Копія Справа № 2а-493/10/1170
Категорія статобліку - 6.6.6
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
14 квітня 2010 року м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Флоренка О.Ю.
при секретарі -Галушко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії,
Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція (далі по тексту -позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту -відповідач) про зобов'язання відповідача задекларувати дохід в сумі 116 150,00 грн., який був ним отриманий в зв'язку з продажем квартири АДРЕСА_1 та сплатити податок з доходів фізичних осіб.
Позивач обґрунтував позовні вимоги порушенням відповідачем п. 11.2.2. ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»що виявилося в неподанні відповідачем декларації про одержаний в зв'язку з продажем квартири дохід в сумі 116 150,00 грн. та несплаті податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5 807,50 грн. (116 150Х5%) з отриманого доходу. Позивач також зазначив, що згідно норм п. 11.2.2. ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 пункту 11.1 цієї статті, або від продажу іншого об'єкта нерухомості, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону (5%).
Відповідач заперечив проти задоволення вимог адміністративного позову, обґрунтувавши заперечення нормами пункту 11.2.4 статті 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»відповідно до яких податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку передбаченому статтею 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір при наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору. Також відповідач зазначив, що згідно підпункту «а»пункту 20.3.1 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є така особа - податковий агент і законодавцем відповідно до положень пункту 20.3.2 статті 20 зазначеного Закону відповідальність за порушення встановленого порядку нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету покладена на податкового агента.
У судовому засіданні представник Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_4 (довіреність від 24.12.2009 р.) позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити пославшись на обставини, викладені в позовні заяві.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, пославшись на обставини, викладені у письмових запереченнях.
Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
18 квітня 2008 року між відповідачем ОСОБА_1 у якості Продавця та ОСОБА_3 у якості Покупця укладений договір купівлі-продажу № 2 (а.с. 6) за умовами якого відповідачем за ціною 116 150,00 грн. відчужено квартиру АДРЕСА_1.
Судом встановлено, що відповідачем у якості Продавця на підставі договору купівлі-продажу № 2 у 2008 укладено другу угоду про продаж об'єкту нерухомості оскільки перша угода укладена 12 березня 2008 року відповідно до договору купівлі-продажу квартири № 1 (а.с. 4)
Статтею 20 Закону України від 25.06.1991, № 1251-XII "Про систему оподаткування", в редакції чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, визначено, що контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.
Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", в редакції чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, (надалі - Закон) податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Отже, відповідальність за порушення норм Закону в разі здійснення особою функцій податкового агента покладається саме на цю особу.
Відповідно до пункту 11.3 статті 11 Закону податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору. Сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом.
Таким чином, обов'язок щодо сплати податку законодавець покладає на сторону договору, а на податкового агента (нотаріуса) - обов'язок визначення відповідної суми, тобто нарахування податку, а також контроль за здійсненням сплати податку шляхом перевірки відповідного платіжного документа та вчинення дії щодо подання відповідної інформації податковому органу.
Недотримання нотаріусом зазначених вимог тягне за собою настання відповідальності, установленої Законом.
Відповідно до підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону в разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язку погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
Як випливає зі змісту наведеної норми, установлена нею відповідальність настає в разі невчинення податковим агентом будь-якої з визначених йому дій, зокрема в разі неналежного нарахування суми податку у встановлених Законом випадках.
Здійснення нотаріального посвідчення договору про відчуження нерухомості за відсутності документа, що підтверджує сплату сторонами договору визначеної нотаріусом суми податку, є неналежним виконанням нотаріусом покладених на нього функцій податкового агента в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб. Інше застосування зазначених законодавчих норм суперечитиме змісту поняття податкового агента, а також припису підпункту 11.3 статті 11 Закону, яким прямо передбачено покладення на нотаріуса функцій податкового агента.
Таким чином, якщо нотаріус посвідчив договір з відчуження об'єктів нерухомого майна без сплати податку стороною договору, обов'язок щодо сплати відповідних податкових зобов'язань повинен виконати нотаріус - податковий агент.
Відносно позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача задекларувати дохід, отриманий від продажу квартири суд прийшов до висновку що вимога не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року, річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів.
Згідно підпункту "г", підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" 21 грудня 2000року N 2181-III, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
На підставі пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.6.11 Наказу Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року N 110 "Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби", у разі неподання податкової декларації у строки, визначені законодавством, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або його затримку.
Отже, законодавством України вже визначений порядок подання податкових декларацій до органів державної податкової служби України, та відповідальність, яка настає в разі порушення даного порядку.
Окрім того, відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач звернувся до адміністративного суду з вимогами про зобов'язання ОСОБА_1 задекларувати доходи від продажу нерухомого майна.
Відповідно ч.4 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року N 509-XII (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Також, п.17 ст.11 зазначеного Закону визначає право органів державної податкової служби звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Таким чином, нормами чинного законодавства України не передбачено випадків відповідно до яких органи державної податкової служби мають право звертатися до суду з вимогами про зобов'язання фізичної особи надати декларацію про особистий майновий стан та доходи.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є процесуально необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 51, 86, 71, 158-163 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня складення постанови у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко
Згідно з оригіналом:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.Ю. Флоренко