Копія Справа № 2а-2586/10/1170
Категорія статобліку 2.30
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
25 листопада 2010 року м. Кіровоград
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Флоренко О.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Прокурора м. Кіровограда до Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство «Камелот -3000»про визнання незаконним та скасування рішення від 29.05.2008 року №837, -
24.09.2008 р. Прокурор м. Кіровограда звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство «Камелот -3000», в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 29.05.2008 року №837 «Про надання дозволу на реконструкцію будинків по вул. Леніна, 22-а, вул. Леніна, 16/7, вул. Декабристів, 8/22»(далі -оскаржуване рішення).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведені перевірки встановлено незаконність оскаржуваного рішення відповідача, на підставі якого надано дозвіл ПП «Камелот-3000»на реконструкцію будинків по вул. Леніна, 22-а, вул. Леніна, 16/7, вул. Декабристів, 8/22 з надбудовою четвертого та мансардного поверхів адміністративного та житлового призначення.
За наслідками встановлених порушень позивачем було винесено протест, який відповідач відхилив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.
Від представника прокуратури надійшла письмова заява про розгляд справи без його участі (а.с. 140).
Представник відповідача в судові засідання не з'явився. Про дати, час і місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином, підтвердженням чому є судові повістки із підписом представника відповідача та зворотне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 110, 119, 129, 137). Враховуючи те, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, нез'явлення якого у судове засідання, за умови належного повідомлення про його проведення, не є перешкодою для подальшого розгляду справи, на підставі норм ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.
Третя особа -ПП «Камелот - 3000»у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, підтвердженням чому є, зворотні поштові повідомлення про вручення судових повісток та судова повістка із підписом третьої особи (а.с. 27,40).
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та третьої особи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про прокуратуру", на органи прокуратури покладено здійснення прокурорського нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами, центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами. їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Закону України „Про прокуратуру" передбачено, що предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам. Згідно ч. 2 вказаної статті, перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
Згідно із ст. 21 Закону України „Про прокуратуру", протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність із законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
У відповідності із ч. 4 ст. 21 Закону України „Про прокуратуру", у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про вдхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду.
Судом встановлено, що 29.05.2008 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради прийнято рішення №873 «Про надання дозволу на реконструкцію будинків по вул. Леніна, 22-а, вул. Леніна, 16/7, вул. Декабристів, 8/22», яким надано дозвіл Приватному підприємству «Камелот -3000»на реконструкцію будинків по вул. Леніна, 22-а, вул. Леніна, 16/7, вул. Декабристів, 8/22 з надбудовою четвертого та мансардного поверхів адміністративного та житлового призначення (а.с. 56).
17.07.2008 року від мешканців будинку по вул. Леніна 16/7, вул. Декабристів, 8/22, надійшла скарга вх. 07/1-12770-08, в якій вони просили перевірити законність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення. Дозволу на реконструкцію будинку вони не надавали, а тому вважають, що дана реконструкція позбавить мешканців будинку права користування допоміжними приміщеннями та призведе до порушення елементів зовнішнього та внутрішнього благоустрою (а.с. 57).
Після надходження скарги від 17.07.2008 року вх. №07/1-12770-08 в.о. начальника відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави Прокуратури Кіровоградської області направив її до Прокуратури м. Кіровограда для перевірки законності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення (а.с. 58).
06.08.2008 року в.о. Прокурора м. Кіровограда було направлено лист Головному державному санітарному лікарю м. Кіровограда за №3777-вих. щодо проведення перевірки законності будівництва, яке відбувається по вул. Леніна, 16/7 та буд.№ 8/22 по вул. Декабристів в м. Кіровограді (а.с. 61). 15.08.2008 року Головним державним санітарним лікарем м. Кіровограда було надано відповідь вих. №4247/03-1, з якої вбачається, що роботи по реконструкції будинків та надбудові мансардних поверхів по вул. Леніна, 16/7 та вул. Декабристів, 8/22 на момент обстеження (13.08.2008 року) не проводяться. Проектно -кошторисна документація на реконструкцію та надбудову по вищевказаним адресам міською СЕС не погоджувалась (а.с. 65).
06.08.2008 року в.о. Прокурора м. Кіровограда було направлено лист Управлінню міністерства надзвичайних ситуації України в Кіровоградській області за №3778-вих. щодо проведення перевірки законності будівництва, що відбувається по вул. Леніна, 16/7 та буд, 8/22 по вул. Декабристів в м. Кіровограді (а.с. 62). 14.08.2008 року Управлінням міністерства надзвичайних ситуації України в Кіровоградській області було надано відповідь вих. №01-22/3580, з якої вбачається, що було здійснено позапланову перевірку щодо можливості порушень вимог пожежної безпеки під час проведення будівельно -монтажних робіт з реконструкції будинків по вул. Леніна, 16/7 та вул. Декабристів, 8/22 в м. Кіровограді, в результаті якої акт проведення робіт з реконструкції вищезазначених будівель не підтвердився (а.с. 66).
06.08.2008 року в.о. Прокурора м. Кіровограда було направлено лист Начальнику територіального органу Державної архітектурно -будівельної інспекції -інспекції державного архітектурно -будівельного контролю у Кіровоградській області за №3779-вих. щодо проведення перевірки законності будівництва, що відбувається по вул. Леніна, 16/7 та буд, 8/22 по вул. Декабристів в м. Кіровограді (а.с. 63). 15.08.2008 року Інспекцією державного архітектурного -будівельного контролю у Кіровоградській області було надано відповідь вих. №01-11/751, з якої вбачається, що 12.08.2008 року проведено перевірку, фактів виконання будівельних робіт по реконструкції будинків по вул. Леніна, 16/7 та по вул. Декабристів, 8/22 не виявлено, підстав для втручання згідно власних повноважень не вбачається. Дозволи на виконання будівельних робіт за зазначеними адресами не надавались (а.с.64).
18.08.2008 року позивачем було внесено протест №3986-вих. на рішення відповідача №837 від 29.05.2008 року «Про надання дозволу на реконструкцію будинків по вул. Леніна, 22-а, вул. Леніна, 16/7, вул. Декабристів, 8/22», з вимогами розглянути протест на сесії ради, визнати аргументи протесту обґрунтованими та скасувати оскаржуване рішення (а.с. 8).
15.09.2008 року відповідачем було прийнято рішення №1386 «Про розгляд протесту прокурора м. Кіровограда від 18.08.2008 року №1386 -вих. на рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 29.05.2008 року №837», яким відхилено протест прокурора (а.с. 68).
Статтею 382 ч. 2 ЦК України визначено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності, зокрема, приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Відповідно до положень п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
У зв'язку з неоднаковим застосуванням органами державної влади, в тому числі судами, та органами місцевого самоврядування положень п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»Конституційний Суд України, приймаючи рішення від 02.03.04 р. № 4-рп/2004 у справі № 1-2/2004 про офіційне тлумачення положень вказаної статті Закону, в п. 4.2 ч.ч. 2-3 описово-мотивувальної та в п. 1.1. резолютивної частин рішення дійшов висновку про те, що допоміжні приміщення, відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (ст. 41 Конституції України), забезпечується державою і захищається судом (ст. 55 Конституції України).
Крім того, в п. 4.3 ч. 1 описово-мотивувальної та в п. 1.2 резолютивної частин рішення Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що відповідно до Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і т. ін.
В п. 4.3 ч.ч. 3-5 описово-мотивувальної та в п. 1.3 резолютивної частин рішення Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися, відповідно до Конституції України (пункт 7 ч. 1 ст. 92), виключно законами України. Зокрема, питання щодо згоди власників квартир - співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку - на надбудову поверхів, улаштування мансард і т. ін. з використанням при цьому конструктивних елементів будинку, має вирішуватися відповідно до законів про власність та інших законів України, передусім Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 355 ч. 1 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
З урахуванням позиції Конституційного Суду України, викладеної в п. 4.3 ч. 4 рішення від 02.03.04 № 4-рп/2004 у справі № 1-2/2004. згідно зі ст. 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»спільне майно власників квартир складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно знаходиться у спільній частковій власності.
Відповідно до ст. 358 ч. 1 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. В свою чергу, статтею 369 ч. 2 ЦК України встановлено, що розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Крім того, відповідно до ст. 24 ч. З Закону України «Про планування і забудову територій», до письмової заяви про надання дозволу на будівництво, яка подається до виконавчих органів відповідних рад фізичними та юридичними особами, заінтересованими в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки - нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову. Перелік інших документів та матеріалів, необхідних для отримання дозволу на будівництво, які додаються до письмової заяви, порядок їх розгляду визначаються регіональними та/або місцевими правилами забудови.
Поняття «місцевих правил забудови»визначене ст. 1 ч. 13 Закону України «Про планування і забудову територій»як нормативно-правовий акт, яким встановлюється порядок планування і забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій та окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування.
Так, відповідно до п. 2.3. «Положення про порядок надання дозволу на будівництво об»єктів містобудування на земельних ділянках, що знаходяться у власності чи користуванні юридичних або фізичних осіб в м. Кіровограді», затвердженого рішенням міськвиконкому від 24.05.03 р. №1699 у разі звернення Замовника із заявою щодо надання дозволу на реконструкцію об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, до клопотання додаються, зокрема: документи, що у встановленому чинним законодавством порядку посвідчують право власності на нерухоме майно (нотаріально посвідчена копія на час звернення), згода власника нерухомого майна на передачу орендарю (Замовнику) функцій замовника на реконструкцію (наказ, розпорядження, нотаріально посвідчена згода).
Відповідно до п. 2.1. ч. 3 «Положення про порядок переобладнання горищ будівель і заміни дахів на мансардні (надбудовані) поверхи в м. Кіровограді», затвердженого рішенням виконкому Кіровоградської міської ради від 19.03.01 р. № 340, до заяви- клопотання замовника про надання дозволу на переобладнання горищ будівель і заміну дахів на мансардні (надбудовані) поверхи додаються, зокрема, згода власника будівлі на здійснення реконструкції або надбудови, передпроектні розробки (графічні матеріали- плани, фасади), згода на реконструкцію власників суміжних приміщень, інтереси яких може зачіпати реалізація проекту). Відповідно до п. 2.3. вказаного Положення, проект рішення виконкому про надання відповідного дозволу готується управлінням містобудування, архітектури, екології та земельних відносин Кіровоградської міської ради саме з урахуванням передпроектних розробок та погоджень, а саме рішення виконкому має містити, зокрема, вказівки про необхідність узгодження проекту з власниками суміжних приміщень, чиї інтереси зачіпає реалізація проекту.
Водночас, відповідно до ст. 24 ч. 4 Закону України «Про планування і забудову територій», у разі прийняття міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.
Оскаржуване рішення відповідача за відсутності у замовника права спільної власності на відповідні будинки та (або) згоди співвласників допоміжних приміщень таких будинків на надбудову поверхів, улаштування мансард, а також за відсутності у вказаного підприємства будь-яких документів, що засвідчують право використання відповідних земельних ділянок для здійснення будівництва (реконструкції) об'єктів містобудування, на думку суду, суперечить ст. 41 Конституції України (яка є нормою прямої дії), підпункту 9 пункту а) ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 24 ч.ч. З, 4 Закону України «Про планування і забудову територій», оскільки прийняте не відповідно до вимог та не на підставі вказаних норм законодавства, а тому порушує ст. 19 ч. 2 Конституції України, ст. 24 п. З Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якими встановлено, що органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, актами Кабінету Міністрів України.
Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», державна політика у даній сфері базується на засадах сприяння реалізації прав громадян на житло, їх гарантії та забезпечення захисту майнових прав на приміщення, які реконструюються. При цьому, інвестор-забудовник комплексної реконструкції визначається на конкурсних засадах органом місцевого самоврядування на виконання місцевих Програм комплексної реконструкції житлового фонду.
Статтею 11 вказаного закону визначено обов'язки органів місцевого самоврядування щодо проведення інвентаризації застарілого житлового фонду, що підлягає комплексній реконструкції, проведення конкурсу з метою визначення інвестора- забудовника, організація обговорення планів реконструкції застарілого житлового фонду.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не було доведено законності прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Оскільки, з оскаржуваного рішення відповідача не вбачається факту його прийняття на виконання відповідної місцевої Програми комплексної реконструкції житлового фонду, в зв'язку з чим суд вважає, що за відсутності у замовника правовстановлюючих документів на земельні ділянки, житлові будинки або їх частини та дозвільних документів на їх використання для здійснення реконструкції, суд дійшов висновку, що рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 29.05.2008 року №837 «Про надання дозволу на реконструкцію будинків по вул. Леніна, 22-а, вул. Леніна, 16/7, вул. Декабристів, 8/22» прийняте відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження не з метою, з якою це повноваження надано, необгрунтовано, односторонньо на користь замовника, недобросовісно та нерозсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, а тому його слід визнати незаконним та скасувати.
Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач був звільнений від сплати державного мита, під час розгляду даної адміністративної справи позивачем свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 29.05.2008 року №837 «Про надання дозволу на реконструкцію будинків по вул. Леніна, 22-а, вул. Леніна, 16/7, вул. Декабристів, 8/22».
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко
Згідно з оригіналом:
Суддя О.Ю. Флоренко