Копія
Іменем України
23 квітня 2012 року Справа № 5002-24/4827-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Рибіної С.А.,
суддів Балюкової К.Г.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
представника позивача: ОСОБА_2, довіреність № 474 від 16.05.201, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" в особі структурного підрозділу Феодосійське управління по експлуатації газового господарства публічного акціонерного товариства "Кримгаз"
представника відповідача: не з'явився, Приватне акціонерне товариство "Теодосія"
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" в особі Структурного підрозділу Феодосійського управління по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства "Кримгаз" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 16 січня 2012 року у справі № 5002-24/4827-2011
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42а, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001) в особі структурного підрозділу Феодосійського управління по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства "Кримгаз" (вул. Федька, 16, Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)
до Приватне акціонерного товариства "Теодосія" (вул. Володарського, 39-Б,Феодосія,98100)
про стягнення 88920,12 грн.
До господарського суду звернулося Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" в особі структурного підрозділу: Феодосійського управління по експлуатації газового господарства з позовом до Закритого акціонерного товариства "Теодосія" про стягнення 88 920,12грн. Позовні вимоги вмотивовані тим, що на протязі періоду з 1 січня до 31 грудня 2009 року позивач транспортував по своїм газорозподільним мережам споживачам відповідача природний газ обсягом 1061,770 тис. куб. м. у зв'язку з чим відповідачем повинні бути сплачені витрати, пов'язані з транспортуванням природного газу, які складають 105370,05 грн. Оскільки відповідач частково визнав завдані збитки на суму 16449,93 грн. (лист від 03.09.2011 вих. № 1085), відшкодуванню підлягає сума у розмірі 88920,12 грн.
Відповідач у відзиві на позов від 28.11.2011 посилався на те, що підставою позовних вимог є транспортування природного газу у 2009 році, при цьому, відповідно до частини п'ятої статті 315 Цивільного кодексу України, строк позовної давності за такими вимогами сплинув, на думку відповідача, 01.07.2010. Позов подано 01.11.2011, тобто майже через півтори роки після спливу позовної давності. На підставі вказаного відповідач просить застосувати по справі позовну давність та у позові відмовити.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 січня 2012 року у справі №5002-24/4827-2011 у задоволенні позову відмовлено в зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності.
Не погодившись з рішенням суду, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" в особі структурного підрозділу Феодосійського управління по експлуатації газового господарства звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не в повному обсязі досліджені надані позивачем докази та з'ясовані обставини, що мають значення для справи, не повному обсязі досліджені підстави виникнення збитків у позивача, а також невірно застосований строк позовної давності. Позивач зазначає, що між ним та відповідачем відсутні договірні відносини з транспортування природного газу, за таких обставин виникло позадоговірне зобов'язання відповідача відшкодовувати збитки, які він завдав своїми неправомірними діями, та яке ґрунтується на фактичному отриманні відповідачем послуг з транспортування природного газу без достатніх підстав, що і є предметом даного спору.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 лютого 2012 року апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" в особі структурного підрозділу Феодосійського управління по експлуатації газового господарства прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Гоголя Ю.М., Лисенко В.А. та призначена до розгляду.
За розпорядженням керівництва суду від 19.03.2012 суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Голика В.С. та суддю Лисенко В.А. замінено на суддю Балюкову К.Г., розгляд скарги розпочато спочатку.
За розпорядженням керівництва суду від 23.04.2012 суддю Голика В.С. замінено на суддю Гоголя Ю.М., розгляд скарги розпочато спочатку.
У судових засіданнях представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення суду першої інстанції, позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції цілком законним та обгрунтованим.
19 березня 2012 року позивачем було подано клопотання про заміну його найменування з Закритого акціонерного товариства „Теодосія" на Приватне акціонерне товариство „Теодосія" у зв'язку з приведенням найменування позивача у відповідність до чинного законодавства та внесенням відповідних змін до статутних документів відповідача, яке задоволено судом.
Відповідач явку представника в останнє судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений відповідно до вимог чинного законодавства, надіслав заяву про розгляд скарги у відсутності його представника.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
ВАТ "Кримгаз", правонаступником якого є позивач по справі, в особі структурного підрозділу Феодосійське управління по експлуатації газового господарства транспортувало по газорозподільним мережам, які знаходяться на його балансі, природний газ споживачам ПАТ "Теодосія" (відповідач по справі), а саме юридичним особам та населенню, у період з січня по грудень 2009 року.
Обсяг природного газу, протранспортованого позивачем споживачам відповідача складає 1061,770 тис. куб. м., що підтверджується довідкою Феодосійського промислового майданчика Херсонського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філія „Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" від 16.12.2010 (т.1 арк. с. 9).
З матеріалів справи вбачається, що у спірний період між сторонами по справі не було укладено відповідного договору про транспортування природного газу, що не заперечується сторонами.
Витрати, пов'язані з транспортуванням природного газу відповідно до тарифу, встановленого постановою НКРЕ від 07.08.2008 №955 "Про затвердження тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованими тарифами для ПАТ "Кримгаз", були визначені у розмірі 99,24 грн. ( з ПДВ ) за 1000 куб. м.
Таким чином, позивачем на користь споживачів відповідача по справі було протранспортовано природного газу на загальну суму 105 370,05 грн.
Вказані розрахунки відповідачем не оскаржувались.
У зв'язку з вказаним позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №160 від 26.01.2011, в якій він вимагав в десятиденний строк сплатити заборгованість за протранспортований газ у розмірі 105 370,05грн., яка відповідачем не виконана ( т. 1 арк. с. 13 ).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із позовом про стягнення частини вказаної суми, а саме 16449,93 грн. за природний газ, що був протранспортований споживачу ПАТ "Теодосія" - Феодосійському центральному військовому клінічному санаторію МО України.
Рішенням від 26.07.2011 у справі № 5002-5/1682-2011 господарський суд Автономної Республіки Крим у позові відмовив, застосувавши строк позовної давності за клопотанням відповідача ( т. 2, а.с. 4-5).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 вказане рішення залишено в силі (т. 2, а.с. 6-10).
Під час розгляду апеляційної скарги у справі № 5002-5/1682-2011 відповідач визнав суму 16449,93 грн. та надав заяву про залік зустрічних однорідних вимог вих. №1085 від 03.09.2011. На підставі цієї заяви між сторонами по справі було проведено залік однорідних зустрічних вимог на вказану суму в порядку ст. 601 ЦК України, про що вказано у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 (т. 1, арк.с.149).
Оскільки відповідач відмовився відшкодувати залишок збитків у вигляді у розмірі 88 920,12 грн., позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України господарське зобов'язання - це зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог чинного законодавства (ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 22 Цивільного кодексу України та ін.) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності , повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Між сторонами виникли правовідносини з транспортування природного газу, які не оформлені сторонами шляхом укладення відповідного договору.
Як було встановлено судами першої і апеляційної інстанції та зазначалося вище, в провадженні господарського суду Автономної Республіки Крим знаходилася справа № 5002-5/1682-2011 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" в особі структурного підрозділу Феодосійського управління по експлуатації газового господарства до Приватного акціонерного товариства "Теодосія" про стягнення 16449,93 грн.
При винесенні рішення по даній справі судом першої інстанції було встановлено, що протягом березня - грудня 2009 року Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" в особі структурного підрозділу Феодосійського управління по експлуатації газового господарства здійснювалося бездоговірне транспортування по своїх газорозподільних мережах природного газу споживачам Приватного акціонерного товариства „Теодосія", що призвело до завдання позивачеві збитків. Суд дійшов висновку, що порушення прав позивача відбувалося протягом березня - грудня 2009 року, тому право вимоги збитків у вигляді плати за транспортування природного газу виникло саме в цей час.
Суд також встановив, що звернувшись з позовом про стягнення збитків за транспортування природного газу у квітні 2011 року позивач пропустив строк позовної давності, який, згідно норм чинного законодавства, складає 6 місяців з моменту порушення прав (стаття 315 Господарського кодексу України).
Рішення від 26.07.2011 по справі № 5002-5/1682-2011 залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2011.
Згідно частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін. Якщо у справі беруть участь ті самі сторони, однак інші треті особи, то факти, встановлені рішенням у такій справі, матимуть преюдиціальне значення.
Не має винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи.
У пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
Оскільки зазначений вище та даний спори мають однакові сторони, суд вважає за необхідно застосувати статтю 35 Господарського процесуального кодексу України, щодо фактів встановлених судом, а саме факту транспортування природного газу без договору в період з березня по грудень 2009 року, виникнення у позивача в цей період права на нарахування збитків та пропуску позивачем станом на 26.07.2011 строку позовної давності щодо стягнення цих збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом у листопаді 2011 року, тобто після спливу строку позовної давності, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.
Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, але задоволенню не підлягає, оскільки виходячи з правового аналізу норм статті 315 Господарського кодексу України та статті 258 Цивільного кодексу України, позивачем пропущено встановлений законом строк позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Доводи заявника апеляційної скарги щодо безпідставного користування відповідачем газотранспортними мережами позивача цілком прийняті судами як першої інстанції, так і апеляційної інстанції. Відмова у позові пов'язана із застосуванням судами строку позовної давності.
Посилання позивача на невірне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин, які виникли у 2009 році, вимог чинного законодавства щодо транспортування, не може бути прийнято судом на підставі наступного.
Згідно статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
У відповідності до норм статей 1 та 2 Закону України „Про трубопровідний транспорт" (в редакції на момент транспортування газу - 2009 рік) систему трубопровідного транспорту України становлять:
- магістральний трубопровідний транспорт - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів;
- промисловий трубопровідний транспорт (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо.
Оскільки транспортування природного газу здійснювалося розподільними трубопроводами позивача, судом першої інстанції правомірно зроблений висновок, що бездоговірні правовідносини сторін є правовідносинами перевезення, до яких підлягають застосуванню норми глави 32 Господарського кодексу України, в тому числі стосовно строку пред'явлення позову.
Дослідивши вимогу щодо оплати за транспортування природного газу, який є предметом даного спору, та звернення до суду з позовом, судова колегія визнає правомірним висновок суду першої інстанції, що позивачем пропущений встановлений статтею 315 Господарського кодексу України строк на звернення до суду.
Довід заявника, що відповідачем частково сплачені збитки з транспортування газу щодо об'єкту - Феодосійський центральний військовий клінічний санаторій МО України - не можуть бути прийняті судом, оскільки дії сторони щодо сплати заборгованості не протирічать умовам статті 267 Цивільного кодексу України, є волевиявленням сторони щодо певного об'єкту та не є доказом визнання ним суми збитків, що є предметом даного спору.
Посилання позивача на необхідність застосування норм статей 1166 та 1212 Цивільного кодексу України не приймаються судом, оскільки відсутнє майно, власником якого є позивач (позивач не є власником протранспортованого газу ), та яке відповідач набув без достатніх правових підстав. Крім того, транспортування природного газу здійснювалося саме позивачем по мережах, які знаходяться у нього у власності. Укладення між сторонами договору на транспортування природного газу не є предметом спору, тому бездіяльність відповідача щодо укладання такого договору не може бути доказом здійснення ним дій щодо транспортування газу в даному спорі.
Інші доводи скаржника також не знайшли свого підтвердження належними доказами та є довільним тлумаченням скаржником норм права та матеріалів справи.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято при вірному встановленні обставин справи та правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" в особі структурного підрозділу Феодосійського управління по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 січня 2012 року у справі № 5002-24/4827-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя С.А. Рибіна
Судді К.Г. Балюкова
Ю.М. Гоголь
Розсилка:
1. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42а,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95001)
Структурний підрозділ Феодосійське управління по експлуатації газового господарства публічного акціонерного товариства "Кримгаз" (вул. Федько, 16,Феодосія,98112)
2. Закрите акціонерне товариство "Теодосія" (вул. Володарського, 39-Б,Феодосія,98100)
3.
4.