків
про визнання дій протиправними зобов'язання вчинити дії,
06.10.2010р. ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення в Московському районі м.Харків (надалі по тексту - відповідач), в якому просила суд:
- дії Управління праці та соціального захисту населення в Московському районі м.Харків визнати протизаконними в частині не донарахування та недоплати разової допомоги на оздоровлення;
- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення в Московському районі м.Харків недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009рр. у розмірі 4605 грн.;
- зобов'язати відповідача після здійснення відповідної виплати недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення призначити до виплати позивачу у законодавчо встановлених розмірах одноразову щорічну грошову допомогу на оздоровлення, як евакуйованій із зони відчуження у 1986 році 3 мінімальні заробітні плати на кожний рік на момент виплати.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 21.02.2011р. зазначений позов задоволено частково.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в місті Харкові ради призначити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 3 мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»..
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Виходячи з приписів ст. 197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є евакуйованою у 1986 році із зони відчуження внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення та відповідачем не заперечується.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам евакуйованим із зони відчуження у 1986 році щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі 3 мінімальних заробітних плат.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
На момент здійснення нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік зазначена норма змінена чи зупинена не була.
Таким чином, позивач у 2010 році має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 3 мінімальних заробітних плат.
Між тим, відповідачем в 2010 році було виплачено позивачу допомогу на оздоровлення в розмірі меншому, ніж встановлено зазначеною нормою, а саме у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 та від 12.07.2005 № 562.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачу застосуванню підлягає ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач зобов'язаний у 2010 році здійснити позивачу нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі визначеному ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення в Московському районі м.Харків залишити без задоволення.
Постанову Московського районного суду м. Харкова від 21.02.2011р. по справі № 2027/2а-204/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Шевцова Н.В.
Судді Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.