"26" квітня 2012 р.Справа № 30/17-4828-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Ліпчанської Н.В.
Суддів: Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф.
При секретарі судового засідання Подуст Л.В.
За участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1 по дов. № 2 від 03.01.2012р.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" в особі відокремленого госпрозрахункового підрозділу "Іллічівський завод автомобільних агрегатів"
на рішення господарського суду Одеської області від 05 березня 2012 року
у справі №30/17-4828-2011
за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"
до Публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" в особі відокремленого госпрозрахункового підрозділу "Іллічівський завод автомобільних агрегатів"
про стягнення 19 234,95 грн.
Встановив:
В листопаді 2011р. Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" (Далі - Компанія) звернулась до господарського суду Одеської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" в особі відокремленого госпрозрахункового підрозділу "Іллічівський завод автомобільних агрегатів" (Далі - Товариство) про стягнення 19 234,95 грн. збитків в порядку регресу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Компанія посилається на ст.27 Закону України "Про страхування"; ст.ст. 993; 1172; 1191 Цивільного Кодексу України згідно яких позивач на адресу відповідача направив вимогу щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, внаслідок пошкодження застрахованого Компанією вантажу в ДТП, яка мала місце 18.09.2007р. з вини працівника Товариства -ОСОБА_2, проте було отримано відповідь про відмову у задоволенні регресної вимоги, у зв'язку з чим Компанія звернулась з позовом до господарського суду.
Товариство до суду першої інстанції неодноразово надавало заперечення на позовну заяву, в яких зазначало, що з позовом не погоджується, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим, просило відмовити у його задоволенні.
Відповідач, також вказував на те, що позов поданий після спливу строку позовної давності та на недоведеність вини їх працівника процесуально належним чином у скоєнні ДТП.
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.03.2012р. (Суддя -Рога Н.В.) позов задоволено. Суд стягнув з Товариства суму страхового відшкодування у розмірі 19 234,95 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 411,50 грн.
Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд послався на приписи ст. ст. 1187-1188 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди того) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що згідно із ст. ст. 256-257, 261 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність становить три роки. За регресним зобов'язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Не погоджуючись із даним рішенням господарського суду, Товариство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове яким в позові відмовити у повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Товариство вважає, рішення господарського суду необґрунтованим, незаконним, прийнятим з порушенням норм процесуального права. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та матеріалам справи. Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам та доказам відповідача, судом були взяті лише документи, які були складені та надані Компанією, що є порушенням вимог господарського процесуального законодавства.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, 01.08.2007р. між Компанією (Страховик) та Відкритим акціонерним товариством „Луцький автомобільний завод" (Страхувальник) був укладений Генеральний договір № 12/373/2.1.8.2 добровільного страхування вантажів, згідно якого Страховик, за письмовою заявою Страхувальника, здійснює страхування вантажів протягом строку цього Договору. Строк дії Договору -1 календарний рік з дати підписання, з автоматичною пролонгацією на кожний послідуючий рік, поки одна із сторін не ініціює припинення договору (а.с. 7-16).
Згідно із п. 1.2 Договору Страховик бере на себе зобов'язання, в разі настання страхового випадку, виплатити страхове відшкодування Страхувальнику на умовах і в обсязі, передбачених цим Генеральним договором і Правилами страхування визначеними в п. 1.3 цього Договору, а Страхувальник зобов'язується сплачувати вчасно і в повному обсязі страхові платежі і виконувати інші умови цього Договору.
Відповідно до розділу 2 Договору об'єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням вантажем, що перевозиться автомобільним транспортом за маршрутом м. Луцьк, м. Іллічівськ -будь-яке місце в Україні. Зберігається на стоянці, що охороняється, строком до 1 місяця, але не пізніше ніж перехід права власності від Страхувальника Контрагенту.
За умовами пунктів 3.1 та 3.2.1 Договору страховим випадком вважається факт знищення (загибелі), пошкодження або втрати вантажу при транспортуванні, враховуючи перевезення, проміжкові зберігання, перевезення на маршруті перевезення, внаслідок подій передбачених умовами страхування, що зазначені у цьому Договорі, з настанням якого виникає зобов'язання Страховика здійснити виплату страхового відшкодування. За цим Договором, в межах страхової суми, при дотриманні інших умов Договору, відшкодовуються збитки від знищення, пошкодження або втрати всього чи частини застрахованого вантажу, в тому числі при зберіганні в пунктах завантаження та розвантаження в період, коли Страхувальник або Вигодонабувач має майновий інтерес у застрахованому вантажі згідно з товаросупроводжувальними документами, внаслідок будь-яких подій, за винятком випадків, зазначених у розділі 4 цього Договору.
Орієнтована загальна страхова сума -це сума, що встановлюється в розмірі заявленого місячного обороту всіх вантажів Страхувальника та складає 100 000 000, 00 грн. При цьому, безумовна франшиза складає у разі пошкодження вантажу -500,00 грн. від вартості (згідно з товаротранспортними документами) одиниці вантажу, що перевозиться та яка є застрахованою згідно за умовами цього Договору (п.п. 5.1 та 5.7.1 Договору).
Відповідно до 9.2.3 Договору Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхове відшкодування у передбачений цим Договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування.
Розмір збитків, що виникли внаслідок настання страхового випадку, визначається при пошкодженні вантажу у розмірі різниці між вартістю непошкодженого вантажу та пошкодженого, або у розмірі відновлюваних витрат, але не більше страхової суми. До відновлювальних витрат відносяться витрати на матеріали і запасні частини для відновлення; витрати на оплату відновлювальних робіт з ремонту (відновлення); витрати по доставці матеріалів для відновлення й інші витрати, необхідні для відновлення первісного стану пошкодження вантажу (п. 12.2 Договору).
02.01.2008р. Компанія (Страховик) та ВАТ „Луцький автомобільний завод" (Страхувальник) підписали додаткову угоду № 2 до Генерального договору №12/373/2.1.8.2 від 01.08.2007р., якою встановили строк його дії -до 02.01.2008р. Страхове покриття щодо вантажу, що відвантажується до 31.12.2007р. включно, діє стосовно такого вантажу протягом двох місяців з моменту прийняття вантажу на страхування. (а.с. 19).
18.09.2007р. о 19:00 ОСОБА_2 (працівник Товариства) керуючи автомобілем „Амулет" д.н. б/н, порушивши п. 16.12 ПДР, без номерних знаків на майдані для збереження автомобілів Іллічівського заводу автомобільних агрегатів рухаючись на проїзді між рядами автомобілів, не надав дорогу в русі автомобілю „Хюндай", який рухався до перехрестя з правової сторони, внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Вина правопорушника підтверджується адмінпротоколом.
Зазначені обставини підтверджуються Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 17.12.2007р. Однак, адміністративна справа була закрита на підставі п. 7 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки з дня скоєння правопорушення пройшло більше двох місяців (а.с. 32).
Крім цього, згідно довідки, виданої ДАІ Іллічівського МВ УМВС України в Одеській області, винним у ДТП є ОСОБА_2 (а.с.31).
20.11.2008р. Компанія, на підставі відповідного повідомлення та заяви Страхувальника, рахунку-заказу (акта виконаних робіт) №КВ-0001745 від 07.04.2008р., рахунку розміру страхового відшкодування №2512 від 07.11.2008р., страхового акту № 2512 від 12.11.2008р. здійснила виплату страхового відшкодування на користь Страхувальника в розмірі 19 234,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7808 від 20.11.2008р. (а.с. 20-22, 36-40).
Як визначено в ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За приписами ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанцій, що у позивача в силу приписів даних норм виникло право регресної вимоги до відповідача.
Також, в силу вимог статтей 256-257, 261 ЦК України, господарський суд правильно зазначив, що позивач не пропустив строки позовної давності. Оскільки, страхове відшкодування позивачем було сплачене 20.11.2008р. згідно платіжного доручення № 7808, отже перебіг строку позовної давності почався з 21.11.21008р. і закінчився 21.11.2008р., позовну заяву було направлено 21.11.2008р.,згідно наявного у справі фіскального чеку № 2989. (а.с. 5, 40).
Товариство ніяких відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які відповідач посилався як на підставу своїх доводів та вимог.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що при винесенні рішення від 05.03.2012р. по справі №30/17-4828-2011 місцевим господарським судом повністю досліджено та обґрунтовано надано правову оцінку встановленим в справі фактам, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Приймаючи до уваги, що при поданні апеляційної скарги, згідно ухвали апеляційної інстанції від 29.03.2012р. скаржника було зобов'язано здійснити доплату судового збору в сумі 99,00 грн. за подачу апеляційної скарги, однак дані вимоги не були виконані, судова колегія вважає за необхідне стягнути з Товариства зазначену суму судового збору.
Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, суд, -
Постановив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" в особі відокремленого госпрозрахункового підрозділу "Іллічівський завод автомобільних агрегатів" - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області 05 березня 2012 року у справі №30/17-4828-2011- залишити без змін
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" в особі відокремленого госпрозрахункового підрозділу "Іллічівський завод автомобільних агрегатів" до Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050)", символ звітності 206, код ЄДРПОУ суду 26016990) 99,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська
Суддя Е.І. Андрєєва
Суддя П.Ф. Мацюра