Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/3568/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 05 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Козаченка А.В.
при секретарі Шалагіновій М.В.
за участю:
представника відповідача 1 Скриль Ю.М.
представника відповідача 2 Кашлакової А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Донецької міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, Головного управління містобудування і архітектури Донецької міської ради, про визнання дій неправомірними, визнання недійсними рішень та їх скасування, визнання незаконною бездіяльності,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Донецької міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, Головного управління містобудування і архітектури Донецької міської ради, про визнання дій неправомірними, визнання недійсними рішень та їх скасування, визнання незаконною бездіяльності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.03.2009р. відповідачем 1 прийнято рішення №29/120 про передачу позивачу земельної ділянки в оренду терміном на 3 роки із земель житлової та громадської забудову міської ради для експлуатації існуючих торгових павільйонів у першому ряду торгівельного комплексу на АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення між позивачем та відповідачем 1 укладено договори оренди земельної ділянки від 05.08.2009р.
31.10.2011р. відповідач 1 звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом про розірвання вищевказаних договорів оренди землі. Підставою для звернення були рішення відповідача 1 від 15.04.2011р., лист Управління земельних ресурсів від 25.03.2011р. №723 щодо розірвання договорів оренди землі у зв'язку з тим, що вказана земельна ділянка підпадає в зону реконструкції вокзального комплексу станції Донецьк, а також рішення відповідача 1 від 21.11.2008р. №25/193 «Про затвердження містобудівного обґрунтування розміщення технологічного вокзального комплексу на АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, і внесення змін в частину 4 «Плану зонування території міста з позначенням типів зон» (коректування 2007) Правил забудови міста Донецька, у зв'язку із заміною зони Ж-1 на АДРЕСА_2, та рішення відповідача 1 від 28.10.2011р. №9/8 та від 23.11.2011р. №10/18 «Про внесення змін до міської цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу».
Позивач вважає, що рішення відповідача 1 від 21.11.2008р. №25/193 винесено в порушення статей 1, 23, 24, 30-2, частин 5, 12 статті 30-3, 30-4 Закону України «Про планування і забудову територій» та статті 10 Конституції України, а враховуючи, що містобудівне обґрунтування та проект реконструкції затверджені з грубими порушеннями чинного законодавства, то рішення відповідача 1 від 28.10.2011р. №9/8 та від 23.11.2011р. №10/18 також є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Також позивач зазначає, що в обґрунтування необхідності розірвання вищевказаних договорів оренди землі були надані висновки відповідача 3 від 28.10.2011р. №01/14-3653 про погодження проекту благоустрою малих архітектурних форм на АДРЕСА_1 в складі об'єкту «Технологічний вокзальний комплекс на АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 в Київському районі», та від 18.11.2008р. №01/14-5017 щодо погодження містобудівного обґрунтування розміщення вокзального комплексу станції Донецьк на АДРЕСА_1.
Позивач вважає протиправними дії відповідача 3 щодо винесення вказаних висновків, оскільки при погодженні не було враховано те, що земельна ділянка знаходяться в оренді позивача. Крім того, на земельній ділянці розташований об'єкт нерухомості, на який позивач має майнові права. До того ж, порушуються права позивача на першочергове подовження договору оренди землі.
Також позивач зазначає, що враховуючи чисельні порушення під час планування, проектування, затвердження містобудівної документації з боку міської ради, відповідачем 2 в порушення статей 3, 24, 31 Закону України «Про планування і забудову територій» не здійснював належний контроль з питань визначених чинним законодавством, що свідчить про незаконну бездіяльність відповідача 2.
На підставі викладеного позивач просив визнати дії відповідача 1 неправомірними; визнати недійсними (нечинними) рішення відповідача 1 від 21.11.2008р. №25/193, від 28.10.2011р. №9/8, від 23.11.2011р. №10/18 та скасувати їх; визнати незаконною бездіяльність відповідача 2; визнати неправомірними дії відповідача 3 щодо погодження містобудівної документації, викладене у висновках від 28.10.2011р. №01/14-3653 та від 18.11.2008р. №01/14-5017.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.04.2012р. закрито провадження в даній адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Головного управління містобудування та архітектури Донецької міської ради щодо погодження містобудівної документації, яке викладене у висновках від 28.10.2011р. №01/14-3653 та від 18.11.2008р. №01/14-5017.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просив відмовити у задоволені позову.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, надав суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволені позову.
Представник відповідача 3 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїх заперечень та заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав.
За таких обставин і відповідно до ст.128 КАС України суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представників позивача і відповідача 3, та на підставі наявних у справі матеріалів.
Заслухавши пояснення представників відповідачів 1, 2, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що у відповідності до Закону України «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні» від 19.04.2007 року завдання і заходи з підготовки та проведення чемпіонату, визначені Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Програма затверджена Постановою Кабінету міністрів України від 22.02.2008 року №107 «Про затвердження Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу».
Позицією 4 Завдань та заходів з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу передбачено будівництво нового приміського пасажирського вокзалу та реконструкція існуючого вокзалу станції Донецьк.
Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 03.04.2006 року Серія ЯЯ № 058728, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030614600006, Донецька залізниця є користувачем земельної ділянки, площею 58,6082 га, на якій розташований існуючий вокзальний комплекс, що підлягав реконструкції у відповідності до Програми.
01.08.2008 року Донецька залізниця звернулась до Донецької міської ради з питання скликання містобудівної наради для попереднього розгляду концепції розвитку вокзального комплексу та 27.08.2008 року з питання реконструкції вокзального комплексу станції Донецьк.
Висновком Головного управління містобудування і архітектури від 18.10.2010 року № 01/14-4171 була погоджена схема генерального плану технологічного вокзального комплексу по АДРЕСА_2 - для оформлення відводу земельної ділянки під 12 чергу будівництва - пересадочний пункт - автостанція та громадсько-торгівельний комплекс в установленому законом порядку, за умовами звільнення земельних ділянок від прав третіх осіб.
Рішенням Донецької міської ради №25/193 від 21.11.2008 року «Про затвердження містобудівного обґрунтування розміщення технологічного вокзального комплексу на АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 внесення змін в частину IV «Плану замірювання території міста з визначенням типів зон (корегування 2007) Правил забудови міста Донецька, у зв'язку з заміною зони АДРЕСА_2 було затверджено: містобудівне обґрунтування розміщення технологічного вокзального комплексу на АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 внести зміни в частину IV «Плану замірювання території міста з визначенням типів зон (корегування 2007) Правил забудови міста Донецька, у зв'язку з заміною зони АДРЕСА_2 внести зміни в частину IV «Плану замірювання території міста з визначенням типів зон (корегування 2007) Правил забудови міста Донецька, у зв'язку з заміною зони АДРЕСА_2 дозволити Державному підприємству «Донецька залізниця» проведення проектно-ізискних робіт для реконструкції наявних будівель та споруд технологічного вокзального комплексу та будівництва нових об'єктів у відповідності з містобудівним обґрунтуванням, зобов'язати державне підприємство «Донецька залізниця» провести суспільні слухання розміщення технологічного вокзального комплексу в установленому законом порядку.
28.10.2011 року Донецькою міською радою прийнято рішення №9/8 «Про внесення змін до міської цільової Програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженою рішенням міської ради від 23.09.2011 року №8/56» та викладено її в наступній редакції, зокрема, розвиток залізничного вокзального комплексу ст. Донецьк відповідно до проекту передбачає реалізацію наступних заходів: реконструкцію існуючої будівлі вокзалу; будівництво нового приморського вокзалу місткістю 400 чоловік та малого конкорса для приміських; будівництво конкорса пасажирського вокзалу місткістю 1.700 чоловік; будівництво транзитного вокзалу місткістю 150 чоловік; реконструкція колій, будівництво нових платформ, модернізація засобів зв'язку, енергозабезпечення, комунікаційних та інформаційних мереж; будівництво диспетчерського центру для автотранспорту в комплексі з транзитним вокзалом; реконструкція привокзальної площі з будівництвом паркінгу; будівництво торгівельно-розважального центру.
Разом з тим, 23.11.2011 року рішенням Донецької міської ради №10/18 «Про внесення змін до міської цільової Програми та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженої рішенням міської ради від 28.10.2011 року №9/8» внесені зміни до міської цільової програми та викладені в новій редакції.
Також, судом встановлено, що 20.03.2009 року Донецькою міською радою було прийнято рішення №29/120 про передачу позивачу земельної ділянки в оренду терміном на 3 роки із земель житлової та громадської забудови міської ради (для експлуатації існуючого торгового павільйону у першому ряду торгівельного комплексу на АДРЕСА_1
Відповідно до вказаного рішення між позивачем та Донецькою міською радою 05.08.2009 року укладено договір оренди земельної ділянки на умовах визначених вказаним рішенням.
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що Донецька міська рада звернулась до Господарського суду Донецької області про розірвання з позивачем договору оренди земельної ділянки.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2010р. по справі №31/163пд апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 08.02.2012р. - без змін.
Відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2010р. по справі №31/163пд, рішенням Господарського суду Донецької області від 08.02.2012р. задоволений позов Донецької міської ради про розірвання з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договору оренди земельної ділянки. Судом вирішено розірвати з моменту набрання судовим рішенням чинності договори оренди земельної ділянки від 05.08.2009 року укладений між Донецькою міською радою та позивачем.
Проблемою даного спору є питання щодо законності прийняття рішень Донецької міської ради від 21.11.2008 року №25/193, від 28.10.2011 року №9/8 та від 23.11.2011 року №10/18.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його права, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом. Зазначене право визначає міру можливої поведінки будь - якої особи, яка на власний розсуд визначає спосіб захисту свого права. Тобто, особа може захистити право, яке на її думку порушено, будь - яким способом, встановленим чинним законодавством.
Статтею 104 КАС України визначено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушене її права, свободи чи інтереси.
За змістом зазначених статей будь - яка особа не обмежена в своєму праві на звернення до суду за захистом, але саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. За для того, щоб судовий захист був наданий, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Виходячи з мети адміністративного судочинства - відновлення порушених прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд при вирішенні питання про надання судового захисту має встановити чи вчинялися особою, право якої порушено, інші засоби захисту права та чи будуть відновлені порушені права особи рішенням суду.
Приписами частини 1 статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядну, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.
Крім того, стаття 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» містить вичерпний перелік як власних (самоврядних) повноважень так і делегованих повноважень органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва.
У відповідності до пунктів 16, 19, 20 статті 1 Закону України «Про планування та забудову територій» який діяв на момент виникнення спірних правовідносин містобудівне обґрунтування - вид містобудівної документації, в якому відповідно до державних будівельних та інших норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації визначаються містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки (об'єкта будівництва), обов'язкові для врахування при відведенні земельної ділянки та/або проектуванні цього об'єкта. Громадське обговорення - процедура, спрямована на врахування законних інтересів фізичних та юридичних осіб, територіальних громад та держави при плануванні і забудові територій відповідно до вимог цього Закону. Громадські слухання - форма громадського обговорення проекту містобудівної документації, місцевих правил забудови.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про планування та забудову територій» передбачено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіальних органів.
Водночас, суд зазначає, що Відкритим акціонерним товариством «Дніпрогіпротранс» розроблено проект «Благоустрій» Привокзальної площі м. Донецька, який в свою чергу погоджений головним архітектором в управлінні архітектури м.Донецька, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011, проект не є обов'язковим для отримання висновку Державної експертизи.
Крім того, в судовому засіданні досліджено містобудівне обґрунтування Проект М1:1000 (Варіант 1в), який погоджений з Головним управлінням містобудування і архітектури Донецької міської ради 18.11.2008 року № 01/14-5017, відповідно до якого містобудівне обґрунтування технологічного вокзального комплексу на АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 що затверджене рішенням міської ради від 21.11.2011 року №25/193, не відноситься до земельних ділянок, займаних позивачами та не впливає на розташування будь-яких об'єктів на них, що в свою чергу виключає порушення їх прав зазначеним містобудівним обґрунтуванням та оскаржуваними рішеннями.
Також, в своєму позові позивачі посилаються на те, що оскаржуване рішення від 21.11.2008 року №25/193 викладене на іноземній мові, що на їх думку є окремою підставою для його скасування, зокрема зазначали, що Донецька міська рада, як орган місцевого самоврядування в Україні проігнорувала приписи Конституції України, а також рішення Конституційного суду.
Щодо застосування відповідачем російської мови при прийнятті оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.
Стаття 10 Конституції України встановлює, що державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду від 14.12.1999 року № 10-рп/99 «У справі за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови)» положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами України.
На підставі наведених норм законодавства, Донецькою міською радою прийнято рішення від 26.05.2006 року №2/38 «Про використання російської мови в м. Донецьку як регіональної», яким вирішено, зокрема, використовувати в роботі міської ради, її виконавчих органів поряд з державною українською мовою, російську мову в якості мови до діловодства, документації, взаємовідносин з населенням, підприємствами, установами та організаціями.
З наведеного виходить, що відповідачем правомірно використовується російська мова при складанні документації, зокрема, при складанні оскаржуваного рішення.
Що стосується позовних вимог відносно визнання незаконною бездіяльності Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області (далі - Інспекція ДАБК), суд зазначає наступне.
Відповідно до Указу Президента України про затвердження «Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» від 08.04.2011 р. № 439/2011 Державна архітектурно-будівельна інспекція України є правонаступником прав та обов'язків Державної архітектурно-будівельної інспекції - урядового органу, що діяв у системі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.
Водночас, Державна архітектурно-будівельна інспекція є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законом порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.
Пунктом 4 Положення про Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.11.2007 року №317, визначено, що основним завданням Інспекції є, утому числі, виконання в межах компетенції дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю й нагляд в сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Таким чином, Інспекція ДАБК відповідно до покладених завдань забезпечує виконання нормативно-правових актів з питань, що належать до їх компетенції; вносять пропозиції до Держархбудінспекції щодо розроблення організаційно-методичних документів з питань здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, інших питань, що належить до їх компетенції; забезпечують їх виконання; видають замовникам та реєструють у встановленому порядку дозвіл на виконання підготовчих робіт та дозвіл на виконання будівельних робіт (нове будівництво, реконструкція та реставрація, капітальний ремонт, розширення та технічне переоснащення підприємств); забезпечують реалізацію встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, а також беруть участь у розслідуванні причин аварій на будівництві; проводять у встановленому порядку перевірки: відповідні виконання будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням; своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт та іншої виконавчої документації; наявності у виконавця будівельних робіт у передбачених законодавством випадках сертифікатів на будівельні матеріали, вироби і конструкції; додержання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Також, суд зазначає, що згідно п. 6 «Положення про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області» інспекція взаємодіє з іншими органами виконавчої влади, що здійснюють контроль за дотриманням природоохоронних, санітарно-гігієнічних, протипожежних, охорони праці та інших вимог, передбачених законодавством.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Порядок формування та організації діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про місцеве самоврядування», державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.
Тобто, органи місцевого самоврядування та органи державної влади з огляду на правовий статус кожного діють на паритетних засадах, шляхом взаємодії.
Виходячи з аналізу вище наведених норм, суд зазначає, що контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування не входить до компетенції Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачами у судовому засіданні доведений факт правомірності прийнятих рішень, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Донецької міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, Головного управління містобудування і архітектури Донецької міської ради, про визнання дій неправомірними, визнання недійсними рішень та їх скасування, визнання незаконною бездіяльності - відмовити.
Постанова в повному обсязі виготовлена 28.04.2012р.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Козаченко А.В.