07.05.2012
02 квітня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Швецової Л.А.
суддів - Даниленка В.М., Малінської С.М.
при секретарі - Подпрядової В.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2
на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2012 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК»про зміну правовідносин за договором іпотеки, -
У липні 2011 року позивач - Публічне акціонерне товариство «КРЕДОБАНК»(ПАТ «КРЕДОБАНК») звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути на його користь солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором 248 072, 95 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно -3 -кімнату квартиру загальною площею 72,2 кв.м., житловою площею 40, 1 кв.м., за АДРЕСА_1 заставна вартість якої становить 365 546,00 грн., яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності. Визначити спосіб стягнення шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах, встановивши початкову вартість предмету іпотеки в сумі 365 546,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 26 листопада 2007 року між ПАТ «КРЕДОБАНК», в особі Харківського відділення Центральна філія ПАТ «КРЕДОБАНК»та ПФ «АЛІВ»було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав а ПФ «АЛІВ»отримала кредитні кошти у розмірі 120 000,00 грн. на поповнення обігових коштів, із сплатою 17% річних, а починаючи з 26 травня 2008 року -21% річних, з терміном погашення до 21 листопада 2008 року. З метою забезпечення належного виконання ПФ «АЛІВ» взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, 26 листопада 2007 року між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено договори іпотеки, предметом якого є нерухоме майно : 3-х кімнатна квартира загальною площею 72,2 кв.м., житловою площею 40,1 кв.м., за АДРЕСА_1 яка належить іпотекодавцям на праві власності.
Свої зобов'язання за вказаним договором кредиту банк виконав у повному обсязі, проте, ПФ «АЛІВ» не здійснював повернення кредитних коштів та не сплачував відсотків за користування ними, у зв'язку з чим станом на 16 квітня 2010 року утворилася заборгованість у розмірі 248072,95 грн., яка складається з наступних сум: 230 000,00 грн. -сума неповернутого кредиту; 18 072,95 грн. - сума несплачених відсотків.
Відповідачі позов не визнали та звернулися до суду з зустрічною позовною заявою, в обгрунтування якої посилалися на те, що дійсно в забезпечення виконання ПФ «АЛІВ»своїх договірних зобов'язань, між ними та ПАТ «КРЕДОБАНК»було укладено договір іпотеки вказаної квартири, але при його укладенні вони не були ознайомлені з умовами кредитного договору.
Так, в договорі іпотеки у пункті 1.1. зазначено, що розмір відсоткової ставки визначається кредитним договором у розмірі 17,0 %, а сума кредиту складає 230000,00 грн., проте, з позовної заяви ПАТ «КРЕДОБАНК»та доданого до неї розрахунку заборгованості їм стало відомо, що з 26 травня 2008 року відсоткова ставка по кредитному договору була збільшена до 21,0 %, й згідно додаткового договору № 1 від 25 березня 2008 року до кредитного договору від 26 листопада 2007 року змінений графік погашення кредиту. Про зміну відсоткової ставки та змінення графіку платежів їх не повідомляли. Вказані зміни до кредитного договору з ними ніхто не узгоджував.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просили суд визнати припиненими з 25 березня 2008 року їхні зобов'язання за договором іпотеки від 26 листопада 2007 року про передачу в іпотеку нерухомого майна -3 -кімнатної квартири за АДРЕСА_1 для забезпечення виконання зобов'язань ПФ «АЛІВ»та вимог іпотекодержателя за кредитним договором від 26 листопада 2007 року.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2012 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «КРЕДОБАНК»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ПАТ «КРЕДОБАНК»про зміну правовідносин за договором іпотеки - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завернулися на нього з апеляційною скаргою, в якій в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення зустрічного позову.
Позивачем ПАТ «КРЕДОБАНК»рішення суду не оскаржено, тому в частині відмови у задоволенні позову ПАТ «КРЕДОБАНК» не переглядалося.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами по зустрічному позову в судове засідання не було надано належних та допустимих доказів на обґрунтування того, що їм не було відомо про збільшення процентної ставки та зміни графіку погашення заборгованості.
З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлені наступні фактичні обставини по справі.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов»язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.
26 листопада 2007 року між ПАТ «КРЕДОБАНК», в особі Харківського відділення Центральна філія ПАТ «КРЕДОБАНК»та ПФ «АЛІВ»було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав а ПФ «АЛІВ»отримала кредитні кошти у розмірі 120 000,00 грн. на поповнення обігових коштів, із сплатою 17% річних, а починаючи з 26 травня 2008 року -21% річних, з терміном погашення до 21 листопада 2008 року. З метою забезпечення належного виконання ПФ «АЛІВ» взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, 26 листопада 2007 року між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено договори іпотеки, предметом якого є нерухоме майно : 3-х кімнатна квартира загальною площею 72,2 кв.м., житловою площею 40,1 кв.м., за АДРЕСА_1 яка належить іпотекодавцям на праві власності.
З 26 травня 2008 року відсоткова ставка по кредитному договору була збільшена до 21,0 %, й згідно додаткового договору № 1 від 25 березня 2008 року до кредитного договору від 26 листопада 2007 року змінений графік погашення кредиту.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з частиною першою статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір від 26 листопада 2006 року та договір іпотеки від 26 листопада 2006 року були укладені сторонами на власний розсуд із дотриманням вимог чинного на час укладення договору законодавства. Рішення банку про збільшення процентної ставки від 25 березня 2008 року по кредитному договору, укладеному між позивачем та ПФ «АЛІВ»26 листопада 2007 року прийнято ним до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банком змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким внесено зміни до Закону України «Про банки і банківську діяльність»та доповнено ЦК України ст. 1056-1, а тому зазначені норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Про зміну відсоткової ставки ПФ «АЛІВ»була повідомлена банком у встановленому кредитним договором порядку, а також була підписана додаткова угода, яка є невід»ємною частиною договору від 26 листопада 2006 року.
Отже, підписанням кредитного договору і іпотечного договору сторони висловили свою цілковиту згоду з тим, що визначення порядку плати за кредит, встановлене кредитним договором та додатковим договором, повністю відповідає волевиявленню сторін. Сторони цим також підтверджують, що вони повністю ознайомлені та цілком згодні з порядком визначення плати за кредит, порядком розміру процентної ставки.
Посилання представників апелянтів в судовому засіданні суду апеляційної інстанції на той факт, що іпотекодавцям не було відомо про збільшення обсягу відповідальності за кредитним договором, а саме, що було збільшена процентна ставка та змінений графік погашення заборгованості, судова колегія вважає безпідставним. Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи договір іпотеки, позивачі по зустрічному позову надали згоду, що на них розповсюджується дія кредитного договору від 26 листопада 2007 року та усі додаткові договори до нього, які можуть бути укладені в майбутньому. Вказаний пункт 1.1. договору іпотеки чинності не втратив, у передбаченому законом порядку недійсним не визнаний.
Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні і дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.
При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.
Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідачі будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надали.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою апеляційної інстанції законної сили.
Головуючий суддя:
Судді -