01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.04.2012 № 20/110-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Верховця А.А.
Рудченка С.Г.
при секретарі судового засідання - Кондратюк О.А.
від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 130 від 02.04.2012р.
від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю № 4222 від 02.04.2012р., ОСОБА_4 - представник за довіреністю № 5041 від 23.04.2012р.
розглянув апеляційну скаргу Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області на рішення господарського суду Київської області від 23.12.2011р.
у справі № 20/110-11 (суддя Бабкіна В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАРАЗ"
до Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області
про стягнення 31 167,80 грн.,
Суть рішення і апеляційної скарги:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАРАЗ" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області про стягнення 21642,82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 01.09.2010р. № 56 про управління будинком, надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку, нежитлових приміщень та прибудинкової території в частині оплати наданих послуг за жовтень, грудень 2010р. та лютий, серпень, вересень 2011р. Крім того, на суму заборгованості позивачем нараховано пеню, інфляційні та три відсотки річних.
Заявою від 23.12.2011р. № 511 позивачем збільшено позовні вимоги, зокрема, заявлено також до стягнення суму заборгованості за жовтень та листопад 2011р. Станом на 20.12.2011р. заборгованість (за період з жовтень, грудень 2010р. та лютий, серпень, вересень, жовтень та листопад 2011р.) становить 28 421,27 грн. Сторона також просила стягнути пеню в сумі 1 980,80 грн., інфляційні - 382,37 грн., три відсотки річних - 383,40 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 23.12.2011р. позов задоволено частково. Стягнуто з Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області 28 421,27 грн. основного боргу, 1 214,06 грн. пені, 382,37 грн. інфляційних витрат, 383,40 грн. 3% річних, 216,43 грн. державного мита , 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 376, 78 грн. судового збору.
Задовольняючи позов в частині стягнення основної заборгованості, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки відповідачем доказів направлення вмотивованої відмови від підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не надано, останні, у відповідності до п. 7.3 договору, вважаються прийнятими користувачем. Вимога про стягнення пені судом першої інстанції з врахування приписів п. 6 ст. 232 ГК України задоволена частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 23.12.2011р. у справі № 20/110-11 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині оплати послуг, наданих відповідачу в жовтні, грудні 2010 року та лютому 2011 року за електроенергію та стягненні пені за дні прострочення в сумі 8 291,27 грн., інфляційних витрат в сумі 1 214,37 грн., 3% річних в сумі 383,40 грн. та судові витрати.
Апеляційна скарга та письмові пояснення обґрунтовані наступними підставами.
Так, відповідач зазначає, що виставлена в рахунках-фактурах № СФ-0000331 від 29.10.2010р. та № СФ-0000463 від 31.12.2010р. кількість спожитої електроенергії не співпадає з фактично спожитою ним за показниками лічильників, у зв'язку з цим вказує на неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи та необхідність витребування книги обліку показників лічильника. При цьому, за твердженнями відповідача, вартість наданих послуг складає 8143,82 грн. Платіжним дорученням № 136 від 28.12.2010р. відповідачем сплачено 19 750 грн.
Також апелянт зазначає, що за рахунком-фактурою № СФ-0000539 від 28.02.2011р. оплата проведена платіжним дорученням № 30 від 16.05.2011р. на суму 14 135,01 грн.
За даними бухгалтерського обліку відповідача та у відповідності до акту звірки взаємних розрахунків станом на 05.12.2011р. Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області визнано заборгованість в сумі 13301,37 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2012р. апеляційна скарга Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області прийнято до провадження, її розгляд призначено на 03.04.2012р.
У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів та неподання витребуваних на огляд суду оригіналів документів розгляд справи на підставі п. п. 2, 3 ст. 77 ГПК України відкладався на 24.04.2012р.
Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В обґрунтування наведених доводів позивача посилається на те, що сплата відповідачем рахунку-фактури № СФ-0000463 від 31.12.2010р. платіжним дорученням № 136 від 28.12.2010р. є неможливим, оскільки рахунок складений пізніше дати здійсненої проплати. Судом першої інстанції, за твердженнями позивача, в повній мірі досліджено всі обставини справи, зокрема, ним встановлено відсутність вмотивованої відмови від підписання актів та сплати рахунків, що містять оспорювану кількість спожитої електроенергії.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами від 02.04.2012р. № 01-22/1/16 змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Рудченко С.Г., Верховець А.А. Вказаний склад колегії спочатку розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області у даній справі та ухвалив постанову.
В судовому засіданні 24.04.2012р. представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Київський апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, -
Як правильно з'ясовано місцевим господарським судом, 01.09.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАРАЗ" (далі - підприємство) та Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області (далі - користувач), якому на праві користування належить нежитлове приміщення загальною площею 321,6 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Чайки, вул. В.Лобановського, 21, корп. 6, було укладено договір № 56 про управління будинком, надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку, нежитлових приміщень та прибудинкової території (далі - договір).
В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 та ст. 509 ЦК України між сторонами у справі виникли зобов'язання.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що предметом договору є надання підприємством та оплата користувачем, згідно встановлених розрахунків, послуг з утримання будинку, приміщення та прибудинкової території, житлово-комунальних послуг (централізоване водо-, теплопостачання та водовідведення), послуг по санітарно-технічному обслуговуванню приміщення, вивозу побутових відходів, обслуговуванню водостоків, люків, димовентиляціних каналів, протипожежної автоматики, внутрішніх та зовнішніх тепло- та електропроводів приміщення, дезінсекції, дератизації, санітарному обслуговуванню прибудинкової території та допоміжних приміщень, освітленню та опаленню місць загального користування приміщення, послуг аварійної служби, підготовку приміщення до експлуатації у осінньо-зимовий період, обслуговування технічного обладнання приміщення, озеленення прибудинкової території, полив зелених насаджень, організації надання послуг з охорони місць загального користування та ведення особового рахунку користувача.
Згідно умов цього договору підприємством також надається власнику комплекс послуг по проведенню відновлювальних робіт по приміщенню (проведення робіт по відновленню його конструкцій та систем інженерного обладнання, а також підтримання експлуатаційних якостей, не пов'язаних зі зміною основних техніко-економічних показників), в разі необхідності -надання інженерно-технічних, юридичних консультацій з питань утримання будинку, надання послуг понад норми, що встановлені державними органами для житлово-комунальних послуг.
У відповідності з п. 1.2 договору житлово-комунальні послуги надаються підприємством відповідно до затверджених у встановленому законом порядку структури тарифів, періодичності, строків та обсягів надання послуг.
Відповідно до пп. 2.3.4 п. 2.3 договору користувач зобов'язується сплачувати підприємству, згідно виставлених розрахунків, кошти за отримані комунальні послуги та послуги по утриманню прибудинкової території.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 3.1 договору).
Згідно з п. 3.2 договору тарифи з оплати за утримання приміщення, включаючи плату за комунальні послуги, а також загальна сума оплати за даним договором (станом на день укладення договору) наведені в додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що послуги за цим договором оплачуються користувачем у безготівковій формі через банківські установи шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства незалежно від наявності або відсутності виставленого підприємству рахунку.
У відповідності з п. 3.5 договору платежі за договором вносяться користувачем на поточний рахунок підприємства не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до п. 3.7 договору користувач зобов'язаний щомісяця звертатися до підприємства для отримання рахунків по сплаті експлуатаційних, комунальних витрат та інших послуг.
Невиставлення підприємством користувачеві рахунку не звільняє користувача від обов'язку своєчасно вносити плату за спожиті послуги (п. 3.8 договору).
Згідно з п. 5.1 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до моменту його розірвання, а в частині виконання грошових зобов'язань - до їх виконання.
Згідно з п. 7.2 договору після завершення розрахункового періоду підприємство надсилає користувачу акт приймання-передачі наданих послуг у двох екземплярах, користувач протягом 3-х робочих днів з дати отримання акту підписує його, після чого один екземпляр передає підприємству або надсилає підприємству вмотивовану відмову.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», у відповідності до ст. 1 якого комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Засіб обліку - це прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики.
Згідно зі частиною 2 ст. 32 названого Закону розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, ТОВ «ЗАРАЗ» на виконання умов договору надано Управлінню Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області у жовтні, грудні 2010р. та лютому, серпні - листопаді 2011р. (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) комунальні послуги.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем за надані послуги виставлено відповідачу, зокрема, наступні рахунки-фактури: за жовтень 2010р. - СФ-0000331 від 29.10.2010р. на суму 9 315,43 грн.; за грудень 2010р. - СФ-0000463 від 31.12.2010р. на суму 9503,36 грн.; за лютий 2011р. - СФ-0000539 від 28.02.2011р. на суму 7891,38 грн.; за серпень 2011р. - СФ-0000899 від 31.08.2011р. на суму 3554,88 грн.; за вересень 2011р. - СФ-0000958 від 30.09.2011р. на суму 3642,96 грн.; за жовтень 2011р. - СФ-0001015 від 31.10.2011р. на суму 4217,53 грн.; за листопад 2011р. - СФ-0001074 від 30.11.2011р. на суму 5472,35 грн.
Крім того, у відповідності до положень п. 7.1 договору позивачем складено акти виконаних робіт (надання послуг) № ОУ-000318 від 29.10.2010р., № ОУ-000449 від 31.12.2010р., № ОУ-000527 від 28.02.2011р., № ОУ-000895 від 31.08.2011р., № ОУ-000958 від 30.09.2011р., № ОУ-001018 від 31.10.2011р., № ОУ-001075 від 30.11.2011р. Вказані акти, як встановлено судом апеляційної інстанції, надіслано за визначеною в договорі адресою відповідача, що вбачається з витягу журналу реєстрації відправлених листів та отримання яких не заперечується відповідачем.
Проте, вказані акти зі сторони відповідача не були підписані. При цьому, як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків станом на 05.12.2011р. (який підписано сторонами та скріплених їх печатками) відповідач з вартістю наданих послуг за період лютий, серпень-жовтень 2011р., погоджується в повному обсязі.
Відповідно до п. 7.3 договору не підписання користувачем акту приймання-передачі виконаних робіт протягом 5 днів від дати його отримання без поважних причин підтверджує виконання підприємством своїх обов'язків за договором та прийняття їх користувачем.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що не підписані зі сторони відповідача акти здачі-прийняття виконаний робіт (надання послуг) за період з лютого, серпень-жовтень 2011р., є прийнятими користувачем з огляду на вищенаведені приписи п. 7.3 договору.
При цьому, суд апеляційної інстанції відзначає правомірне відхилення місцевим господарським судом заперечень відповідача щодо необґрунтованості нарахованих відповідачем сум у зв'язку з вищенаведеними умовами договору. Доказів направлення позивачу вмотивованої відмови від підписання вищенаведених актів ні в суді першої інстанції, а ні під час апеляційного перегляду відповідачем не надано.
Щодо заперечень відповідача з виставленним рахунком-фактурою за листопад 2011р. у зв'язку з звільненням останнім приміщення (за яке нараховано позивачем послуги) суд апеляційної інстанції відзначає, що господарським судом Київської області правомірно відхилено наведені доводи з огляду на відсутність доказів розірвання договору № 56 від 01.09.2010 р. в розумінні ч. 3 ст. 653 ЦК України та п. 5.3 договору, згідно якої договір може бути розірваний достроково за взаємною згодою сторін у разі невиконання умов договору стороною договору.
Відповідач, звертаючись з апеляційною скаргою стверджує, що відображена в актах за жовтень, листопад, грудень 2010р. кількість спожитої Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області електроенергії не відповідає фактичним показникам лічильників. Вказане, за твердженнями відповідача, зумовило збільшення вартість наданих послуг на суму 9647,54 грн.
На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем надано книгу обліку показників лічильників, з якої вбачається, що за жовтень 2010р. спожито 2077 КВт*ч (в рахунку та акті - 7765 КВт*ч); за грудень 2010р. спожито 5515 КВт*ч (в рахунку та акті - 6880 КВт*ч). Тобто, в цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта.
Таким чином, виходячи з визначеної в рахунках-фактурах за жовтень, грудень 2010р. вартості послуг, а також з врахуванням вищенаведених показників лічильників, загальна вартість послуг за жовтень 2010р. становить 4430,75 грн., а за грудень 2010р. - 8370,41 грн. Всього 12 801,16 грн. Тобто, вбачається збільшення позивачем вартості послуг за наведений період на 6 017,63 грн.
Судом апеляційної інстанції не розглядаються доводи апелянта стосовно показників лічильників за листопад 2011р. з врахуванням меж заявлених позовних вимог (періоду нарахування).
Разом з цим, підстав для зміни рішення в частині вирахування вищенаведених сум заборгованості за надані позивачем послуги не вбачається, виходячи з наступного.
З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №136 від 28.12.2010р. вбачається, що грошові кошти (згідно призначення платежу) в сумі 19 750 грн. сплачені відповідачем за надані послуги згідно договору від 01.03.2010р. № 3. Наведене судом першої інстанції помилково враховано не було.
Як встановлено апеляційним господарським судом, між сторонами був укладений договір про управління будинком, надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку, нежитлових приміщень та прибудинкової території № 3 від 01.03.2010р., заборгованість за яким є предметом розгляду у справі № 5/108-11 господарського суду Київської області за позовом ТОВ «ЗАРАЗ» до Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області про стягнення 337654,13 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції за результати перегляду справи в апеляційному порядку встановив, що заборгованість за договором № 56 від 01.09.2010р. у зв'язку з необґрунтованим вирахуванням, сплаченої за платіжним дорученням №136 від 28.12.2010р. суми в розмірі 19 750 грн., є більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції відзначає, що, у відповідності до проведеного перерахунку суми основної заборгованості, здійсненого з врахуванням вищенаведених висновків щодо безпідставно вирахуваної суми (яка не стосується спірного договору), а також з огляду на межі перегляду справи в апеляційній інстанції, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості правомірно задоволені в заявленому позивачем розмірі.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зважаючи на вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що інших доказів в спростування обставин наявності заборгованості з оплати вартості наданих послуг за договором матеріали справи не містять та не були надані ні суду першої інстанції, а ні апеляційному господарському суду, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 28421,27 грн. підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 661 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні, тобто господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до пп. 6.1.5 п. 6.1 договору користувач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за несвоєчасне внесення на рахунок підприємства плати, передбаченої цим договором, шляхом сплати підприємству пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, виходячи з розміру облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня.
З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем нараховано вказані штрафні санкції без врахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України, у зв'язку з цим апеляційна інстанція погоджується з висновками місцевого господарського суду про необхідність врахування цих приписів норми закону.
Враховуючи те, що позивачем було нараховано пеню на меншу суму заборгованості у зв'язку із зарахуванням сплаченої відповідачем суми у розмірі 19 750 грн., а також з огляду на межі позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає правомірним часткове задоволення позову щодо стягнення з відповідача 1214,06 грн. пені, нарахованої виходячи з розміру боргу відповідача, з урахуванням строку виконання зобов'язання, визначеного п. 3.5 договору та вимог ч.6 ст. 232 ГК України. В решті вимог щодо стягнення пені суд першої інстанції правомірно відмовив.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку розрахунку встановив, що місцевим господарським судом правомірно задоволено позов в частині стягнення суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів в розмірі 382,37 грн. та 3 % річних - 383,40 грн. з врахуванням меж позовних вимог, заявлених позивачем.
Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України.
Судові витрати покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 99, 101 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області на рішення господарського суду Київської області від 23.12.2011р. у справі № 20/110-11 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 23.12.2011р. у справі № 20/110-11 залиши без змін.
3. Матеріали справи № 20/110-11 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Коротун О.М.
Судді Верховець А.А.
Рудченко С.Г.