Справа № 2-1062/2011 р. Головуючий 1 інст.: Библів С.В.
Провадження № 22ц/2090/2892/2012 р. Доповідач : Піддубний Р.М.
Категорія -«трудові правовідносини»
11 квітня 2012 року. м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді: Піддубного Р.М.,
суддів: Швецової Л.А., Даниленка В.М.,
при секретарі: Колісник Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 27 лютого 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Комунальник-1»про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
встановила:
У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначила, що з 12 жовтня 2004 року працювала на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту Комунального підприємства «Комунальник-1»(КП «Комунальник-1»). Наказом № 62-К від 10 лютого 2011 року її було звільнено з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку зі скороченням чисельності працівників. Вважаючи своє звільнення незаконним, оскільки їй не було запропоновано іншої роботи на підприємстві, за штатним розкладом вона була єдиним працівником відділу матеріально-технічного забезпечення, потреби у забезпеченні підприємства матеріалами та обладнанням не відпала, у зв'язку з чим скорочення чисельності працівників цього відділу, на її думку, було недоцільним, крім того, після її звільнення на роботу було прийнято багато нових працівників, ОСОБА_1 просила поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду, поновити її з 11 лютого 2011 року на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 11 лютого 2011 року по день ухвалення рішення.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 27 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених нею позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з 12 жовтня 2004 року працювала на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту КП «Комунальник-1», а наказом № 62-К від 10 лютого 2011 року її було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку зі скороченням чисельності працівників.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, звільнення позивачки на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП відбулось без порушення вимог трудового законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для її поновлення на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис нормативно закріплено щодо підприємств та їх об'єднань у ч. 3 ст. 64 ГК.
Наказом директора КП «Комунальник-1»№ 731 від 08 грудня 2010 року у зв'язку зі скороченням чисельності працівників з 10 лютого 2011 року було скорочено посаду начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту.
01 лютого 2011 року директором КП «Комунальник-1»було затверджено новий штатний розклад підприємства, яким посада начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та збуту не передбачена.
Відповідно до ч.1 ст. 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, а згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Частиною 3 статті 49-2 КЗпП встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
10 лютого 2011 року ОСОБА_1 було попереджено про майбутнє звільнення та про неможливість переведення її на іншу роботу у зв'язку з відсутністю роботи за відповідною професією чи спеціальністю.
Встановлено, що в період з 07 грудня 2010 року по 10 січня 2011 року на підприємстві були вакантні посади робітника звалища, техніка виробничо-технічного відділу та економіста з договірної та претензійної роботи. Відповідно до посадових інструкцій робітником звалища може бути особа чоловічої статі не молодша 18 років, технік повинен мати технічну освіту та знати нормативні матеріали з експлуатації та ремонту житлового фонду, а посаду економіста може займати особа, яка має економічну чи юридичну освіту.
Оскільки позивачка зазначеним вимогам не відповідає, їй правомірно не було запропоновано цю роботу, а інших вакантних посад на підприємстві не було.
Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Як убачається з матеріалів справи, на засіданні профспілкового комітету КП «Комунальник-1»за результатами розгляду подання директора КП «Комунальник-1»було прийнято рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням чисельності працівників.
Отже, не встановивши під час розгляду справи порушень вимог трудового законодавства та законних прав позивачки під час її звільнення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для її поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відмовив у задоволенні позову.
Доводи апелянта про те, що після її звільнення, її роботу почав виконувати інший працівник висновків суду не спростовують, оскільки заборони щодо перерозподілу посадових обов'язків між працівниками підприємства законодавство не містить.
Оскільки судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, апеляційна скарга відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 27 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді