вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
17 квітня 2012 р. Справа №2а-5025/11/0170/25
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., суддів Євдокімової О.О., Ольшанської Т.С., за участю секретаря судового засідання Зайцевої М.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Територіальне управління Державної судової адміністрації в АР Крим, Євпаторійський міський суд
про визнання незаконною бездіяльності центральних органів виконавчої влади, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного АР Крим з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, уточнивши вимоги якого просить визнати незаконною бездіяльність Державної судової адміністрації України по невиконанню з 03.12.2007 року Постанови КМУ № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" щодо нарахування йому посадового окладу судді у відповідності до мінімальної заробітної плати, встановленої законодавчими актами України; зобов'язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" для виплати йому коштів у сумі 193 859 грн. 60 копійок; стягнути з Державної судової адміністрації України недоотриману заробітну плату та щомісячне довічне грошове утримання за період з 03.12.2007 року по 31.12.2010 року включно у сумі 193 859,60 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що він працює на посаді судді Євпаторійського міського суду АРК з 1986 року та відповідно до Закону України "Про статус суддів", якій діяв до 01 січня 2011 року, його заробітна плата повинна була складатись з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Крім того, згідно ст. 43 Закону, судді у відставці виплачувалось звільнене від сплати податку довічне грошове утримання у розмірі не більше 90 % заробітку судді, який працює на відповідній посаді. Постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 03 вересня 2005 року були затверджені схеми посадових окладів суддів у співвідношенні до мінімальної заробітної плати, яка 31 грудня 2005 року була доповнена пунктом 4-1, відповідно до якого мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 332 гривні і при її підвищенні у подальшому перерахунок заробітної плати не провадиться. Разом з тим, в грудні 2007 року ця постанова була визнана протиправною та скасована, але відповідачі продовжують нараховувати та виплачувати заробітну плату не в повному обсязі.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України у судове засідання не з'явилась, надала клопотання про розгляд справи у її відсутності. Надала письмові заперечення на позов, в яких просила відмовити позивачу у повному обсязі з тих підстав, що нарахування заробітної платні позивачу у період з грудня 2007 року по грудень 2010 року здійснювалось на підставі Постанови КМУ № 865 від 03.09.2005 року, постанови КМУ № 1243 від 21.12.2005 року та затверджених штатних розписів Євпаторійського міського суду. У зазначений період часу відповідач не мав повноважень щодо коригування обсягу видатків на оплату праці суддям місцевих судів.
Представник Державного казначейства України у судове засіданні не з'явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином. Надав пояснення на адміністративний позов, в яких просив розглянути справу у його відсутності та відмовити позивачу у позові. Представник відповідача пояснив, що ГУ Державного казначейства Украйни не має повноважень здійснювати певні заходи щодо виплати заборгованості по заробітнйі платні, преміям, надбавкам, щомісячного грошового утримання суддів, оскільки не являється відповідним розпорядником бюджетних коштів.
Представник Євпаторійського міського суду у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення публічної служби, до якої відноситься діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Таким чином, правовідносини, що виникають між сторонами у справі, з приводу виконання всіх передбачених законодавством гарантій соціального та правового захисту суддів, відносяться до публічної служби, спір належить розглядати за правилами, встановленими КАС України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21.04.1986 року по даний час працює на посаді судді Євпаторійського міського суду АР Крим (наказ Начальника відділу юстиції Кримської обласної Ради народних депутатів № 51 п. 3 від 28.04.1986 року на підставі Протоколу Євпаторійської міської виборної комісії по виборам народних суддів від 20.04.1986 року), що підтверджується довідкою ТУ ДСА в АР Крим.
Згідно довідки Територіального Управління Державної судової адміністрації в АРК від 08 липня 2011 року, в період з грудня 2007 року по грудень 2010 року щомісячний посадовий оклад позивача складав 2656,00 грн.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 21 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, закріпленої у ч. 1 ст. 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Відповідно до ст. 123 Закону України "Про судоустрій України" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який діяв до 30 липня 2010 року, розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, визначається відповідно до Закону Про статус суддів" та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений.
Відповідно до ст. 14 Закону "Про судоустрій України" № 3018 від 07.02.2002 року, який діяв у період роботи позивача до дати набрання законної сили Законом України "Про судоустрій і статус суддів", однією з гарантій самостійності і незалежності суддів було належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускалось звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про статус суддів" (чинного до дати набрання законної сили Законом України "Про судоустрій і статус суддів") гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, що були передбачені цим Законом, поширювались на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.
З дати набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453 30.07.2010 року втратив силу Закон України "Про судоустрій України".
Відповідно до ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" незалежність суддів забезпечується, в тому числі, окремим порядком фінансування судів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці суддів" затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, виходячи з кількісного розміру мінімальної заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865"доповнено Постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865, зокрема, пунктом 4-1, яким встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 року, визнано протиправним та скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
Ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 29.10.2009 року в даній частині вказані судові рішення було залишено без змін.
За таких обставин позивач вважає, що пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.05р. № 865 є протиправним та скасованим з дня набрання законної сили судовим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007 року, а саме з 03.12.2007 року, у зв'язку з чим, оскільки позивачу виплачувалась заробітна плата виходячи з посадового окладу, розрахованого згідно вимог п. 4-1 Постанови КМУ № 865 від 03.09.2005 року, на думку позивача сума недоотриманої заробітної плати склала 193859,60 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2011 по справі № 2а-7271/11/2670 за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.03.1997 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці суддів" скасовано та у задоволені позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці суддів" відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 року Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2011 року по даній справі була залишена без змін та набрала законної сили (а.с. 71-74).
Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній , цивільній або господарській справі, що набрало законної сили , не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи, або особи, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
За таких обставин, враховуючи, що пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці суддів" в період з грудня 2007 по грудень 2010, не втрачав чинності та є діючим, розрахунок посадового окладу, та відповідно - заробітної плати, судді відповідно до вказаної норми за цей період є правомірним, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправною бездіяльності, спонукання до виконання дій та стягнення заробітної плати на користь позивача за період з грудня 2007 року по грудень 2010 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про визнання незаконною бездіяльності центральних органів виконавчої влади, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення десятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Судді Ю.С. Кононова
О.О. Євдокімова
Т.С. Ольшанська