"26" квітня 2012 р.Справа № 5024/2224/2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Михайлова М.В.
суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.
При секретарі Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду Херсонської області від 10 січня 2012 року
по справі № 5024/2224/2011
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1
до Приватного підприємства „Марс - Скад", Херсонська обл., м. Скадовськ, вул. Комунарів, 75
про стягнення збитків в сумі 632 816, 70 грн. та моральної шкоди в сумі 100 000, 00 грн.,-
У жовтні 2011 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства „Марс - Скад" про стягнення збитків в сумі 632816,70 грн. та моральної шкоди в сумі 100000,00 грн.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в засідання суду не прибув, відзив на позов не надіслав, про причини неявки суд не повідомляв, клопотання про розгляд справи без його участі не направляв.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 10 січня 2012 року по справі № 5024/2224/2011 (суддя Людоговська В.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 10 січня 2012 року по справі № 5024/2224/2011 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.
Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивача, але його представник в судових засіданнях апеляційної інстанції позов та апеляційну скаргу вважає необґрунтованими.
06.03.2012 року позивачем було заявлено клопотання про залучення до справи копії ухвали апеляційного суду Херсонської області від 22.12.2011 року по справі № 11-2033/11, яке було задоволено судовою колегією.
17.04.2012 року до апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2012 року від позивача надійшли додаткові документи, які були досліджені судовою колегією та залучені до матеріалів справи.
17.04.2012 року до апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2012 року від відповідача надійшли додаткові документи, які були досліджені судовою колегією та залучені до матеріалів справи.
Крім того, 26.04.2012 року до апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яка була задоволена судовою колегією.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2012 року було задоволено клопотання позивача та продовжено строк розгляду скарги на 15 днів до 03.05.2012 року.
У судовому засіданні відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, заслухавши представників сторін, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтями 33 та 34 вказаного кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору оренди №02 від 19.05.2010 року позивач орендувала частину нежитлового приміщення загальною площею 1108 кв.м. в будівлі магазину "Універмаг", що розташований за адресою: Скадовський район, смт Лазурне, вул. Металургів, 8/3.
07.10.2010 року позивач дізналася, що новим власником магазину "Універмаг" стало Приватне підприємство "Марс-Скад" відповідно до договору купівлі-продажу від 06.08.2010 р.
За твердженням позивача станом на 07.10.2010 р. залишки товарно-матеріальних цінностей в орендованому приміщенні складали 724 571,00 грн., товарно-матеріальні цінності на суму 289 039,30 грн. позивачем частково вивезені. Решту, на суму 435 531,70 грн., фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 вивезти не вдалося, оскільки відповідач заблокував вхід до магазину. Потім було повернуте майно ще на 8 000 грн. Тобто було залишено майно на суму 427 571,70 грн. Яке майно було вивезено у перший раз, у другий раз - суду невідомо. Доказів з цього приводу позивачем не надано. Невідомо також, яке саме майно залишилося у відповідача. Для того, щоб встановити суму збитків необхідно знати вартість нового майна та за допомогою експертизі встановити його дійсну вартість. Але в зв'язку з тим, що було невідомо, яке саме майно підлягає оцінці, апеляційний суд був позбавлений можливості призначити товарознавчу експертизу.
А отже суд першої інстанції правильно послався на ст.ст.16, 22 ЦК України та ст. 224 ГК України та дійшов до вірного висновку, що позивачем не доведено, що саме відповідачем вчинено протиправні дії, наявність і розмір завданих збитків, а також причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками та вину відповідача.
Щодо наданих відповідачем документів згідно заяви від 26.04.2012 року, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне. Дослідивши лист вх. № 7 від 27.04.2012 року та акт здачі-приймання товарно-матеріальних цінностей, судова колегія встановила, що зазначені документи не можуть бути належними та допустимими доказами в розумінні ст. 32-34 ГПК України, оскільки, по-перше, документи надано до суду 26.06.2012 року, що підтверджується вхідним штемпелем Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 року за вх. № 531/12, а лист датований 27.04.2012 року від руки з зазначенням вх. № 7 без будь-якого штампа канцелярії відповідача чи печатки, по-друге, відсутні зазначені в додатках до листа копії накладних та взагалі будь-які документи на підтвердження обставин, викладених у листі, по-третє, акт здачі-приймання товарно-матеріальних цінностей взагалі не датований, крім того з нього не зрозуміло відносно якого товару він складався, хто є власником, для чого він складався і куди, а отже такі документи жодним чином не стосуються даної справи не відповідають вимогам, передбаченим чинним законодавством та не приймаються судовою колегією до уваги.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року зобов'язати позивача та відповідача здійснити взаємну звірку залишків товарно - матеріальних цінностей, встановивши їх реальну наявність, стан та втрати; встановити вартість залишених товарно -матеріальних цінностей; за результатами проведеної звірки скласти акт, оригінал якого, підписаний представниками обох сторін надати суду.
Однак надані сторонами документи жодним чином не свідчать про виконання вимог суду та не підтверджують правову позицію позивача щодо кількості та якості товару, а навпаки свідчать про невиконання вимог ухвали суду з боку обох сторін.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоду, то судова колегія зазначає наступне.
Суд першої інстанції правильно послався на ст.ст. 23, 116-7 ЦК України, ст. 116-7, п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та правильно не знайшов підстав задоволення вимог позивача щодо компенсації моральної шкоди, оскільки не вбачається вини відповідача у справі у спричиненні позивачу моральної шкоди, позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та станом здоров'я позивача, а також не доведено належними та допустимими доказами, в чому полягає моральна шкода, у розумінні ст. 116-7 Цивільного кодексу України.
Отже судова колегія дійшла до висновку, що в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили його позицію у будь-якій частині щодо вищенаведених фактів, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається позивач.
Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.
Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, Херсонська обл., м. Скадовськ, на рішення господарського суду Херсонської області від 10 січня 2012 року по справі № 5024/2224/2011 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 28 квітня 2012 року.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: А.І. Ярош
Суддя: О.О. Журавльов