17.04.2012 Суддя: Коваленко В. О.
Справа № 2-2488/11
17 квітня 2012 року м. Горлівка
Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі:
головуючого-судді Коваленко В.О.,
при секретарі Баштовій А.В.,
учасники цивільного процесу:
позивач ОСОБА_1 (не з'явився)
представник позивача ОСОБА_2
представник відповідача 1 ОСОБА_3 (не з'явився)
представник відповідача 2 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горлівка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до підприємства «Артемвугілля»та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві у Центрально -Міському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою здоров'я на виробництві, -
Представник позивача ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди з відповідачів Державного підприємства «Аретемвугілля»та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області в обґрунтування якого зазначив, що з 11.07.1962 року по 30.11.1993 року позивач працював на шахті Кочегарка ДП «Артемвугілля»на підземних роботах. У 1991 році із ним стався нещасний випадок на виробництві і він отримав трудове каліцтво та у наслідок шкідливих та небезпечних умов праці отримав професійне захворювання (пневмоніоз), що призвело до стійкої втрати професійної працездатності. У 1991 році МСЕК вперше встановила позивачу 10 % втрати професійної працездатності внаслідок травм у 1985 та 1991 роках, та професійне захворювання пневмоконіоз, яка зараз становить 50% та встановлено 3 групу інвалідності.
Відповідачами йому нараховуються та виплачуються страхові внески, але моральна шкода йому нарахована не була і не виплачувалась. Позивач вважає, що через отримане професійне захворювання та інвалідність йому спричинена моральна шкода, оскільки він переніс та продовжує відчувати особливі моральні страждання, тому що загублено значну частину нормальних життєвих функцій його організму, тривалий час він змушений проходити лікування від захворювань в умовах стаціонару, витримуючи при цьому біль і страждання, переживання, пов'язані з необоротною втратою здоров'я. Через встановлені йому МСЕК обмеження до фізичної праці він позбавився можливості реалізувати своє право на працю, не може виконувати роботи з будь-якими фізичними навантаженнями. Через це порушені його плани на подальше життя. Заподіяну йому моральну шкоду позивач оцінює в 140 тис. грн. і цю суму шкоди просив суд стягнути з відповідачів по 70 тисяч з кожного.
У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав свої вимоги, обґрунтовуючи свою позицію обставинами, викладеними у позовній заяві, наполягав на задоволенні своїх вимог у повному обсязі, наполягав на позовних вимогах саме з відповідачів ДП «Артемвугілля»та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві у Центрально-Міському районі м. Горлівки.
Представник відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві у Центрально -Міському районі м. Горлівки проти позову заперечувала. Відповідач надав письмові заперечення проти позову у яких зазначив, що ніяких доказів, що підтверджують заподіяння моральної шкоди, які б можливо було дослідити в судовому засіданні, позивач не надав. Акт розслідування професійного захворювання за формою П-4 та довідки МСЕК є підставою для розрахунку та відшкодування матеріальної шкоди -частини втраченого заробітку і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Тобто, документи, на які посилається позивач, ніяким чином не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди. У запереченнях посилається на пропущення позивачем трьохлітнього строку звернення до суду встановленого ст.ст. 256, 257 ЦК України. Зазначили, що відповідачу МСЕК встановлено професійне захворювання з 15.11.1991 року та по трудовому каліцтву з 01.30.1994 року, тобто правовідносини виникли до 01.04.2001 року і вони не є належними відповідачами. Просив відмовити у задоволенні позову оскільки позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача.
Відповідач ДП «Артемвугілля»надало суду письмові заперечення у яких зазначили, що відповідач перебував у трудових відносинах із шахтою «Кочегарка», яке ліквідоване без правонаступника 15.01.1999 року і тому вони не є належним відповідачем по справі. Просив відмовити у задоволенні позову оскільки позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 11.07.1962 року по 13.08.1962 року працював гірничим майстром шахти № 10 тр. «Сучанвугілля», 3 30.11.1965 року по 01.07.1966 року працював підземним прохідником, гірничим майстром рудника «Верхній»комбінату «Сіхалі», з 04.10.1967 року по 30.11.1993 року підземним забійником, підземним прохідником, підземним гірничим робітником очисного забою шахти «Кочегарка»шахтобудівного управління № 2 тресту «Горлівськвуглебуд», після чого був звільнений за станом здоров'я /а.с. 8 -9/.
За санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці ОСОБА_1 № 1909/04 від 07.08.1996 року працював в важких умовах праці /а.с. 10/.
Відповідно до акту про нещасний випадок № 14/70-124 від 11.10.2001 року з позивачем ОСОБА_1 11 березня 1987 року о 11-00 годині під час виконання ним трудових обов'язків на шахті Кочегарка ВО «Артемвугілля», стався нещасний випадок внаслідок необережності постраждалого обвалився кусок породи та травмував 1-й палець лівої руки.
Відповідно до акту про нещасний випадок № 36/429-128 від 11.10.2001 року з позивачем ОСОБА_1 13 квітня 1985 року о 9-00 годині під час виконання ним трудових обов'язків на шахті Кочегарка ВО «Артемвугілля», стався нещасний випадок внаслідок слабої крівлі обвалився кусок породи та травмував великий палець лівої руки.
Відповідно до акту про нещасний випадок № 9/599-126 від 11.10.2001 року з позивачем ОСОБА_1 7 вересня 1991 року о 9-00 годині під час виконання ним трудових обов'язків на шахті Кочегарка, стався нещасний випадок внаслідок незадовільної організації праці обвалився кусок породи та травмував палець лівої ноги.
За довідкою МСЕК № 070412 від 21.09.1991 року ОСОБА_1 встановлено 40% втрати працездатності по професійному захворюванню пневмоконіоз за з 15.09.1991 року /а.с. 24/.
За випискою з акту МСЕ № 266173 ОСОБА_1 встановлено 70% втрати працездатності по сукупності та 3 група інвалідності: 50% - по пневмоконіозу та 20% по травмі з 23.12.1996 року /а.с. 26/.
За виписками із історії хвороб ОСОБА_1 з 18 березня по 1 квітня 1986 року, з 28 квітня по 19 травня 1994 року проходив стаціонарне лікування у клініці профзахворювань, з 17.02.1983 року по 12.03.1983 року у ГБ № 2 та проходив амбулаторне лікування з 27.04.1985 року по 11.05.1985 року, з 09.09.1991 року по 27.09.1991 року та постійно звертався за медичною допомогою /а.с 16, 18, 19 -23/.
Відповідно до витягу серії АЕ № 214406 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Державне підприємство шахта «Кочегарка», ідентифікаційний код 00175461 ліквідовано за рішенням засновника без правонаступника і його державна реєстрація скасована від 15.01.1999 року розпорядженням 12-р.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані суду докази у їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно частині перший статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Питання про відшкодування моральної шкоди з відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області, врегульовано статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV, в редакції закону, що діяла до внесення змін у наведений Закон 23 лютого 2007 року.
При цьому, суд не приймає до уваги позицію відповідача про скасування зазначеної норми і у зв'язку із цим відсутністю обов'язку Фонду на відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки позиція відповідача суперечить загальному принципу дії нормативно-правового акту у часі, згідно з яким, якщо правовідносини виникли раніше і регулювались актом законодавства, який втратив чинність, новий законодавчий акт застосовується лише до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, а до раніше виниклих відносин застосовується акт, що діяв на час виникнення таких відносин.
Моральна шкода, завдана працівнику -на підставі статті 2371 Кодексу законів про працю України, відшкодовується юридичною особою -власником або уповноваженим ним органом у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Про право на відшкодування моральної шкоди потерпілій особі внаслідок дій або бездіяльності юридичної особи висловився Конституційний суд України у своєму рішенні у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної ОСОБА_4 України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту „б“ підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(справа про страхові виплати) від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008.
Посилання відповідача на пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду встановленого ст. 233 КЗпП України, суд не приймає до уваги, оскільки Цивільним Кодексом України у п. 3 ч.1 ст. 268 встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Відповідно до вимог статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Як встановлено у судовому засіданні позивач отримав професійне захворювання та трудові каліцтва під час праці на Державному підприємстві шахта «Кочегарка», яка ліквідована без правонаступника і до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV, у зв'язку з чим вимоги позивачем заявлені до неналежних відповідачів і не можуть бути задоволені у повному обсязі.
На підставі статті 23 ЦК України, ст. 2371 законів про працю України, статті 28 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV, в редакції закону, що діяла до внесення змін від 23 лютого 2007 року, керуючись ст.ст. 10, 11, 33, 57, 209, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р I Ш И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до підприємства «Артемвугілля»та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві у Центрально -Міському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою здоров'я на виробництві відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В. О. Коваленко