Справа № 1170/2а-1245/11
Категорія статобліку 9.2.1
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
19 липня 2011 року м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Флоренка О. Ю.,
при секретарі - Галушко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліки плюс»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним і скасування в частині податкового повідомлення -рішення від 24.03.2011 року №0001432320, -
01 квітня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліки плюс»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, в якій просить визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.03.2011 року №0001432320, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 298,80 грн.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.03.2011 року посадовими особами Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області проведено фактичну перевірку аптеки №3 ТОВ «Ліки плюс», з питань дотримання порядку розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт (довідку) №000119.
На підставі акта від 14.03.2011 року №000119 прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.03.2011 року №0001432320, яке позивач вважає протиправним, в частині стягнення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 298,80 грн.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав зазначених у позовні заяві та просила суд задовольнити адміністративний позов повністю.
Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань (а.с. 15, 20, 141, 144) без поважних причин не з'явився у судове засідання. З урахуванням того, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, нез'явлення якого у судове засідання без поважних причин, не є перешкодою для його проведення згідно норм ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе продовжити судовий розгляд справи за відсутності відповідача.
Відповідач -Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція у своїх письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 131-132) зазначила, що працівниками державної податкової адміністрації у Кіровоградській області при знятті залишків виявлено необлікований товар на загальну суму 149,40 грн. за цінами реалізації. В результаті чого до позивача застосовано фінансову санкцію у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 298,80 грн.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
У відповідності до п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити, зокрема, фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліки плюс», зареєстроване виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 22.02.2010 року, №14441060004000678 (а.с. 8).
Судом встановлено, що працівниками відповідача на підставі наказу №102 від 01.03.2011 року (а.с. 9) проведена фактична перевірка господарської одиниці -аптечного кіоску №3, що розташований за адресою: м. Кіровоград, вул. Варшавська, 2б, який належить ТОВ «Ліки плюс», про що склали акт фактичної перевірки дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 14.03.2011 року №000119 (а.с.10-11).
В ході перевірки встановлено порушення вимог п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР, а саме: позивач проводив реалізацію товарних запасів які не обліковані у встановленому законодавством порядку, при проведенні перевірки виявлено надлишок товарних запасів на загальну суму 149,40 грн.
На підставі акта перевірки від 14.03.2011 року №0001199 відповідачем було винесено податкове повідомлення -рішення від 24.03.2011 року №0001402320 яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 383,80 грн. за порушення п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Дане рішення оскаржується позивачем лише в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 298,80 грн. (а.с. 13).
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", облік товарних запасів фізичною особою -суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) -у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-ХIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі -підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно з частинами 4, 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.
Підприємство самостійно визначає облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.
Відповідно до частин 1, 3 і 5 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
У відповідності до п.1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246, визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.
Згідно п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України, передбачено, що активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Відповідно до п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України, визначено, що для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом; товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу; малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року; поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.
Слід зазначити, що зазначеним стандартом безпосередньо не регламентується порядок організації та ведення бухгалтерського обліку запасів.
Згідно до п. 1.4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №2 від 10.01.07 року, передбачено, що з метою організації бухгалтерського обліку запасів розпорядчим документом, затвердженим (схваленим) власником (уповноваженим органом), визначаються: форми первинних документів, що використовуються для оформлення руху запасів, які непередбачені типовими формами первинного обліку; порядок обліку (ідентифіковано чи загалом) транспортно-заготівельних витрат, застосування окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат; метод оцінки вибуття запасів; періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів. Також у цьому документі додатково можуть бути визначені: правила документообороту і технологія обробки облікової інформації, порядок контролю за рухом запасів та відповідальність посадових осіб; порядок аналітичного обліку запасів; одиниця натурального виміру запасів для кожної одиниці бухгалтерського обліку.
Згідно з п.п. 3.1, 3.12 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №2 від 10.01.07 року, визначено, що надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.
Для внутрішнього переміщення запасів, їх відпуску виробничим підрозділам та іншим структурним підрозділам підприємства, що розташовані на іншій, ніж підрозділ, що їх відпускає, території, використовується накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.
Представник позивача суду пояснив, що товар надходить безпосередньо до аптечного кіоску № 3 з відділу запасів ТОВ "Ліки Плюс", що знаходиться за адресою: вул. Варшавська, 2б, у м. Кіровограді. Оприбуткування товару здійснюється на підставі первинних документів - накладних на внутрішнє переміщення товару, які містять кількісно-вартісні відомості про товар та є підставою для його оприбуткування. Матеріально-відповідальна особа аптечного кіоску складає товарний звіт та передає його в бухгалтерію товариства де і ведеться бухгалтерський та податковий облік. На своє підтвердження до матеріалів справи позивачем додані копії первинних документів -товарних звітів за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. (а.с.27), з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. (а.с.77), накладних на внутрішнє переміщення (а.с. 27-72, 78-126), квитанцій до прибуткового касового ордера (а.с. 73-76, 127-130), відповідно до яких здійснюється облік товарів ТОВ "Ліки плюс".
Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що, перевіряючі не могли повністю дослідити документи, які підтверджували надходження та вибуття товару та достовірно встановити факт нестачі запасів. На думку представника позивача, встановлення надлишок товару можливе лише шляхом проведення інвентаризації.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Згідно з п.7 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №69 від 11.08.94, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.08.94 за №202/412, основними завданнями інвентаризації, зокрема, є виявлення фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей в натурі та установлення лишку або нестачі цінностей шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 11.1 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, для проведення інвентаризації розпорядчим документом керівника підприємства, створюється інвентаризаційна комісія, яка, згідно з вимогами, що викладені в п. 11.4 та 11.7 вказаної Інструкції, безпосередньо проводить інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, складає інвентаризаційні відомості та, шляхом звірення даних про фактичну наявність товарно-матеріальних цінностей з даними обліку підприємства, встановлює лишки або недостачу товарів.
Перевіряючі не вимагали у позивача проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, тому така інвентаризація проведена не була.
Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позивач не порушував вимоги податкового законодавства щодо обліку товарів.
Реалізація продукції (робіт, послуг) - це господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає передачу права власності на продукцію (роботи, послуги) іншому суб'єкту підприємницької діяльності в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань.
Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку про помилковість висновку представників відповідача, що надлишок товару та реалізація товару є поняттями тотожними, а тому посилання представника відповідача, що надлишок товарних запасів на суму 149,40 грн. є беззаперечним доказом їх реалізації є необгрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем порушено вимоги п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»на підставі чого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 298,80 грн.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», визначено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається зі змісту п.2.2.7 акта фактичної перевірки, перевіряючими проведено контрольну розрахункову операцію та придбано лікарський засіб «Стрепсілс з ментолом та евкаліптом»на суму 24,90 грн., що підтверджується актом проведення контрольної розрахункової операції за місцем реалізації товарів (надання послуг).
З відомостей про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (а.с.135-137) вбачається, що лікарський засіб «Стрепсілс з ментолом та евкаліптом»у відомості відсутній, а тому посилання на реалізацію не облікованих, на думку відповідача, товарів та, як наслідок, порушення ним ст.20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", є безпідставним, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 24.03.2011 року №00001432320 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 298,80 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вище викладене, перевіривши згідно вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, податкове повідомлення-рішення від 24.03.2011 року №0001432320 в частині застосування фінансових (штрафних) санкцій в сумі 298,80 грн., суд вважає, що дане рішення прийнято з порушенням принципів законності та обґрунтованості, які передбачені п. 1 та п. 3 ч.3 ст. 2 КАС України, а тому в цій частині воно підлягає скасуванню.
У відповідності до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 70, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задоволено повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 24.03.2011 року №0001432320 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліки Плюс»штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в сумі 298,80 грн.
3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліки Плюс»всі, здійснені ним документально підтверджувальні судові витрати в сумі 3,40 грн. з державного бюджету України
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко
Згідно з оригіналом
Суддя О.Ю. Флоренко