Cправа № 2а-0770/2267/11
Ряд стат. звіту № 3.7.2
Код - 04
23 березня 2012 р. м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання -Шмідзен І.Ю.
за участю представників
позивача: не з'явився
відповідача: ОСОБА_1 (довіреність від 17.01.2012 року № 41/5-7-27п)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області, тимчасово виконуючого обов'язки начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області Фейцарук Я.С. про визнання протиправними дій та скасування рішення, -
У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 2 квітня 2012 року.
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області, тимчасово виконуючого обов'язки начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області Фейцарук Я.С., яким просить визнати незаконними дії т. в. о. начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області Фейцарук Я.С при складені постанови про застосування фінансових санкцій від 24 червня 2011 року № 137236 та скасувати постанову про застосування фінансових санкцій.
Посилається на ту обставину, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем порушено вимоги законодавства, зокрема, Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки послуг з перевезення пасажирів не надавав, а перевозив виключно членів сім'ї на безоплатній основі, крім того, постанова прийнята з чисельними порушеннями, так як прийнята відносно нього як фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності, відповідачем не повідомлено про місце і час розгляду справи, чим позбавлено права захисту свої прав та законних інтересів.
В судове засідання позивач не з'явився, та 16.03.2012 року до суду надана заява позивача, якою просить розглянути справу за його відсутності, та згідно ст. 122 КАС України -справу розглянуто за відсутності представника позивача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідач письмове заперечення проти позову суду не надав, в судовому засіданні представник проти позову заперечив, посилаючись на ту обставину, що проведеною перевіркою виявлено здійснення позивачем пасажирських перевезень без наявності документів, перелік яких встановлено ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", в зв'язку з чим та у відповідності до вимог цього Закону -до нього застосовано фінансові санкції у сумі 1700,00 грн. Стосовно доводів про перевезення родичів вказує, що такі є голослівними, оскільки згідно пояснень вказавав про перевезення дітей, а позовом вже зазначає, що перевозив дружину, племінників і т. д., тобто, доводи позовної заяви суперечать особисто наданим поясненням. Зазначає, що позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, про що надано в якості доказу копію Свідоцтва про державну реєстрацію його як фізичної особи -підприємця (серія НОМЕР_2). Крім того, зазначає, що позивач був присутній під час розгляду справи, про що наявний доказ у виді його особистих пояснень, тобто, жодних його прав та інтересів не порушено. Оскільки дії та рішення відповідача відповідають вимогам законодавства, просить суд відмовити в задоволенні позову в зв'язку з його безпідставністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного:
8 червня 2011 року співробітниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в ході якої перевірено автомобіль марки ГАЗ, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 та керувався ним особисто, та перевіркою виявлено порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме ОСОБА_2 перевозив 11 пасажирів за відсутності дорожнього листа, ліцензійної картки, документу що засвідчує оплату транспортних послуг та копії договору з замовником транспортних послуг.
За результатами перевірки складено акт від 08.06.2011 року за № 037239, та ОСОБА_2 надав пояснення, що перевозив "діточок", ліцензію має, однак вона закінчилась та він її не продовжив.
На підставі зазначеного акту та за наслідками розгляду справи про порушення ОСОБА_2 законодавства про автомобільний транспорт, винесено постанову від 24 червня 2011 року за № 137236 про застосування фінансових санкцій у сумі 1700,00 грн., на підставі абзацу третього ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Дана постанова направлена відповідачеві 25.06.2008 року (та отримана 30.06.2011 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про отримання рекомендованого поштового відправлення).
Відповідно до преамбули Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року за № 2344 -III (з наступними змінами та доповненнями, далі -Закон 2344) -цей Закон визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.
Згідно абзацу третього ч. 1 ст. 60 Закону 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст. 39 Закону 2344 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2008 року за № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі -Порядок), та згідно п. 3 Порядку - органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі. Відповідно до п. 15 Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Пунктами 26, 27 Порядку встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання (та наявними в матеріалах справи доказами підтверджується особиста участь ОСОБА_2 в розгляді справи про порушення, зокрема, ним 16.06.2011 року надавались особисті пояснення з приводу допущеного порушення, згідно яких зазначив про сина та двох племінниць та ще декількох дітей других батьків).
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій
Оскільки відповідач здійснював пасажирські перевезення без наявності документів, встановлених ст. 39 Закону 2344, то у відповідача були всі підстави за виявлене порушення застосувати фінансові санкції шляхом винесення постанови про застосування фінансових санкцій, у розмірі встановленому ст. 60 цього Закону.
При цьому судом відхиляються доводи щодо протиправності дій та, відповідно, прийнятого рішення в зв'язку з перевезенням родичів, оскільки наявними в матеріалах справи доказами таке не підтверджується, так як позивач у різних поясненнях зазначає фактично різних родичів (у письмових поясненнях до акту вказує про "діточок" (невідомо скільки їх та яких), у поясненнях при розгляді справи вказує про сина, двох племінниць та ще декілька дітей), а у позовній заяві зазначає про перевезення також вже дружини, сина, двоюрідного брата, племінниць та племінників, своячениці), тобто, з часом перевезених родичів становиться все більше, однак, вказані факти щодо перевезення родичів є голослівними, суперечливими та не підтвердженими, в зв'язку з чим судом не приймаються.
Відхиляються доводи щодо порушення прав та інтересів позивача шляхом позбавлення участі у розгляді справи в його присутності, оскільки він був присутній під час розгляду такої 16 червня 2011 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією особистих пояснень ОСОБА_2 під час розгляду справи.
Стосовно доводів, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт притягаються до відповідальності суб'єкти господарювання, то суд констатує, що позивач є суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою, що підтверджується наявною в матеріалах справи копію Свідоцтва про державну реєстрацію його як фізичної особи -підприємця (серія НОМЕР_2).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями представника відповідача доведено наявність підстав для застосування фінансових санкцій, правомірність дій при винесенні оскаржуваного рішення та, відповідно, правомірності оскарженої постанови про застосування до ОСОБА_2 фінансових санкцій у сумі 1700,00 грн., доводи позивача не підтверджуються матеріалами справи, є необґрунтованими та суперечать вимогам законодавства, в зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат відповідача, судові витрати не стягуються.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні позову ОСОБА_2 до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області, тимчасово виконуючого обов'язки начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області Фейцарук Я.С. про визнання протиправними дій та скасування рішення - відмовити.
2. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).
Суддя С. І. Рейті