ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" квітня 2012 р. Справа № 2a-484/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Григорука О.Б.
при секретарі Мельничуку Є.С.
за участю: прокурора - Савчук Л.Є., представника позивача - Госедло Р.І., представника відповідача - Тирського В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю " Парктур"
до відповідача: Державної податкової інспекції в місті Яремче
за участю Прокуратури Івано-Франківської області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000322301 від 07.12.2011 р.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Парктур" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Яремче про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000322301 від 07.12.2011 року.
У відповідності до заяви від 05 квітня 2012 року у розгляді справи приймає участь Прокуратура Івано-Франківської області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення податкового органу винесене з порушенням закону, базується на висновках акту перевірки, які носять характер суб'єктивних припущень, зокрема безпідставно, всупереч конституційним положенням, вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, відповідачем констатовано факт нікчемності правочинів укладених з контрагентом позивача ТОВ "Ресурсна компанія", внаслідок чого позивачу зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість за податковий період червень 2011 року на суму 27010,00 грн. та застосовано штрафну санкцію - 1 грн. Вважає, таке податкове повідомлення - рішення необґрунтованим та просить суд визнати його протиправним та скасувати.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові.
Представник відповідача та прокурор щодо задоволення позовних вимог заперечили з мотивів наведених у письмовому запереченні відповідача (а.с. 42-43).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом встановлено наступне.
В період з 08.11.2011 року по 14.11.2011 року ДПІ в м. Яремче проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Парктур" за період червень 2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Ресурсна компанія".
За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 550/23-32145510 від 21.11.2011 р., у відповідності до висновків якого податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:
- ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених за період червень 2011 року по ланцюгу з контрагентом постачальником -ТОВ "Ресурсна компанія";
- пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме завищення підприємством суми податкового кредиту отриманого від ТОВ "Ресурсна компанія" по декларації за червень 2011 року на загальну суму 27009,66 грн.
За результатами проведеної перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000322301 від 07.12.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 27009,66 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 1 грн.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що завищення від'ємного значення по податку на додану вартість, відбулося внаслідок наявних на думку перевіряючих порушень, описаних в п. 4.1 акту перевірки. Зокрема, податковим органом зазначено, що ДПІ в Яремче отримано матеріали перевірки від ДПІ в Надвірнянському районі щодо взаємовідносин ТОВ "Ресурсна компанія" (контрагента ТОВ "Парктур") та ТОВ "Сталевий дім" (код за ЄДРПОУ 37399035) - акт від 15.09.2011 року №1356/23-32446237. Відповідно до даного акту зазначено, що правочини, які виконувались за червень 2011 року ТОВ "Ресурсна компанія" та ТОВ "Сталевий дім" не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Також, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вказаний період, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року, тобто відсутність поставок товарів, робіт (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р. щодо придбання ТОВ "Сталевий дім" товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників та продажу ТОВ "Сталевий дім" товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців, в тому числі ТОВ "Ресурсна компанія", не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.
Таким чином, на думку податкового органу ТОВ "Парктур" безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість отриманого по податкових накладних, виписаних на поставку товарів (робіт, послуг) ТОВ "Ресурсна компанія".
Водночас, відповідач вказує, що наявність у покупця податкових накладних, актів виконаних робіт та факт сплати коштів не є безумовним підтвердженням того, що надання послуг мало місце. А отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що договір на обслуговування №01/26-К від 26 березня 2009 року, укладений між ТОВ "Парктур" та ТОВ "Ресурсна компанія", укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому, згідно ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України його слід вважати нікчемними. Визнання такої угоди недійсною не вимагається.
Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває, під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.
Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем - ТОВ "Парктур" з ТОВ "Ресурсна компанія", що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам.
Юридичні особи діють через органи управління і, як наслідок, через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому, для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.
Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності представниками ДПІ в Яремче також суду не надано.
Не надано відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб ТОВ "Парктур" чи ТОВ "Ресурсна компанія" та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 Кримінальним кодексом України, яка б набрала законної сили.
Відсутність в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку перевірки щодо нікчемності договору на обслуговування №01/26-К від 26 березня 2009 року, укладений між ТОВ "Парктур" та ТОВ "Ресурсна компанія" та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.
Спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Податковий кодекс України.
Відповідно до пп.14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно п. 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Під час розгляду справи судом встановлено, що на момент укладання договору та видачу податкових накладних, сам позивач та контрагент позивача були зареєстровані як платники ПДВ, та були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а вказані обставини не заперечуються сторонами та висвітлені в акті перевірки податкового органу.
При здійсненні перевірки податковим органом безпідставно не взято до уваги та не перевірено факт виконання угоди між контрагентами. При цьому, висновки податкового органу щодо ненадання ТОВ "Ресурсна компанія" послуг позивача ґрунтуються виключно на припущеннях осіб, що здійснювали перевірку.
Зокрема, в судовому засіданні встановлено, що у відповідності до укладеного між ТОВ "Парктур" та ТОВ "Ресурсна компанія" договору на обслуговування №01/26-К від 26 березня 2009 року та додатку №6 до вказаного договору від 04 січня 2011 року (а.с. 57-60) - ТОВ "Ресурсна компанія" надала послуги щодо обслуговування об'єктів ТОВ "Парктур". Виконання вказаних робіт підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі-приймання наданих послуг, складеними представниками сторін по договору. В матеріалах справи наявні копія податкової накладної по операціях з ТОВ "Ресурсна компанія" (а.с. 62), яка оформлена відповідно до вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та, яка підтверджує факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість, та наявність якої необхідна в силу вимог розділу V Податкового кодексу України.
У відповідності до умов договорів між сторонами здійснювались розрахунки за виконані послуги, що підтверджується відомостями про рух коштів по рахунках позивача (а.с. 89-93) та не заперечується відповідачем.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення не прийнято до уваги факти надання послуг від ТОВ "Ресурсна компанія" до ТОВ "Парктур", що підтверджено наявними письмовими доказами та фактичними обставинами встановленими при розгляді справи.
Посилання відповідача на можливі порушення допущені третьою особою, яка не є контрагентом позивача не позбавляють останнього права на вчинення дій щодо формування від'ємного значення податку на додану вартість за операціями, які вчинені між ТОВ "Парктур" та ТОВ "Ресурсна компанія", а наявність таких порушень з боку ТОВ "Сталевий дім" тягне за собою негативні наслідки виключно для особи, яка їх допустила.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З врахуванням викладеного, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000242301 від 16.08.11р. не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Яремче №0000322301 від 07 грудня 2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Парктур", 32145510, сплачений судовий збір в сумі 270 (двісті сімдесят) грн. 11 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: (підпис) Григорук О.Б.
Постанова складена в повному обсязі 23.04.2012 року.