ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
10 квітня 2012 р. № 2а-1395/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Павлишина Ю.І.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Цебрівського Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ГУМВС України у Львівській області), в якому просить суд зобов'язати відповідача внести зміни в наказ від 28.09.2011 року № 320 о/с, а саме змінити підставу звільнення з органів внутрішніх справ з пп. «ж»п. 64 на пп. «б»п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у внесені змін до наказу ГУМВС України у Львівській області від 28.09.2011 року № 320 о/с в частині зміни підстави звільнення, а саме з п. 64 «ж»(у запас за власним бажанням) на п. 64. «б»(у запас через хворобу) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Зазначив, що п. 1.6.2 Інструкції про організацію роботи з пенсійного забезпечення військовослужбовців внутрішніх військ та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України у членів їхніх сімей, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2003 року № 1276 дозволяє проходити військово-лікарську комісію (далі - ВЛК) особам рядового і начальницького складу на їх прохання і після звільнення зі служби, що, в свою чергу, дає підстави для внесення змін до наказу про звільнення в частині зміни підстави звільнення.
Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечив, та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав. На думку відповідача, зміна підстав звільнення у зв'язку з проходженням ВЛК та наявністю захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, є порушенням Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, оскільки станом на дату видачі наказу від 28.09.2011 року № 320 о/с відповідних законних підстав для звільнення в наказі не існувало. Відтак, законних підстав для його скасування чи внесення змін не має.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Додатково зазначив, що ним у відповідності до законодавства України в найкоротший термін були представлені об'єктивні дані щодо необхідності зміни наказу в частині підстав звільнення. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у запереченні. Додатково пояснив, що позивач погодився із звільненням за п. 64 «ж»(за власним бажанням) Положення з 28.09.2011 року та відмовився від проходження ВЛК, подавши рапорт на звільнення від 13.09.2011 року. Крім того, зазначив, що на дату видачі наказу № 320 о/с відповідних законних підстав для звільнення позивача за пп.«б»п. 64 не існувало. Просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази та заперечення, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.
28.09.2011 року позивач був звільнений з органів внутрішніх справ на підставі п.64 «ж»(у запас за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.07.1991 року № 114 з посади заступника начальника відділу начальника міліції громадської безпеки Буського районного відділу ГУМВС України у Львівській області згідно з наказом № 320 о/с від 28.09.2011 року.
28.09.2011 року позивач звернувся з письмовою заявою до ГУМВС України у Львівській області щодо отримання скерування на проходження ВЛК.
01.12.2011 року Управлінням кадрового забезпечення ГУМВС України у Львівській області було видано направлення на медичний огляд до ВЛК ГУМВС України у Львівській області.
19.12.2011 року ВЛК ГУМВС у Львівській області видало свідоцтво про хворобу НОМЕР_1 Військово - лікарської комісії ГУМВС України у Львівській області від 19 грудня 2011 року, згідно з яким, у позивача виявлені захворювання, які пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
У зв'язку з тим, що вказані вище обставини, на думку позивача, впливали на формулювання пункту наказу щодо звільнення, позивач 23.12.2011 року звернувся до ГУМВС України у Львівській області із заявою, в якій просив внести зміни до наказу ГУМВС у Львівській області від 28.09.2011 року № 320 о/с, а саме: змінити підставу звільнення «у запас за власним бажанням»п. 64 «ж»на «у запас через хворобу»п. 64 «б»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
ГУМВС України у Львівській області листом № 1/17-М- 59 від 25.01.2012 року повідомило позивача про те, що відповідних законних підстав для внесення змін до наказу ГУМВС України у Львівській області №320 о/с від 28.09.2011р. в частині зміни пункту наказу щодо його звільнення з п. 64 «ж»на п.64 «б»немає.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Порядок звільнення з органів внутрішніх справ регулюється розділом 7 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.07.2011 року № 114 (далі - Положення).
Однією з підстав звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу є звільнення за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків пп. «ж»п.64 Положення.
Пунктом 68 Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. З аналізу наведеної вище норми вбачається, що саме цей період часу (3 місяці) законодавець передбачив для завершення усіх необхідних справ працівника у томі числі і для проходження обстеження ВЛК у разі його бажання.
Разом з тим, Положенням в пп.. б»п. 64 передбачено, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу можуть звільнятися також через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії (надалі -ВЛК).
За змістом цієї норми випливає висновок, що рішення ВЛК має передувати звільненню особи середнього, старшого і вищого начальницького складу з органів внутрішніх справ.
У зв'язку з цим, суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що свідоцтво про хворобу № 668 Військово - лікарської комісії ГУМВС України у Львівській області від 19 грудня 2011 року має пряму дію в часі, тобто позивач лише з 19 грудня 2011 року став непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
Судом встановлено, що позивач просив звільнити його за пп. «ж»п. 64 (за власним бажанням) з 28 вересня 2011 року та відмовився від проходження ВЛК, про що подав відповідний рапорт від 13.09.2011 року на ім'я начальника ГУМВС України у Львівській області.
Суд також враховує лист заступника Міністра внутрішніх справ України від 03 лютого 2011 року № 1801/Чн «Про порядок звільнення з органів внутрішніх справ»згідно з яким на день звільнення з органів внутрішніх справ кадровий апарат повинен мати в наявності свідоцтво про хворобу, або рапорт працівника з проханням звільнити його за власним бажанням із зазначенням, що останній відмовляється від проходження обстеження ВЛК.
Вказана обставина свідчить про те, що у позивача на момент звільнення з органів внутрішніх справ не існувало потреби в проходженні ВЛК.
Разом з тим, суд зазначає, що чинне законодавство не обмежує позивача проходити ВЛК і після звільнення з органів внутрішніх справ.
Суд за результатом аналізу норм Положення дійшов висновку, що в ньому відсутній правовий механізм, який би дозволяв змінювати підстави звільнення особи у зв'язку з проходженням нею ВЛК та виявлення захворювання, пов'язаного з проходженням служби після її звільнення з органів внутрішніх справ.
Таким чином, наявність висновку ВЛК про наявність захворювання в особи, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, після її звільнення не може бути підставою для зміни підстав звільнення з пп. «ж»п. 64 на пп. «б»п. 64 Положення.
Посилання позивача на норми Інструкції про організацію роботи з пенсійного забезпечення військовослужбовців внутрішніх військ та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України і членів їхніх сімей, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 жовтня 2003 року N 1276 (надалі -Інструкція) не заслуговують на увагу, виходячи з такого.
Згідно з п.1.1 Інструкції визначено порядок організації роботи з пенсійного забезпечення військовослужбовців внутрішніх військ та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України і членів їхніх сімей. Як передбачено в п.1.2. Інструкції види пенсій і допомоги, які призначаються військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу та їх сім'ям, порядок їх призначення і виплати, а також перерахунку раніше призначених пенсій і обчислення вислуги років установлені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".
Відповідно до п. 1.6. для встановлення ступеня придатності до служби військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу перед звільненням і призначенням пенсії за направленнями управлінь (відділів, відділень) роботи з персоналом органів внутрішніх справ та кадрових служб військових частин проходять медичне обстеження військово-лікарськими комісіями (ВЛК) у порядку, установленому наказом МВС України від 06.02.2001 N 85, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2001 за N 165/5356. Для обстеження на ВЛК можуть за бажанням направлятися: військовослужбовці, особи рядового та начальницького складу, які звільняються у відставку за віком, за сімейними обставинами, за власним бажанням, через службову невідповідність, за порушення дисципліни, за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, у зв'язку з засудженням судом за вчинення злочину. На медичне обстеження вказані особи можуть бути направлені командирами з'єднань і військових частин, начальниками органів внутрішніх справ, навчальних закладів, науково-дослідних установ та інших підрозділів МВС на їх прохання після звільнення зі служби, за винятком осіб, звільнених у зв'язку із засудженням судом за вчинення злочину до покарання, пов'язаного з позбавленням волі.
Таким чином, вказана Інструкція дозволяє проходити особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ ВЛК як до, так і після звільнення з органів внутрішніх справ. Проте, жодна норма вказаної Інструкції не передбачає ні права, ні обов'язку відповідного органу внутрішніх справ змінювати підстави звільнення особи у зв'язку із встановленням в неї захворювання, пов'язаного із проходженням служби, після звільнення з органів внутрішніх справ.
У зв'язку з цим доводи позивача в цій частині позовних вимог є безпідставними та необґрунтованими.
Підсумовуючи наведене вище, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у зміні підстав звільнення з пп. «ж»п. 64 на пп. «б»п. 64 Положення діяв правомірно, а тому підстави для зобов'язання ГУМВС України у Львівській області змінити підставу звільнення позивача з органів внутрішніх справ відсутні. .
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Положення ст. 19 Конституції України закріплене у ст. 9 КАС України, яка передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 3 ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 квітня 2012 року.
Суддя Гулик А.Г.