донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
17.04.2012 р. справа №12/504в
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Азарової З.П.
суддівБойко І.А., Татенко В.М.
При секретарі судового засідання: Куляс Т.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_5 -представник за дов.
від відповідача:ОСОБА_6 -адвокат за договором про надання правової допомоги
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м.Маріуполь
на рішення господарського суду Донецької області
від15.02.2012р.
у справі№ 12/504в (головуючий суддя Сковородіна О.М., судді: Сгара Е.В., Попков Д.О.)
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріль" м.Маріуполь
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м.Маріуполь
провитребування майна із чужого незаконного володіння
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.02.2012р. у справі № 12/504в (головуючий суддя Сковородіна О.М., судді: Сгара Е.В., Попков Д.О.) задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріль" м.Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м.Маріуполь.
Витребувано з незаконного володіння, недобросовісного набувача Приватного підприємця ОСОБА_7 підвальне приміщення літ. 16, площею 74,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Оріль". Зобов'язано Приватного підприємця ОСОБА_7 звільнити вказане приміщення.
Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належним чином.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою про його скасування, оскільки вважає, що воно прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наполягає на тому, що господарським судом не надано належної оцінки всім доказам, наявним в матеріалах справи, та стверджує, що встановивши різницю в площі приміщення № 16, суд не обґрунтував необхідність витребування приміщення, тому прийшов до невірного висновку стосовно того, що питання про право позивача на вказане приміщення площею 74,1 кв.м. розглянуто по справах №1/221пд, №10/198пд. Заявник скарги стверджує, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження свого права власності на приміщення № 16 площею 74,1 кв.м., що на думку скаржника підтверджується рішенням господарського суду по справі № 34/469пд. Крім того, апелянт вважає себе добросовісним набувачем, оскільки отримав приміщення від належного власника ОСОБА_8, тому на думку скаржника відсутні підстави для витребування в нього майна.
В апеляційній скарзі заявник вказує на те, що господарським судом порушенні норми процесуального права, оскільки справа розглянута у незаконному складі суду, а також до спірних правовідносин необхідно було застосовувати норми статті 145 ЦК УССР, а не норми статей 328, 387,392 Господарського кодексу України. До того ж зауважує, що господарським судом не розглянуто по суті його клопотання про зупинення провадження по справі №12/504в до розгляду цивільної справи № 2-109/11.
17.04.2012р. до канцелярії Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача про припинення провадження по справі у зв'язку з тим, що в даному випадку відповідачем по справі виступає фізична особа, яка за умовами договору дарування не є суб'єктом підприємницької діяльності, тобто даний спір не підлягає розгляду у господарському суді за суб'єктним складом сторін.
До вищезазначеного клопотання відповідач надав копію договору від 05.04.2012р. про внесення змін № 1 до договору дарування нежитлового приміщення від 28.12.2002р., укладеного між ОСОБА_9 (ОСОБА_8) та ОСОБА_7
Але, судова колегія не приймає додатково наданий договір в якості доказу, оскільки копія не завірена належним чином, а також вказаний договір підписаний 05.04.2012р., в той час як рішення прийнято 15.02.2012р.
Розглянувши клопотання відповідача судова колегія відмовила у його задоволенні, оскільки відповідачем у справі залучено приватного підприємця ОСОБА_7, який є суб'єктом підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, а відповідно до статті 1 вказаного кодексу підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням..
За ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Відтак фізична особа підприємець для здійснення своєї підприємницької діяльності має право використовувати будь яке належне йому майно.
За умовами договору дарування, дійсно, ОСОБА_7 став власником спірного майна як фізична особа, однак він не довів, що майно, яке було ним отримано, не використовувалось та/або за усіма ознаками не могло використовуватись ним при здійсненні підприємницької діяльності. Насамперед, у судовому засіданні 17.04.2012р. представник відповідача підтвердив, що саме відповідач використовує спірне приміщення для здійснення підприємницької діяльності.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому таким, що не підлягає скасуванню. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду -без змін. Крім того, у тексті відзиву на апеляційну скаргу позивачем викладено клопотання про винесення окремої ухвали на адресу Бюро технічної інвентаризації м. Маріуполя.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду відмовила в задоволені вказаного клопотання.
Розглянувши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Товариство покупців громадян України, утворене трудовим колективом магазину "Оріль", на конкурсі по продажу об'єктів міської власності викупило майно ліквідованого державного підприємства магазину "Ноктюрн", яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
За умовами конкурсу та у відповідності з Указом Президента України №827 від 30.12.94р. майно продавалося з орендою приміщення строком на 10 років. Умови конкурсу були опубліковані у газеті "Приазовский рабочий" 27.05.1995р.
Спірне приміщення знаходиться на першому поверсі та у підвальному приміщенні трьох поверхового житлового будинку.
Товариство покупців громадян України утворили Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріль", яке зареєстровано розпорядженням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 673р від 10.08.1995р.
Донецьким регіональним відділення Фонду держмайна України було видано наказ №6105 від 10.11.95р., яким дозволено приватизацію шляхом викупу приміщень власникам приватизованих об'єктів малої приватизації відповідно до Указу Президента України № 827\94 від 30.12.94р. "Про заходи щодо прискорення процесів малої приватизації в Україні"
18.12.1995р. РВ ФДМУ затверджено акт оцінки нежитлового приміщення, яке займає ТОВ "Оріль". Вартість нежитлового приміщення складає 12605010 тис.карб.
Між регіональним відділенням ФДМУ та ТОВ "Оріль" було укладено договір№1354 купівлі-продажу приміщення,згідно якого останньому у власність передавалося приміщення площею 388,27 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. Характеристика приміщень надана у технічному паспорті, який виданий бюро технічної інвентаризації.
05.02.1996р. між вказаними сторонами був підписаний акт прийому-передачі, яким вони підтвердили передачу приміщення вартістю 12605010 тис.карб., факт сплати за це приміщення грошових коштів,та що передача майна проводилася відповідно до договору купівлі-продажу №1354 від 21.12. 1995р.
19.11.1997р. Маріупольською міською радою прийнято рішення № 289/3 "Про передачу відомчого жилого фонду металургійного комбінату "Азовсталь" на баланс місцевим радам за яким ВАТ "Металлургійний комбінат "Азовсталь" повинен був передати відомчий житловий фонд у кількості 261 житловий будинок загальною площею 23,9тис.кв.м. у строк до 01.01.98р.
Згідно зі зведеним актом приймання-передачі основних фондів від 19.12.1997р. ВАТ "Металлургійний комбінат "Азовсталь" передав АП "Азовжитлосервіс" житловий фонд у кількості 201 будинку загальною площею 172,0тис.кв.м.
Відповідно до довідки ЖКП "Азовжилкомплекс" по інвентарній картці № 217 обліку основних засобів значиться будинок по вул. Пашковського, 21/46, що обслуговується ЖЄУ № 2 у складі комунальної власності. Постановою Донецького апеляційного господарський суд від 09.06.2008р. у справі № 10/198пд встановлено, що документи, в яких визначено "приміщення по АДРЕСА_2" та "по АДРЕСА_1" стосуються одного і того ж приміщення.
21.12.1998р. між Управлінням міського майна м. Маріуполя (органом уповноваженим управляти комунальною власністю територіальної громади м. Маріуполя) та СПД ОСОБА_10 (в подальшому ОСОБА_11) був укладений договір купівлі-продажу № 474 патенту на право оренди нежитлового приміщення загальною площею 85,90 кв.м, що розташоване у підвальному приміщенні (літ А-3, прим. 16, ком. 1-6Ш) по АДРЕСА_1.
15.10.1999р. між Управлінням міського майна м. Маріуполя та СПД ОСОБА_11 був укладений договір купівлі-продажу № 70 нежитлового приміщення літ.А-3, розташованого за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 85,90 кв. м.
19.07.2000р. ОСОБА_11 та ОСОБА_8 уклали договір купівлі-продажу б/н на приміщення за літ. 16 (а не літ. А-3,як за договором купівлі-продажу №70) загальною площею 85,90 кв.м.
Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 1/221пд від 13.05.2002р. договір купівлі-продажу № 70 визнано недійсним в частині продажу нежитлового приміщення 15,54 кв. м.
28.12.2002р. ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_7 9/100 нежитлового приміщення № 16, розташованого у АДРЕСА_2 нежилою площею 110, 5 кв.м. (т.1,а.с.21).
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.06.2008р. по справі № 10/198пд встановлений той факт, що відповідно до свідоцтв про державну реєстрацію ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_7 є суб'єктами підприємницької діяльності.
Заявляючи позов, позивач посилався на те, що спірне майно вибуло з його власності без його відома, тому просив витребувати майно з незаконного володіння приватного підприємця ОСОБА_7 Позов судом задоволений.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі № 12/504в скасуванню не підлягає з наступних підстав.
Позивач, вважаючи себе власником спірного майна, 25.11.2003р. звернувся з позовом до суду Згідно до статті 128 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним на момент звернення з позовом, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.
Загальні засади захисту права власності визначені в ст. 145 вказаного кодексу. Так, статтею передбачено, що майно, яке за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею. Витребування майна з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не допускається, якщо майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Якщо майно набуто безоплатно від особи, яка не мала права його відчужувати, власник вправі витребувати майно в усіх випадках.
При цьому на такі заходи захисту має право лише власник майна. Тобто, у вказаній статті йде мова про право власника на віндикаційний позов. Віндикаційним позовом захищається право власника в цілому, оскільки він пред'являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування і розпорядження одночасно.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Оріль" стало власником об'єкта приватизації відповідно до ст. 24 Закону України "Про малу приватизацію". Донецьке регіональне відділення Фонду державного майна України є органом, який від імені держави вправі був відчужувати об'єкти загальнодержавної власності в процесі приватизації.
05.02.96р. актом приймання-передачі майно за договором №1354 було передано у власність ТОВ "Оріль" та підтверджено проведення повного розрахунку за придбаний об'єкт.
Листом від 06.02.1996р. № 09-476 Донецьке регіональне відділення Фонду державного майна України звернулося до начальника ЖКГ "Азовсталь" про зняття з балансу приміщення та передачі його новому власнику, у зв'язку з укладанням договору купівлі-продажу № 1354 та акту приймання-передачі від 05.02.1995р. на приміщення, орендоване ТОВ "Оріль", яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду від 14.11.2002р. по справі №12/671пд був встановлений факт того, що згідно оціночного акта ЖКВ завода "Азовсталь" до складу приміщень, яке орендовано ТОВ "Оріль" увійшов підвал площею 341 кв.м. Згідно наданої позивачем експлікації внутрішніх площ к плану будівлі "А-1, Подвал" по АДРЕСА_1, сума площ, вказаних в лит. 14, лит. 15, литер 16 складає 211,23 кв.м. З огляду на викладене позовні вимоги ТОВ "Оріль" про зобов'язання Регіонального відділення фонду державного майна України в Донецькій області виконати умови договору та передати нежитлові приміщення за лит. 16 розташовані за адресою АДРЕСА_1 за актом приймання-передачі визнані обґрунтованими та були задоволені судом. (т.1 а.с.37-38). Отже, позивач став набувачем майна (лит. 16) правомірно і з володіння власника воно вийшло поза його волею.
Позивач звернувся до відповідача з листом № 239 від 17.07.2003р., в якому повідомив про право власності і попередив про звільнення приміщення. Проте, приміщення не було йому передано. Тому він правомірно звернувся з позовом, який задоволений судом у повному обсязі.
Посилання скаржника на те, що господарським судом справа розглянута у незаконному складі суду не знайшли свого підтвердження, оскільки в матеріалах справи наявні розпорядження голови господарського суду Донецької області від 03.01.2011р. (т.3, а.с.70) та від 26.01.2011р. (т.3, а.с.94) якими затверджено колегію суддів у складі головуючий суддя Сковородіна О.М., судді: Сгара Е.В., Попков Д.О.
В апеляційній скарзі заявник посилається на той факт, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання про зупинення провадження по справі. Однак, з матеріалів справи вбачається, що вказане клопотання залишено судом без задоволення. Зупинення провадження по справі є правом, а не обов'язком суду. До того ж, відповідно до ч. 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи у разі неможливості розгляду даної справи. Проте, матеріали справи свідчать про можливість господарського суду розглянути спір по суті незалежно від розгляду справи загальним судом.
Щодо застосування судом першої інстанції в оскарженому рішенні норм Цивільного кодексу України в редакції 2003р. замість Цивільного кодексу УРСР, то судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що норми Цивільного кодексу УРСР стосовно витребування майна з чужого незаконного володіння кореспондуються з нормами Цивільного кодексу України, тому висновок, зроблений господарським судом на підставі норм діючого Цивільного кодексу України, не впливає на законність прийнятого рішення.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі прийнято з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м.Маріуполь, на рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2012р. у справі № 12/504в - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2012р. у справі №12/504в - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.
Головуючий З.П.Азарова
Судді І.А.Бойко
В.М.Татенко
надр. 7 прим:
1 прим. -у справу; 1 прим. -позивачу
1 прим. -відповідачу;
2 прим. -ДАГС; 1 прим. -ГСДО;