ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
27.04.12 Справа № 11н/5014/605/2012
За позовом Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ
до 1-го відповідача - Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ
2-го відповідача - Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", м. Київ
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Міське комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації, м. Луганськ
про визнання незаконними рішень, визнання права власності на об'єкти нерухомості та витребування майна з незаконного володіння
суддя Москаленко М.О.
в присутності представників сторін:
від заявника - Гришина Т.А., посвідчення № 551 від 08.08.2008;
від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 131 від 04.04.2012;
від 1-го відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 01/03-30./5595/0/2-11 від 09.09.2011;
від 2-го відповідача - ОСОБА_4, довіреність № 316 від 06.04.2012;
від 3-ї особи - не прибув;
Суть спору: заступником прокурора Луганської області в інтересах держави в особі позивача заявлені вимоги про:
- визнання незаконним рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 55/4 від 02.02.2001 "Про присвоєння адреси та оформлення права колективної власності на об'єкти нерухомого майна Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур";
- визнання незаконним рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 212/5 від 11.08.2010 "Про присвоєння адреси та оформлення права приватної власності на об'єкти нерухомого майна за Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур";
- визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомості, які знаходяться за адресами:
- м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 112а, що складаються з літ. 1-5 - спальний корпус з сауною, літ. 2-3 - громадський блок з переходом, підвалами літ.пд,пд.1, напівпідвалом літ.ппд, тамбуром літ. 22, загальною площею 5931,4 кв.м, з ґанками літ.11,12,23, входами у підвал літ.13,14,21,25, №1 - огорожа,
- м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 112ж, літ. 9-1 - сторожка загальною площею 9,3 кв.м, з ґанками літ. 91, 92, № 2, № 3, № 4 - огорожа, 1 - замощення;
- м. Луганськ, вул. Оборонна, 112з, що складаються з літ. 4-1 - котельна загальною площею 88,3 кв. м;
- витребування майна, що розташоване в місті Луганську по вул. Оборонна, будинки 112а, 112ж, 112з, що складається з літ. 1-5 - спальний корпус з сауною, літ. 2-3 - громадський блок з переходом, підвалами літ.пд,пд1, напівпідвалом літ. ппд, тамбуром літ. 22, загальною площею 5931,4 кв.м, з ґанками літ.11,12,23, входами у підвал літ. 13, 14, 21 ,25, №1 - огорожа; літ. 9-1- сторожка загальною площею 9,3 кв. м, з ґанками літ. 91, 92, № 2, № 3, № 4 - огорожа, 1 - замощення; літ. 4-1 - котельна загальною площею 88,3 кв. м, з незаконного володіння Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", та повернення його у власність держави в особі Фонду державного майна України.
В процесі судового розгляду справи письмовою заявою від 27.04.2012 № 05-4097-12 заявник уточнив позовні вимоги та просить суд:
- визнати незаконним рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 55/4 від 02.02.2001 "Про присвоєння адреси та оформлення права колективної власності на об'єкти нерухомого майна Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" у частині оформлення права колективної власності за Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур»на об'єкти нерухомості за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 112-а, а саме: спального корпусу з підвалом площею 3344,4 кв. м, громадського блоку з переходом площею 2831,3 кв. м, видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, вказані у пункті 2 даного рішення, здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, вказані у пункті 2 даного рішення;
- визнати незаконним рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 212/5 від 11.08.2010 "Про присвоєння адреси та оформлення права приватної власності на об'єкти нерухомого майна за Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" у частині оформлення права приватної власності за Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур»на об'єкти нерухомого майна, що складаються з: літ. 1-5 - спальний корпус з сауною, літ. 2-3 -громадський блок з переходом, підвалами літ.пд,пд.1, напівпідвалом літ.ппд, тамбуром літ. 22, загальною площею 5931,4 кв.м, з ґанками літ.11,12,23, входами у підвал літ.13,14,21,25, №1 - огорожа, за адресою: м. Луганськ, вул.. Оборонна, буд. 112-а; літ. 9-1 сторожка загальною площею 9,3 кв.м, з ґанками літ. 91, 92, № 2, № 3, № 4 - огорожа, 1 -замощення, за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 112ж; літ. 4-1 - котельна загальною площею 88,3 кв. м, за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 112з; видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, вказані у пункті 2 даного рішення, здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, вказані у пункті 2 даного рішення;
- визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомості, які знаходяться за адресами:
- м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 112а, що складаються з літ. 1-5 - спальний корпус з сауною, літ. 2-3 - громадський блок з переходом, підвалами літ.пд,пд.1, напівпідвалом літ.ппд, тамбуром літ. 22, загальною площею 5931,4 кв.м, з ґанками літ.11,12,23, входами у підвал літ.13,14,21,25, №1 - огорожа,
- м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 112ж, літ. 9-1 - сторожка загальною площею 9,3 кв.м, з ґанками літ. 91, 92, № 2, № 3, № 4 - огорожа, 1 - замощення;
- м. Луганськ, вул. Оборонна, 112з, що складаються з літ. 4-1 - котельна загальною площею 88,3 кв. м;
- витребувати майно, що розташоване в місті Луганську по вул. Оборонна, будинки 112а, 112ж, 112з, що складається з літ. 1-5 - спальний корпус з сауною, літ. 2-3 - громадський блок з переходом, підвалами літ.пд,пд1, напівпідвалом літ. ппд, тамбуром літ. 22, загальною площею 5931,4 кв.м, з ґанками літ.11,12,23, входами у підвал літ. 13, 14, 21 ,25, №1 - огорожа; літ. 9-1- сторожка загальною площею 9,3 кв. м, з ґанками літ. 91, 92, № 2, № 3, № 4 - огорожа, 1 - замощення; літ. 4-1 - котельна загальною площею 88,3 кв. м, з незаконного володіння Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", та повернути його у власність держави в особі Фонду державного майна України.
Вказану заяву про уточнення позовних вимог судом прийнято до розгляду.
На даний час належним найменуванням другого відповідача є Приватне акціонерне товариство «Укрпрофтур», що підтверджено наявними у матеріалах справи довідкою державного реєстратора виконавчого комітету Луганської міської ради (а.с. 36 -39), Статутом Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур»(а.с. 89 -101), відповідно до пункту 1.1 якого статут є новою редакцією статуту Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур».
Представником другого відповідача - Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", у судовому засіданні 11.04.2012 надано письмовий відзив № 1 від 11.04.2012 на позовну заяву (а.с. 76 -88), яким другий відповідач проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві. При цьому другий відповідач послався на правомірність набуття ним права власності на нерухоме майно -будівлю готелю «Турист», розташовану за адресою: м. Львів, по вул. Коновальця, 103, яка не є предметом спору у даній справі.
У відзиві на позовну заяву другий відповідач послався на недоведеність того, яким саме чином визнання незаконними рішень першого відповідача у справі призведе до захисту прав держави, а також зазначив про невідповідність обраного заявником та позивачем способу захисту порушеного права положенням ст. 16 Цивільного кодексу України. Крім того, другий відповідач в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що спірне майно, передане у власність АТ «Укрпрофтур»для формування його власного капіталу, державою не вилучалося; профспілки УРСР, їх органи управління не відносилися до загальносоюзних громадських організацій.
Першим відповідачем суду наданий письмовий відзив на позовну заяву, яким перший відповідач проти позовних вимог заперечив з викладених у відзиві підстав.
В судовому засіданні 27.04.2012 другим відповідачем суду надано письмову заяву від 27.04.2012 № 3 про застосування до позовних вимог позовної давності.
Крім того, другим відповідачем у судовому засіданні 27.04.2012 суду надане письмове клопотання № 2 від 27.04.2012 про призначення для розгляду даної справи судової колегії. Клопотання мотивоване фактом грубого порушення з боку заявника прав та інтересів другого відповідача у справі, тиском з боку органів прокуратури та необхідністю детального вивчення законодавства, що діяло за часів існування СРСР.
Наведені у клопотанні другого відповідача підстави для призначення судової колегії для розгляду даної справи суд вважає такими, що не характеризують складність спору та необхідність вирішення його розширеним складом суду.
За таких обставин задоволення клопотання другого відповідача є недоцільним.
Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.
Рішенням виконавчого комітету Ворошиловградської міської ради депутатів трудящих від 28.12.1971 № 645/5 затверджено акт державної комісії про прийняття до експлуатації турбази на 272 місця та іншого майна в районі Гострої могили у м. Луганську (вул. Оборонна, 112).
Відповідно до статуту професійних спілок СРСР, затвердженого
постановою XVIII з'їзду профспілок СРСР від 01.01.1987, професійні
спілки являлись загальносоюзною громадською організацією, до складу якої
входили республіканські ради, у тому числі й Українська республіканська
рада профспілок.
Після розпаду Союзу Радянських Соціалістичних Республік правонаступником республіканської ради професійних спілок стала Федерація незалежних профспілок України (в подальшому - Федерація професійних спілок України).
Відповідно до Положення про Українську республіканську раду по туризму та екскурсіях, затвердженого постановою Президії Центральної ради по туризму і екскурсіях № 8-3 від 27.07.1982, однією з основних задач Української республіканської Ради є організація робіт з подальшого розвитку та удосконалення туристично-екскурсійної справи у Українській РСР.
Після утворення Федерації незалежних профспілок України, Президією Ради Загальної конфедерації професійних союзів СРСР 18.11.1990 прийнята постанова за №2-1а "Про затвердження Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном", якою затверджений Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1991 між конфедерацією та Федерацією незалежних профспілок .
Відповідно до постанови Президії Ради Федерації незалежних профспілок України від 23.08.1991 № П7-7 на базі туристсько - екскурсійних підприємств, об'єднань і організацій Української республіканської ради по туризму і екскурсіях створене Республіканське акціонерне товариство «Укрпрофтур».
Постановою Президії Ради Федерації незалежних профспілок України від 09.10.1991 № П-9-5г внесено зміни до вказаної постанови № П7-7 і пункт 1 Постанови № П7-7 викладено у такій редакції: «створити на базі туристсько - екскурсійних підприємств, об'єднань і організацій та пайового внеску Фонду соціального страхування України Українське акціонерне товариство «Укрпрофтур»з акціонерним капіталом в сумі 391 206,00 тис. карбованців».
Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 28.10.1991 зареєстровано другого відповідача, який створений на майні засновників - Федерації незалежних професійних спілок України та Фонду соціального страхування України. При цьому вкладом Федерації професійних спілок України до статутного фонду є основні фонди та основні засоби туристично-екскурсійних підприємств, об'єднань та організацій профспілок України.
Відповідно до Статуту УЗАТ по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур»(а.с. 21 -24) вказане товариство створене відповідно до Установчого договору від 04.10.1991, укладеного між Федерацією незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України, які є засновниками другого відповідача відповідно до пунктів 1.1 та 3.1 його статуту.
Пунктом 1.1 нової редакції статуту Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» встановлено, що Українське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур»є повним правонаступником Української республіканської ради по туризму та екскурсіях.
Відповідно до витягу з переліку майна, переданого Федерацією профспілок України до статутного фонду першого відповідача (а.с. 25), останньому передано об'єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 112-а, загальною площею 6175,7 кв. м, що складається з спального блоку з підвалом площею 3344,4 кв. м та громадського блоку з переходом площею 2831,3 кв. м.
Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 02.02.2001 № 55/4 «Про присвоєння адреси та оформлення права колективної власності на об'єкти нерухомого майна Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур»(а.с. 17 -18) другому відповідачеві наданий дозвіл щодо оформлення права власності на об'єкти нерухомості за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 112-а: спальний корпус з підвалом площею 3344,4 кв. м, громадський блок з переходом площею 2831,3 кв. м, з видачею свідоцтва про право власності.
На підставі зазначеного рішення Управлінням комунальним майном Луганської міської ради 06.11.2001 другому відповідачеві видане свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані в місті Луганську по вул. Оборонна, 112а (а.с. 38).
Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 11.08.2010 № 212/5 «Про присвоєння адрес та оформлення права приватної власності на об'єкти нерухомого майна за Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» (а.с. 19-20) об'єктам нерухомого майна: 1.1. літ.9-1 - сторожка загальною площею 9,3 кв.м, з ґанками літ. 91,92, №2,№3,№4 - огорожа, 1 - замощення, розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, буд 112а, адресу: м. Луганськ, вул. Оборонна, буд.112ж; літ.4-1 - котельна загальною площею 88,3 кв. м, розташована за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 112а, присвоєно адресу :м. Луганськ, вул.Оборонна,112з.
Вказаним рішенням також оформлене право приватної власності за УЗАТ «Укрпрофтур»на об'єкти нерухомого майна, які складаються з: літ. 1-5 - спальний корпус з сауною, літ.2-3 - громадський блок з переходом, підвалами літ. пд, пд.1, напівпідвалом літ. ппд, тамбуром літ. 22, загальною площею 5931,4 кв. м, з ґанками літ. 11 ,12 ,23 , входами у підвал літ.13,14,21,25, №1 -огорожа, за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 112а, з видачею свідоцтва на право власності; 2.2. літ. 9-1- сторожка загальною площею 9,3 кв. м, з ґанками літ. 91,92,№2,№3,№4 - огорожа, 1 - замощення, розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, буд.112ж, з видачею свідоцтва на право власності.
На підставі вказаного рішення № 212/5 Управлінням комунальним майном Луганської міської ради 12.08.2010 видані Свідоцтва про право власності УЗАТ «Укрпрофтур»на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 112а, що складаються з літ. 1-5 - спальний корпус з сауною, літ.2-3 - громадський блок з переходом, підвалами літ. пд, пд1, напівпідвалом літ. ппд, тамбуром літ. 2-2, загальною площею 5931,4 кв. м, з ґанками літ.11,12,23, входами у підвал літ.13,14, 21, 25, №1 - огорожа; літ.4-1 - котельна загальною площею 88,3 кв. м, розташована за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 112з; та літ. 9-1 - сторожка загальною площею 9,3 кв. м, з ґанками літ. 91, 92, № 2, № 3, № 4 - огорожа, 1 - замощення, розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 112ж (а.с. 27, 28).
Зазначаючи, що вказане майно незаконно вибуло з власності держави та підлягає поверненню, заявник в інтересах позивача звернувся до суду з даним позовом.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Положеннями статті 10 Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки (прийнятої позачерговою сьомою сесією Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки дев'ятого скликання 20 квітня 1978 року) встановлено, що основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.
Поняття власності профспілкових та інших громадських організації введено з 01.01.1964 з моменту набрання чинності Цивільним кодексом Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі за текстом -ЦК УРСР).
Глава 9 ЦК УРСР визначала, що профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень).
Верховна Рада Української РСР постановою від 29 листопада 1990 р. № 506-ХІІ «Про захист суверенних прав власності Української РСР»ввела мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності та власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.
Згідно з Указом Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" № 1452-ХП від 30.08.1991 та ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 № 1540-ХІІ майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.
Відповідно до положень Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.
Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР вирішено тимчасово передати Фонду державного майна України.
Крім того, Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. Пунктом 3 зазначеної постанови також передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).
Таким чином, нормативні акти, які б передбачали вибуття спірного майна з державної власності, відсутні.
Правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.
Згідно зі ст. 1 Закону Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) «Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності" від 10.12.1990 професійна спілка (профспілка) є добровільною громадською організацією, яка об'єднує трудящих, зв'язаних спільними інтересами за родом їхньої діяльності як у виробничій, так і в невиробничій сферах, для захисту трудових і соціально-економічних прав та інтересів своїх членів. Професійні спілки СРСР очолювались Всесоюзною центральною радою профспілок (ВЦРСП).
Відповідно до постанови Верховної ради України від 10.04.1992р.
№ 2268 «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських
організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України»,
майно та фінансові ресурси розташованих на території України
підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних
органів цих організацій, до визначення правонаступників
Загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік вирішено тимчасово передати Фонду державного майна України.
Крім того, постановою Верховної Ради України № 3943 від 04.02.1994 «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно було визнане загальнодержавною власністю (пункт 1 вказаної постанови).
Згідно з п. 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 2558 від 07.07.1992, Фонд здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна і виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.
Прийняття Декларації про утворення Федерації незалежних професійних спілок України та постанови президії Ради Загальної конференції професійних спілок СРСР від 18.11.1990 "Про затвердження Договору про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном" не свідчить про наявність волі держави чи уповноваженого нею органу на передачу спірного майна у власність будь-якій з профспілкових організацій, оскільки такі акти приймалися без волевиявлення держави.
Отже, правовий режим майна, одержаного профспілками у відання до 1964 року, не змінювався та не міг змінитися лише у зв'язку із запровадженням нової форми власності. Зміна могла мати місце виключно у спосіб, передбачений чинним після 1964 року законодавством, а існування обставин, з якими таке законодавство передбачало можливість набуття другим відповідачем права власності на спірне майно, відповідачами не надано.
Таким чином, спірне майно знаходилося в державній власності, а тому могло бути відчужене (в т. ч. шляхом внесення до статутного капіталу іншої юридичної особи) виключно за згоди власника (ст. 225 Цивільного кодексу УРСР, ст. 4 Закону України "Про власність").
Законодавство після 1964 року розмежовувало речові режими на майно - право власності професійних спілок та безоплатне володіння державним майном, не ототожнюючи їх, а наведені норми законодавчих актів не містять норм щодо набуття професійними спілками права власності на закріплене за ними державою на праві безоплатного відання майно. Таким чином, професійні спілки могли розпоряджатися лише майном, яке знаходилося у їх власності, а не державним майном, що перебувало у безоплатному віданні.
Таким чином, під час судового розгляду справи відповідачами не надано доказів прийняття державою в особі уповноважених органів рішень чи інших розпорядчих актів, спрямованих на закріплення спірного майна (передання у оперативне управління чи господарське відання) за Українською республіканською радою профспілок чи іншою профспілкою.
Вказане свідчить про відсутність доказів того, що спірне майно перейшло з державної власності до іншої форми власності.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 19.02.2008 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області до Дніпропетровського обласного об'єднання профспілок про визнання права власності на нерухоме майно.
Таким чином, Рада Федерації незалежних профспілок України, не будучи власником спірного майна, не мала права без згоди Фонду державного майна України передавати у власність другого відповідача спірне майно як внесок до статутного капіталу юридичної особи, чим порушило права держави Україна в особі Фонду державного майна України, позбавило її правомочностей з володіння, користування та розпорядження цим майном.
Оспорювані рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 55/4 від 02.02.2001 "Про присвоєння адреси та оформлення права колективної власності на об'єкти нерухомого майна Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" та № 212/5 від 11.08.2010 "Про присвоєння адресу та оформлення права приватної власності на об'єкти нерухомого майна за Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" є юридичною формою рішення цього органу, яке породжує певні правові наслідки для другого відповідача у справі, а, отже, є актами ненормативного характеру.
При прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального) характеру державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений, діяти в межах наданої йому компетенції.
Вказана норма закріплена Конституцією України, у статті 19 якої зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, у справах щодо оскарження рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування суд повинен перевірити, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналогічна правова позиція висловлена у Роз'ясненнях президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (з наступними змінами та доповненнями), пунктом 2 яких передбачено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі.
Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21.05.1997 встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.
У відповідності до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, вказаним та іншими Законами до їх відання.
Згідно зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Підпунктом 10 пункту "б" ч. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в цій галузі віднесені облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Ані Конституцією України, ані Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", ані будь-якими іншими законодавчими актами не передбачено право виконавчих комітетів міських рад та їх посадових осіб приймати рішення про надання дозволу на оформлення права приватної власності щодо майна, яке заходиться у державній власності. За таких обставин будь-які рішення першого відповідача про оформлення права приватної власності на спірне майно не відповідають ст. ст. 24, 25, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, позовні вимоги про визнання частково недійсними рішень виконавчого комітету Луганської міської ради № 55/4 від 02.02.2001 "Про присвоєння адреси та оформлення права колективної власності на об'єкти нерухомого майна Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" та № 212/5 від 11.08.2010 "Про присвоєння адресу та оформлення права приватної власності на об'єкти нерухомого майна за Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно заявленої прокурором вимоги про визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України на спірне майно суд зазначає таке.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відтак, виходячи з наведеного, позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують належність їй такого права.
Частиною 1 ст. 386 Цивільного кодексу України закріплено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Відповідно до приписів ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
На підставі викладеного, враховуючи те, що господарським судом встановлено наявність обставин та підстав, що підтверджують право власності держави Україна в особі уповноваженого органу Фонду державного майна України на спірне нерухоме майно, вимога про визнання права власності на спірне майно є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України: від 18.10.2005 у справі №30/106-04-3443, від 25.09.2007 у справі № 30/475-05-11719; Вищого господарського суду України у справі № 20-3-30/475-05-11719 від 07.04.2010.
Крім того, заявником в інтересах держави в особі позивача було заявлено вимогу про витребування із незаконного володіння другого відповідача у справі спірного майна та повернення їх у власність держави в особі Фонду державного майна України.
У вказаній частині позовні вимоги також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.
Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право звернутися до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння.
Як встановлено судом під час судового розгляду справи, матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт володіння другим відповідачем спірним нерухомим майном без відповідної правової підстави. З урахуванням викладеного вище судом задовольняється позовна вимога про витребування спірного майна із чужого незаконного володіння другого відповідача та повернення вказаного майна у власність держави Україна в особі Фонду державного майна України.
В судовому засіданні 27.04.2012 другим відповідачем суду надано письмову заяву від 27.04.2012 № 3 про застосування до позовних вимог позовної давності.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В обґрунтування заяви про застосування позовної давності другий відповідач посилається на наявність постанови судової колегії Вищого господарського суду України від 20.01.1997 у справі № 138/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Акціонерного товариства «Укрпрофтур»про визнання недійсними установчих документів. Підставами вказаного позову були доводи позивача про неправомірність передачі до статутного капіталу Акціонерного товариства «Укрпрофтур» майна туристсько-екскурсійних підприємств, установ та організацій профспілок України, яке передано Радою Федерації профспілок України до статутного фонду Акціонерного товариства.
Посилаючись на те, що станом на початок 1997 року Фонд державного майна України був обізнаний про факт передачі спірного майна у власність другого відповідача, останній просить застосувати до позовних вимог позовну давність.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності вказаним кодексом.
Як встановлено приписами ст. 83 ЦК УРСР, позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян.
За змістом пункту 4 частини 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
Таким чином, за вимогою про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 55/4 від 02.02.2001 "Про присвоєння адреси та оформлення права колективної власності на об'єкти нерухомого майна Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", за вимогами про визнання за державою Україна права власності на спірне майно та витребування його з незаконного володіння другого відповідача строк позовної давності на час звернення заявника до суду з даним позовом не сплив.
Також не сплив строк позовної давності і за вимогою про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 212/5 від 11.08.2010 "Про присвоєння адреси та оформлення права приватної власності на об'єкти нерухомого майна за Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур".
Крім того, з даним позовом до господарського суду звернувся перший заступник прокурора Луганської області. При цьому що органу прокуратури про факт незаконного вибуття спірного майна з державної власності стало відомо під час проведення перевірки за зверненням голови Луганської обласної державної адміністрації у січні 2012 року.
Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом заявником пропущений не був.
На підставі викладеного вище суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з покладенням на другого відповідача судового збору на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказаний судовий спір став наслідком неправомірних дій саме другого відповідача у справі.
За викладеними у позові немайновими вимогами та майновою вимогою про визнання права власності на майно вартістю 1335000 грн. 00 коп. підлягало сплаті державне мито у загальному розмірі 27773 грн. 00 коп.
Судовий збір стягується на користь Державного бюджету України, оскільки заявник звільнений від його сплати у встановленому законом порядку.
Керуючись ст. 33,34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 55/4 від 02.02.2001 "Про присвоєння адреси та оформлення права колективної власності на об'єкти нерухомого майна Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" у частині оформлення права колективної власності за Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур»на об'єкти нерухомості за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 112-а, а саме: спального корпусу з підвалом площею 3344,4 кв. м, громадського блоку з переходом площею 2831,3 кв. м, видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, вказані у пункті 2 даного рішення, здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, вказані у пункті 2 даного рішення.
3. Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 212/5 від 11.08.2010 "Про присвоєння адреси та оформлення права приватної власності на об'єкти нерухомого майна за Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" у частині оформлення права приватної власності за Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур»на об'єкти нерухомого майна, що складаються з: літ. 1-5 -спальний корпус з сауною, літ. 2-3 -громадський блок з переходом, підвалами літ. пд,пд.1, напівпідвалом літ. ппд, тамбуром літ. 22, загальною площею 5931,4 кв.м, з ґанками літ.11,12,23, входами у підвал літ.13,14,21,25, №1 - огорожа, за адресою: м. Луганськ, вул.. Оборонна, буд. 112-а; літ. 9-1 сторожка загальною площею 9,3 кв.м, з ґанками літ. 91, 92, № 2, № 3, № 4 - огорожа, 1 -замощення, за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 112ж; літ. 4-1 - котельна загальною площею 88,3 кв. м, за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 112з; видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, вказані у пункті 2 даного рішення, здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, вказані у пункті 2 даного рішення;
4. Визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомості, які знаходяться за адресами:
- м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 112а, що складаються з літ. 1-5 - спальний корпус з сауною, літ. 2-3 - громадський блок з переходом, підвалами літ.пд,пд.1, напівпідвалом літ.ппд, тамбуром літ. 22, загальною площею 5931,4 кв. м, з ґанками літ.11,12,23, входами у підвал літ.13,14,21,25, №1 - огорожа,
- м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 112ж, літ. 9-1 - сторожка загальною площею 9,3 кв. м, з ґанками літ. 91, 92, № 2, № 3, № 4 - огорожа, 1 - замощення;
- м. Луганськ, вул. Оборонна, 112з, що складаються з літ. 4-1 - котельна загальною площею 88,3 кв. м.
5. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Укрпрофтур», м. Київ, вул. Раїси Окіпіної, буд. 2, код 02605473, передати на користь держави Україна в особі Фонду державного майна України, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, нерухоме майно, що розташоване в місті Луганську по вул. Оборонна, будинки 112а, 112ж, 112з, що складається з літ. 1-5 - спальний корпус з сауною, літ. 2-3 - громадський блок з переходом, підвалами літ.пд,пд1, напівпідвалом літ. ппд, тамбуром літ. 22, загальною площею 5931,4 кв.м, з ґанками літ.11,12,23, входами у підвал літ. 13, 14, 21 ,25, №1 - огорожа; літ. 9-1- сторожка загальною площею 9,3 кв. м, з ґанками літ. 91, 92, № 2, № 3, № 4 - огорожа, 1 - замощення; літ. 4-1 - котельна загальною площею 88,3 кв. м. Видати наказ після набрання даним рішенням законної сили.
6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур», м. Київ, вул. Раїси Окіпіної, буд. 2, код 02605473, на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 27773 грн. 00 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 27.04.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дата складення та підписання повного рішення -28.04.2012.
Суддя М.О. Москаленко