Копія Справа № 1170/2а-3218/11
Категорія статобліку 10.1
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
19 грудня 2011 року м. Кіровоград
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Флоренко О.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Олександрії Кіровоградської області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу від 26.05.2011 року №Ф550, -
23 серпня 2011 року Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Олександрії Кіровоградської області, в якій просить встановити відсутність повноважень у відповідача, складати вимогу №Ф550 від 26.05.2011 року без наявності у відповідача заяви ОСОБА_1 складеної за Додатком 28 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановленої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 та без наявності поданої звітності п. 2.1 розділу II Порядку 2.2. від 05.11.2009 року №26-1 «Про порядок формування і представлення страхувальниками звітів відносно до сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органами Пенсійного фонду України»; визнати незаконною та скасувати вимогу відповідача від 26.05.2011 року №Ф550.
Позовні вимоги позивач обґрунтував, тим, що начальником управління ПФУ у м. Олександрії Кіровоградської області, виконавцем функцій виконавчої дирекції Пенсійного Фонду та його територіальних управлінь, відповідно до абз.1 п. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" складено вимогу про сплату боргу 26.05.2011 року №Ф550 на ФОП ОСОБА_1 з порушеннями законодавства України, а також шляхом фальсифікації факту подання позивачем, ФОП ОСОБА_1 заяви про доплату до мінімального страхового внеску згідно з додатком 28 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановленої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, яка стала підставою для складення вимоги про сплату боргу № ф-176 від 12.03.2011р.
Також позивач стверджує, що й заяву про реєстрацію її платником страхових внесків згідно з додатком 28 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановленої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 не подавалась. А тому складена вимога від 26.05.2011 року №Ф550 про сплату боргу є незаконною.
Від сторін до суду надійшли письмові заяви про розгляд справи без її участі (а.с. 53, 60, 62, 68,70).
Від представника відповідача надійшли письмові заперечення (а.с. 45-50), в яких він зазначив, що суб'єкти підприємницької діяльності , у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени їх сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Олександрійської міської ради Кіровоградської області 26.08.2008 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємці 2 445 000 0000 005805 (а.с. 30).
Як вбачається з повідомлення - розрахунку сум (а.с. 51) сума заборгованості виникла за III квартал 2010 року з урахуванням частини сум єдиного або фіксованого податку. Враховуючи розмірі мінімальної заробітної плати у липні -вересні 2010 року страховий внесок для позивача становить, мінімальний щомісячний страховий внесок становить у сумі 884,46 грн., фактично щомісяця надходило грошових коштів в розмірі 18,00 грн., всього борг із страхових внесків складає 866,46 грн. (а.с. 51). За IV квартал 2010 року з урахуванням частини сум єдиного або фіксованого податку. Враховуючи розмірі мінімальної заробітної плати у жовтні -грудень 2010 року страховий внесок для позивача становить, мінімальний щомісячний страховий внесок становить у сумі 908,34 грн., фактично щомісяця надходило грошових коштів в розмірі 18,00 грн., всього борг із страхових внесків складає 890,34 грн. (а.с. 52).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції чинній на час виникнення правовідносин), страхувальниками та відповідно платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є, зокрема, фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або договорами цивільно-правового характеру.
Згідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.
Відповідно до п. 5 ст. 43 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" зазначено, що Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дня дати державної реєстрації фізичної особи-підприємця зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду повідомлення про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця на облік.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 як суб'єкт підприємницької діяльності, яка обрала особливий спосіб оподаткування підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є платником страхових внесків до Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески -кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
На підставі ч. 3 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку..
У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 17 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, діючій на момент виникнення спірних відносин, передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно до п. 4 п. 8 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції, яка діяла до 17.07.10) було передбачено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Між тим, Законом України від 08.07.2010 р. №2461-VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності 17.07.2010 р., вказану норму викладено у такій редакції, яка діяла до 01.01.2011р.: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Тобто, у період з 17.07.10 року по 01.01.11 року для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, запроваджено обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у межах суми, яка з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
З вище викладено встановлено, що позивач, як фізична особа-підприємець, яка обрала особливий спосіб оподаткування за єдиним податком, зобов'язаний був сплатити страхові внески за III квартал 2010 року у строк до 20 жовтня 2010 року, та за IV квартал 2010 року у строк до 20 січня 2011 року розмірі, що з урахуванням частини єдиного податку повинен становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески.
Як визначено абз. 9 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний страховий внесок -це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Так, відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»встановить розмір мінімальної плати на 2010 рік у місячному розмірі: з 01 січня -869 грн., з 01. квітня 884 грн., з 01 липня -888,00 грн., з 01. жовтня 907 грн., з 01 грудня -922,00 грн. Таким чином, мінімальний розмір страхового внеску у 2010 року у місячному розмірі становить: з 01 січня -288,51 грн. (869 грн. х 33,2%), з 01 квітня 293,49 грн. (884 грн. х 33,2 %), з 01 липня -294,82 грн. (888 грн. х 33,2%), з 01 жовтня 301,12 грн. (907 грн. х 33,2 %), з 01 грудня -306,10 грн. (922 грн. х 33,2%.).
Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.
Отже, позивач, як фізична особа-підприємець, яка обрала особливий спосіб оподаткування за фіксованим податком, зобов'язана була сплатити страхові внески за ІІІ квартал 2010 року у строк до 20 жовтня 2010 року, за IV квартал 2010 року у строк до 20.січня 2011 року у розмірі, що з урахуванням частини фіксованого податку повинен становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески.
Як вбачається із матеріалів справи, розмір доплати до мінімального страхового внеску упродовж липня, серпня, вересня 2010 року мав становити відповідно 294,82 грн. із них сплачено 18,00 грн., не сплачени залишилось 866,46 грн. за III квартал 2010 року. Та за жовтень, листопад 2010 року мав становити 301,12 грн., за грудень 2010 року 306,10 грн., за IV квартал 2010 року, із них сплачено 18,00 грн., не сплачених залишилось 890,34 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до абз. 3, 6 п. 8.2 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 за №64/8663, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу.
Згідно з п. 8.3 цієї Інструкції вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).
Судом встановлено, що 26.05.2011 року начальником Управлінням Пенсійного фонду України в м. Олександрії Кіровоградської області відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»винесено вимогу про сплату боргу №550 на суму 1756,80 грн., оскільки позивачем не визначено та не сплачено страховий внесок до Пенсійного фонду України у встановлені строки та у визначеному розмірі (а.с. 8).
Відповідач не погодившись із вимогою від 26.05.2011 року №Ф550 подала до відповідача заяву про узгодження даної вимоги про сплату боргу, в якій просила визнати її незаконною та скасувати (а.с. 11-15). Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії Кіровоградської області про результати розгляду скарги від 08.06.2011 року №51/02-32 вимогу від 26.05.2011 року №Ф550 залишено без змін, а заяву позивача - без задоволення (а.с. 16).
14.06.2011 року позивач звернулась із скаргою до Головного Управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області (а.с. 17-21). Рішенням Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про результати розгляду скарги 08.07.2011 року вих. №3561/09-23 вимогу від 26.05.2011 року №Ф550 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с. 22).
13.07.2011 року позивач звернулась із скаргою до Пенсійного фонду України (а.с. 23-27). Рішенням Пенсійного Фонду України від 08.08.2011 року вих. № 16202/09-10 вимогу від 26.05.2011 року №Ф550 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с. 28-29).
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено граничний (кінцевий) термін сплати страхових внесків, а саме страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.
А тому, що обов'язок сплатити страхові внески виникає у страхувальника, базовим звітним періодом для якого є квартал, не з поданням річного звіту, а у зв'язку з самостійним обчисленням ним страхових внесків за звітний квартал, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього кварталу. Не сплачені своєчасно страхувальником суми страхових внесків є простроченою заборгованістю (недоїмкою), яка підлягає стягненню територіальними органами Пенсійного фонду України.
Отже суд дійшов висновку, що Управлінням Пенсійного фонду України у м. Олександрії Кіровоградської області, у зв'язку з несплатою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у встановлений строк суми страхових внесків у розмірі не менше мінімального страхового внеску, правомірно сформовано вимогу про сплату боргу від 26.05.2011 року №Ф550 на суму 1756,80 грн.
Суд вважає безпідставним посилання позивача на ч. 15 Інструкції, якою передбачено порядок здійснення доплати до мінімального розміру страхового внеску відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є помилковим, оскільки, відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з п.п. 15.1, 15.2 Інструкції, застрахована особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та бажає зарахувати неповний місяць роботи до страхового стажу як повний місяць, подає до органів Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії заяву згідно з додатком 28 цієї Інструкції. Працівник відділу надходження доходів на підставі даних персоніфікованого обліку про періоди, за які застрахована особа бажає здійснити доплату до мінімального страхового внеску, складає повідомлення-розрахунок згідно з додатком 29 цієї Інструкції.
Таким чином, подання заяви застрахованою особою про здійснення доплати страхових внесків до мінімального страхового внеску є правом такої особи, якщо вона бажає зарахувати неповні місяці роботи до страхового стажу як повний місяць.
Натомість, обов'язок страхувальників -фізичних осіб-підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), сплачувати внески до Пенсійного фонду України за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі, що з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку має становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески, запроваджено підпунктом 4 пункту 8 розділу XV „Прикінцеві положення" Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла з 17.07.2010р. по 01.01.2011р.), і позивач, будучи зареєстрованою як платник страхових внесків, підпадає під цю норму.
Повноваження відповідача -Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії Кіровоградської області, як територіального органу Пенсійного фонду України, передбачені Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. №8-2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.05.2002р. за №442/6730.
Згідно з пунктом 2.3 вказаного Положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) управління має право, зокрема, отримувати безоплатно від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на Управління завдань; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності усунення виявлених фактів порушення законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Фонду та порядку їх використання; стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми тощо.
При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування та звітності" як на підставу для звільнення платників єдиного та фіксованого податків від сплати внесків до Пенсійного фонду України, з урахуванням наведеного.
В силу ч.ч. 4, 6 ст.18 Закону №1058-IV, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Статтею 15 Прикінцевих положень того ж Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв в межах повноважень, наданих йому Законом стосовно винесення вимоги про сплату боргу від 26.05.2011 року №Ф550., суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У відповідності до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2,17, 71, 86, 158 -163 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко
Згідно з оригіналом:
Суддя О.Ю. Флоренко