19 квітня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/809/12
Колегія суддів Полтавського окружного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Серги С.М.,
суддів - Костенко Г.В. , Чеснокової А.О. ,
при секретарі - Лайко О.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А-1356, Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, стягнення компенсації, зобов'язання вчинити дій,-
26 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А-1356, Міністерства оборони України про визнання дій відповідачів неправомірними в частині не проведення розрахунку при звільненні занеотримане речове майно за час проходження військової служби, стягнення із військової частини А 1356 компенсації за неотримане речове майно в розмірі 6827 грн 65 коп., зобов'язання Міністерства оборони України перерахувати кошти в сумі 6827 грн 65 коп. з цільовим призначенням на ім'я позивача на відповідний розрахунковий рахунок військової частини А 1356.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 за № 1444, передбачена виплата грошової компенсації за не отримане речове майно при звільненні у запас із Збройних Сил України.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі.
В письмових заперечення представник Військової частини А-1356 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що частину 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призупинено Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", а тому підстав для виплати позивачу компенсації за не отримане речове майно немає.
Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що наказом Командувача ПС ЗСУ № 298 від 10.06.2010 ОСОБА_1 звільнений у запас за пунктом "а" частини 6 статті 26 "Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із закінченням строку контракту). Наказом № 181 від 17.08.2010 позивач виключений зі списків військової частини А-1356.
Відповідно до довідки Військової частини А-1356 № 75 від 08.12.2010 розмір грошової компенсації за неотримане ОСОБА_1 речове майно становить 6827,65 грн (до 11.03.2000-1095,99 грн, після 11.03.2000-5731,66 грн).
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, що діяла станом на дату виникнення правовідносин) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Згідно з пунктом 23 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1135 від 22.07.1998 "Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час", офіцерському складу, прапорщикам і мічманам за їх бажанням дозволяється замість одних предметів речового майна, передбачених нормами забезпечення, видавати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або виплачувати за них грошову компенсацію.
Статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Цей Закон набув чинності з 11.03.2000.
Зі змісту довідки Військової частини А-1356 № 75 від 08.12.2010 суд вбачає, що за період до 11.03.2010 заборгованість по виплаті ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно становить 1095,99 грн, яка в добровільному порядку відповідачем на відшкодована.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03.11.2006 N 328-V (який набрав чинності з 01.01.2007) статтю 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, якою взагалі не передбачено виплату компенсації за неотримане речове майно, та доповнено закон статтею 9-1.
Частиною 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 дію пункту 2 статті 9-1 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зупинено на 2007 рік.
Підпунктом 3 пункту 67 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VІ пункт 2 статті 9-1 Закону виключено.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 Закону від 28.12.2007 №107-VІ, визнано такими, що не відповідають Конституції України
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України, з 22.05.2008, частина 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є діючою та підлягає виконанню.
Відповідно до довідки Військової частини А-1356 № 75 від 08.12.2010 за період з 22.05.2008 по 17.08.2010 позивачу належить до виплати 826,67 грн компенсації за неотримане речове майно.
Отже, з огляду на те, що приписи статті 9 (до 11.03.2000) та статті 9-1 (з 22.05.2008 по 17.08.2010) Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" гарантували право позивача на отримання грошової компенсації замість речового майна, яке йому не було видано, позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Військової частини А-1356 по відмові у проведенні при звільненні ОСОБА_1 розрахунку за ці періоди та стягненню 1926,66 грн є обґрунтованими.
Посилання відповідача на дію Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", яким було зупинено дію частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд не приймає до уваги, оскільки з 01.01.2007 дана стаття була викладена в новій редакції, яка взагалі не передбачала права військовослужбовців на компенсацію за неотримане речове майно.
Позовні вимоги в частині зобов'язання Міністерства оборони України перерахувати кошти задоволенню не підлягають, оскільки пунктом 10 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних ил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444 передбачено, що військовослужбовці забезпечуються речовим майном та отримують лазнево-пральні послуги за рахунок військового формування, в якому проходять військову службу.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій Військової частини А-1356 по відмові у проведенні розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за неотримане речове майно до 11.03.2000 та з 22.05.2008 по 17.08.2010 та стягнення грошової компенсації у розмірі 1095,22 грн (до 11.03.2000), 826,67 грн (з22.05.2008 по 17.08.2010).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А-1356, Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, стягнення компенсації, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Військової частини А-1356 по відмові у проведенні при звільненні ОСОБА_1 розрахунку за неотримане речове майно до 11 березня 2000 року в сумі 1095 гривень 99 копійок та з 22 травня 2008 року по 17 серпня 2010 року в сумі 826 гривень 67 копійок.
Стягнути з Військової частини А-1356 на користь ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно за період до 11 березня 2000 року та з 22 травня 2008 року по 17 серпня 2010 року на загальну суму 1926 (одна тисяча дев'ятсот двадцять дві) гривні 66 (шістдесят шість) копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним направленням копії скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 24 квітня 2012 року.
Головуючий суддя суддя суддя С.М. Серга Г.В. Костенко А.О. Чеснокова