Cправа № 2а-0770/1090/11
Ряд стат. звіту № 3.9.1
Код - 04
07 березня 2012 р. м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І
при секретарі судового засідання -Шмідзен І.Ю.
за участю представників
позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 03.01.2012 року № 1/10/10)
відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 15.06.2012 року)
прокурора: Стойко П.М. -старший прокурор відділу прокуратури Закарпатської області (посвідчення № 158)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про застосування та стягнення фінансових санкцій у вигляді штрафу у сумі 7104000,00 грн. та конфіскації грального обладнання, -
У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 7 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова складена в повному обсязі 30 березня 2012 року.
Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Закарпатської області (далі -позивач, ДПІ у м. Ужгороді) звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.3-5) до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (далі -відповідач, ФОП ОСОБА_3), якою просить застосувати до ФОП ОСОБА_3 та стягнути з нього на користь держбюджету фінансові санкції у вигляді штрафу у сумі 7104000,00 грн. та конфіскувати гральне обладнання (три ігрові апарати, що знаходяться на зберіганні у МВПМ ДПІ у м. Ужгороді), у відповідності до Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні".
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що проведеною перевіркою встановлено надання послуг з організації і проведення азартних ігор (прийняття готівкових коштів у відвідувачів для проведення азартних ігор з використанням грального обладнання, видача готівкових коштів після проведення азартної гри), та зазначене порушення є підставою для застосування до ОСОБА_3 визначеної ст. 3 Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" санкції у розмірі восьми тисяч мінімальних заробітних плат та стягнення такої в дохід Державного бюджету з конфіскацією грального обладнання.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Прокурор, який вступив у розгляд справи (згідно клопотання прокуратури Закарпатської області від 17.05.2011 року за № 05/1-361вих.11, а.с.25), позов підтримав та просить його задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві ДПІ у м. Ужгороді.
Відповідач (в особі представника за діючою на час подання заперечення довіреності, копія якої наявна в матеріалах справи, а.с.20) надав суду письмове заперечення проти позову (а.с.19), згідно якого заперечує проти позову, посилаючись на ту обставину, що позивачем не з'ясовано кому належать гральні автомати та відповідачем не здійснювалась протиправна діяльність.
В подальшому представником відповідача надано суду доповнення до заперечення (а.с.50), яким заперечує проти позову зазначаючи, що матеріали перевірки та поданий позов до суду базується на підставі пояснень ОСОБА_4 (ніби -то гравця), який є діючим співробітником органів Державної податкової служби (хоча в поясненні він зазначив що тимчасово не працює), крім того, згідно наявних в матеріалах справи доказів - ДПА у Закарпатській області зазначає, що власника апаратів встановлено не було.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, наведених у запереченнях та доповненнях до заперечень, посилається також на те, що матеріали перевірки базуються на поясненнях зацікавленої особи (співробітника податкової служби, до службових обов'язків якого входить проведення таких перевірок, що підтверджується доданими до справи актами, згідно яких нібито "гравець" проводить перевірки на предмет порушень законодавства про заборону грального бізнесу), крім того зазначає, що встановлено власника апаратів, якою являється ОСОБА_5 (відповідно, відповідач таким не являється), також не підтвердженим є сам факт можливості проведення азартної гри на гральних апаратах, оскільки ВПМ ДПІ у м. Ужгороді не надало їх для проведення експертного дослідження. Вважає, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем законодавства про заборону грального бізнесу, в зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову.
Допитаний як свідок ОСОБА_4 вказав, що 07.10.2010 року, увійшов у ігровий зал та поставив в монето приймач грального апарату 100 грн. з метою отримання виграшу та виграв 1,70 грн., суму 101,70 грн. отримав від адміністратора.
Допитана як свідок ОСОБА_6 вказала, що вона працює адміністратором в інтернет -клубі, розташованому в АДРЕСА_1, в якому здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_3 Гральні апарати, на яких нібито виявлено азартну гру, не належать відповідачеві, а встановлені нею за домовленістю з особою, відомою їй як "ОСОБА_3", яка є їх власницею. Апарати встановлені з метою надання послуг у сфері інтернету, без погодження з ОСОБА_3 Стосовно гри зазначила, що апарати були підключено до електромережі, на них здійснювалась гра, гроші нею приймались (оскільки послуги у сфері інтернету надаються за плату), однак отримання грошових виграшів не передбачено та такі нею не видавались.
Допитана як свідок ОСОБА_5 вказала, що 3 гральні апарати належать їй та встановлені нею за домовленістю з адміністратором інтернет -клубу ОСОБА_6, при цьому вона представилась як "ОСОБА_3" та вказала про наявність домовленості зі ОСОБА_3 щодо їх встановлення, чого насправді не було. Крім того пояснила, що після їх вилучення вона звернулась до Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області з чистосердечним зізнанням за даним фактом та міськвідділом відмовлено у порушенні справи в зв'язку з ненаданням гральних апаратів для проведення експертизи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного:
7 жовтня 2011 року працівниками ДПА у Закарпатській області проведено перевірку грального закладу, що розташований за адресою АДРЕСА_1 суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_3 (відповідно до Договору оренди нежитлового приміщення від 02.10.2009 р., укладеного між ОСОБА_7 -орендодавцем та ОСОБА_3 -орендатором, а.с.7-8)
В результаті проведеної перевірки виявлено порушення Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" від 15.05.2009 року № 1334-VI, а саме: проведення азартної гри з метою отримання прибутку, що відповідно зафіксовано в акті ДПА у Закарпатській області від 07.10.2010 року за №007069 (а.с.14-15).
Згідно наведеного акту, встановлено надання послуг в сфері грального бізнесу, здійснення діяльності з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку всупереч норми Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні", а саме: прийняття готівкових коштів у відвідувачів для надання послуг грального бізнесу.
07.10.2010 року службовими особами МВПМ ДПІ у м. Ужгороді проведено огляд грального залу, під час якого виявлено три гральні апарати у робочому стані, підключених до мережі живлення, на яких здійснювалася гра двома громадянами (що підтверджується протоколом огляду від 07.10.2011 року, а.с.13).
Згідно пояснень ОСОБА_4 (відібраного старшим оперуповноваженим МВПМ ДПІ у м. Ужгороді Карпій В.Г., а.с.11), о 20.00 год. 07.10.2010 року він увійшов у ігровий зал та поставив в монето приймач грального апарату 100 грн. з метою отримання виграшу, грав 30 хвилин та виграв 1,70 грн., попросив адміністратора видати їх, вона взяла спеціальний ключ та видала 101,70 грн. Пояснення аналогічного змісту надані ОСОБА_9 (а.с.11, на звороті).
ОСОБА_6 надала пояснення (а.с.12) що вона працює адміністратором в інтернет -клубі, розташованому в АДРЕСА_1, в якому здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_3 Гральні апарати, на яких нібито виявлено азартну гру, не належать відповідачеві, а встановлені нею за домовленістю з особою, відомою їй як "ОСОБА_3", яка є їх власницею. Нею надано ключі від апаратів, більше вона "ОСОБА_3" не бачила. Після перевірки вона спробувала з'язатись з нею, однак телефон не відповідав. Перезвонивши ОСОБА_3 дізналась, що жодної "ОСОБА_3" він не знає, дозволу на розміщення апаратів не надавав.
Постановою старшого оперуповноваженого відділення ВЗБГЕ Ужгородського МВПМ ДПІ у м. Ужгороді капітана податкової міліції Карпій В.Г. від 18 жовтня 2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи (за п. 2 ст. 6 КПК України) та направлено матеріали до ДПІ у м. Ужгородідля подання позову до суду про застосування пов'язаних із забороню грального бізнесу санкцій, та ДПІ у м. Ужгороді звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про застосування та стягнення фінансових санкцій у вигляді штрафу у сумі 7104000,00 грн. та конфіскації грального обладнання.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з приписів Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" від 15 травня 2009 року № 1334 - VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі -Закон 1334), згідно ст. 2 якого - встановлена заборона в Україні грального бізнесу та участі в азартних іграх.
Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до змісту ст. 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема, як вилучення прибутку (доходу) та адміністративно-господарський штраф.
Згідно з ч. 2 ст. 241 ГК України перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Згідно до ст.3 Закону 1334 до суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.
Частиною 2 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" встановлено, що під гральним бізнесом слід розуміти діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі.
Відповідно до ст. 1 Закону 1334 під гральним бізнесом слід розуміти діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, на гральних автоматах, у букмекерських конторах та в електронному (віртуальному) казино, що здійснюють організатори азартних ігор з метою отримання прибутку, а під азартною грою - будь-яку гру, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз), і результат якої повністю або частково залежить від випадковості.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для накладення адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу та вилучення прибутку (доходу) є адміністративне правопорушення у вигляді організації та проведення на території України азартних ігор, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз).
Абзацом четвертим ч. 4 Прикінцевих положень Закону 1334 Кабінет Міністрів України зобов'язано прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону. Оскільки на час розгляду справи нормативно -правових актів, які б забезпечували реалізацію норм вищезазначеного Закону, зокрема визначали б порядок здійснення перевірки, порядок доведення обставини здійснення організації та проведення азартних ігор, під час розгляду справи не прийнято, суд доходить висновків, що застосуванню підлягають загальні норми глави шостої Кодексу адміністративного судочинства України щодо доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Зазначеною правовою нормою встановлено перелік засобів доказування, які можуть застосовуватися у адміністративному процесі, за допомогою яких суд може встановити наявність чи відсутність певних обставин.
Постановою старшого оперуповноваженого відділення ВЗБГЕ Ужгородського МВПМ ДПІ у м. Ужгороді капітана податкової міліції Карпій В.Г. від 18 жовтня 2010 року (а.с.16-17) відмовлено у порушенні кримінальної справи за ст. 212 Кримінального кодексу України за фактом виявлення залу гральних автоматів, через які проводилась організація грального бізнесу -за п. 2 ст. 6 Кримінального процесуального кодексу України.
Як вбачається з тексту постанови, гральні апарати не належать ОСОБА_3, встановити їх власника та жінку на ім'я "ОСОБА_3" (яка ймовірно є їх власницею) не представилось можливим, в зібраних до даному факту матеріалах відсутній склад злочину.
Встановлені постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.10.2010 року обставини спростовують доводи позивача про належність гральних апаратів відповідачеві ОСОБА_3 , та з огляду на викладене суд констатує, що постанова від 18.10.2010 року є доказом факту відсутності в діях ФОП ОСОБА_3 порушення вимог Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" при здійсненні ним підприємницької діяльності.
При цьому, в основу всіх матеріалів щодо виявлення залу гральних автоматів покладено пояснення ОСОБА_4, який надав письмові пояснення, що він 07.10.2010 року близько 20.00 год. увійшов у ігровий зал та поставив в монето приймач грального апарату 100 грн. з метою отримання виграшу та виграв 1,70 грн., суму 101,70 грн. отримав від адміністратора.
Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_4, наданих ним як письмово, так і в в якості свідка в суді, оскільки, як встановлено в судовому засіданні та не заперечується ОСОБА_4 -він є діючим співробітником органів Державної податкової служби, на час проведення перевірки в його обов'язки входило проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності, в тому числі, щодо виявлення порушень стосовно заборони грального бізнесу (в матеріалах справи наявний акт перевірки аналогічного змісту, про виявлення порушень Закону України "Про заборону грального бізнесу", від 28.07.2010 року (а.с.31), яка проводилась ОСОБА_4). Стосовно наданих в письмових поясненнях відомостей "тимчасово не працюю" надати пояснення не зміг, як і не зміг надати пояснення -яким чином, будучи діючим співробітником органу до компетенції якого відноситься виявлення порушень законодавства про заборону грального бізнесу, він одночасно є непрацюючим гравцем (згідно наданих ним письмових пояснень), на підставі пояснень якого про вчинені порушення його колеги виявляють ніби - то порушення та складають акти (фактично, в одні дні ОСОБА_4 по роду своєї професійної діяльності складає акти про виявлені порушення заборони грального бізнесу, а в інші -здійснює діяльність як "підставний" гравець, на підставі пояснень якого складаються такі акти).
В матеріалах справи міститься постанова оперуповноваженого ВДСБЕЗ Ужгородського МУ УМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції Шутяк О.В. від 12 червня 2011 року (а.с.55-56) про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ст. 203 КК України відносно ОСОБА_5 -на підставі ст. 6 п. 2 КПК України (відсутність в діях складу злочину).
Згідно тексту постанови, перевіркою встановлено власника гральних апаратів, якою є громадянка ОСОБА_5, яка і використовувала техніку для проведення азартних ігор.
В матеріалах справи міститься чистосердечне зізнання ОСОБА_5 (а.с.57-59), які відповідають наданим нею як свідком пояснень в судовому засіданні щодо належності їй як власникові гральних апаратів, які встановлені нею в інтернет - клубі за домовленістю з адміністратором інтернет -клубу ОСОБА_6, при цьому вона представилась як "ОСОБА_3", також вказує про факт обману нею адміністратора стосовно домовленості зі ОСОБА_3 щодо їх встановлення, чого насправді не було.
При цьому, згідно тексту постанови, не має можливості довести факт наявності в діях ОСОБА_5 складу злочину в зв'язку з тим, що ВМП ДПІ у м. Ужгороді не надано на запит МУ УМВС України в Закарпатській області вилучені гральні автомати для направлення їх для проведення експертного дослідження з метою визначення можливості проведення на них азартних ігор.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом правопорушення у сфері господарювання. Також, необхідно враховувати, що елементами правопорушення є протиправне діяння, вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 203 КК України (в редакції Кодексу чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачена кримінальна відповідальність за зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом.
Згідно ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено прокурором та представником позивача, ОСОБА_3 за зайняття гральним бізнесом до кримінальної відповідальності не притягався. Як зазначає представник позивача, факт здійснення відповідачем підприємницької діяльності з проведення азартних ігор встановлено та зафіксовано в акті перевірки та в протоколі огляду (про належність та допустимість яких в якості доказів позиція суду викладена вище).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При цьому, враховуючи презумпцію невинуватості особи, закріплену у ст. 62 Конституції України, з огляду на положення ст. ст. 71, 72 КАС України, обов'язок доказування факту вчинення правопорушення та вини відповідача у його вчиненні, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та вчиненим правопорушенням покладається в даному випадку на позивача.
Таким чином, ДПІ у м. Ужгороді не доведено та суду не надано доказів здійснення ФОП ОСОБА_3 діяльності з проведення азартних ігор, тобто, наявність факту правопорушення у сфері господарювання, а тому згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України - відсутні підстави господарсько - правової відповідальності відповідача у вигляді застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.
Виходячи з наведеного, висновок про порушення відповідачем правил здійснення господарської діяльності в сфері грального бізнесу є безпідставним, а заявлений позов з наведених в ньому підстав та доказів є передчасним, суперечить встановленим в судовому засіданні обставинам та вимогам закону та в задоволенні його слід відмовити.
Згідно ст. 94 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат відповідача, судові витрати у справі не стягуються та за рахунок держ. (місцевого) бюджету не компенсуються.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про застосування та стягнення фінансових санкцій у вигляді штрафу у сумі 7104000,00 грн. та конфіскації грального обладнання -відмовити.
2. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).
Суддя С. І. Рейті