Справа № 2-7201/2011 р. Головуючий 1 інст.: Малихін О.Р
Провадження № 22-ц/2090/2277/2012 р. Доповідач : Піддубний Р.М.
Категорія -«відшкодування шкоди»
04 квітня 2012 року. м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: судді Піддубного Р.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Малінської С.М.,
при секретарі: Колісник Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, на рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Харківсь ка міська рада, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
встановила:
У грудні 2011 року ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом, мотивуючи який зазначила, що 23 січня 2009 року під час перерви між уроками в школі неповнолітній син відповідачки - ОСОБА_4 наніс її сину ОСОБА_2 удари кулаком в обличчя, в результаті чого той втратив свідомість та впав на підлогу. Каретою швидкої допомоги її сина було доставлено до Харківської міської клінічної лікарні швидкої та не відкладної медичної допомоги, а 27 січня 2009 року переведено до 5-ї Харківської дитячої міської лікарні, де він перебував на стаціонарному лікуванні до 19 лютого 2009 року та було встановлено діагноз: наслідки закритої черепно-мозкової травми (струс головного мозку), «сенсоневральна туговухість зліва». Крім того, її син перебував на стаціонарному лікуванні в Харківській дитячій міській лікарні № 5 з 04 лютого по 25 лютого 2010 року, з 07 вересня по 01 жовтня 2010 року та з 31 серпня по 20 вересня 2011 року. Посилаючись на те, що на лікування сина нею було витрачено 14 612 грив. 60 коп., на його харчування 16 000 грн., на профілактичні міри по не допущенню погіршення здоров'я 13 600 грн., з метою компенсації нестачі спілкування та адаптації сина в суспільстві за допомогою мережі «Інтернет»необхідно придбання системного блоку, монітору, акустичних колонок, гарнітури, веб-камери, клавіатури, миші та підклю чення до мережі «Інтернет»загальною вартістю 19 224 грив. 56 коп., ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачки на відшкодування завданої їй матеріальної шкоди 63 437 грн. 16 коп.
Крім того, посилаючись на те, що неправомірним діями неповнолітнього ОСОБА_4, її сину заподіяно моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я, просила стягнути на її відшкодування 61 000 грн.
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 27 січня 2012 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 460 грн. 36 коп. на відшкодування матеріальної та 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення відповідно до вимог діючого законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неправомірних дій малолітнього ОСОБА_4, позивачці було завдано матеріальної, а її синові -моральної шкоди, яку в силу ст. 1178 ЦК України має відшкодувати мати малолітнього заподіювача шкоди у розмірі 460 грн. 36 коп. та 1 000 грн. відповідно.
Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.
Встановлено та не заперечується сторонами, що 23 січня 2009 року малолітній ОСОБА_4 наніс малолітньому ОСОБА_2 удари кулаком в обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми (струс головного мозку), які відповідно до висновку судово-медичного дослідження № 468 від 26 березня 2009 року є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2011 року в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, відмовлено у зв'язку з недосягненням ОСОБА_4 16-ти річного віку.
У зв'язку з ушкодженням здоров'я ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікування з 23 січня по 19 лютого 2009 року, з 13 по 27 серпня 2009 року, з 04 по 25 лютого 2010 року, з 07 вересня по 01 жовтня 2010 року та з 31 серпня по 20 вересня 2011 року.
Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ч. 1 ст. 1166 ЦК України.
Згідно із зазначеними нормами обов'язковими умовами такої відповідальності є наявність шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою та вина заподіювача шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1178 ЦК Украйни шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Згідно з ч. 1 ст. 150 СК батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей.
Факт заподіяння малолітньою особою під час її перебування у школі іншій особі тілесних ушкоджень внаслідок навмисного нанесення удару рукою в обличчя свідчить про неналежне виконання батьками обов'язку виховання дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, встановленого ч. 1 ст. 150 Сімейного кодексу, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідальність за завдану шкоду має нести саме мати малолітнього заподіювача шкоди, яка виховую дитину без чоловіка, а не навчальний заклад, в якому знаходились діти.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки належними доказами підтверджується витрати позивачки, пов'язані з лікуванням сина, лише у розмірі 460 грн. 36 коп., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди саме в такому розмірі, не прийнявши до уваги квитанції, що підтверджують певні витрати інших осіб, які не є стороною у справі та оплату певних заходів, безпосередньо не пов'язаних з лікуванням.
Належних та допустимих доказів на підтвердження завдання позивачці майнової шкоди у вигляді витрат, пов'язаних з оплатою профілактичних заходів щодо недопущення погіршення здоров'я сина в сумі 13 600 грн., посиленим харчуванням в сумі 16 000 грн., придбанням комп'ютерної техніки вартістю 19 224 грив. 56 коп., фактичного понесення цих витрат та причинного зв'язку між шкодою і діянням заподіювача, ОСОБА_1 не надано, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні її позову в цій частині.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно врахував характер правопорушення, глибину фізичних та духовних страждань ОСОБА_2, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я, ступінь вини відповідачки, вимоги розумності та справедливості та виходячи із постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.
Оскільки судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Московського районного суду міста Харкова від 27 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді