11 квітня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1095/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Молодецького Р.І.,
при секретарі - Лазаренко У.І,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Гамова В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Новосанжарської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
24 лютого 2012 року ОСОБА_3 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новосанжарської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем протиправно відмовлено у видачі розпорядження на виготовлення технічної документації, оскільки розділом Х перехідних положень Земельного Кодексу України встановлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для виготовлення та видачі громадянам або спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Земельна ділянка виділена у 1992 році, отже є усі підстави для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.
Суд заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням дванадцятої сесії Крутобалківської сільської ради від 08 квітня 1992 року надано земельні ділянки громадянам згідно поданих заяв для розширення особистого підсобного господарства до 2 га., враховуючи площу їх присадибних ділянок. Всього надається 451 господарству загальною площею 450 га., у тому числі й ОСОБА_3 надано ділянку розміром 1 га.
Рішенням двадцятої сесії третього скликання Крутобалківської сільської ради від 20 червня 2000 року вирішено надати громадянам, які виявили бажання збільшити розмір земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства в розмірі до 2 га. в постійне користування із земель запасу, у тому числі й ОСОБА_3 надано ділянку в розмірі 1 га.
Рішенням двадцять восьмої сесії п'ятого скликання Крутобалківської сільської ради від 24 листопада 2009 року вирішено надати висновок про не заперечення щодо передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_3 загальною площею 1,51 га., для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, що знаходяться на території Крутобалківської сільської ради.
24 жовтня 2011 року позивачка звернулась до Новосанжарської РДА з заявою про видання розпорядження на виготовлення технічної документації та отримання державного акту на право, власності на земельну ділянку розміром 1,51 га.
Відповідач своїм листом від 21 листопада 2011 року повідомив ОСОБА_3 про внесення змін до частин 6-10 статті 118 Земельного Кодексу України та необхідність виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Позивач не погоджуючись з відмовою у видачі розпорядження на виготовлення технічної документації звернувся до суду з вимогою про визнання бездіяльності Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області по відмові про видачу їй розпорядження на виготовлення технічної документації та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку площею, 1,51 га, яка виділена їй для ведення особистого селянського підсобного господарства та зобов'язати Новосанжарську районну державну адміністрацію в Полтавській області видати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, розпорядження на виготовлення технічної документації на отримання державного акта на право власності на земельну ділянку площею 1,51 га, яка була надана для ведення особистого селянського підсобного господарства відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року "Про приватизацію земельних ділянок".
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку позовним вимогам суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади, їх посадові особи, згідно зі статтею 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до розділу Х перехідних положень Земельного Кодексу України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок ", є підставою для виготовлення та видачі громадянам або спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Як вбачається зі змісту наведеної норми, умовою видачі громадянам державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією (а не проекту відведення) щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку є наявність відповідного рішення про передачу земельних ділянок безоплатно у власність. При цьому визначальним є передача земельної ділянки саме на праві власності, а не будь-якому іншому титулі володіння (оренда, користування, суперфіцій, та інше).
Згідно зі статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок " на сільські, селищні, міськи Ради народних депутатів покладено обов'язок забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.
Отже, передумовою прийняття рішення про передачу громадянам України у приватну власність земельних ділянок за Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" є їх надання для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва. Причому законом визначені відповідні норми.
Статтями 2, 3 зазначеного Декрету установлено, що передача громадянам України безплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов'язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює; право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
Зі змісту Рішення дванадцятої сесії Крутобалківської сільської ради від 08 квітня 1992 року про надання земельних ділянок громадянам сільської ради для ведення підсобного господарства згідно поданих заяв для розширення особистого підсобного господарства до 2 га., враховуючи площу їх присадибних ділянок, за яким, у тому числі й ОСОБА_3 надано ділянку розміром 1 га., та Рішення двадцятої сесії третього скликання Крутобалківської сільської ради від 20 червня 2000 року про надання громадянам, які виявили бажання збільшити розмір земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства в розмірі до 2 га. в постійне користування із земель запасу, яким у тому числі й ОСОБА_3 надано ділянки в розмірі 1 га., не вбачається, що зазначене рішення прийняте на підставі саме Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок " і цим рішенням вирішено питання саме про надання позивачу земельної ділянки у приватну власність. Натомість відомості, що містяться в наведених рішеннях свідчать, що вони стосуються питань про надання земельних ділянок для ведення підсобного господарства та надання їх в користування.
Нормою статті 56 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року, чинного на момент дії Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок " та на момент прийняття рішень Крутобалківською сільською радою від 08 квітня 1992 року та від 20 червня 2000 року, встановлено, що для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара. За бажанням громадян їм додатково можуть надаватися земельні ділянки у користування. Загальна площа цих ділянок не повинна перевищувати 1 гектара. Збільшення розмірів земельних ділянок до 2 гектарів може провадитись за погодженням з обласною Радою народних депутатів.
Як вбачається з матеріалів справи та слідує з пояснень позивача, наданих під час розгляду справи, розмір виділених ділянок перевищує 1 гектар, що не відповідає вимогам чинного на той час Земельного кодексу України в частині виконання вимог щодо розмірів земельної ділянки які могли бути надані безплатно саме у власність для ведення особистого підсобного господарства. Докази погодження з обласною Радою народних депутатів збільшення розмірів цих ділянок позивачем не надавалися. Згідно наданого позивачем викопіювання із схеми перерозподілу земель між землевласниками та землеволодільцями, копія якого перебуває в матеріалах справи, земельна ділянка ОСОБА_3 площею 1,51 га знаходиться на території Крутобалківської сільської ради, а не в межах населеного пункту.
За таких обставин відсутні обов'язкові умови для застосування до даних правовідносин норми абзацу другого пункту 1 розділу Х перехідних положень Земельного Кодексу України.
Разом з цим, відповідно до частин 6-8 статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).
Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.
Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Частиною 1 статті 51 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що проекти землеустрою щодо створення нових землеволодінь та землекористувань розробляються з метою обґрунтування розмірів і меж земельних ділянок з урахуванням вимог щодо раціонального використання та охорони земель.
Згідно зі статтею 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004 року, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли:
земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення;
земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення;
земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів).
Проект відведення земельної ділянки може не розроблятися також в інших випадках, передбачених законом.
Як слідує з матеріалів справи та підтверджується поясненнями позивача, наданими під час розгляду справи, - межі земельної ділянки, щодо якої відмовлено у видачі розпорядження на виготовлення технічної документації, не встановлювались. Суду також не надано доказів інших підстав для звільнення позивача від обов'язку розроблення проекту відведення земельної ділянки.
За таких обставин відведення земельної ділянки ОСОБА_3 у власність для ведення особистого селянського господарства можливе шляхом розроблення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у видачі розпорядження на виготовлення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку площею, 1,51 га та відсутність у позивача права вимагати виготовлення та видачі державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а у відповідача відповідного кореспондуючого обов'язку.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для відмови в наданні дозволу на виготовлення технічної документації покладено на Новосанжарську районну державну адміністрацію.
В даному випадку відповідач довів правомірність відмови в наданні дозволу на виготовлення технічної документації, а відповідач не надав доказів в обґрунтування позовних вимог.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенні не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Новосанжарської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 17 квітня 2012 року.
Суддя Р.І. Молодецький