м. Київ
30 березня 2012 року 2а-5432/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Корінному С.О.,
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1
від відповідача -Большакова А.В., Гординська В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Макарівтепломережа»
до Державної фінансової інспекції у Київській області
про скасування вимоги від 06.10.2011 № 23-16/968,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство Київської обласної ради «Макарівтепломнрежа»з позовом до Контрольно -ревізійного управління в Макарівському районі про визнання такою, що не відповідає законодавству України та скасування вимоги про усунення порушень від 06.10.2011 та скасування акта перевірки в частині неправомірності перерахунку коштів між Комунальним підприємством «Боярка-Водоканал»та Приватним підприємством «Солідіт».
02.12.2011 представник позивача уточнив позовні вимоги, у звязку з чим просив суд визнати незаконною та скасувати вимогу Контрольно-ревізійного відділу у Макарівському районі від 06.10.2011 № 23-16/968 в частині неправомірності перерахунку коштів між Комунальним підприємством Київської обласної ради «Макарівтепломережа»та Приватним підприємством «Солідіт».
Протокольною ухвалою суду від 15.02.2012 за клопотанням відповідача суд здійснив заміну відповідача Контрольно -ревізійне управління в Макарівському районі на Державну фінансову інспекцію України в Київській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки викладені в акті ревізії є необґрунтованими, а вимоги відповідача про усунення позивачем порушень чинного законодавства є безпідставними та підлягають скасуванню.
Під час судового розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та пояснив, що ревізією відповідності сплаченої вартості товарів, робіт і послуг умовам укладених договорів встановлено списання коштів на витрати підприємства без отримання послуг.
У зв'язку з цим, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Посадовими особами Контрольно-ревізійного управління в Київській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Київської обласної ради «Макарівтепломережа»за період з 01.12.2009 по завершений звітний період 2011 року та ревізія окремих питань за період з 01.01.2009 по 01.12.2009, за результатами якої складено Акт від 28.09.2011 № 23-31/12 (далі -Акт ревізії).
Як вбачається із матеріалів справи, ревізією проведеною контролюючим органом щодо відповідності сплаченої вартості товарів, робіт і послуг умовам укладених договорів встановлено списання коштів на витрати підприємства без отримання послуг від приватного підприємства «Солідіт»в загальній сумі 62641, 44 грн.
Так, за даними контролюючого органу до ревізії не надано документальних підтверджень щодо фактичного надання юридичних послуг приватним підприємством «Солідіт»Комунальному підприємству Київської обласної ради «Макарівтепломережа»для одержання останнім субвенції із бюджету на погашення заборгованості із різниці в тарифах відповідно до Порядку 193, а всі підписані акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг) за договором № 13/07/09-06 від 13.07.2009, № 01/12/09 ВІД 01.12.2009 не мають юридичної сили та доказовості, а також враховуючи, що проведеними зустрічними звірками не встановлено фактів представлення інтересів КП КОР «Макарівтепломережа»перед ГУ ДКУ в Київській області, ГФУ КОДА, ДК «Газ України»будь-яким особами в тому числі і ПП «Солідіт», то КП КОР «Макарівтепломережа»в порушення п.п. 3,6 ст. 8 та п.п.1.8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, в результаті чого допущено списання коштів на витрати всупереч законодавству без отримання послуг на загальну суму 62641,44 грн., в тому числі за 2009 рік 44000, 00 грн. та за 2010 рік -18641,44 грн., чим завдано підприємству матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 62641,44 грн.
На підставі Акта ревізії від 28.09.2011 № 23-31/12 позивачем прийнято вимогу від 06.10.2011 № 23-16/968 «Про усунення виявлених ревізією порушень», згідно з якою позивача зобов'язано зокрема: відобразити в обліку дебіторську заборгованість за невиконані послуги ПП «Солідіт»в загальній сумі 62641,44 грн. та провести претензійно-позовну роботу з контрагентом щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу надання послуг.
Вважаючи вказану вимогу неправомірною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Спеціальним законом, який визначає статус державної контрольно-ревізійної
служби в Україні, її функції та правові основи діяльності Закон України від 26.01.1993 № 2939-ХІІ «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»(надалі -Закон України від 26.01.1993 № 2939-ХІІ).
Відповідач у справі, при здійсненні ревізії фінансово-господарської діяльності позивача та складені оскаржуваних Акта та вимоги діяв порядку передбаченому Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»від 26 січня 1993 року № 2939-XII. Відповідно до статті 10 цього Закону, якою передбачений вичерпний перелік прав позивача, законодавець серед наслідків ревізії, які відповідач може застосувати до підконтрольної особи, в тому числі і позивача, передбачив лише наступні права позивача:
- пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;
- у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;
- накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ, адміністративні стягнення;
- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів;
- проводити у суб'єктів господарювання, які мали правові відносини з підконтрольною установою, зустрічні звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підконтрольної установи.
Як було зазначено судом, під час проведення ревізії, за даними контролюючого органу до ревізії не надано документальних підтверджень щодо фактичного надання юридичних послуг приватним підприємством «Солідіт»Комунальному підприємству Київської обласної ради «Макарівтепломережа»для одержання останнім субвенції із бюджету на погашення заборгованості із різниці в тарифах відповідно до Порядку 193, а всі підписані акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг) за договором № 13/07/09-06 від 13.07.2009, № 01/12/09 ВІД 01.12.2009 не мають юридичної сили та доказовості, а також враховуючи, що проведеними зустрічними звірками не встановлено фактів представлення інтересів КП КОР «Макарівтепломережа»перед ГУ ДКУ в Київській області, ГФУ КОДА, ДК «Газ України»будь-яким особами в тому числі і ПП «Солідіт», то КП КОР «Макарівтепломережа»в порушення п.п. 3,6 ст. 8 та п.п.1.8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, в результаті чого допущено списання коштів на витрати всупереч законодавству без отримання послуг на загальну суму 62641,44 грн., в тому числі за 2009 рік 44000, 00 грн. та за 2010 рік -18641,44 грн., чим завдано підприємству матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 62641,44 грн.
Проте, вказані твердження суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
Як вбачається зі змісту статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»від 26 січня 1993, зміст оскаржуваної вимоги не передбачає реалізацію жодного права наданого відповідачу, як контролюючому органу, за результатами проведеної ревізії, оскільки така вимога (рівно як і висновки в Акті):
1) не містить вказівку на те, які саме норми чинного законодавства були порушені позивачем з тим, щоби позивач міг очевидно встановити спосіб відновлення порушеного права;
2) не встановлено -чиє право було порушено позивачем (відсутні вказівки на те, що порушене право власника комунального майна або чиє-небудь інше)
3) не є вимогою при вилучення коштів;
4) не є вимогою про стягнення адміністративних санкцій (рівно як не містить вказівку на застосування таких санкцій);
5) не є зверненням до суду чи вимогою про зустрічну звірку.
Таким чином, відповідач по справі, пред'являючи вимогу позивачу від 6 жовтня 2011 діяв не в межах та не в спосіб передбачений чинним законодавством, чим порушив норму частини 2 статті 19 Конституції України, а оскаржувана вимога є, відповідно, є протиправною та підлягає скасуванню.
Окрім того, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до п. 3.3 Статуту Комунального підприємства Макарівської районної ради «Макарівтепломережа», підприємство самостійно здійснює свою діяльність на засадах повної господарської самостійності, госпрозрахунку та самофінансування, веде бухгалтерський облік, статистичну звітність у порядку, встановленому законодавством України, набуває майнових та особистих немайнових прав, несе відповідні обов'язки, укладає угоди (договори, контракти) з юридичними та фізичними особами як в Україні, так і за її межами у встановленому законодавством порядку, виступає позивачем та відповідачем у суді, господарському та третейському суді від свого імені, має самостійний баланс, рахунки в установах банку, казначейства, круглу із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, штамп, затверджені установленому порядку, торгову марку (фірмовий знак чи знак обслуговування), бланки з власними реквізитами та інші атрибути.
Із вказаних умов Статуту позивача випливає, що останній розпоряджається належним йому комунальним майном на праві господарського відання.
Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Враховуючи, що позивач, укладаючи договори з ПП «Солідіт»діяв на праві повного господарського відання, здійснення договірних відносин позивача з ПП «Солідіт»за правилами цивільного та господарського законодавства. Зі змісту Статуту слідує, що обмеження в господарській діяльності позивача існують лише щодо умов відчуження комунального майна, але -не коштів. Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність порушень в діях позивача щодо порядку укладення угод з ПП «Солідід», та в подальшому - виконі умов цих угод.
Відповідачем не надано суду жодних доказів, щодо того, що фактичне надання юридичних послуг повинно було бути підтверджено документально, оскільки такої вказівки не містить жодний нормативно-правовий акт.
Судом під час розгляду справи по суті, зокрема з показів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 встановлено, що факт отримання Підприємством юридичних послуг від директора ПП "Солідіт" ОСОБА_1 підтверджується використанням позивачем вказаних юридичних послуги у власній господарській діяльності та чинне законодавство України не містить чіткої вказівки на те, що вказані юридичні послуги, які надавались позивачу повинні були бути підтверджені документально, а, отже, кошти за їх отримання Підприємством сплачено правомірно.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, а відповідачем не наведено обґрунтованих доводів про те, що договори між позивачем та ПП «Солідіт»є недійсними з будь-яких підстав передбачених чинним законодавством, і, зокрема -Цивільним та Господарським кодексами України. А також, відповідачем не доведено суду право вимагати від відповідача відобразити в обліку дебіторську заборгованість за невиконані послуги ПП «Солідіт»в загальній сумі 62 641,44 грн. А проведення позивачем претензійно-правової роботи з контрагентом щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу надання послуг є правом позивача, однак відповідно статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»відповідач не має права зобов'язувати позивача виконувати такі вимоги.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що пункт 2 частини другої Вимоги відповідачем прийнято безпідставно, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем не заявлено вимогу про стягнення з відповідача здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати вимогу Контрольно-ревізійного управління в Макарівському районі від 06.10.2011 № 23-16/968 в частині пункту 2 частини другої зазначеної вимоги, а саме, неправомірності перерахунку коштів між Комунальним підприємством Київської обласної ради «Макарівтепломережа» та Приватного підприємства «Солідіт».
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови
Суддя Терлецька О.О.
Повний текст постанови виготовлено - 04 квітня 2012 р.