"25" квітня 2012 р.Справа № 5017/525/2012
Господарський суд Одеської області
У складі судді -Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань -Скоробрух Т.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю б/№ від 19.12.20111р.
Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 22.03.2010р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „Компанія „РАЙЗ" до фермерського господарства „РІД" про стягнення 101 090,11 грн., -
Публічне акціонерне товариство „Компанія „РАЙЗ" (далі по тексту -ПАТ „Компанія „РАЙЗ") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фермерського господарства „РІД" (далі по тексту -ФГ „РІД") про стягнення заборгованості в загальній сумі 101 090,11 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 92 358,93 грн., відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами в сумі 5 882,06 грн. та нарахованої пені в сумі 2 849,12 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором поставки засобів захисту рослин на умовах товарного кредиту № 102/038 від 09.03.2011р. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної продукції.
Крім того, в процесі розгляду даної справі позивачем було заявлено клопотання в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ФГ „РІД", що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26005003980001 в ВАТ „КБ „Акордбанк", заборони відповідачу вчиняти будь-які правочини, що ставлять на мету припинення права власності на майно, яке належить відповідачу або надають майно іншим суб'єктам на основі права користування, права господарського відання, права оперативного управління або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених ЦК та ГК України. В обґрунтування позовних вимог та, відповідно, клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову ПАТ „Компанія „РАЙЗ" посилається на тривале невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з оплати придбаного на підставі вищезазначеного договору товару, а також вжиття ФГ „РІД" заходів, направлених на відчуження власного майна.
Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. В свою чергу, згідно зі ст. 67 ГПК України позов забезпечується, у тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Про забезпечення позову виноситься ухвала.
У інформаційному листі Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.2006 р. N 01-8/2776 зазначається: у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Проаналізувавши заявлене позивачем клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, господарський суд зазначає, що позивачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження факту вжиття відповідачем заходів, направлених на відчуження власного майна, що, в даному випадку, за переконанням суду, свідчить про відсутність правових підстав для вжиття судом заходів до забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб. За таких, господарський суд дійшов висновку про відсутність обставин, які можуть значно утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення по даній справі у випадку задоволення позову, наслідком чого, в свою чергу, є відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову. З огляду на викладене, у задоволенні клопотання ПАТ „Компанія „РАЙЗ" про вжиття заходів до забезпечення позову господарським судом було відмовлено.
Відповідачем позовні вимоги ПАТ „Компанія „РАЙЗ" були визнані у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
09.03.2011р. між ПАТ „Компанія „РАЙЗ" (Постачальник) та ФГ „РІД" (Покупець) було укладено договір поставки засобів захисту рослин на умовах товарного кредиту № 102/038 (далі по тексту -договір поставки № 102/038 від 09.03.2011р.), згідно з п.п. 1.1, 1.2 якого в терміни, визначені договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця засоби захисту рослин (надалі -товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору. Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, терміни поставки Покупцю, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та терміни оплати вартості товару (в т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежу) та нарахованих відсотків, інші умови (в т.ч. щодо надання знижки до вартості (ціни) товару), погоджені сторонами, визначаються в договорі та додатках до нього, які складають невід'ємну частину договору.
Відповідно до додатків № /ЗП-10038-00162 від 17.03.2011р. та № /ЗП-10038-00167 від 21.03.2011р. до договору поставки № 102/038 від 09.03.2011р. сторонами по справі було погоджено асортимент та кількість товару, що підлягає поставці позивачем на користь відповідача, вартість цієї продукції, а також графік внесення плати за придбання цього майна і відсотків за користування товарним кредитом.
Положеннями ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом положень п.п. 4.1, 4.2 договору поставки № 102/038 від 09.03.2011р. приймання товару по кількості та якості проводиться Покупцем в день його отримання від Постачальника. Покупець зобов'язаний перевірити комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність наявних ознак пошкодження товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити Продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим Покупцем як належний. Факт передачі товару Покупцю підтверджується актом приймання-передачі. Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості (одиниць виміру) -відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно -транспортній накладній).
Виходячи з положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Як свідчать матеріали справи, а саме видаткові накладні № ВН-10038-00094 від 24.03.2011р., № ВН-10038-00104 від 28.03.2011р., № ВН-10038-00107 від 28.03.2011р., № ВН-10038-00260 від 19.04.2011р., № ВН-10038-00354 від 22.04.2011р. на виконання умов договору поставки № 102/038 від 09.03.2011р. позивачем було передано у власність ФГ „РІД" товар загальною вартістю 103 629,64 грн., а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується підписами повноважних представників сторін на названих документах.
Згідно з п. 2.1 договору поставки № 102/038 від 09.03.2011р. вартість (ціна) товару (в т.ч. знижки до вартості (ціни) товару) та відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатках до договору. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатках. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом.
Положеннями додатків № /ЗП-10038-00162 від 17.03.2011р. та № /ЗП-10038-00167 від 21.03.2011р. до договору поставки № 102/038 від 09.03.2011р. передбачено, що оплата вартості товару має здійснюватись частинами, однак остаточний розрахунок має бути здійснений з боку ФГ „РІД" не пізніше 31.10.2011р.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Однак, як свідчать матеріали справи, а саме виписки з особового рахунку ПАТ „Компанія „РАЙЗ" /а.с. 23 -24/ та лист-повідомлення ФГ „РІД" про порядок зарахування сплачених грошових коштів /а.с. 25/, на виконання умов договору поставки № 102/038 від 09.03.2011р. відповідачем було сплачено на користь ПАТ „Компанія „РАЙЗ" грошові кошти в сумі 52 600 грн. в якості часткової плати за придбаний товар, в той час як решта товару вартістю 62 712,45 грн. на момент вирішення даного спору є неоплаченою з боку ФГ „РІД", що є порушенням відповідних грошових зобов'язань. За таких обставин, керуючись положеннями додатків № /ЗП-10038-00162 від 17.03.2011р. та № /ЗП-10038-00167 від 21.03.2011р. до договору поставки № 102/038 від 09.03.2011р., якими передбачено обов'язок ФГ „РІД" здійснити повну оплату вартості придбаного товару у строк до 31.10.2011р., на підставі ст.ст. 530, 629, 692 ЦК України суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за придбаний товар в сумі 62 712,45 грн.
Згідно з положеннями ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Положеннями ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 договору поставки № 102/038 від 09.03.2011р. товар (його вартість (ціна), в т.ч. ПДВ), отриманий Покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визначається товарним кредитом. За користування товарним кредитом Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки. Строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару Покупцем та закінчується днем повного виконання грошового зобов'язання. Відсотки за користування товарним кредитом нараховуються Постачальником щомісячно до 5-го числа кожного наступного місяця (починаючи з місяця, в якому здійснена поставка товару).
Виходячи з положень додатків № /ЗП-10038-00162 від 17.03.2011р. та № /ЗП-10038-00167 від 21.03.2011р. до договору поставки № 102/038 від 09.03.2011р. сторонами погоджено застосування процентної ставки в розмірі 15% річних за користування наданим відповідачу товарним кредитом.
Таким чином, з огляду на погодження сторонами по справі продажу товару у кредит на період з дати отримання товару до дати його оплати, враховуючи визначену додатками № /ЗП-10038-00162 від 17.03.2011р. та № /ЗП-10038-00167 від 21.03.2011р. процентну ставку, а також приймаючи до уваги здійснення ПАТ „Корпорація „РАЙЗ" розрахунку процентів за користування товарним кредитом, викладеного по тексту позовної заяви /а.с. 3/, у відповідності із положеннями договору поставки № 102/038 від 09.03.2011р., на підставі ст.ст. 536, 694 ЦК України господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування ФГ „РІД" до сплати процентів за користування товарним кредитом в сумі 5 464,99 грн.
Крім того, позивач стверджує, що згідно з п.п. 9.6, 9.6.1 договору поставки № 102/038 від 09.03.2011р. сторони по справі погодились, що у випадку виникнення будь-якого факту неповного та/або несвоєчасного виконання грошових зобов'язань Покупцем, а саме по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару, відсотків за користування товарним кредитом та будь-яких інших платежів по цьому договору положення даного договору щодо надання знижки до вартості (ціни) товару, передбачені п. 1.2 (визначені у відповідному додатку в колонці „знижка до вартості ціни товару") та п. 2.1 договору, з моменту надання (надіслання) Постачальником Покупцю письмового розрахунку-повідомлення на дооцінку товару, втрачають свою чинність і застосуванню не підлягають.
Як свідчать матеріали справи, позивачем було пред'явлено відповідачу вимогу про погашення заборгованості за придбаний на виконання умов в тому числі договору поставки № 102/038 від 09.03.2011р. товар у строк до 09.12.2011р., викладену у листі від 05.12.2011р. за вих. № 191. Крім того, вказана вимога містить попередження про можливе анулювання наданої знижки на товар у випадку непогашення існуючої заборгованості. Названий документ було вручено ФГ „РІД" 06.12.2011р., що підтверджується підписом його представника на примірнику листа від 05.12.2011р. за вих. № 191, скріпленим відповідною печаткою.
Таким чином, з огляду на викладене, ПАТ „Компанія „РАЙЗ" було додатково нараховано відповідачу до сплати ФГ „РІД" суму втраченої знижки на загальну кількість проданого товару в розмірі 23 897,41 грн. Розглянувши позовні вимоги у названій частині, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Положеннями ст.ст. 189, 190 Господарського кодексу України передбачено, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Таким чином, приймаючи до уваги, що при укладенні договору поставки № 102/038 від 09.03.2011р. сторонами по справі було застосовано вільні ціни, з огляду на наведені положення законодавства та умови укладеної між сторонами по справі угоди, суд дійшов висновку, що зміна ціни договору допускається виключно у випадку наявності порушеного зобов'язання щодо оплати вартості придбаного товару. Таким чином, у випадку, якщо частина вартості товару була своєчасно оплачена відповідачем, положення умов договору щодо повернення втраченої знижки застосуванню не підлягають. При цьому, істотною умовою для застосування положень договору щодо зміни вартості проданого товару є факт порушення з боку ФГ „РІД" прийнятих на себе грошових зобов'язань та пред'явлення відповідної вимоги з боку ПАТ „Компанія „РАЙЗ".
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 102/038 від 09.03.2011р., позивачем згідно з видатковою накладною № ВН-10038-00104 від 28.03.2011р. було передано у власність ФГ „РІД" товар загальною вартістю 37 776,01 грн., який входить до асортименту, передбаченого додатком-специфікацією № /ЗП-10038-00162 від 17.03.2011р. Решта товару, поставка якого передбачена умовами даної специфікації, у власність відповідача не передавалась. При цьому, умовами даного додатку передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснити розрахунок за придбаний товар частинами, зокрема шляхом внесення передплати. Відповідно до виписки з особового рахунку ПАТ „Компанія „РАЙЗ" та листа ФГ „РІД" /а.с. 25/, 24.03.2011р. відповідачем було перераховано на користь позивача грошові кошти в сумі 51 100 грн. в якості плати за товар, який є предметом додатку-специфікацією № /ЗП-10038-00162 від 17.03.2011р. до договору поставки № 102/038 від 09.03.2011р.
Приймаючи до уваги, що відповідачем шляхом внесення попередньої плати було у повному обсязі сплачено вартість товару, прийнятого за видатковою накладною № ВН-10038-00104 від 28.03.2011р., що свідчить про відсутність у діях ФГ „РІД" факту порушення прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості саме даного товару, господарський суд дійшов висновку про безпідставність нарахування ФГ „РІД" до сплати суми втраченої знижки щодо вказаного товару в розмірі 9 444,00 грн..
Однак враховуючи, що решта вартості товару, придбаного відповідачем, була оплачена останнім із порушенням строку для виконання даного грошового зобов'язання, на підставі п.п. 9.6, 9.6.1 договору поставки № 102/038 від 09.03.2011р., господарському суду вбачаються правові підстави для задоволення позовних вимог ПАТ „Компанія „РАЙЗ" про стягнення з ФГ „РІД" суми втраченої знижки частково в розмірі 14 453,41 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу приписів ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
При здійсненні нарахування штрафних санкцій слід мати на увазі положення ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 7.3 договору поставки № 102/038 від 09.03.2011р. Покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті в установлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.
В порядку п. 7.3 договору поставки № 102/038 від 09.03.2011р. позивачем було додатково нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 2 849,12 грн. за допущене останнім порушення прийнятих на себе грошових зобов'язань. Проаналізувавши здійснений ПАТ „Компанія „РАЙЗ" розрахунок суми пені, викладений по тексту позовної заяви /а.с. 5/, суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, відповідність вимогам чинного законодавства та умовам укладеної між сторонами по справі угоди, у зв'язку з чим позовні вимоги ПАТ „Компанія „РАЙЗ" в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2 849,12 грн. підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з п. 7.5 договору поставки № 102/038 від 09.03.2011р. Покупець у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, сплачує на користь Постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 32 (тридцять два) відсотки річних з простроченої суми.
Таким чином, відповідачу за допущене ним порушення власних зобов'язань за договором поставки № 102/038 від 09.03.2011р. було нараховано до сплати відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами в сумі 5 882,06 грн. Розглянувши надані ПАТ „Компанія „РАЙЗ" розрахунки відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами, викладені по тексту позовної заяви /а.с. 5/, суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість та відповідність приписам чинного законодавства, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з ФГ „РІД" відсотків річних в сумі 5 882,06 грн. за неправомірне користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ФГ „РІД" перед ПАТ „Компанія „РАЙЗ", яка виникла на підставі договору поставки № 102/038 від 09.03.2011р., на загальну суму 91 362,03 грн., що складається з суми основного боргу в розмірі 62 712,45 грн., суми втраченої знижки в розмірі 14 453,41 грн., відсотків за користування товарним кредитом в сумі 5 464,99 грн., пені в сумі 2 849,12 грн., відсотків річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами в сумі 5 882,06 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Відповідачем вказані обставини визнаються у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи все вищевикладене, у суду наявні всі правові підстави для часткового задоволення позовних вимог ПАТ „Компанія „РАЙЗ" на суму 91 362,03. Таким чином, з ФГ „РІД" слід стягнути на користь позивача суму основного боргу в розмірі 62 712,45 грн., суму втраченої знижки в розмірі 14 453,41 грн., відсотки за користування товарним кредитом в сумі 5 464,99 грн., пеню в сумі 2 849,12 грн., відсотки річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами в сумі 5 882,06 грн. відповідно до положень ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610 -612, 615, 625, 629, 632, 662, 664, 692, 694, 712 ЦК України, ст.ст. 189, 190, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР.
Судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України. При цьому, на підставі ст. 7 Закону України „Про судовий збір" сплачений позивачем за вжиття заходів до забезпечення позову судовий збір в сумі 1 609,50 грн. підлягає поверненню на користь ПАТ „Компанія „РАЙЗ".
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610 -612, 615, 625, 629, 632, 662, 664, 692, 694, 712 ЦК України, ст.ст. 189, 190, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фермерського господарства „РІД" /66700, Одеська область, Фрунзівський район, с. Фрунзівка, вул. Шевченка, буд. 4, код ЄДРПОУ 32651963, р/р 26005003980001 в ВАТ КБ „Акордбанк", МФО 380634/ на користь публічного акціонерного товариства „Компанія „РАЙЗ" /03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, код ЄДРПОУ 13980201, р/р 26005090016675 в ВАТ „Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313/ суму основного боргу в розмірі 62 712 грн. 45 коп. /шістдесят дві тисячі сімсот дванадцять грн. 45 коп./, суму втраченої знижки в розмірі 14 453 грн. 41 коп. /чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят три грн. 41 коп./, відсотки за користування товарним кредитом в сумі 5 464 грн. 99 коп. /п'ять тисяч чотириста шістдесят чотири грн. 99 коп./, пеню в сумі 2 849 грн. 12 коп. /дві тисячі вісімсот сорок дев'ять грн. 12 коп./, відсотки річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами в сумі 5 882 грн. 06 коп. /п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві грн. 06 коп./, судовий збір в сумі 1 827 грн. 24 коп. /одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 24 коп./. Наказ видати.
3. В решті позову відмовити.
Рішення набирає чинності в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення підписано 27.04.2012р.
Суддя Желєзна С.П.