Справа № 2а/1770/304/2012
21 березня 2012 року 17год. 22хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Ткаченко М.В.,
відповідача: представник не з'явився ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія"
до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000892341 від 21.09.2011 р
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська теплоізоляційна компанія» (далі - ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія») звернулося з адміністративним позовом до Костопільської міжрайонної податкової інспекції (далі - Костопільська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.09.2001 року № 0000892341.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.
Позивач вказує, що Костопільською МДПІ проведена позапланова перевірка ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2009 року по 30.04.2011 року , про що складено акт № 717/23/35462026 від 09.09.2011 року, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Таким рішенням позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 119048,00 грн.
Позивач вважає, що таке податкове повідомлення-рішення підлягає до скасування у зв'язку з тим, що у акті перевірки спотворено норму права, на підставі якої зроблено спірний висновок. Зазначає, що Рішенням від 22.04.2011 року № 4 Костопільською МДПІ було анульовано реєстрацію ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія» як платника податку на додану вартість. Відповідно пункту 184.2 ст.184 розділу V Податкового Кодексу України,в редакції, яка діяла на дату анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ, - анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті “а” п. 184.1 ст.184 здійснюється за заявою платника податку, а на підставах визначених у пп.”б ” - “и “ п. 184.1 ст.184 може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Відповідно до положень п. 184.7 ст. 184 розділу V Податкового Кодексу України,в редакції, яка діяла на дату анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ - якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону. Позивач вважає, що із змісту даних норм закону випливає висновок про те, що обов'язок визнати умовне постачання товарів та необоротних активів та нарахувати зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів розповсюджується тільки на платника податку, який подав заяву про анулювання його реєстрації як платника податку. У разі здійснення анулювання реєстрації за самостійним рішенням податкового органу положення п. 184.7 ст.184 розділу V Податкового Кодексу застосовуватися не можуть. Позивач також, зазначає про те, що ревізором неправильно визначено і останній звітний (податковий) період. Крім того, звертає увагу на те, що відповідач у акті перевірки замість звичайної ціни використав з метою перевірки та нарахування податку залишкову вартість основних засобів за мінусом вартості земельної ділянки, вартість виробничих запасів. За таких обставин позивач вважає, що висновки викладені у акті перевірки № 717/23/35462026 від 09.09.2011 року щодо заниження податку на додану вартість є неправомірними, а податкове повідомлення-рішення від 21.09.2001 року № 0000892341 таким, що підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві. Додатково суду пояснив, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.10.2011року, яка набрала законної сили, визнано протиправним і скасовано Рішення Костопільської МДПІ про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія». Представник позивача просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.
Костопільська міжрайонна податкова інспекція адміністративний позов не визнала про що подала письмові заперечення від 20.03.2012 року. Зазначає, що пунктом 184.7 статті 184 Податкового Кодексу України передбачено, що якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів. Згідно підпункту 14.1.71 Податкового Кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Відповідач вказує, що за даними перевірки вартість умовного продажу товарів та необоротних активів ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія», на підставі оборотно-сальдових відомостей, станом на 21.04.2011року складає 7499668 грн. За даними платника вартість умовного продажу товарів та необоротних активів станом на 21.04.2011року складає 6904432 грн. Отже, ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія» в порушення пункту 184.7 статті 184 Податкового Кодексу України занизило вартість умовного продажу товарів та необоротних активів станом на 21.04.2011року на суму 595236 грн., в результаті чого товариством занижено податкові зобов'язання по ПДВ у квітні 2011 року на суму 119048 грн. За наведених обставин податковий орган просить суд у задоволенні позову ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія» відмовити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений у встановленому законом порядку.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що Костопільською міжрайонною податковою інспекцією проведена позапланова перевірка ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2009 року по 30.04.2011 року , про що складено акт № 717/23/35462026 від 09.09.2011 року
В зазначеному акті перевірки податковим органом встановлено порушення податкового законодавства, зокрема, пункту 184.7 статті 184 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 119048 грн., у тому числі квітень 2011 року. На підставі акта перевірки Костопільською МДПІ прийняте податкового повідомлення-рішення від 21.09.2001 року № 0000892341, згідно якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 119048 грн.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України (чинного з 01.01.2011 року, з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку суду, відповідач не довів правомірності винесених податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.
Відповідно пункту 184.2 статті184 Розділу V Податкового Кодексу України, (в редакції,Закону України від 23.12.10 р. №2856-IV/2856-17) - анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті “а” пункту 184.1 статті184 здійснюється за заявою платника податку, а на підставах визначених у підпунктах ”б ” - “и “ пункту 184.1 статті 184 може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби.
Відповідно до положень пункту 184.7 статті 184 Розділу V Податкового Кодексу України, - (в редакції,Закону України від 23.12.10 р. №2856-IV/2856-17) якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.
Таким чином, із змісту зазначених положень випливає, що обов'язок визнати умовне постачання товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів розповсюджується тільки на платника податку, яких самостійно подав заяву про анулювання його реєстрації як платника податку.
Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням №4 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 22.04.2011 року Костопільською МДПІ анульовано реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія». А тому, положення пункту 184.7 статті 184 розділу V Податкового Кодексу України відповідачем застосовано безпідставно.
Крім того, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 року у справі № 2а/1770/3632/2011 визнано протиправним та скасовано Рішенням Костопільської МДПІ №4 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 22.04.2011 року. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 року дана постанова залишена без змін, тобто рішення суду набрало законної сили.
Крім того, на думку суду недоведеною відповідачем і у акті перевірки № 717/23/35462026 від 09.09.2011 року і в письмових запереченнях від 20.03.2012 року є обставина визначення податковим органом податкових зобов'язань виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, як це передбачено положеннями пункту 184.7 статті 184 розділу V Податкового Кодексу України. Відповідно до пункту 14.1.71 Податкового Кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторон7ами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Як вбачається з акта перевірки Костопільської МДПІ податковим органом вартість умовного продажу товарів та необоротних активів ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія» складає станом на 21.04.2011 року складає 7499668 грн ((4569647 грн. (залишкова вартість основних засобів за мінусом земельної ділянки) + 111545 грн. (вартість виробничих запасів, МШП, товарів) + 2818476 грн. (вартість капітальних інвестицій, придбаних з ПДВ).
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення від 21.09.2001 року № 0000892341.
Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Костопільської МДПІ від 21.09.2001 року № 0000892341.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції №0000892341 від 21.09.2011 р.
Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1190, 48 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жуковська Л.А.