01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.04.2012 № 7/376
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Агрикової О.В.
Чорногуза М.Г
при секретарі судового засідання: Марвано А.Т.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
на рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2012р.
у справі № 7/376 (суддя Якименко М.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта»
про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 584 198,42 грн.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (змінене найменування Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 584 198,42 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.01.2012 року у справі №7/376 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 461 389, 99 грн. - основного боргу, 58 348, 96 грн. - індексу інфляції, 17 782, 69 грн. - 3 % річних, 5 375, 22 грн. та судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено. Розстрочено виконання рішення строком на шість місяців починаючи з 20 лютого 2012 р., визначивши сплату боргу рівними частками щомісячно в розмірі 90 522, 14 грн., а в серпні 2012 року в розмірі - 90 522, 16 грн. Рішення вмотивовано тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість. У зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань, суд з посиланням на ст.ст. 526, 625 ЦК України дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо сплати основної суми заборгованості, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 19.01.2012р. у справі № 7/376 в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням та у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, а також порушенням загальних принципів судочинства передбачених ст. 4-7 ГПК України, а тому, на думку скаржника, на підставі ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню. Зокрема, скаржник вказує на помилковість висновку місцевого господарського суду щодо прийняття довідки про надходження коштів від відповідача у якості уточненого розрахунку заборгованості.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.04.2012р.
У судових засіданнях 03.04.2012р. 10.04.2012р. та 24.04.2012р. оголошувалась перерва.
У судовому засіданні 24.04.2012р. представником відповідача подано уточнений контррозрахунок основної заборгованості, 3% річних та інфляційної складової боргу.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2007 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Башта» (споживач) укладено Договір № 310945 про постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір, а.с. 14), згідно з п.1.1 якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач - отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у Договорі.
Згідно з пп. 2.2.1 та 2.3.1 Договору постачальник постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб опалення в період опалювального сезону, гарячого постачання -протягом року в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору, яку споживач оплачує щомісячно своєчасно та в повному обсязі.
Відповідно до п. 2.3 Договору споживач зобов'язався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2 відповідно до якого за теплову енергію, яка використовується населенням оплата повинна бути проведена не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, за теплову енергію яка використовується орендарями оплата повинна бути проведена не пізніше 25 числа поточного місяця.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору відповідачу поставлялась теплова енергія, однак відповідач не виконав свої зобов'язання в частині своєчасної та повної сплати за отриману ним та спожиту теплову енергію за період з 01.05.2008 року по 01.08.2010 року за Договором, що підтверджується відповідними табуляграмами та відомостями обліку теплової енергії, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 01.08.2010р. становить 500 000 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить стягнути зазначену суму основного боргу, а також інфляційну складову боргу у сумі 65 313,05 грн. та 18 876,68 грн. - 3% річних.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що за період з 01.05.2008р. по 01.08.2010р. позивачем було поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 920 971, 55 грн. Розрахунок суми, що підлягає оплаті за поставлену теплову енергію здійснено з урахуванням того, що за період з 01.12.2008р. по 10.02.2009р. слід застосовувати тарифи, встановлені розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.2007р. в редакції розпорядження №715 від 18.06.2007р. та на підставі наявних у матеріалах справи табуляграм і відомостей обліку споживання теплової енергії. Застосування названих тарифів не заперечується відповідачем, та на переконання колегії суддів, з урахуванням відповідних Указів Президента України, є правомірним.
Як вбачається з матеріалів справи, та враховуючи подані сторонами акт звіряння розрахунків за теплову енергію та контррозрахунок основної заборгованості, а також надані розгорнуті розрахунки спожитої відповідачем теплової енергії, відповідачем за період з травня 2008р. по вересень 2010р. за поставлену позивачем теплову енергію сплачено грошових коштів на загальну суму 459 575,56 грн., в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 461 395, 99 грн.
Аналізуючи акт звіряння розрахунків за теплову енергію між сторонами, вбачається, що нараховані позивачем за період з грудня 2008р. по лютий 2009р. суми коштів за спожиту теплову енергію є відмінними від нарахованих відповідачем за цей же період сум та є спірними.
Розрахунок за вказаний період позивачем здійснено без урахування необхідності застосовувати тарифи, встановлені розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.2007р. в редакції розпорядження №715 від 18.06.2007р., а тому колегія суддів вважає, що в даному випадку правильним є розрахунок відповідача згідно з встановленими та не скасованими тарифами.
Отже, зібраними у справі доказами підтверджується невиконання умов Договору відповідачем належним чином. Зазначена обставина не заперечується і відповідачем.
Згідно частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказів сплати суми заборгованості за Договором матеріалів справи не містять та відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за Договором є обґрунтованими частково у сумі 461 395,99 грн.
При цьому, суд першої інстанції при здійсненні власного розрахунку суми основної заборгованості, що підлягає стягненню, припустився арифметичної помилки, оскільки ним не було враховано, що відповідно до встановлених тарифів за період з травня 2008р. по серпень 2010р., з урахуванням сплати відповідачем 459 575,56 грн., заборгованість відповідача складає 461 395, 99 грн., а не 461 389,99 грн. як вказано в рішенні суду.
Колегія суддів погоджується зі скаржником, який посилається на те, що ним подавалась не уточнення суми основного боргу, а довідка про надходження коштів від відповідача, відповідно до якої у вересні 2009р. відповідач сплати 4 976,07 грн. Відтак висновок місцевого суду, що суму основного боргу уточнено позивачем не відповідає обставинам справи.
Водночас, вказані обставини не вплинули на правильність висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в цій частині. А тому рішення в цій частині підлягає зміні.
Стосовно позовних вимог про стягнення 65 313, 05 грн. -індексу інфляції та 18 876,68 грн. -3 % річних них колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, закон надає право позивачу окрім грошового зобов'язання, виконання якого було прострочене боржником, нарахувати також відповідний індекс інфляції та 3% річних на зазначену суму за весь час такого прострочення.
У позові за прострочення виконання зобов'язання з оплати за спожиту теплову енергію за Договором за період з травня 2008р. по серпень 2010р. позивачем нараховано 18 876,68 грн. - 3 % річних та 65 313, 05 грн. - індексу інфляції.
З огляду на те, що сума заборгованості у розмірі 461 395,99 грн. є підтвердженою належними доказами, тому розміри інфляційної складової боргу та 3% річних підлягають перерахунку помісячно відносно вказаної суми.
На пропозицію суду апеляційної інстанції відповідачем подано контррозрахунок основного боргу та інфляційних і трьох відсотків річних з урахуванням змінених сум заборгованості за грудень 2008р., січень і лютий 2009р.
Колегія суддів погоджується повністю з розрахунком відповідача щодо трьох відсотків річних в сумі 17 276,75 грн. за період з червня 2008р по серпень 2010р.
Стосовно інфляційних за цей же період колегія суддів звертає увагу, що розрахунок відповідача є частково вірним, але від'ємні значення інфляційних за серпень-вересень 2008р., липень-серпень 2009р., травень-серпень 2010р. у даному випадку не можуть враховуватися, оскільки період заборгованості, за кожним платежем, на який нараховано інфляційні і позивачем і відповідачем, не перевищує одного місяця. А за окремими платежами не може враховуватися від'ємне значення.
Враховуючи наведене, за перерахунком колегії суддів без від'ємних значень сума інфляційних за період з червня 2008р. по серпень 2010р. становить 59 754,49 грн.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних від простроченої суми підлягають задоволенню частково. Суд першої інстанції зазначив про власний розрахунок, проте не навів порядку його здійснення, а суми інфляційних та трьох відсотків річних є дещо іншими, тому рішення в цій частині підлягає зміні.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За вказаних обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування рішення господарського суду м. Києва від 19.01.2012р. у справі №7/376, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні, а рішення підлягає зміні.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України.
Також, оскільки судом було прийнято рішення про розстрочення виконання рішення на 6 місяців, яке, на думку колегії суддів, відповідає вимогам закону, в цій частині рішення також підлягає зміні з огляду на зміну сум, які підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 34, 43, 83, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 19.01.2012р. у справі №7/376 змінити.
3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду м. Києва від 19.01.2012р. у справі №7/376 у такій редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Об'єднання співласників багатоквартирного будинку "Башта" (код 34662390) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 461 395,99 грн. - основного боргу, 59 754,49 грн. інфляційних втрат, 17 276,75 грн. - 3 % річних, а також судові витрати: 5 384,28 грн. - державного мита та 217, 51 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Розстрочити виконання рішення строком на шість місяців починаючи з 20 лютого 2012 р., визначивши сплату боргу рівними частками щомісячно в розмірі 90 670 грн., а в серпні 2012 року в розмірі - 90 679, 02 грн.
3. В решті позовних вимог відмовити».
4. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи № 7/376 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Суховий В.Г.
Судді Агрикова О.В.
Чорногуз М.Г