Cправа № 2а-0770/578/11
Ряд стат. звіту № 8.2.8
Код - 04
21 березня 2012 р. м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання - Шмідзен І.Ю.
за участю представників
позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 27.02.2012 року)
відповідача : ОСОБА_2 (довіреність від 10.01.2012 року № 116/8/10-00)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Виноградівського міжрайонного управління водного господарства до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення частково, -
У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 2 квітня 2012 року.
Виноградівське міжрайонне управління водного господарства (далі -позивач, Виноградівське МУВГ) звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.2-4 Т.1) до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області (далі -відповідач, ДПІ у Виноградівському районі), якою просить визнати недісним податкове повідомлення -рішення ДПІ у Виноградівському районі від 28 січня 2011 року за № 0000041752/0 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 8538,95 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що безпідставним є перерахування Виноградівському МУВГ як податковому агенту податку з доходів фізичних осіб з за проживання та харчування учасників переговорів та працівників, що перебували у відрядженні як за отримані ними додаткові блага, оскільки таке перерахування суперечить нормам Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Витрати на проведення прийомів, презентацій та свят відображаються та відносяться до складу валових витрат, в зв'язку з чим такі витрати не є додатковим благом, як не є додатковим благом і виплати працівникам в зв'язку з відносинами трудового найму (витрати за найом житла під час відрядження), які відносяться до складу заробітної плати, тобто, перевіркою неправомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб (найманих працівників) у сумі 8538,95 грн.
В судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги, та у відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України - просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Ужгородської ДПІ від 28.01.2011 року № 0000041752/0 (про збільшення грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників у сумі 13777,81 грн.) частково -в частині суми 10673,68 грн. (основний платіж -8538,95 грн., штрафні (фінансові) санкції -2134,73 грн.)
Відповідач надав суду заперечення на позовну заяву (лист ДПІ у Виноградівському районі від 14.09.2011 року за № 2849/10/10-00, а.с.175-176 Т.1), згідно якого позов не визнав, посилаючись на те, що ДПІ у Виноградівському районі правомірно донараховано позивачу оскаржувану суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб 10673,69 грн. (в тому числі, за основним платежем -8538,95 грн. та 2134,74 грн. -застосованої фінансової санкції), оскільки, згідно п.п.4.2.1 та пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку, або надані платнику податку додаткові блага, одержані працівником від свого працедавця. До складу таких додаткових благ відноситься і сума грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат платника податку, а у відповідності до пп.8.1.1 п.8.2 ст. 8 та п.19.2 ст.19 вищезгаданого Закону, податковий агент, який виплачує оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу у відповідності до п.7.1 ст.7 вищевказаного Закону.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просить суду відмовити в його задоволенні з мотивів, викладених у поданому запереченні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного:
Проведеною ДПІ у Виноградівському районі позаплановою виїзною перевіркою Виноградівського МУВГ дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року (акт ДПІ у Виноградівському районі від 30.12.2010 року № 130/23-0112/-01033881, а.с.5-99 Т.1) встановлено порушення позивачем (в тому числі, в частині що стосується оскаржуваного податкового повідомлення -рішення) пп.4.2.1, пп. 4.2.9 п.4.2 ст. 4, пп.6.1.2 п.6.1, пп.6.5.1 п.6.5 ст.6, пп.8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", по наслідкам перевірки донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 11022,25 грн.
Виноградівським МУВГ надано ДПІ у Виноградівському районі заперечення до акту перевірки (а.с.102-107 Т.1), рішенням ДПІ у Виноградівському районі про розгляд заперечень до акту перевірки від 25.01.2011 року за № 232 (а.с.147-161 Т.1) акт ДПІ у Виноградівському районі від 30.12.2010 року № 130/23-0112/-01033881 -залишено без змін.
На підставі акту від 30.12.2010 року № 130/23-0112/-01033881, 28 січня 2011 року ДПІ у Виноградівському районі прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000041752/0 (а.с.101 Т.1), яким Виноградівському МУВГ збільшено грошове зобов'язання по податку з доходів найманих працівників у сумі 13777,81 грн. (основний платіж -11022,25 грн., штрафні (фінансові) санкції -2755,56 грн.).
Податкове повідомлення -рішення в адміністративному порядку не оскаржувалось та Виноградівське МУВГ звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду про оскарження податкового повідомлення -рішення ДПІ у Виноградівському районі від 28.01.2011 року за № 0000041752/0 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників у сумі 10673,68 грн. (основний платіж -8538,95 грн., штрафні (фінансові) санкції -2134,73 грн.)
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом ДПІ у Виноградівському районі від 30.12.2010 року № 130/23-0112/-01033881, перевіркою встановлено порушення Виноградівським МУВГ пп.4.2.1, пп. 4.2.9 п.4.2 ст. 4, пп.6.1.2 п.6.1, пп.6.5.1 п.6.5 ст.6, пп.8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", по наслідкам перевірки донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 11022,25 грн. (пункт 6 розділу 4 Акту, а.с.98 Т.1). Підстава донарахування: за перевіряє мий період підприємством відповідно до договорів № 00091/09-42 від 08.12.2009 року, № 65/09 від 30.10.2009 року, № 0066/09 від 11.09.2009 року, № 0050/09 від 20.08.2009 року, № НП-0005/09-3 від 09.02.2009 року, № 15 від 30.09.2008 року, № 3 від 15.02.2008 року, № 92 від 06.06.2010 року проведено виплати СГД -фізичним особам за харчування учасників переговорів у сумі 9384,70 грн. та оплата послуг проживання своїх працівників відповідно до договору № 0064 від 08.08.2009 року у сумі 47541,60 грн., які не були оподатковані, тому перевіркою донараховано 8538,95 грн. податку з доходів фізичних осіб (а.с.73 Т.1).
Визначення доходу, що підлягає оподаткуванню, об'єкт оподаткування, ставки податку, порядок сплати податку з доходів фізичних осіб встановлено Законом України "Про оподаткування доходів з фізичних осіб" від 22 травня 2003 року за № 889 -IV (втратив чинність з 01.01.2011 року, чинний та в редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, далі -Закон 889).
Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону 889, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Згідно п. 8.1.1 ст. 8 Закону 889, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податковий агент зобов'язаний подавати органу державної податкової служби за місцем його реєстрації податкову декларацію з податку з доходів фізичних осіб за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю за формою, встановленою центральним податковим органом, про загальні суми доходів, які нараховані на користь платників податку, і загальні суми податку з доходів фізичних осіб, які утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету (пп.8.1.5 цієї статті).
Пунктом 1.2 ст. 1 Закону 889 встановлено, що дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно п.1.6 ст.1 Закону 889, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Підпунктом 1.3 цієї статті встановлено, що дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України та згідно пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону 889 - до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.
Згідно п.1.1 ст. 1 Закону 889, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).
Вирішення питання щодо виникнення об'єкта оподаткування у платника податку і визначення оподатковуваного доходу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку, провадиться згідно положень ст. 4 Закону 889, з врахуванням вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(втратив чинність з 01.04.2011 року (крім п. 1.20 ст. 1 Закону), діючий та в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі -Закон 334).
Згідно абзацу другого пп. 5.4.4 ст. 5 Закону 334, витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, відносяться до витрат на виробничі цілі, що пов'язані з господарською діяльністю такого платника податку, які включаються до складу валових витрат платника податку, але не більше двох відсотків від оподатковуваного прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.
Згідно з преамбулою спільного наказу Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України "Про затвердження норм коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання" від 12 листопада 1993 року № 88 (зареєстровано в Мінюсті 06.12.1993 року за № 182, втратив чинність згідно наказу Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 14.09.2010 року за № 1025/1163, чинний на час виникнення спірних правовідносин) представницькі витрати - це витрати міністерств, відомств, підприємств, установ на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій та представників інших підприємств, які прибули за запрошеннями для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва та вирішення питань, пов'язаних із комерційною діяльністю.
До представницьких витрат відносяться витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, їх транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті підприємства, установи, оплатою номерів у готелях.
Виходячи з вищенаведеного, якщо витрати коштів представництва на організацію проведення конференцій, симпозіумів, офіційних прийомів та бізнес-зустрічей, у тому числі на фуршетне обслуговування запрошених осіб - учасників зазначених заходів, на проведення рекламних акцій здійснюються у порядку та у межах, визначених пп. 5.4.4 ст. 5 Закону 334 - їх вартість не розглядається як дохід фізичних осіб - учасників зазначених заходів та, відповідно, не є об'єктом оподаткування ПДФО.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, кошти в загальній сумі 9384,70 витрачені Виноградівським МУВГ для харчування учасників переговорів на переговорах Україна -Угорщина по реконструкції об'єктів меліоративних систем, за дорученням закарпатського облводгоспу.
Вказані обставини підтверджуються наказами Виноградівського МУВГ від 13.02.2008 року № 11 (а.с.69 Т.2), від 26.09.2008 року № 54 (а.с.63 Т.2), від 08.02.2009 року № 5 (а.с.80 Т.2), від 18.08.2009 року № 42 (а.с.85 Т.2), від 09.09.2009 року № 44 (а.с.91 Т.2), від 29.10.2009 року № 52 (а.с.96 Т.2), від 07.12.2009 року № 67 (а.с.74 Т.2), від 08.06.2010 року № 31 (а.с.102 Т.2) та в матеріалах справи наявні також копії договорів про обслуговування учасників переговорів (а.с.66-67 Т.2, а.с.72 Т.2, а.с.77 Т.2, а.с.83-84 Т.2, а.с.88-90 Т.2, а.с.94 Т.2, а.с.100 Т.2, а.с.105-106 Т.2), рахунків -фактур (а.с.65 Т.2, а.с.71 Т.2, , а.с.76 Т.2, а.с.82 Т.2, а.с.87 Т.2, а.с.93 Т.2, а.с.98 Т.2, а.с.99 Т.2, а.с.104 Т.2), актів виконаних робіт (наданих послуг) (а.с.68 Т.2, а.с.73 Т.2, а.с.79 Т.2, а.с.84 Т.2, а.с.90 Т.2, а.с.93 Т.2, а.с.101 Т.2, а.с.107 Т.2) та платіжних доручень (а.с.64 Т.2, а.с.70 Т.2, а.с.75 Т.2, а.с.81 Т.2, а.с.86 Т.2, а.с.92 Т.2, а.с.97 Т.2, а.с.103 Т.2), якими підтверджується як проведення відповідних переговорів, так і сумами витрат Виноградівського МУВГ на їх проведення.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися судом, якщо проти цього не заперечують сторони та в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Віднесення витрат на організацію переговорів в межах двох відсотків від оподаткованого прибутку Виноградівського МУВГ за попередній (звітний) рік - підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом ДПІ у Виноградівському районі від 30.12.2010 року № 130/23-0112/-01033881, не заперечується відповідачем та доказуванню не підлягає.
Таким чином, вартість витрат на харчування учасників переговорів в межах двох відсотків від оподатковуваного прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік) включаються до складу валових витрат платника податку та, відповідно, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.
Пунктом 1.1 Закону 889 встановлено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.
При цьому, для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (абзац третій п.1.1 ст.1 Закону 889).
Таким чином, як додаткові блага мають розглядатися виплати, які мають пільговий характер, містять істотний особистий елемент та надання яких особі не пов'язане з виконуваною працею, а проводиться на будь-якій іншій підставі.
Основні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання та структуру заробітної плати визначає Закон України "Про оплату праці" та розроблена відповідно до нього Інструкція зі статистики заробітної плати (затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрована в Мінюсті України 27.01.2004 року за № 114/8713, далі - Інструкція).
Згідно з Інструкцією, заробітна плата за своєю структурою складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при цьому, п. 3.15 Інструкції встановлено, що витрати на відрядження: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення не належить до фонду оплати праці.
Згідно п. 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).
Нормами цієї Інструкції передбачено, що власник (або уповноважена ним особа) відповідно до пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження: витрат на наймання житлового приміщення, на побутові послуги, транспортні та інші витрати, та в цьому випадку до складу валових витрат підприємства включаються сума витрат відрядженого працівника на проживання в розмірі, що не перевищує встановлені власником (керівником) обмеження. Виходячи з наведеного, у разі відсутності встановлених обмежень підприємство має право включити до складу валових витрат всю суму фактичних витрат на оплату вартості проживання відрядженого працівника.
Питання обкладання прибутковим податком з громадян (чи необкладання) оплати будь -яких виплат за рахунок юридичної особи (підприємства, установи, організації) слід розглядати з урахуванням ст. 5 Закону 334 (Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"), та згідно п.5.2.1 цього Закону - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з пп. 5.4.8 ст. 5 Закону 334, до валових витрат платника податку відносяться витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни) тощо.
Зазначені витрати можуть бути включені да складу валових витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат, у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом ДПІ у Виноградівському районі від 30.12.2010 року № 130/23-0112/-01033881, перевіркою встановлено порушення Виноградівським МУВГ пп.4.2.1, пп. 4.2.9 п.4.2 ст. 4, пп.6.1.2 п.6.1, пп.6.5.1 п.6.5 ст.6, пп.8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оскільки за перевіряє мий період підприємством проведено виплати по оплаті послуг проживання своїх працівників відповідно до договору № 0064 від 08.08.2009 року у сумі 47541,60 грн., які не були оподатковані.
В матеріалах справи наявна копія договору від 8 вересня 2009 року № 0064 (а.с.112-114 Т.1), укладеного між Виноградівським МУВГ та приватним підприємцем ОСОБА_3, на підставі якого проводилось поселення відряджених працівників Виноградівського МУВГ.
Кошти в загальній сумі 47541,60 грн. витрачені Виноградівським МУВГ для оплати проживання своїх працівників, що перебували у відрядженні, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (копіями наказів Виноградівського ВУМГ про відрядження працівників, відрядними посвідками, звітами працівників про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, а.с.198 Т.1 -а.с.62 Т.2), тобто, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується як факт перебування працівників Виноградівського МУВГ у відрядженнях, так і оплату ОСОБА_3 коштів по оплаті послуг проживання відряджених працівників, відповідно до умов укладеного договору № 0064 від 08.08.2009 року
Таким чином, оплата вартості найму житла працівників підприємства під час перебування їх у відрядженні виплачується підприємством, виплата по відрядженнях (добові, вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення) пов'язана з відносинами трудового найму та відноситься до складу валових витрат підприємства та, відповідно, не є додатковим благом працівника підприємства, в зв'язку з чим не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність донарахування Виноградівському МУВГ податку з доходів фізичних осіб у сумі 8535,95 грн. та, відповідно, застосування штрафної санкції на суму донарахованого податку у розмірі 2134,73 грн., таким чином, відповідачем не доведено правомірності податкового повідомлення - рішення в частині, що оскаржена позивачем, не спростовано доводів позивача щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення -рішення в цій частині, вимоги позову підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, підтвердженими належними та допустимими доказами.
За наведених обставин, позов Виноградівського МУВГ слід задовольнити в повному обсязі, визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення -рішення ДПІ у Виноградівському районі від 28.01.2011 року № 0000041752/0 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників у сумі 10673,68 грн. (з яких, основний платіж -8538,95 грн., штрафні (фінансові) санкції -2134,73 грн.)
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного (місцевого) бюджету, такими витратами, згідно п. 1 ч. 3 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України, є витрати позивача зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 3,40 грн. (згідно платіжного доручення від 15.02.2011 року за № 42 (а.с.108 Т.1), та дана сума підлягає стягненню з бюджету на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов Виноградівського міжрайонного управління водного господарства до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення частково - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області від 28 січня 2011 року № 0000041752 про збільшення Виноградівському міжрайонному управлінню водного господарства грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників у сумі 13777,81 грн. частково -в частині суми 10673,68 грн. (основний платіж -8538,95 грн., штрафні (фінансові) санкції -2134,73 грн.)
3. Стягнути з державного (місцевого) бюджету на користь Виноградівського міжрайонного управління водного господарства (Закарпатська область, м. Виноградів, вул. І. Франка, 100 код 01033881) сплачений судовий збір (державне мито) у сумі 3,40 грн. (три гривни сорок копійок).
4. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).
Суддя С. І. Рейті