Копія Справа № 1170/2а-3051/11
Категорія статобліку 10.1
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
07 грудня 2011 року м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Флоренка О. Ю.,
при секретарі -Галушко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Новомиргородському районі Кіровоградської області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -
15 серпня 2011 року Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Новомиргородському районі Кіровоградської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати вимогу відповідача від 04.02.2011 року №594.
Позовні вимоги обґрунтовані, тим, що вимога відповідача від 04.02.2011 року №594 не є виконавчим документом, не відповідає діючому законодавству та сформована без дотримання вимог нормативно -правових актів, з численними порушеннями вимог інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004 року за №64/8663.
Представник позивача -ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у ньому. Крім того представник позивача -визнав факт існування заборгованості у позивача.
Представник відповідач Снісар В.М. просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, пославшись на доводи, зазначені у письмових запереченнях на позов (а.с. 25-27, 30-32).
Відповідач, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову у своїх письмових запереченнях на позов зазначив, що платники, які не сплатять суми страхових внесків у розмірі не менше мінімального страхового внеску у термін до 20.10.2010 року та 20 січня 2011 року надсилається розрахунок сум, які підлягають сплаті за квартал з урахуванням частини сум єдиного або фіксованого податків разом з вимогою про їх сплату для узгодження.
Дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.
ФОП ОСОБА_1, зареєстрована Новомиргородською районною державною адміністрацією Кіровоградській області 19.07.1999 року, номер запису про включення відомостей про фізичну особу -підприємця до ЄДР 2 434 017 0000 000231 (а.с. 8). 16.06.2011 року позивачу видано свідоцтво про сплату єдиного податку Серія Ж №660660 (а.с. 9).
Як вбачається з повідомлення -розрахунок (а.с. 11) сума заборгованості виникла за IV квартал 2010 року з урахуванням частини сум єдиного або фіксованого податку. Враховуючи розмірі мінімальної заробітної плати у жовтні -грудні 2010 року страховий внесок для позивача становить, мінімальний щомісячний страховий внесок становить у сумі 301,12 грн., фактично щомісяця надходило грошових коштів в розмірі 37,80 грн., всього борг із страхових внесків складає 794,94 грн. (а.с. 11).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції чинній на час виникнення правовідносин), страхувальниками та відповідно платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є, зокрема, фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або договорами цивільно-правового характеру.
Згідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески -кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
На підставі ч. 3 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку.
У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 17 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, діючій на момент виникнення спірних відносин, передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно до п. 4 п. 8 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції, яка діяла до 17.07.10) було передбачено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Між тим, Законом України від 08.07.2010 р. №2461-VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності 17.07.2010 р., вказану норму викладено у такій редакції, яка діяла до 01.01.2011р.: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Тобто, у період з 17.07.10 року по 01.01.11 року для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, запроваджено обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у межах суми, яка з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
З вище викладено встановлено, що позивач, як фізична особа-підприємець, яка обрала особливий спосіб оподаткування за єдиним податком, зобов'язаний був сплатити страхові внески за IV квартал 2010 року у строк до 20 жовтня 2010 року та 20 січня 2011 року, у розмірі, що з урахуванням частини єдиного податку повинен становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески.
Як визначено абз. 9 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний страховий внесок -це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, який у період з 01.10.2010 року по 01.01.2011 року відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановить в липні, серпні, вересні -294,82 грн., в жовтні, листопаді -301,12 грн., грудні 306,10 грн. та ставку, визначену ст.4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»у розмірі 33,2 %.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.
Отже, позивач, як фізична особа-підприємець, яка обрала особливий спосіб оподаткування за фіксованим податком, зобов'язана була сплатити страхові внески за IV квартал 2010 року у строк до 20 жовтня 2010 року та 20 січня 2011 року, у розмірі, що з урахуванням частини фіксованого податку повинен становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески.
Як вбачається із матеріалів справи, розмір доплати до мінімального страхового внеску упродовж жовтня, листопада 2010 року мав становити відповідно 263,32 грн., в грудні 268,30 грн. за IV квартал 2010 року. Між тим, станом на 20.02.2011 року вказана сума позивачем до Пенсійного фонду України сплачена не була, у зв'язку з чим за позивачем рахується заборгованість в сумі 794,94 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до абз. 3, 6 п. 8.2 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 за №64/8663, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу.
Згідно з п. 8.3 цієї Інструкції вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).
Судом встановлено, що 04.02.2011 року начальником Управлінням Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» винесено вимогу про сплату боргу №594 на суму 794,94 грн., оскільки позивачем не визначено та не сплачено страховий внесок до Пенсійного фонду України у встановлені строки та у визначеному розмірі (а.с. 10).
Суд вважає, безпідставними посилання позивача про відсутність у вимозі даних які ідентифікують боржника та стягувача, оскільки в вимозі про сплату боргу від 04.02.2011 року №594, зазначено стягувача Управління Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградська область та боржника ОСОБА_1, яка проживає АДРЕСА_1 та ідентифікаційний номер платника внесків НОМЕР_1, а тому суд вважає, що в даній вимозі можливо ідентифікувати особу. Також посилання позивача на Закону України «Про виконавче провадження», є необґрунтованим, оскільки вимогу про сплату боргу складено Управління Пенсійного фонду в Новомиргородському районі Кіровоградської області, відповідно до п.8.3. ст.8 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 за №64/8663.
Щодо відсутності в ч. 4 вимоги інформації про дату набрання чинності вимоги. Відповідно до п.8.3 ст. 8 Інструкції, встановлено, що після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру в той самий день вимога передається працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів для вручення страхувальнику. Працівник зазначеного підрозділу в день отримання вимоги надсилає (вручає) її страхувальнику, при цьому корінець вимоги залишається у Пенсійному фонді.
Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Після вручення (отримання інформації про вручення) вимоги страхувальнику працівники, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів, передають корінець такої вимоги з відміткою про вручення відділу надходження доходів.
Згідно до п.8.4 п.8.5. ст. 8 Інструкція, протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Відповідно до п.п. 8.8. ст.8 Інструкції, у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання. До сум боргу, що подаються до органів державної виконавчої служби за даними карток особових рахунків платників, включаються також суми, узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін, фінансових санкцій (штрафів) та пені.
Таким чином у відповідача не було можливості, зазначити коли дана вимога набрала законної сили, так як для позивача надавався строк для узгодження вимоги про сплату боргу від від 04.02.2011 року №594.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено граничний (кінцевий) термін сплати страхових внесків, а саме страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.
А тому, що обов'язок сплатити страхові внески виникає у страхувальника, базовим звітним періодом для якого є квартал, не з поданням річного звіту, а у зв'язку з самостійним обчисленням ним страхових внесків за звітний квартал, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього кварталу. Не сплачені своєчасно страхувальником суми страхових внесків є простроченою заборгованістю (недоїмкою), яка підлягає стягненню територіальними органами Пенсійного фонду України.
Отже суд дійшов висновку, що управлінням Пенсійного фонду України у Новомиргородському районі Кіровоградської області, у зв'язку з несплатою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у встановлений строк суми страхових внесків у розмірі не менше мінімального страхового внеску, правомірно сформовано вимогу про сплату боргу від 04.02.2011 року №594 на суму 794,94 грн.
А тому вимога про сплату боргу від 04.02.2011 року №594 на суму 794,94 грн. сформована управлінням Пенсійного фонду України в Новомиргородському районі Кіровоградської області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є правомірною та не підлягає скасуванню.
Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв в межах повноважень, наданих йому Законом стосовно винесення вимоги про сплату боргу від 04.02.2011 року №594., суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У відповідності до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2,17, 71, 86, 158 -163 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко
Згідно з оригіналом:
Суддя О.Ю. Флоренко